Ухвала суду № 76420860, 03.09.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 139/267/15-к

Провадження №11-кп/772/23/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: Нешик Р. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

Головуючого – судді: Нешик Р.І.

суддів: Бурденюка С.І., Дедик В.П.

при секретарі: Олійник Т.П.

За участю прокурора: Кузьміна С.В.

обвинуваченого: ОСОБА_2

захисника: ОСОБА_3

розглянула 03 вересня 2018 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження №12015020000000167 за апеляційними скаргами прокурора, адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та самого обвинуваченого на вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 19 січня 2017 року, яким

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого;

засуджено за ч.4 ст.187 КК України десять років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

За пунктами 6, 13 ч.2 ст.115 КК України довічне позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_2, призначено у виді довічного, позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати:

за проведення товарознавчої експертизи №76 від 30.01.2015 року в сумі 307,45грн; за проведення молекулярно-генетичної експертизи №33 від 04.02.2015 року в сумі 4 435,20грн; за проведення молекулярно-генетичної експертизи №35 від 04.02.2015 року в сумі 3 326,40грн.

Вирішено питання з речовими доказами та цивільним позовом.

в с т а н о в и в :

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що 08 січня 2015 року приблизно о 19 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, з метою придбання алкогольних напоїв прийшов до ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, який мешкав за адресою: с. Обухів Мурованокуриловецького району Вінницької області вул. Привокзальна,19, постукав у вікно. На стук з будинку вийшов ОСОБА_4, і на пропозицію ОСОБА_2 продати спиртні напої відповів відмовою. Усвідомлюючи, що потерпілий є особою похилого віку і не може чинити йому суттєвий опір, діючи з раптово виниклим умислом на заволодіння чужим майном, з корисливих спонукань, вчинив розбій, а саме: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, з застосуванням молотка. При цьому, обвинувачений ОСОБА_2, з метою реалізації умислу на заволодіння майном ОСОБА_4, приклавши зусилля, відкрив вхідні двері, які потерпілий намагався закрити, заштовхав останнього у веранду, де побачив молоток, що знаходився на підлозі біля дверей, взяв його в праву руку і, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, спрямованих на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілого з корисливих мотивів, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, умисно наніс молотком удар в потиличну ділянку голови ОСОБА_4, в результаті чого останній впав на підлогу, а ОСОБА_2 лежачому на підлозі ОСОБА_4 наніс ще біля восьми ударів в потиличну ділянку голови. Продовжуючи злочинний умисел на заволодіння майном потерпілого, ОСОБА_2 пройшов в будинок і в одній із житлових кімнат, виявив гроші в сумі 183грн, мобільний телефон марки "Нокіа" з зарядним пристроєм вартістю 200грн, з телефону ОСОБА_4 декілька разів телефонував ОСОБА_5, при цьому побачив, що ОСОБА_4 рухається та подає ознаки життя. Тоді ОСОБА_2, доводячи до кінця свої дії, спрямовані на умисне протиправне позбавлення життя потерпілого з корисливих мотивів, наніс ОСОБА_4 приблизно десять ударів молотком в голову та обличчя, перемістив його в одну з кімнат будинку, накрив покривалом. Після цього обвинувачений забрав гроші, мобільний телефон, зарядний пристрій до телефону, поклав їх у кишеню куртки, замкнув будинок та покинув місце події.

Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_4 помер на місці.

Викраденим майном ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд.

15 січня 2015 року, приблизно о 9 годині, перебуваючи в м. Бар Вінницької області на вулиці Коцюбинського, спостерігаючи за будином №6, зрозумів, що в будинку одиноко проживає жінка похилого віку, Ґудзь Л.Я., ІНФОРМАЦІЯ_4. Підбурюваний жагою особистої наживи та незаконного збагачення, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих спонукань, в проміжок часу, коли потерпіла залишила будинок і пішла до сусідів, ОСОБА_2 усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, вирішив таємно проникнути в будинок і заволодіти належними потерпілій грошовими коштами. З цією метою ОСОБА_2, шляхом вільного доступу, через незамкнені двері таємно проник в житловий будинок, де в одній із кімнат викрав грошові кошти в сумі 85 гривень, а коли залишав будинок, був виявлений потерпілою, яка несподівано для ОСОБА_2 увійшла до будинку.

Будучи виявленим ОСОБА_6 на місці викрадення грошей, обвинувачений ОСОБА_2, розуміючи, що потерпіла є єдиною перешкодою його наміру заволодіти та утримати викрадене, а також не бути викритим перед іншими особами, не відмовився від свого злочинного умислу заволодіти майном потерпілої та подолати її опір, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що потерпіла є особою похилого віку і не може чинити йому суттєвий опір, напав на ОСОБА_6, затягнув її в будинок та застосував насильство, яке є небезпечним для життя потерпілої в момент заподіяння, поєднане з застосуванням сокири.

Так, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, направлених на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілій з корисливих мотивів, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись в коридорі веранди будинку Ґудзь Л.Я., обвинувачений ОСОБА_2 схопив сокиру, яка знаходилась на тумбочці біля стіни, та, утримуючи сокиру в правій руці, умисно наніс один удар обухом сокири в область тім’яної частини голови потерпілої, внаслідок чого остання впала на підлогу, та будучи при свідомості, стала кричати і кликати на допомогу. Обвинувачений ОСОБА_2, доводячи до кінця свої дії, спрямовані на умисне протиправне позбавлення життя Ґудзь Л.Я. з корисливих мотивів, обухом цієї ж сокири наніс ще приблизно три удари потерпілій в область потиличної ділянки голови справа, накрив потерпілу килимком, сокиру заховав в одній з кімнат на дивані та залишив будинок.

У результаті отриманих тілесних ушкоджень Ґудзь Л.Я., померла на місці події.

Викрадені гроші ОСОБА_2 витратив на власні потреби.

В апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про зміну вироку суду в частині перерахування строку попереднього ув'язнення в порядку частини 5 статті 72 КК України та стягнення процесуальних витрат за проведення експертиз по справі.

Адвокат ОСОБА_3 в своїх апеляційних скаргах зі змінами просив скасувати вирок суду, посилаючись на істотні порушення норм кримінального процесуального закону, невірну кваліфікацію скоєного обвинуваченим та призначення надто суворого покарання, а в разі неповернення кримінальної справи на новий судовий розгляд просив пом'якшити покарання обвинуваченому.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого та захисника, підтримавших доводи своїх апеляційних скарг та просили призначити покарання у виді максимального строку позбавлення волі, міркування прокурора щодо зміни вироку суду в частині викладених доводів їхньої апеляційної скарги, а в решті вирок суду просив залишити без змін, дослідивши подані апеляційні скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження суд дійшов висновку про зміну вироку суду в частині покарання із наступних підстав.

Виходячи із засад і цілей призначення покарання винному, суд виходив із того, що особі має бути призначене покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Незважаючи, що ОСОБА_2 заперечував кваліфікацію дій, визначену судом, проте не заперечував обставини скоєного, каявся, причиною всьому називав конфлікт зі своєю дівчиною, внаслідок чого вживав алкогольні напої, що і спонукало його до вчиненого. Хоча зазначена обставина є обтяжуючою, проте ОСОБА_2 її не приховував та засуджував свою поведінку.

Судова колегія місцевого суду обґрунтовано визнала пом'якшуючою покарання обставиною сприяння винного розкриттю злочину. Він приймав участь у слідчих експериментах, вказував місця знаходження речових доказів. Така поведінка обвинуваченого мала бути належно оцінена судом, як приклад для інших винних, що визнання вини, сприяння слідству у розкритті злочину, а також щире каяття матиме результат пом'якшення покарання.

Крім того, суд враховує молодий вік обвинуваченого, що він в силу статті 89 КК України не судимий, задовільно характеризувався за місцем проживання, здобув професію, має батьків.

За таких обставин суд вважає за можливе пом'якшити ОСОБА_2 покарання, призначивши максимальний термін позбавлення волі за скоєння більш тяжкого злочину, задовольнивши апеляційні вимоги обвинуваченого та його захисника.

Разом з тим, суд не може згодитися із позицією захисту щодо відсутності корисливого мотиву обвинуваченого, невірною кваліфікацією його дій.

Як було встановлено, в тому числі із показів ОСОБА_2, він з силою відкрив двері потерпілого ОСОБА_4, бив потерпілого молотком, шукав його телефон і гроші, якими заволодів.

Хоча обставини розбійного нападу, розвиток подій та самі дії обвинуваченого не були заздалегідь запланованими, проте наслідки скоєного охоплюється складом сукупності злочинів за частиною 4 статті 187 та пунктом 6 частиною 2 статті 115 КК України.

Із показів самого обвинуваченого, потерпілий не висловлювався нецензурно, не ображав обвинуваченого, не штовхав, лише відмовився продати горілку.

Тому, немає підстав кваліфікувати його дії за частиною 1 статті 115 КК України.

Зважаючи, що обвинувачений напав на потерпілу ОСОБА_6 розуміючи, що вона може бути перешкодою отримати викрадене та повідомити про нього інших осіб, боячись бути викритим, затягнув її в будинок де вбив.

Вбивство потерпілої при розбої також вірно було кваліфіковано судом за сукупністю двох особливо тяжких злочинів.

Тому суд, при дачі юридичної оцінки скоєному, вірно керувався роз'ясненнями пункту 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи".

Спосіб, знаряддя злочинів, кількість, характер і локалізація тілесних ушкоджень, припинення злочинних дій, поведінка винного до і після скоєного, засвідчують, про умисел ОСОБА_2 на вбивство обох потерпілих.

Щодо суб'єктивного ставлення обвинуваченого до наслідків своїх дій, ОСОБА_2 не заперечував, що наносячи удари молотком і сокирою потерпілим по голові, він передбачав настання їх смерті.

Зазначені обставини не дають підстав кваліфікувати дії обвинуваченого за менш тяжкі злочини.

Місцевий суд при цьому діяв в межах пред'явленого обвинувачення, ні за які межі він не вийшов, як про це невірно зазначено в апеляційній скарзі.

При дачі згоди спадкоємцями на проведення слідчих експериментів в помешканнях потерпілих, дозвіл слідчого судді на дану слідчу дію не вимагаються.

Не вбачається ніяких порушень суду при дослідженні доказів. Ніхто не заважав стороні захисту заявляти клопотання про залучення своїх доказів за їх наявності.

Питання осудності обвинуваченого за клопотанням захисника і обвинуваченого перевірялись призначенням і проведенням стаціонарної судово-психіатричної експертизи, згідно висновків та матеріалів якої ОСОБА_2 не страждав на психічні розлади, ні під час скоєння кримінальних правопорушень, ні тепер.

Перебування ОСОБА_2 під вартою, під час виконання вироку суду та проведення судового розгляду його кримінального провадження не є жорстоким поводженням із обвинуваченим, про що зазначалося у справі Європейського Суду з прав людини «Вінтер і інші проти Об'єднаного Королівства» опублікованого 20 серпня 2014 року.

Встановлена невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості стала підставою до зміни вироку суду, тим самим до задоволення апеляційних скарг сторони захисту.

Крім того, суд визнав за необхідне задовільнити апеляційну скаргу прокурора в частині перерахування строку перебування ОСОБА_2 в СІЗО на час проведення досудового слідства.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 413, 414, 420 КПК України апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого та його захисника задовільнити частково.

Вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 19 січня 2017 року відносно обвинуваченого ОСОБА_2 в частині призначеного покарання та стягнення процесуальних витрат змінити.

Визнати ОСОБА_2 винним та засудженим за частиною 4 статті 187 КК України до покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього його особистого майна.

Вважати ОСОБА_2 винним за пунктами 6, 13 частини 2 статті 115 КК України та призначити йому покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю злочинів, покарання обвинуваченому ОСОБА_2 визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та остаточно визначити 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна обвинуваченого.

На підставі частини 5 статті 72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2 перебування його в установі попереднього ув'язнення за 17 січня 2015 року по 20 червня 2017 року з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року по день набрання вироком законної сили, а саме 03 вересня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз: за проведення товарознавчої експертизи №76 від 30.01.2015 в сумі 307,45грн;

за проведення молекулярно-генетичної експертизи №33 від 04.02.2015 в сумі 4435,20грн;

за проведення молекулярно-генетичної експертизи №35 від 04.02.2015 в сумі 3 326,40грн.

Врешті оскаржуване вирок суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців із дня проголошення, а засудженим в той же строк з дня отримання копії ухвали..

Судді:

Р.І. ОСОБА_7 ОСОБА_8 Дедик

Згідно з оригіналом:

Суддя: