Рішення № 7640134, 26.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.01.10 р.                     Справа № 37/331                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасстроймонтаж”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 31317898

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Макспецбетон”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 34959996

про: стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 15000грн. та пені в сумі 1411,20грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з’явився;

від Відповідача - не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 11.01.2010р. на 26.01.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Донбасстроймонтаж”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Макспецбетон”, м. Донецьк (далі – Відповідач), про стягнення заборгованості в сумі 19411,20грн., з яких заборгованість з орендної плати в сумі 18000грн. та 1411,20грн. – штрафні санкції.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди №04 від 30.05.2008р. впродовж його дії, внаслідок чого виникла заборгованість за період з грудня 2008р. по травень 2009р. включно та підстави для нарахування інфляційної індексації та пені.

Безпосередньо у позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю Донбасстроймонтаж” сформульовано клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно, грошові кошти Відповідача та встановлення йому заборони на відчуження майна в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди №04 від 30.05.2008р., акт прийому-передачі майна, рахунки на оплату, претензію №7, розрахунок стягуваних сум, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 283, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 612, 624, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 54 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 30-33, 35-43), а заявою про уточнення позовних вимог (а.с.34) зменшив їх суму у зв’язку із зарахуваннями заставного платежу, вимагаючи стягнення з Відповідача заборгованість з орендної плати, але вже з урахуванням інфляційної індексації в сумі 16440грн. та 1792,95грн. пені.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати стягуваних сум або припинення відповідних грошових зобов’язань у інший спосіб не надав, хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с.а.с.32, 33), достовірність яких (відомостей) презюмується за змістом положень ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи незважаючи на повернення поштових повідомлень із ухвалами суду, що надсилалися Відповідачу.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані Відповідачем документи та неявка представників сторін у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України, не впливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні 11.01.2010р. представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

30.05.2008р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №04 (а.с.а.с. 6-8), згідно п.п.1.1, 1.3, 9.1. якого Орендодавець зобов’язався передати, а Орендар прийняти у строкове платне користування, а саме – в оренду, нежитлові приміщення, загальною площею 2000 кв.м., розташовані за адресою: м. Макіївка, вул. Дмитрова, 2а, для складського приміщення, строком до 31.05.2009р.

Згідно умов розділу 5 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов’язання із перерахування орендної плати, яка за місяць у першому півріччя оренди з 01.05.2008р. по 30.11.2008р. складає 2700грн. з ПДВ та у другому півріччя оренди з 01.12.2008р. по 31.-05.2009р. – 3000грн з ПДВ, що підлягає сплаті щомісяця в строк не пізніше десятого числа поточного місяця, за який вноситься плата за оренду, шляхом перерахування на поточний рахунок орендодавця. У випадку, якщо Орендарю протягом поточного місяця не передано рахунків для сплати орендної плати, Орендар сплачує орендну плату за цей місяць, шляхом перерахування на поточний рахунок Орендодавця грошової суми в розмірі орендної плати встановлену цим договором, чи додатковими угодами до нього. Крім того, Орендар додатково компенсує вартість затрат понесених Орендодавцем за користування Орендарем комунальними послугами на підставі рахунків, які виписуються Орендодавцем та не пізніше 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку Орендодавцем, а також компенсує Орендодавцю понесені затрати за користування Орендарем послугами телефонного зв’язку не пізніше 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Поряд із цим, у п. 5.1. сторони дійшли згоди про те, що орендну плату за останній місць оренди Орендар сплачує Орендодавцю в сумі 3000грн. як заставний платіж до 01.07.2008р., в разі дострокового розірвання договору за ініціативою орендаря заставний платіж залишається у Орендодавця, а у разі виконання зобов’язань за договором заставний платіж буде розрахунком між сторонами за останній місяць оренди.

Умовами п. 8.3. договору за несвоєчасне або не у повному обсязі перерахування орендної плати Орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, але не більше 10% від суми орендної плати, за кожний день прострочення.

Відповідно до умов п. 2.1., п.4.1.1. договору, 01.06.2008р. об’єкт оренди був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.9).

Як вбачається з нотаріально посвідченого та зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 04.12.2007р., а також витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.02.2008р. (а.с.а.с.37-39), об’єкт оренди належить на праві власності Митьку Миколі Вікторовичу та перебував в оренді Позивача згідно із договором оренди приміщень від 29.05.2008р. (а.с.а.с.40-42) та акту приймання-передачі до нього від 29.05.2008р. (а.с.43), укладеними між ним та вказаною фізичною особою – власником.

Відповідно до п.п.1.3., 9.1. договору оренди від 29.05.2009р., укладеного між власником майна та Позивачем, метою орендного використання майна визначено передання його в суборенду, а строк дії – до 31.12.2009р.

У листі від 13.03.2009р. №03 (а.с. 15) Позивач повідомив Відповідача про наявну заборгованість та необхідність сплатити її протягом 3-х днів і звільнити орендоване приміщення та повернення об’єкту оренди.

Позивачем задля досудового врегулювання спору була складена претензія №04 (а.с.14) про необхідність сплатити наявну заборгованість, нараховану пеню в загальній сумі 14696,51грн., за період з грудня 2008р. по квітень 2009р.

У зв’язку із незадоволенням вимог означеної претензії Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом відносно заборгованості, визначеної за рахунками за період з грудня 2008р. по травень 2009р. (а.с.а.с.17-22), нарахованої на неї пені (а.с.16).

Заявою, що надійшла до канцелярії суду 25.01.2010р. (а.с.34), Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку із урахуванням заставного платежу відповідного до п. 5.1. договору оренди, зменшив позовні вимоги щодо заборгованості, заявивши до стягнення суму в розмірі 15000грн., збільшив вимоги відносно пені до 1792,95грн. і нарахував додатково інфляційну індексацію в сумі 1440грн.

Згідно довідки №1 від 11.01.2010р. за підписом керівника та головного бухгалтера Позивача (а.с.31) розмір невиконаних грошових зобов’язань Відповідача за договором оренди №04 від 30.05.2008р. становить стягувані 15000грн.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та своєї позиції до відома суду не довів.

Крім того, Відповідач ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків (а.с.31), складеному та надісланому йому Позивачем на виконання вимог суду вже відносно розміру заборгованості за заявою про уточнення позовних вимог, поданою 25.01.2010р.

Суд розглядає справу відносно вимог про сплату заборгованості в сумі 15000грн., визначених у заяві від 22.01.2010р. (а.с.34), оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення зменшити суму позовних вимог і таке зменшення судом приймається, оскільки зумовлено обставинами врахування заставного платежу, а отже – не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Відносно додаткових вимог про стягнення інфляційної індексації в сумі 1440грн. за заявою, поданою 25.01.2010р., яких (додаткових вимог) не було в первісній позовній заяві, та збільшення суми пені до 1792,95грн., суд зауважує таке:

- заява Позивача всупереч ст.ст. 22, 54 Господарського процесуального кодексу України не містить обґрунтованого (та взагалі ніякого) розрахунку вимог в цій частині, що унеможливлює перевірку їх обґрунтованості судом через неможливість визначення періоду нарахування індексації відносно кожної складової суми заборгованості, який мав на увазі Позивач;

- Позивачем всупереч ст. 46 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів доплати державного мита за додатковими та збільшеними вимогами - зменшення суми первісних вимог про стягнення заборгованості не дає Позивачу права „зараховувати” відповідну частину державного мита в рахунок сплати подальших додаткових вимог;

- Позивачем не надано доказів надсилання Відповідачу заяви, поданої 25.01.2010р., а отже – доказів інформування останнього про висування додаткових вимог про стягнення інфляційної індексації в сумі 1440грн. і збільшення суми вимог щодо пені.

Враховуючи означені недоліки, допущені Позивачем, та позицію Вищого господарського суду України, викладену в п. 7 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” від 14.08.2007 р. N 01-8/675, з якої вбачається можливість застосування судом до заяви із додатковими вимогами Позивача положень ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд на підставі п.п.3, 4, 6 означеної статті вважає за необхідне повернути заяву в частині вимог про стягнення інфляційної індексації та збільшення пені без розгляду, не приймаючи її в цій частині до уваги.

Такий висновок суду не перешкоджає Позивачу порушувати питання про стягнення інфляційної індексації та додаткових сум пені в подальшому за окремим позовом у загальному порядку.

Отже, розглядуваними вимогами у цій справі є вимоги про стягнення заборгованості у сумі 15000грн. та пені в сумі 1411,20грн.. Судом враховується, що сумісний розгляд всіх остаточних вимог Позивача не перешкоджає з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов’язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, та умовами договору оренди №04 від 30.05.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Положення ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України зумовлюють правомірність застосування зазначених норм і до відносин суборенди (піднайму), яким за своєю сутністю (з урахуванням встановлених судом обставин приналежності об’єкту користування) є укладений між сторонами договір №04 від 30.05.2008р.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №04 від 30.05.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата, а отже – і суборендна, вноситься орендарем (суборендарем/піднаймачем) незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення платежів за період з грудня 2008р. по травень 2009р. щомісяця в сумі 3000грн. в строк не пізніше десятого числа поточного місяця, за який вноситься плата за оренду, шляхом перерахування на поточний рахунок орендодавця відповідно до умов п. 5.3. договору оренди №04 від 30.05.2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем не надано належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів іншого, за період, визначений Орендодавцем (формування стягуваної заборгованості) з грудня 2008р. по квітень 2009р. (з урахування зарахування заставного платежу в рахунок сплати за травень 2009р.) не було здійснено у повному обсягу орендних платежів (або їх припинення у інший спосіб) у сумі 15000грн., що кваліфікується судом як порушення відповідних грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України. У такому випадку Відповідач є таким, що їх прострочив відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України здійснення платежів перед Орендодавцем.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та у разі прострочення на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Перевіривши правильність розрахунку позовних вимог в цій частині, суд задовольняє їх у повному обсягу – в сумі 15000грн., яка підлягає стягненню на користь Позивача.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. В свою чергу, штраф визначається як неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов’язання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені та штрафу у разі прострочення орендної плати сформульована безпосередньо у п. 8.3 договору оренди №04 від 30.05.2008р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Беручи до уваги встановлений судом факт неналежного невиконання грошових зобов’язань Відповідачем у розглядуваний період, перевіривши розрахунок позовних вимог (а.с.16) в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення вимог щодо пені - у сумі 1112,44_грн.

Частковість задоволення вимог зумовлена недоліками у підрахунку Позивача, викликаними використанням спрощеного значенні розміру пені на день та безпідставністю нарахування пені на суму орендного платежу за травень 2009р., погашеного за рахунок заставного (гарантійного) платежу в порядку п. 5.1. договору №04 від 30.05.2008р.

Суд також відмовляє і у задоволенні клопотання про вжиття забезпечувальних заходів, сформульованому Позивачем у позовній заяві.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника судового процесу, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь–якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду є обов’язковою умовою застосування відповідних заходів судом, на чому, серед іншого, наголошувалося в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776.

При цьому, у світлі приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доведення відповідними доказами наявності зазначеної обов’язкової умови покладається саме на заявника клопотання, в розглядуваному випадку – Позивача.

Між тим, Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження як існування обставин, для вжиття забезпечувальних заходів, такі і не визначені самі такі обставини.

Більш того, запропонований Позивачем засіб забезпечення у вигляді накладання арешту на все приналежне Відповідачу майно без обмеження сумою заявлених до стягнення вимог об’єктивно не відповідає принципу збалансованості майнових інтересів сторін та, фактично, спрямований на настання наслідків невиправданого і неспівмірного характеру порушеного права втручання у майнові інтереси та господарську діяльність Відповідача.

Поряд із цим, ст. 67 Господарського процесуального кодексу України не передбачає одночасного накладання арешту і на майно і на грошові кошти Відповідача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасстроймонтаж”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31317898) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Макспецбетон”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34959996) про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 15000грн. та пені в сумі 1411,20грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Макспецбетон”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34959996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасстроймонтаж”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31317898) заборгованість з орендної плати в сумі 15000грн. та пеню в сумі 1112,44грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог щодо пені відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Макспецбетон”, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 34959996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасстроймонтаж”, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 31317898) державне мито в у розмірі 161,12грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 195,9грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 26.01.2010р. оголошено та підписано повний текст рішення.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя