Рішення № 7640137, 26.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.01.10 р.                     Справа № 37/332                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., присекретарі Кварцяній О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Фонд нерухомості”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 33967393

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „БІЗНЕСЮРЦЕНТР”, м. Донецьк, ідентифікаційний код №34360089

про: стягнення заборгованості в сумі 1548,00грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Бузік Ю.М. (за довіреністю № 151 від 03.12.09 р.);

від Відповідача - не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання

Згідно із ст.77 ГПК України у судове засідання відкладалось з 11.01.2010р. на 26.01.2010р.                    

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фонд нерухомості”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „БІЗНЕСЮРЦЕНТР”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1548,00грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором суборенди №159/06 від 01.05.2006р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір суборенди №159/06 від 01.05.2006р. з додатками, претензію №129 від 01.10.2009р.; розрахунок суми боргу.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 625, 762, 782 Цивільного кодексу України, ст.ст. 198, 285, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог ухвали суду Позивач надав витребувані документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 20-31,38).

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження за матеріалами справи та змістом відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с.38), достовірність яких презюмується за змістом ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи незважаючи на повернення поштових повідомлень із ухвалами суду, що надсилалися Відповідачу.

Позивач у судовому засіданні підтримав свою позицію, надавши усні пояснення по справі.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані Відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2006р. між Відкритим акціонерним товариством „ТОЧМАШ”, м. Донецьк (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) був укладений договір оренди №2381 (а.с.а.с. 21-23), згідно п.п. 1.1., 1.2, 14.1 якого Орендодавець передає за актом прийому-передачі у строкове оплатне користування нежитлове приміщення по вул. Жмури, 1 в м. Донецьку, визначені в Додатку №1 (а.с.а.с. 24, 25) та технічну документацію, а Орендар приймає в оренду приміщення, для ведення підприємницької діяльності з правом суборенди, до 31.01.2007р.

Пункт 1.2. означеного договору містить положення про дозвіл Орендаря здавати об’єкт оренди в суборенду без додаткового погодження із Орендодавцем.

Додатковою угодою від 31.01.2007р. (а.с.26) строк дії Договору оренди №2381 був продовжений до 31.03.2007р.

01.05.2006р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди №159/06 (а.с.а.с. 8,9), згідно п.п. 1.1., 1.2, 1.3, 10.1 якого Орендодавець передає за актом прийому-передачі, а Орендар приймає в оренду нежитлове приміщення, загальною площею 17,2 кв.м., кімн. 305, на 3 поверсі побутових приміщень корпусу 202, по вул. Жмури, 1 в м. Донецьку, та технічну документацію, для використання під офіс, до 31.03.2007р.

Означене приміщення серед інших було отримане Позивачем від Відкритого акціонерного товариства „ТОЧМАШ” за договором оренди №2381 від 01.05.2006р.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору Відповідач сплачує орендну плату, яка за 1 кв.м. складає 516,00грн. з урахуванням ПДВ, протягом 2-х днів з дати укладення договору за місяць оренди, в якому укладений договір та за наступний період оренди до 15 числа поточного місяця, крім того, Відповідач сплачує витрати за спожиті послуги на підставі виставлених Орендодавцем рахунків, щомісяця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця до 15 числа, наступного за звітним.

01.05.2006р. об’єкт оренди згідно із п.2.1 договору був переданий Відповідачеві, про що був складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.12).

Позивачем задля забезпечення виконання грошових зобов’язань Відповідачу була складена претензія №129 від 01.10.2009р. (а.с.13) про необхідність сплатити заборгованість в сумі 1548,00грн. за період з грудня 2006р. по лютий 2007р. (а.с.14) включно, проте вказана заборгованість не була сплачена останнім.

У зв’язку з викладеним Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Згідно довідки від 05.01.2010р. (а.с.20), за підписом керівника Позивача, грошові зобов’язання Відповідача на дату довідки за договором №159/06 від 01.05.2006р. складають стягувані 1548грн.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, хоча про судові засідання повідомлявся належним чином.

Крім того, Відповідач ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків (а.с.30), складеного та надісланого (а.с.31) Позивачем на виконання вимог ухвали суду.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов’язань та застосуванні наслідків такого прострочення.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються, насамперед, відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Положення ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України зумовлюють правомірність застосування зазначених норм і до відносин суборенди (піднайму), яким за своєю сутністю (з урахуванням встановлених судом обставин виникнення у Позивача права щодо об’єкту користування) є укладений між сторонами договір оренди №159/06 від 01.05.2006р.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата, а отже – і суборендна, вноситься орендарем (суборендарем/піднаймачем) незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати орендної плати згідно визначених умов п. п. 5.1, 7.3.2 договору – до 15 числа поточного місяця оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи Відповідачем не сплачена грошова сума в розмірі орендної плати за грудень 2006р. – лютий 2007р. – час, що знаходиться в межах періоду оренди за договором оренди №2381 від 01.05.2006р. (з урахуванням угоди про продовження строку дії від 31.01.2007р.), укладеним між Позивачем та Відкритим акціонерним товариством „ТОЧМАШ”.

Водночас, будь-яких належних доказів припинення вказаного грошового зобов’язання у інший спосіб Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано, що дає підстави для констатації судом факту порушення означеного зобов’язання Відповідачем у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України та кваліфікації самого Відповідача таким, що прострочив у розмінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Таким чином, суд, перевіривши арифметичний розрахунок заявлених вимог умов укладеного договору, дійшов висновку про їх обґрунтованість та можливість задоволення у розмірі 1548,00 грн.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у повному обсягу покладаються на Відповідача та підлягають стягненню на користь Позивача

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фонд нерухомості”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33967393) до Товариства з обмеженою відповідальністю „БІЗНЕСЮРЦЕНТР”, м. Донецьк (ідентифікаційний код №34360089) про стягнення заборгованості в сумі 1548,00грн. задовольнити в повному обсягу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „БІЗНЕСЮРЦЕНТР”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34360089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фонд нерухомості”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33967393) заборгованість в сумі 1548,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „БІЗНЕСЮРЦЕНТР”, м. Донецьк (ідентифікаційний код №34360089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фонд нерухомості”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33967393) державне мито в розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 26.01.2010р. оголошено та підписано повний текст судового рішення.

5. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя