Рішення № 7640119, 25.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.01.10 р.                     Справа № 37/7пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Донецьк”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 32496293

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Авіакомпанія” „Донбасаеро”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 32329513

про: звільнення орендованого приміщення та передачу його у встановленому порядку орендодавцю,

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Фролова Г.О. (за довіреністю №34-215юр від 04.12.2009р.);

від Відповідача – Нестеров Є.М. (за довіреністю №3413-45 від 21.12.2009р.).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство „Міжнародний аеропорт Донецьк”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Авіакомпанія” „Донбасаеро”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про зобов’язання Відповідача звільнити займане приміщення площею 29,4 кв.м. та повернути його Позивачу згідно договору оренди від 15.08.2007р. №94.8/161-07.звільнення орендованого приміщення та передачу його у встановленому порядку орендодавцю.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на припинення дії договору оренди №94.8/161-07 від 15.08.2007р. за угодою сторін та повернення Орендарем лише частини орендованих приміщень.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди №94.8/161-07 від 15.08.2007р. з додатками та додатковими угодами до нього, у тому числі – акти приймання-передачі та повернення приміщень, що становлять об’єкт оренди.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 40-51).

Відповідач надав відзив на позов №34.10-08 від 25.01.2010р. (а.с.52), яким визнав позовні вимоги в повному обсягу, та додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 53-71).

Представники учасників справи у судовому засіданні 26.01.2010р. підтримали свою позицію, викладену письмово, та повідомили про відсутність будь-яких додаткових доказів стосовно розглядуваних правовідносин.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому сіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

15.08.2007р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди №94.8/161-07 (а.с.а.с. 7-12), згідно п.п. 1.1 – 1.5, п. 2.1, п.15.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно – нежитлові приміщення, загальною площею 113,95 кв. м., розміщені за адресою: 83021, м. Донецьк, Аеропорт (другий поверх в будівлі тривалого очікування, що знаходиться на балансі Позивача, з метою здійснення виробничої діяльності, строком до 27.06.2008р.

15.08.2007р. відповідно до умов п. 3.1. договору приміщення були передані в оренду Відповідачу, про що сторонами складено відповідні акти приймання-передачі (а.с.а.с. 13-20), з яких вбачається, що об’єкт оренди складається з: кімнати №229 загальної площею 7,05кв.м., кімнати №224 загальною площею 18,2кв.м., кімнати №222 загальною площею 18,4кв.м., кімнати №216 загальною площею 19,8кв.м., кімнати №219 загальною площею 8,6кв.м., кімнати №225 загальною площею 12,5кв.м., кімнати №221 загальною площею 10,5 кв.м. та кімнати №215 загальною площею 18,9кв.м.

15.08.2007р., 01.10.2007р., 17.12.2007р. сторонами були підписані додаткові угоди до договору (а.с.а.с. 25-27), якими сторони змінювали істотні умови договору відносно розрахунків за оренду.

10.04.2009р. між сторонами підписана угода про розірвання договору оренди №94.8/161-07 від 15.08.2007р. (а.с.28).

08.05.2009р. частина орендованого майна була повернута Позивачу, про що були складені та підписані відповідні акти прийому-передачі (а.с.а.с. 29-34) щодо кімнат №№229, 224, 222, 216, 219, 225.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень учасників у судових засіданнях, акти приймання-передачі решти приміщень, що входили до об’єкту оренди, не підписані, зокрема – щодо кімнати №221 загальною площею 10,5 кв.м. та кімнати №215 загальною площею 18,9кв.м., що у сукупності становить 28,4кв.м.

Враховуючи викладене Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, наполягаючи на його задоволенні.

Відповідач позовні вимоги визнав, про що викладено у відзиві на позов (а.с.а.с.52).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні Відповідача до повернення об’єкту оренди позивачу у зв’язку із припиненням орендних правовідносин.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують і охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному:

По-перше, визнання позову опосередковано у належній письмовій формі, визначеній ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України;

По-друге, визнання позову здійсненою уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою –представник Відповідача, довіреність №34.13.45 від 21.12.2009р. на якого надає право на здійснення таких процесуальних дій;

По-третє, із змісту наявних у справі документів не вбачається порушення чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів у зв’язку із таким визнанням, оскільки саме Позивач та Відповідач є учасниками спірних правовідносин за договором оренди.

Відносно відсутності суперечності визнання позову закону суд зазначає таке:

Враховуючи статус сторін та об’єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна” і умовами договору оренди №94.8/161-07 від 15.08.2007р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту орендних правовідносин, визначених положеннями ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст.759 Цивільного кодексу України, випливає, що внаслідок укладання договору оренди Орендар набуває право тимчасового правомірного володіння та користування майном, приналежним на відповідному речовому титулі іншій особі, у розглядуваному випадку – Позивачу.

В свою чергу, згідно положень ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України час реалізації Орендарем здобутого права відносно об’єкту оренди визначається строком дії відповідного договору, закінчення якого відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” зумовлює припинення орендних правовідносин, а отже – і зникнення правової підстави для реалізації Орендарем права володіння та користування майном.

Як було встановлено судом, 10.04.2009р. між сторонами підписана угода про розірвання договору оренди №94.8/161-07 від 15.08.2007р, що у світлі згаданих вище норм зумовлює висновок суду про припинення з 10.04.2009р. існування правової підстави для подальшого орендного використання Відповідачем спірного майна.

При цьому суд зауважує, що Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано належних у розумінні ст. 34 вказаного Кодексу доказів існування інших правових підстав для володіння та користування нежитловими приміщеннями кімнатою 221, загальною площею 10,5 кв.м. та кімнатою №215, загальною площею 18,9 кв.м.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобов’язаний повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Таким чином, не передання Відповідачем по закінченню орендних правовідносин об’єкту оренди Позивачу розцінюється судом як протиправне обмеження повноважень останнього відносно такого майна, що зумовлює як існування суб’єктивного права, яке підлягає захисту, так і факту порушення цього права – обов’язкових складових елементів за змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України і ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України для застосування будь-якого способу судового захисту.

В свою чергу, оскільки заявлені вимоги про звільнення Відповідачем приміщень та їх передання Позивачу є адекватними характеру порушень прав Позивача та відповідають способам захисту, передбаченим главою 29 Цивільного кодексу України, і узгоджуються із обов’язками Відповідача як Орендаря, визначеними договором оренди, остільки суд дійшов висновку про відповідність обраного способу захисту вимогам ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

За змістом ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов’язання виконати певну дію (в розглядуваному випадку – звільнити та повернути об’єкт оренди) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Враховуючи, суд, беручи до уваги тривіальність безпідставного використання об’єкту оренди, з одного боку, та необхідність надання достатнього часу для звільнення приміщень від власних речей Відповідача, з іншого боку, враховуючи положення п. 6.9. договору відносно обов’язку Орендаря у разі розірвання договору повернути об’єкт орнели протягом 3-х днів за актом приймання-передачі, дійшов висновку про необхідність встановлення строку вчинення відповідних дій тривіальністю саме 3 календарних дні з моменту набрання рішенням законної сили.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов’язані із сплатою державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу стягуються з Відповідача на користь Позивача у повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Донецьк”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32496293) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Авіакомпанія” „Донбасаеро”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32329513) про звільнення орендованого приміщення та передачу його у встановленому порядку орендодавцю задовольнити у повному обсягу.

2. Зобов’язати Товариства з обмеженою відповідальністю „Авіакомпанія” „Донбасаеро”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32329513) протягом 3 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили звільнити нерухоме майно – нежитлові приміщення: кімнату №221, загальною площею 10,5 кв.м. та кімнату №215, загальною площею 18,9 кв.м, розміщені за адресою: 83021, м. Донецьк, Аеропорт (другий поверх в будівлі тривалого очікування) та повернути вказані приміщення Комунальному підприємству „Міжнародний аеропорт Донецьк”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32496293) за актом приймання-передачі.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Авіакомпанія” „Донбасаеро”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32329513) на користь Комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Донецьк”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32496293) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою сторін у судовому засіданні 25.01.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 26.01.2010р.

5. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя