Рішення № 7640245, 14.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.01.10 р.                     Справа № 12/192пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.

присекретарі судового засідання Здоренко В.В.

за участю представників сторін

від позивача – Цветков В.І.

від першого відповідача – не з»явився

від другого відповідача – не з»явився

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпром», м. Маріуполь

до - Державного комунального підприємства Маріупольське бюро технічної інвентаризації, м. Маріуполь

- Маріупольської міської Ради, м. Маріуполь

про визнання права власності

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліпром» м. Маріуполь звернулося до господарського суду з позовною заявою до Державного комунального підприємства Маріупольське бюро технічної інвентаризації м. Маріуполь та просило суд визнати за ним право власності на самовільно прибудовані нежитлові приміщення ( кабінети № 20, 21) загальною площею 33,5 кв.м. у мансарді ( літ А\М пом 3 у плані) нежилої будівлі, яка розташована за адресою: м. Маріуполь, вул. Волго-Донська, 18

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається, що ним здійснено реконструкцію належного йому на праві власності нерухомого майна, ст.376 ЦК України.

Перший відповідач просив суд розглянути справу без участі його представників за наявними в ній документами. Клопотання задоволено.

Ухвалою суду до розгляду справи в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Маріупольську міську раду ( ухвала від 14.12.2009р.).

Ухвалою суду від 25.12.2009 р. Маріупольска міська рада була виключена зі складу третіх осіб, та залучена в якості другого відповідача по справі.

Другий відповідач по справі надіслав письмове клопотання щодо розгляду справи без участі його представників. Проти задоволення позову не заперечував

Дослідивши обставини справи, вислухав пояснення представника позивача, господарський суд встановив

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліпром» є власником нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: м. Маріуполь, вул.Волго-Донська,18, що підтверджується Свідоцтвом на право власності на нерухоме майно САА № 313730 від 12.11.2004 р., Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 23449044 від 30.07.2009 р.

Зазначене нерухоме майно розташовано на земельній ділянці палощею 0,2175 га, якою позивач користується на підставі договору оренди земельної ділянки від 09.08.2004 р. та зареєстрованим 13.08.2004р. у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 574

Згідно пояснення представника позивача, позивач господарським способом самовільно збільшив у розмірі мансарду ( Літ А\М пом 3 у плані) за рахунок прибудування кабінетів № 20 та № 21 загальною площею33,5 кв.м.

Відповдіно до екпсертного висновку Бюро судових експертиз м. Маріуполь складено 18.12.2009 року, збільшення у розмірах літ А\М пом 3 за рахунок прибудування кабінетів 20 та 21 площею 33,5 кв.м. за адресою: вул.Волго-Донська, 18 не суперечить ДБН В.2.2-9-99 «Громадські будівлі та споруди» ДБН 360-92** Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень», ДБН В.2.2.-10-2001 « Установи охорони здоров»я»

Як зазначалося вище позивач просить суд визнати за ним право власності на самочинно побудовані нежитлові приміщення.

Розглядаючі зазначений спір суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Пункт 2 статті 3 Цивільного кодексу України втсановлює, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Згідно до вимог ст.ст. 328-345 ЦК України право власності виникає на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно до ст. 316 ЦК України правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. ( ст. 319 ЦК України)

Власник використовує своє майно для підприємницької діяльності ( ст. 320 ЦК України)

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом ( ст. 321 ЦК України).

Згідно частини 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотним порушеннями будівельних норм та правил.

Частина 5 ст. 376 ЦК України закріплює, що на вимогу власника або користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

На час звернення до суду позивач є користувачем земельної ділянки та володіє, розпоряджається та користується спірним майном.

При цьому, земельна ділянка була виділена позивачу саме під розміщення об”єкту нерухомого майна: відділення лапароскопічної хірургії та гінекології.

Враховуючи, що позивачем здійснена тільки реконструкція належного йому на праві власності приміщення ( в мансарді прибудовані два кабінету) права Маріупольської міської Ради, як власника земельної ділянки, в даному випадку не порушено.

Суд також зазначає, що збудовані кабінети, на цей час, є невід”ємною частиною ( складовою) приміщення, що належить позивачу на законних підставах.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін має довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Сторонами не було доведено, що визнання права власності на спірне майно порушує права та законні інтереси відповідача чи третіх осіб.

Проведення власником майна, реконструкції цього майна, не позбавляє його права власності на реконструйоване майно виходячі з приписів ст.ст. 319-320 ЦК України).

Що стосується, що спірне майно не прийнято до експлуатації, то суд зазначає наступне.

Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на об'єкти нерухомого майна. Положення Цивільного кодексу України щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього лише визнання в судовому порядку.

Обов'язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.

На час розгляду справи і до моменту звернення позивача до суду, власник земельної ділянки або іншій орган, не здійснював дії та не приймав рішень, спрямованих на ліквідацію вказаного об'єкту самочинного будівництва, та не інформував його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.

Як зазначалося вище, згідно висновку експертизи, спірне майно придатно до експлуатації та відповідає будівельним нормам.

Вказаний висновок свідчить про відсутність порушень основних державних будівельних норм та можливість подальшої експлуатації будівлі за своїм призначенням.

Стаття 321 ЦК України закріплює, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійснені лише у випадках, прямо передбачених законом.

На цей час, право власності на спірне майно не спростовується жодною особою. В той же час, це право не може бути зареєстровано з огляду на порушення встановленої процедури отримання дозвільної документації для проведення будівельних робіт.

Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю об'єктів самочинного будівництва та належним чином оформити правоустановчі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктами нерухомості.

Стаття 376 ЦК України, передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого майна саме в судовому порядку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право на захист свого законного права чи інтересу в судовому порядку, зокрема шляхом визнання права власності.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Суд також зазначає, що визнання права власності на самочинно збудоване майно в порядку ст. 376 ЦК України, не перешкоджає в подальшому , у разі наявності всіх необхідних документів, прийняттю цього майна в екпслуатацію та не позбавляє відповідні органи прав як на створення комісії щодо прийняття об”єкта в експлуатацію, так і на здійснення відповідного контролю і прийняття заходів встановлених спеціальним закодавством.

Що стосується доводів про необхідність залучення у справі Державної архітектурно-будівельної інспекції в Донецькій області, то ці доводи є безпідставними, оскільки згідно Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою КМУ від 18.10.2006 року за № 1434. Державна архітектурна-будівельна інспекція є урядовим органом державного управління , що діє у складі Мінрегіонбуд і йому підпорядковується, і її основними завданнями є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері архітектури та будівництва, виконання дозвільних, реєстраційних функцій та здіснення контрою та нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури ( далі – державний архітектурно-будівельний контроль), тобто Державна архітектурно- будівельна інспекція є суб”єктом владних повноважень в галузі державного архітектурно-будівельного контролю та відповідно до пункту 5 Положення має право здійснити захист у суді своїх прав та законних інтересів, зокрема у разі виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури, згідно ст.ст. 3, 17 КАС України, має право звертатись з відповідними позовами до адміністративного суду.

Спір щодо визнання права власності на самочинне будівництво стосується прав та обов”язків особи, яка здійснила таке будівництво, а також осіб, права яких порушує самочинне будівництво. Таким чином , підстав для залучення не має.

Саму таку позицію висловив Вищий господарський суд України при розгляді справи № 31/105пн ( постанова від 23.07.2009 року за № 31/105пн)

Судові витрати покласти на позивача, так як саме з його вини виник спір.

З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 33,43,49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ

Позов задовольнити

Визнати за Товраиством з обмеженою відповідальністю «Поліпром» ( м. Маріуполь, вул. Волго-Донська,18 ЄДРПОУ 31767005) право власності на самовільно прибудовані нежитлові приміщення ( кабінети № 20,21) загальною площею 33,5 кв.м. у мансарді ( літ А\М пом 3 у плані) нежилої будівлі,яка розташована за адресою: м. Маріуполь, вул. Волго-Донська, 18

Суддя