Рішення № 7640236, 18.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.01.10 р.                     Справа № 30/76                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрбілдінг Корпорейшн”, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 33371752)

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікна Трейд”, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 34667095)

про: стягнення передплати за договором „ВТ – 06/19 від 02.07.2008 року у розмірі 67200,00 грн.

за участю:

представника Позивача – Ткачов Д.М. (за довіреністю №6-30/01 від 12.01.2010 року)

представника Відповідача – не з’явився;

Відповідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні проголошувалась перерва з 24 вересня 2009 року по 01 жовтня 2009 рік.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрбілдінг Корпорейшн”, м. Донецьк, (далі – Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікна Трейд”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення передплати за договором „ВТ – 06/19 від 02.07.2008 року у розмірі 67200,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається неналежне виконання зобов’язань Відповідачем, щодо виконання роботи.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договір №ВТ – 06/19 від 02.06.2008 року (а.с.8-10), вимогу про повернення передплати №02/33-П3726 від 07.07.2009 року (а.с.11-13), платіжне доручення (а.с.14), свідоцтво про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрбілдінг корпорейшн” (а.с.15), довідку з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.16), статут Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрбілдінг корпорейшен” (а.с. 17

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 611, 613, 875 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1,2, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання ухвали суду Позивач 28 серпня 2009 року через канцелярію суду надав витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України стосовно статусу ті місцезнаходження Відповідача (а.с.26).

Позивач 04 вересня 2009 року через канцелярію суду надав пояснення по справі (а.с.34), у яких вказує, що 21 жовтня 2008 року Позивач перерахував передоплату у розмірі 67200,00 грн., що підтверджується платіжною вимогою №22. Позивач, повинен був приступити до виконання робіт 27.10.2008 року та закінчити роботи 14.11.2008 року, але до виконання робіт не приступив. 10.07.2009 року на адресу Відповідача було направлено вимогу про повернення передоплати та оплати неустойки за прострочення виконання робіт №02/33 – П3726 від 07.07.2009 року, яке останнім було залишено без відповіді.

24 вересня 2009 року через канцелярію суду Відповідачем надано клопотання №24-09/09 від 24.09.2009р. про зупинення провадження по справі.

01 жовтня 2009 року на виконання ухвали суду через канцелярію суду було надано відзив на позовну заяву (а.с.52-53). У якому Відповідач проти позову заперечує та вказує, що не виконання своїх зобов’язань в повному обсязі було зумовлено наявністю конфліктної ситуації з ТОВ „Укрбілдінг Копорейшн” в частині предмету спору Договору №ВТ -06/19 від 02.07.2008 року, а саме сторони не змогли домовитись про які саме автоматичні роздвижні двері йдеться мова. Згідно п.1.1 та п.3.2.1 Договору №ВТ – 06/19 від 02.07.2008 року Відповідач повинен забезпечити виконання робіт згідно проектно-кошторисної документації, але Позивачем проектно – кошторисна документація з моменту підписання Договору до теперішнього часу так і не була надана Відповідачу. Вимоги Позивача щодо повернення на користь Відповідача грошових коштів у загальному розмірі 67200,00 грн. є безпідставними, у зв’язку з існуючим порушенням законних прав та майнових інтересів ТОВ „Вікна Трейд” в контексті невідповідності принципу права мирного володіння майновим, гарантовано ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. ратифікованих Законом України від 17.07.1997 року.

Також, Відповідачем були надані наступні документи: рахунок фактуру, податкову накладну, видаткову накладну (а.с.54-56), договір підряду від 01.06.2008 року (а.с.57-58). Ухвалу про порушення провадження по справі від 24.09.09 року №44/296пд (а.с.59).

Ухвалою від 01.10.2009 року було зупинено провадження по справі на строк закінчення розгляду справи Господарським судом Донецької області справи №44/296пд.

15 жовтня 2009 року від Позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про поновлення провадження по справі, також було надано рішення від 13 жовтня 2009 року по справі №44/296пд (а.с.64), яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Вікна Трейд” про визнання недійсним договору №ВТ-06/19 від 02.07.2008 року задоволені у повному обсягу.

Заявою від 15.10.2009 року №6-30/49 (а.с.65-66) Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України змінив підстави позову, заявивши до стягнення грошові кошти у сумі 67200,00 грн. (повернення виконаного за недійсним правочином).

15 жовтня 2009 року Позивач через канцелярію суду надав пояснення по справі (а.с.67-68), у яких вказує, що Відповідно ч. 1 ст. 216 ЦК Украъни, а саме: недійсний право чин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами які існують на момент відшкодування. Відповідач у відповіді на позовну заяву підтвердив, що розцінював перераховані Позивачем кошти, як такі, що були отримані саме на виконання правочину.

17 листопада 2009 року Позивач на виконання ухвали суду через канцелярію суду надав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Донецької області від 13.10.2009 року у справі №44/296пд (а.с.79).

14 лютого 2009 року Позивачем через канцелярію суду було надано клопотання про поновлення провадження по справі №6-30/76 від 11.12.2009 року (а.с.83), також було надано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.12.2009 року, якою рішення першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою від 18 грудня 2009 року за підписом заступника голови господарського суду Донецької області Ємельяновим А.С. згідно ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено процесуальний строк розгулу справи на один місяць.

Ухвалою від 21 грудня 2009 року було поновлено провадження по справі.

13 січня 2010 року Відповідач через канцелярію суду надав заперечення до заяви Позивача про зміну підстав позову, у якому проти позову заперечує, та вказує, що відповідно посилів позивача на п.1 ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України, також не є правомірною позицією через те, що зазначений пункт вказує тільки про повернення виконаного за недійсним право чином, а як відомо Позивачем було передано відповідачу тільки аванс 80%, не повна сума, тому дії позивача не можна вважати виконанням в повному розумінні, а тільки неповним виконанням. Тому зазначене дає можливість стверджувати, що вказана стаття не може бути використана в даних відносинах.

Позивач у судове засідання 18 січня 2010 року з’явився, позовні вимоги викладені в Заяві про зміну підстав позову підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 18 січня 2010 року не з’явився, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання, шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1228 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування про судовий розгляд справи.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Представник Позивача до початку судового засідання надав до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням в порядку ст.43 ГПК України, суд

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2008 року між Позивачем (Субпідрядник) та Відповідачем (Генпідряни) було укладено Договір №ВТ-06/19, відповідно п.1.1 генпідрядник доручає, а субпідрядник забезпечує відповідно проектно – кошторисної документації з умовами даного Договору виконання робіт по установці автоматичні розсувні двері на об’єкті „Будівельно торгово – виставочного комплексу з адміністративними приміщеннями по пр.Таманському у Київському районі м. Донецька”.

Відповідно п.2.1 Договору початок робіт: 07.07.2008 року, кінець робіт 25.07.2008 року.

Субпідрядник зобов’язаний своїми силами виконати усі види робіт в об’ємі, передбаченому проектно-кошторисною документацією у строки передбачені п.2.1 Договору та здати роботи Генпідряднику у стані, відповідному проектно-кошторисній документації (п.3.2.1 Договору).

У розділі 4 сторони погодили вартість робіт та порядок розрахунків:

- загальна вартість складає 84000,00 грн., в т.ч. ПДВ 14000,00 грн., відповідно кошторису, є додатком №1 до даного договору. (п.4.1 Договору)

- генпідрядник перераховує на розрахунковий рахунок Субпідрядника передоплату у розмірі 80% - 67200,00 грн. від суми даного договору протягом 3 банківських днів з моменту підписання Договору. (п.4.2.1 Договору).

Позивач здійснив перерахування коштів у розмірі 67200,00 грн. платіжним дорученням №22 від 21.10.2008р. на розрахунковий рахунок Відповідача.

07.07.2009р. Позивач направив Відповідачу Вимогу №02/33-П3726, якою вимагав повернути суму попередньої оплати у розмірі 67200,00 грн. та сплатити пеню за прострочення виконання робіт (а.с. а.с.11-13).

Однак, Відповідач відповіді на Вимогу не надав, кошти не сплатив, в зв’язку з чим Позивач звернувся з зазначеним позовом.

Відповідач поти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.52).

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.10.2009 року у справі №44/296пд Договір №ВТ-06/19 від 02.07.2008 року визнано недійсним. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.12.2009р. вказане рішення господарського суду Донецької області залишено без змін.

15.10.2009 року Позивач надав до суду Заяву №6-30/49 від 15.10.2009 року про зміну підстав позову.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у первісній позовній заяві від №02/23-П3823 від 05.08.2009р., оскільки згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України, Позивач вправі до прийняття рішення змінити або підставу або предмет позову.

Відповідно до Роз’яснень ВАСУ №02-5/289 від 18.09.97р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обгрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, первісні позовні вимоги є повернення попередньої оплати на підставі договору.

Заявою №6-30/49 від 15.10.2009р., змінені на наступні вимоги: повернення виконаного за недійсним правочином (стягнення грошових коштів у сумі 67 200,00 грн.).

З вищезазначеного вбачається одночасна зміна і предмету і підстави позовних вимог Позивачем, що є неприпустимим в світлі приписів ст.22 ГПК України.

Крім того, слід зазначити, що за змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України суд здійснює захист порушених суб’єктивних прав та інтересів певної особи відносно фактів порушення, що передували зверненню до суду із відповідним позовом. В свою чергу, за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення у справі Позивач має право зокрема змінити підставу або предмет позову, збільшити суму позовних вимог тощо, проте до реалізації означених процесуальних прав не може бути віднесено доповнення позову фактично новими вимогами щодо фактів порушення, яких не існувало на момент первісного звернення до суду (не повернення майна в результаті визнання договору недійсним).

З наведених причин до предмету судового дослідження, а отже –і правової оцінки в межах розглядуваної справи не входять заперечення Відповідача відносно таких вимог.

При цьому, суд наголошує, що оскільки оцінка правомірності вимог про повернення виконаного за недійсним правочином в межах цієї справи по суті не здійснюється, сторони управнені на загальних підставах доводити свою позиції щодо означених вимог в межах провадження за іншим окремими позовом.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача про повернення попередньої оплати за договором №ВТ-06/19 від 02.07.2008р. у розмірі 67 200,00 грн., такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13 жовтня 2009 року по справі №44/296пд Договір №ВТ-06/19 від 02.07.2008року визнано недійсним. Рішення набуло законної сили.

У відповідності зі ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Згідно зі ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю. Аналогічні висновки зроблені і в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним”, а також в роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 року №02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними”.

Враховуючи, що позовні вимоги ґрунтуються на зобов’язанні Відповідача за договором повернути попередню оплату, в результаті втрати інтересу Позивача від виконання робіт за договором, визнання недійсним такого договору, зумовило необґрунтованість таких вимог та відмову у задоволенні позовних вимог Позивача про стягнення попередньої оплати у сумі 67 200,00 грн.

Крім того, Позивачем 25 серпня 2009 року через канцелярію суду була надана заява про забезпечення позову (а.с.22), у якій він просить накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікна Трейд” які знаходяться на усіх рахунках цього підприємства у банківських установах на загальну суму передоплати (основаного боргу) у розмірі 67200,00 грн.

Розглянувши доводи заяви про вжиття забезпечувальних заходів, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою учасника судового процесу (сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов), має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь–якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом ст. 66 Господарського процесуального кодексу України обов’язковою умовою вжиття забезпечувальних заходів є існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду. Отже, вимога щодо забезпечення та його вид має кореспондуватися із відповідною позовною вимогою.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суду України, зазначаючи в п. 10 Роз’яснення „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 23.08.94 р. N 02-5/611, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Позивача про вжиття заходів до забезпечення позовних вимог через його (клопотання) юридичну неспроможність та доказову недоведеність.

Судові витрати підлягають стягненню відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. У позові Товариству з обмеженою відповідальністю „Укрбілдінг Корпорейшн”, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 33371752) відмовити повністю.

За згодою представника Позивача у судовому засіданні 18.01.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 18.01.2010р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя