Рішення № 7640325, 26.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.01.10 р.                     Справа № 37/329                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Державного підприємства „Орджонікідзевантажтранс”, м. Єнакієве, ідентифікаційний код 34778245

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасструдрезерв”, м. Єнакієве, ідентифікаційний код 33330886

про: стягнення завданої шкоди в сумі 33709,00грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Борисова М.А. (за довіреністю б/н від 11.01.2010 р.);

від Відповідача - не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 22.12.2009р. на 13.01.2010р., з 13.01.2010р. на 26.01.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Державне підприємство „Орджонікідзевантажтранс”, м. Єнакієве (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасструдрезерв”, м. Єнакієве (далі – Відповідач) про стягнення завданої шкоди в сумі 33709,00грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на втрату свого майна внаслідок протиправних дій Відповідача.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців відносно Відповідача, інвентарну картку №69 обліку основних коштів; відомості проведення прилюдних торгів по реалізації майна; протоколи проведення прилюдних торгів; лист №6679 від 06.04.2006р.; розрахунок розміру нестачі матеріальних цінностей, свідоцтво про держану реєстрацію Відповідача.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем надані витребувані судом документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 31-48).

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву не надав, хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с.а.с.7-11), достовірність яких (відомостей) презюмується за змістом положень ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи незважаючи на повернення поштових повідомлень із ухвалами суду, що надсилалися Відповідачу.

У судових засіданнях представник Позивача підтримав заявлені вимоги, повідомивши суду про те, що шкода була завдана внаслідок дій, вчинених ще до набуття Позивачем статусу юридичної особи.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані Відповідачем документи та неявка його представника у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України, істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судових засіданнях представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

28.11.2005р. відбулися прилюдні торги по реалізації нерухомого майна, приналежного Державному підприємству „Орджонікідзевугілля”, результати яких оформлені протоколами №5050434-4, №5050434-3, №5050434-1 (а.с.а.с.15-17). З означених протоколів вбачається визнання переможцем Відповідача відносно лотів №№1, 3, 4 – побутові приміщення (літ Б-1), гараж (літ. Г), насосна станція зі складом ПММ (літ.Е) та бітумосховище (літ.Ж), що розташовані за адресою: Донецька область, м. Єнакієве, смт. Булавинське, вул. Чкалова, б.1а.

Характеристики цих лотів приведене у відомості проведення прилюдних по реалізації майна (а.с.13).

Як вбачається із інвентаризаційної відомості (а.с.а.с.34, 46) на території складом ПММ за адресою смт. Булавинське, вул. Чкалова, б.1а. знаходились перегін, 231,92м шляху, стрілкові переводи, станційні шляхи та тупики, що обліковувалися як основні засоби Державного підприємства „Орджонікідзевугілля” за інвентарними картками №№ 75, 198 та 197 відповідно за цінами 1949р.

28.03.2006р. співробітниками структурного підрозділу „ПТУ” Державного підприємства „Орджонікідзевугілля” був виявлений факт пошкодження та крадіжки матеріалів верхньої структури шляху із сумою завданої шкоди у розмірі 77700грн. згідно довідки витрат на відновлення (а.с.33).

29.03.2006р. керівник структурного підрозділу „ПТУ” Державного підприємства „Орджонікідзевугілля” звернувся за виявленим фактом пошкодження та крадіжки матеріалів із заявою №238 (а.с.35) до начальника МВВСУ м. Єнакієве, однак постановою від 06.04.2006р. (а.с.31) у порушені кримінальної скарги було відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України (відсутність в діянні ознак злочину). Із змісту постанови вбачається, встановлення правоохоронними органами в ході перевірки наступного факту - Відповідач, придбавши за результати проведених 28.11.2005р. торгів будівлю складу паливно-мастильних матеріалів, не розібравшись які приналежні шляхи увійшли до об’єкту придбання під впливом помилки демонтував відповідне майно структурного підрозділу Державного підприємства „Орджонікідзевугілля”.

У листі №6679 від 06.04.2006р. (а.с.18) Єнакіївський міський відділ УМВС України у Донецькій області повідомив директора СП „ПТУ” ДП „Орджонікідзевугілля” про відмову у порушенні кримінальної справи, а також рекомендував звернутися до господарського суду.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію Позивача (а.с.20) та витягу з його статуту (а.с.а.с.37-39), вбачається, що останнього було створено як юридичну особу 29.12.2006р. згідно із наказом Мінвуглепрому України від 25.09.2006р. №478 „Про реорганізацію вантажно-транспортної системи вугільної галузі” на базі структурного підрозділу Державного підприємства „Орджонікідзевугілля” - „Вантажно-транспортне управління”, що також підтверджується передатним балансом станом на 01.12.2006р., складеним між ДП „Орджонікідзевугілля” та відповідним структурним підрозділом.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та своєї позиції до відома суду не довів.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у відшкодуванні завданої внаслідок здійснення Відповідачем демонтажу не приналежного йому майна без відповідних правових підстав шкоди.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні регламентуються, насамперед, положеннями Господарського та Цивільного кодексів України.

Оскільки спірні правовідносини між Позивачем та Відповідачами не мають договірного характеру, суд, з огляду на встановлені обставини та враховуючи абз.2 п. 1 Роз’яснення ВАСУ „Про деякі питання практики вирішення спорів пов’язаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994р. №02-5/215, розглядає справу саме в контексті правовідносин із завдання шкоди.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обов’язків) між певними сторонами є, зокрема, завдання майнової шкоди іншій особі. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

За змістом ст.1166 Цивільного кодексу України, яка визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними діями майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, відповідно до ст. 1192 цього Кодексу завдана шкода відшкодовується саме потерпілому – особі, щодо майна якої були вжиті протиправні дії.

З аналізу вказаних норм випливає, що для існування будь-яких правовідносин взагалі та із факту завдання шкоди зокрема потрібна наявність учасників правовідносин, у даному випадку – потерпілої особи та правопорушника. І саме потерпілому, як наслідок виникнення означених правовідносин, належить право вимоги на відшкодування завданої шкоди, яке (право) і є об’єктом судового захисту.

В свою чергу, відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України однієї з обов’язкових умови застосування судом будь-якого судового захисту є наявність у відповідної особи (позивача) певного суб’єктивного права або інтересу, які були порушені іншою особою (відповідачем), в контексті якої (умови) ініціатор провадження кваліфікується як належний або неналежний позивач.

Відповідно до ст.ст.87,91 Цивільного кодексу України правосуб’єктність юридичної особи, а отже – і здатність бути учасником правовідносин - виникає з моменту її державної реєстрації. Отже, саме з цього моменту юридичній особі може бути завдано шкоду, внаслідок чого вона, перебуваючи у статусу потерпілого, набуває право вимагати відшкодування такої шкоди і звертатися за захистом цього права до суду.

Між тим, як було встановлено судом, неправомірні дії з демонтажу майна були здійснені у березні 2006р., тоді як Позивач був зареєстрований як юридична особа у грудні 2006 року. Таким чином, через об’єктивну відсутність Позивача як учасника правовідносин на момент вчинення правопорушення, у нього не могли виникнути правовідносини з Відповідачем як наслідок таких дій, а отже – і шкода, що була завдана майну Державного підприємства „Орджонікідзевугілля”.

Посилання Позивача на визначене його статутом правонаступництво за правами і обов’язками Державного підприємства „Орджонікідзевугілля” в частині діяльності структурного підрозділу „Вантажо-транспортне управління” не спростовує вказаних висновків суду, оскільки:

- із змісту передатного балансу станом на 01.12.2006р. та інших наявних у справі документів не вбачається передбачення саме Позивачеві в процедурі його створення прав щодо демонтованого майна структурного підрозділу „ПТУ” Державного підприємства „Орджонікідзевугілля”;

- знищення відповідного майна в процесі його демонтажу за змістом ст. 346 Цивільного кодексу України зумовлює і припинення речових прав на таке майно, а отже – об’єктивно унеможливлює його передання при створенні юридичної особи вже після такого знищення;

- створення Позивача не призвело до припинення Державного підприємства „Орджонікідзевугілля”, як особи, що набула статусу потерпілого у зв’язку із завданням шкоди майну, їй приналежному на момент вчинення відповідних протиправних дій.

Більш того, оскільки потерпіла особа є кредитором у зобов’язанні з завдання шкоди та її відшкодуванні у розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України, судом також враховується, що згідно ст. 515 цього Кодексу у зобов’язаннях з відшкодування шкоди заміна кредитора не допускається, а п. 1 ч. 1 ст. 512 відносить правонаступництво до однієї з підстав заміни кредитора у зобов’язанні.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні вимог через їх юридичну неспроможність, визначаючи причиною виникнення розглядуваного спору хибне уявлення Позивача про приналежність йому права на відшкодування шкоди, завданої майну ще до його створення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати відносяться на його рахунок і компенсації не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволені позовних вимог Державного підприємства „Орджонікідзевантажтранс”, м. Єнакієве (ідентифікаційний код 34778245) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасструдрезерв”, м. Єнакієве (ідентифікаційний код 33330886) про стягнення завданої шкоди в сумі 33709,00грн. у повному обсягу.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутнього представника Позивача у судовому засіданні 26.01.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення.

Повний текст рішення підписано 27.01.2010р.

3.Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.

Суддя