Рішення № 7641182, 12.01.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" січня 2010 р. Справа № 15/1700

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: Сліпчук П.П. - представник за довіреністю від 30.07.2009р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Андріяшівка-хміль" (с. Андріяшівка Бердичівського району)

до Приватного підприємства "Спайк-плюс" (м.Бердичів)

про стягнення 45 210,00 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 45210,00грн. заборгованості за поставлене зерно, судових витрат з урахуванням витрат на правову допомогу в сумі 500,00грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмових заперечень не надав.

12.01.2009р. від відповідача надійшла заява від 11.01.2010р. про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю керівника підприємства в іншому судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Господарським судом, також, враховується, що ухвалами господарського суду Житомирської області від 17.11.2009р., 08.12.2009р. та від 28.12.2009р. було зобов'язано відповідача надати письмовий відзив на позовну заяву, перевірити розрахунок позовних вимог, наявні заперечення обґрунтувати документально.

Відповідач вимоги ухвал господарського суду не виконав, уповноваженого представника в судові засідання 08.12.2009р., 28.12.2009р., 12.01.2010р. не направив, свої заперечення проти позову письмово не виклав.

У направлених до суду заявах від 27.11.2009р., 24.12.2009р та 11.01.2010р. відповідач просив відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання керівника підприємства.

Проте, господарський суд вважає, що зайнятість керівника підприємства не позбавляла відповідача можливості направити у судове засідання іншого представника.

Крім того, ухвалою господарського суду від 28.12.2009р. відповідача було попереджено про те, що у разі нез'явлення у судове засідання уповноваженого представника, справу буде розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Андріяшівка-хміль" (позивач у справі) та Приватним підприємством "Спайк-плюс" (відповідач у справі) існували правовідносини з приводу купівлі - продажу товару.

Так, у відповідності до видаткових накладних: №101 від 14.02.2009р. на суму 21450,00грн., №104 від 24.02.2009р. на суму 55920,00грн., №106 від 24.02.2009р. на суму 9322,50грн. ( а.с.17-19) позивач передав, а відповідач через свого представника Кравця М.А., який діяв на підставі довіреностей № 170113 від 13.02.2009р. та № 170117 від 24.02.2009р. (а.с.20-21), посилання на які міститься у зазначених накладних, отримав товар (пшеницю) на загальну суму 86692,50грн.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, після прийняття товару у відповідача виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

Проте, відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у повному обсязі не виконав. Відповідач здійснив часткове погашення заборгованості в сумі 41000,00грн., що підтверджується прибутковими касовими ордерами: № 25 від 19.02.2009р. на суму 21000,00грн. (а.с.23) та № 27 від 24.02.2009р. на суму 10000,00грн. (а.с.22), а також виписками з особового рахунку позивача: за 27.02.2009р. на суму 5000,00грн. та за 04.03.2009р. на суму 5000,00грн. (а.с.26).

Крім того, в рахунок погашення заборгованості за отримане від позивача зерно, відповідачем було поставлено позивачу продовольчі товари на суму 482,50грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000065 від 23.04.2009р. (а.с.24).

З урахуванням здійснених відповідачем проплат на суму 41000,00грн. та передачі позивачу продовольчих товарів на суму 482,50грн., загальна сума оплаченого відповідачем товару складає 41482,50грн. Розрахунки за отримане від позивача зерно на суму 45210,00грн. відповідачем проведено не було, що також підтверджується підписаним між сторонами актом звірки розрахунків від 29.04.2009р. (а.с.27).

Відповідно до ч. 2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

19.08.2009р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію з вимогою про погашення суми боргу в розмірі 45210,00грн. (а.с. 29), про що свідчить фіскальний чек № 5320 від 18.08.2009р. (а.с.14). Проте, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, на час звернення позивачем з позовом до господарського суду, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 45210,00грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У заяві про відкладення розгляду справи від 11.01.2010р. відповідач зазначив, що вимоги позивача не визнає. Проте будь-яких доводів на підтвердження своїх заперечень відповідач в письмовому вигляді не виклав та доказів в їх обґрунтування суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 45210,00грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними в матеріалах справи документами та підлягають задоволенню.

Крім вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 45210,00грн., позивач просить стягнути з відповідача 500,00грн. витрат на правову допомогу. В обґрунтування зазначених вимог позивач надав суду договір на виконання робіт (послуг) від 27.07.2009 року, укладений між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Андріяшівка-хміль" та фізичною особою Сліпчуком Павлом Петровичем (а.с.31-33) та видатковий касовий ордер від 09.09.2009р. (а.с.34) про сплату Сліпчуку П.П. юридичних послуг в розмірі 500,00грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Крім того, відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представником.

Договір на виконання робіт (послуг) від 27.07.2009 року, згідно до якого позивачу надавалась правова допомога, було укладено не з адвокатом, а з фізичною особою.

Витрати позивача не мають обов’язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюваною вимогою, а тому витрати, пов'язані із сплатою правової допомоги, наданої стороні у справі не адвокатами, не можна розцінювати як судові витрати.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 500,00грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Андріяшівка-хміль" підтверджуються належними доказами по справі та підлягають частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 45210,00грн. основної заборгованості, 452,10грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні позову про стягнення з відповідача 500,00грн. витрат на правову допомогу слід відмовити.

На підставі ст.ст. 525, 526 ЦК України, ч.1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст. 44, 49, 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Спайк-плюс" (Житомирська область, м.Бердичів, вул. Зелена, 15, ідентифікаційний код 31191428)

на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Андріяшівка-хміль" (Житомирська область, Бердичівський район, с.Андріяшівка, ідентифікаційний код 31820660):

- 45210,00грн. основної заборгованості;

- 452,10грн. витрат по сплаті державного мита;

- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити у задоволенні позову про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 500,00грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Кравець С.Г.

Віддрук. 3 прим

1 - до справи, 2,3 - сторонам