Рішення № 76413576, 11.09.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" вересня 2018 р. Справа № 906/361/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

за участі секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.

за участю представників сторін:

- від позивача: Корчук Л.В. - представник за дов. від 25.06.2018

- від відповідача: не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" - Кадирова В. В. (м. Київ)

до Малого приватного підприємства "Комунальник" (Житомирська область, м.Андрушівка)

про стягнення 1092453,53 грн.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складення повного рішення у відповідності до ст. 238 ГПК України.

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В. В. звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з МПП "Комунальник" 1092453,53 грн., з яких, 1056643,59 грн. боргу за простроченими відсотками, 35809,94 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків.

Позовні вимоги обгрунтовані не виконанням відповідачем належним чином умов кредитного договору від 08.06.2007 №11166741000 в частині сплати відсотків та пені за несвоєчасне повернення відсотків.

Ухвалою від 21.05.2018 господарський суд відкрив провадження у справі, постановив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання, витребував від сторін відповідні документи.

Ухвалою від 17.07.2018 господарський суд продовжив термін підготовчого провадження у справі № 906/361/18 по 18.08.2018 (а.с.134).

Ухвалою від 17.08.2018 господарський суд закрив підготовче провадження, перейшов до розгляду справи по суті за згодою представників сторін, відклав розгляд справи по суті на 11.09.2018 о 10:00; зобов'язав позивача надати для огляду оригінали доданих до позовної заяви документів, а також документи щодо реалізації майна відповідача, що перебувало у заставі, після укладення договору купівлі-продажу права вимоги за кредитним договором (а. с.142).

Представник позивача в засіданні суду підтримала позовні вимоги в повному обсязі; надала клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку боргу за договором кредиту; листа вих. № 02-08.6/320, від 12.04.2013 Управління державної казначейської служби України в Андрушівському районі; листа вих. № 11416, від 31.07.2018 ГТУЮ у Житомирській області Андрушівського районного ВДВС; договору іпотеки від 08.06.2007, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та МПП "Комунальник"; Витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек станом на 08.06.2017 та Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а. с.150 - 158).

Представник відповідача в засідання суду не прибув; в засіданні суду 17.08.2018 проти позову заперечив, зазначивши, що позивач суттєво збільшив відсоткову ставку по кредиту без згоди відповідача, а також про погашення основної суми боргу.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

08.06.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (банк) та Малим приватним підприємством "Комунальник" (позичальник, відповідач) укладено кредитний договір №11166741000 (далі - кредитний договір) (а. с.13 на зв. - 19), згідно з п. 1.1. якого банк зобов'язався надати відповідачу, а останній - прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 40000,00 швейцарських франків у порядку та на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 1656000,00 грн. за курсом НБУ на день укладення цього договору.

За п.п.1.2.2. кредитного договору відповідач у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток №2 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 08.06.2018.

Згідно з п.п.1.3.1. кредитного договору за використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 8,99% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору.

За користування кредитними коштами понад встановлений договором строк (зокрема, понад терміни, встановлені графіком погашення кредиту, у разі наявності такого графіку) процентна ставка встановлюється у розмірі 8,99 % річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором. Нарахування та облік таких процентів банк здійснює відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України, зокрема, нормативних актів НБУ (п.п.1.3.2. кредитного договору).

Відповідно до п.п. 1.3.3. кредитного договору сторони домовились, що за умовами цього договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь - якої із обставин, передбачених підпунктом "а" та/або "б" п. 9.2 договору.

Згідно з п.п. 1.3.4. кредитного договору нарахування процентів за цим договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом "факт/360" відповідно до вимог нормативно - правових актів НБУ та чинного законодавства України. Період нарахування процентів згідно умов цього договору починається з дня фактичного надання кредитних коштів, якщо умовами п.п.1.3.2., 1.3.3., 9.2. договору не передбачено іншу дату початку нарахування процентів, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність банку відповідно до умов договору, якщо інша база нарахування процентів не передбачена умовами п.п. 1.3.2. та/або п.п. 1.3.3., 9.2. договору. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається одним днем.

Згідно з п.п. 1.3.5. кредитного договору, позичальник зобов'язується сплачувати проценти у строк з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти.

Сторони погодили, що в разі повернення до банку всієї суми кредиту: банк в день такої повної сплати суми кредиту здійснює нарахування процентів за його користування протягом календарного місяця (в якому здійснюється повне повернення кредиту), починаючи з першого календарного дня такого місяця по день, що передує даті повернення всієї суми кредиту, а позичальник не пізніше дати повного повернення кредиту зобов'язується сплатити банку суму таких нарахованих процентів.

При цьому, якщо останній день строку сплати процентів або дата остаточного повного повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строк, сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.

Пунктом 7.1. кредитного договору передбачено, що за порушення позичальником термінів погашення будь-яких грошових зобов'язань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредит та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в такому порядку, а саме:

- в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні;

- в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті;

- пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості і розраховується за методом "факт/360" (метод "факт/360" передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування. Позичальник повинен сплатити пеню за цим договором за першою вимогою банку.

Відповідно до п. 9.2 кредитного договору передбачено, що відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, статті 651 ЦК України сторони погодили, що протягом дії цього договору банк може змінити розмір процентної ставки в сторони збільшення у разі настання будь-якої із наступних обставин:

а) порушення позичальником вимог п.4.8 цього договору; та/або

б) здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або настання змін у грошово-кредитній політиці НБУ, наприклад, девальвація курсу гривні до курсу долара США більше ніж на 5 % у порівнянні з курсом гривні до долара США, встановленого НБУ на дату укладення цього договору чи останнього перегляду процентної ставки; підвищення ставки на 3 відсоткових пункту по бланкових кредитах "овернайт" НБУ з дати укладення цього договору чи останнього перегляду процентної ставки).

Пунктом 11.1 кредитного договору передбачено, що відповідно до вимог чинного законодавстві України, зокрема, ст.ст. 525, 611 Цивільного кодексу України сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з п.п. 2.3, 5.3.,5.5.,5.6.,5.9.,5.10., 5.11, 7.4. цього договору та/або настанні обставин, що передбачені вищевказаними пунктами банк має право визнати термін повернення кредиту) таким, що настав згідно з п. 1.2.2. цього договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит обов'язковим до повернення з дати отримання позичальником відповідне письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути отриманні кредит та плату за кредит у встановлений банком заново термін в повному обсязі. В будь-якому випадку, новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику.

03.03.2008 між банком і відповідачем укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору, згідно з якою ліміт кредитної лінії було збільшено до 59125,00 шв. франків, що дорівнює еквіваленту 284982,50 грн. за курсом НБУ станом на день укладення договору.

Відповідно до п.п.1.2 даної додаткової угоди за використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 9,99% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору (а. с. 9).

До додаткової угоди складено графік погашення кредиту (а. с. 9 на зв. - 10).

У зв'язку з не виконанням відповідачем умов вказаних правочинів, банк звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення заборгованості. Рішенням від 14.06.2010 у справі №10/1645 господарський суд Житомирської області позов задоволив частково; стягнув з відповідача на користь банку 37493,03 грн. боргу згідно з кредитним договором №11166741000 від 08.06.2007, 17250,73 грн. боргу по відсотках, 2689,65 грн. пені за порушення терміну погашення кредиту, 619,72 грн. пені за порушення терміну сплати відсотків, 580,53 грн. держмита, 30,79 грн. витрат на ІТЗ, а всього на загальну суму 58664,45 грн.; в іншій частині позову відмовлено (а. с. 91, 92).

У подальшому, 08.12.2011 між ПАТ "Укрсиббанк" (продавець) та ПАТ "Дельта Банк" (покупець, позивач) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами (далі - договір відступлення права вимоги), відповідно до якого продавець передав (відступив) покупцю права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ "Дельта Банк" замінив ПАТ "Укрсиббанк" як кредитора (новий кредитор) у цих зобов'язаннях; внаслідок передачі від ПАТ "Укрсиббанк" до ПАТ "Дельта Банк" прав вимоги до боржників, до ПАТ "Дельта Банк" переходить (відступається) право вимагати (замість ПАТ "Укрсиббанк") від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а. с. 23 - 25).

В підтвердження факту відступлення права вимоги в матеріалах справи є акт приймання - передачі від 19.12.2011 (а. с.121-123), повідомлення про передачу вих. № 10135/КРМ/10102012-183 від 22.01.2012 з доказами його відправлення (а. с.124-126).

Таким чином, на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги від відповідача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором від 08.06.2007 №11166741000, який укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та МПП "Комунальник".

Постановою правління НБУ № 664 від 02.10.2015 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ "Дельта Банк" (а. с .93), у зв'язку з чим 02.10.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 181 щодо початку процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно (а. с. 94).

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.02.2017 № 619 продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" на два роки по 04.10.2019 включно (а. с. 95).

Згідно з листом Андрушівського РВДВС ГТУЮ у Житомирській області вих. № 11416 від 31.07.2018 наказ №10/1645 від 09.07.2010 надійшов на виконання 03.08.2010; 03.08.2010 державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, а 18.03.2013 - постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом; матеріали виконавчого провадження знищено за закінченням терміну зберігання (а. с.153).

Як повідомив позивач листом вих. №02.3-2677, від 10.09.2018 (а. с.150), 09.11.2012 в межах виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду №10/1645 від 09.07.2010 на загальну суму боргу у розмірі 58664,45 грн. реалізовано нежитлову будівлю та споруди за адресою: м. Андрушівка, вул. Лисенка, 8а; у листі від 12.04.2013 №02-08.6/320 Управління державної казначейської служби України в Андрушівському районі зазначено, що платіжні доручення ВДВС Андрушівського РУЮ, згідно з розпорядженням №106 від 01.03.2013, проведено 05.03.2013 на суму 29054,34 грн. та 26.03.2013 на суму 29054,35 грн., а всього на загальну суму 58108,69 грн. саме на користь ПАТ "Дельта-Банк" (а. с. 152).

Посилаючись на не виконання відповідачем належним чином умов кредитного договору, позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором від 08.06.2007 №11166741000 у сумі 1092453,53 грн., з яких 1056643,59 грн. боргу за простроченими відсотками, 35809,94 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків.

До позовної заяви додано розрахунок заборгованості за відсотками, пенею без врахування основної суми заборгованості за договором кредиту за період з 03.05.2015 по 02.05.2018 включно (а. с. 22), згідно з яким якого нараховано відсотки на суму боргу у розмірі 54747,81 швейцарських франків за відсотковою ставкою 23,98% та пеню за несвоєчасне повернення відсотків у гривні.

В засіданні суду 11.09.2018 представник позивача надала розрахунок боргу за договором (а. с. 151), відповідно до якого наведено розрахунок заборгованості за відсотками за кредитом в швейцарських франках за період з 19.12.2011 по 02.05.2018, з якого вбачається, що нарахування відсотків проводилось на суму боргу у розмірі 54747,81 швейцарських франків за відсотковою ставкою 23,98, а також розрахунок заборгованості пені за несвоєчасне повернення відсотків в гривні.

2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналіз змісту умов кредитного договору свідчить, що укладений між банком та відповідачем договір за своєю правовою природою є кредитним договором, а отже, даний договір та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 ЦК України та ст.ст. 345-349 параграфа 1 глави 35 ГК України визначають права та обов'язки сторін з надання та повернення грошових коштів (кредиту) та сплати процентів.

Згідно з нормою ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

3. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, із вступної частини рішення господарського суду у справі №10/1645 від 14.06.2010 вбачається, що ПАТ "УкрСиббанк" з врахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з відповідача 444977,66 грн., з яких, зокрема, 424417,56 грн. основного боргу (в еквіваленті 54747,81 шв. франків); однак, рішенням суду позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь банку лише 37493,03 грн. основного боргу, а всього на суму 58664,45 грн.; в решті позовних вимог відмовлено (а. с. 91, 92).

В той же час, в розрахунках заборгованості за відсотками за кредитом у швейцарських франках (а. с. 22,151), позивачем у графі "сума заборгованості", на яку нараховано відсотки, зазначено основну суму у розмірі 54747,81 шв. франків, яка була предметом розгляду господарським судом в межах справи №10/1645 та щодо якої винесено рішення про часткове задоволення позову; крім того, у графі "відсоткова ставка" зазначено 23,98%, що не передбачено ні кредитним договором ні додатковими угодами до нього.

Таким чином, вказаний розрахунок відсотків та пені є безпідставним.

Крім того, рішення господарського суду у справі №10/1645 від 14.06.2010 виконано у повному об'ємі саме на користь позивача, так як реалізація майна, що було предметом іпотеки за Договором іпотеки від 08.06.207 (а. с. 155, 156) відбулася після укладення договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011.

Тому судом не взято до уваги, той факт що, як зазначено у клопотанні позивача про долучення документів до матеріалів справи від 10.09.2018, вих. №02.3-2677 (а. с. 150), позивач погасив проценти, відповідно в розмірах, 06.03.2013 - 3423,86 шв. фр. та 27.03.2013 - 3450,70 шв. фр., так як вони нараховані на неіснуючу суму основного боргу та за не погодженою відповідачем у законний спосіб відсотковою ставкою.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд, оцінивши надані учасниками справи докази, дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, достовірними та достатніми доказами підставність позовних вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити.

4. Розподіл судових витрат між сторонами.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Сторонами не подано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вони понесли і які очікують понести у зв'язку із розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову в позові повністю та наведені приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено:12.09.2018.

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (реком. з повідомл.)