Ухвала суду № 76388051, 12.07.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 298/1386/17

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

12.07.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів Гошовського Г.М. (головуючий), Вотьканича Ф.А., Животова Є.Г., з участю секретаря судових засідань Головець М.А., обвинуваченого ОСОБА_4, прокурора Сочки І.І., захисника - адвоката Резуненка О.А., розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11кп/777/421/2018 за апеляційними скаргами заступника начальника відділу прокуратури Закарпатської області Попович І.І., захисника - адвоката Резуненка О.А. на вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 30.03.2018.

Цим вироком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, з середньою освітою, одружений, що має на утриманні малолітню дитину, непрацюючий, не судимий засуджений за злочин передбачений ст. 124 КК України - на 1 рік 6 місяців обмеження волі, за злочин, передбачений ч.1 ст. 263 КК України - на 4 роки позбавлення волі, за сукупністю злочинів, на підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, на 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

ОСОБА_4 зобов'язано періодично прибували до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Ухвалено: запобіжним заходом щодо ОСОБА_4 залишити заставу, прийняти відмову потерпілої ОСОБА_7 від цивільного позову і провадження в справі в цій частині закрити, стягнути з ОСОБА_4 в користь держави процесуальні витрати в сумі 1784 грн..

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачувався в тому, що на початку липня 2017 року в с. Сіль Великоберезнянського району неподалік від футбольного поля біля автобусної зупинки знайшов пістолет марки «Фроммер» калібром 7,65 мм, що є вогнепальною зброєю, умисно, без передбаченого законом дозволу зберігав його при собі, перевозив в автомобілі «Мерседес Бенц» НОМЕР_1 а приблизно о 20:00 04.07.2017 біля будинку № 173 в с. Стужиця Великоберезнянського району, на ґрунті тривалих неприязних відносин з ОСОБА_8 умисно, з метою вбивства, дістав з салону свого автомобіля пістолет марки «Фроммер» калібром 7,65 мм, підійшов до ОСОБА_9 і з близької відстані здійснив прицільний постріл у нього, спричинивши небезпечне для життя в момент заподіяння тяжке тілесне ушкодження.

Після пострілу ОСОБА_9 впав, а ОСОБА_4, вважаючи, що той помре, поїхав з місця події. Між тим, ОСОБА_9 своєчасно було надано кваліфіковану медичну допомогу, отже ОСОБА_4 свій умисел до кінця не довів з причини, що не залежала від його волі.

Такі дії ОСОБА_4 орган досудового розслідування кваліфікував за ч.1 ст. 263 КК України, як незаконне поводження зі зброєю, носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, та за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство.

Суд визнав доведеним, що ОСОБА_4 на початку липня 2017 року в с. Сіль Великоберезнянського району неподалік від футбольного поля біля автобусної зупинки знайшов пістолет марки «Фроммер» калібром 7,65 мм, що є вогнепальною зброєю, умисно, без передбаченого законом дозволу зберігав його при собі, перевозив в автомобілі «Мерседес Бенц» НОМЕР_2. Приблизно о 20:00 04.07.2017 біля будинку № 173 в с. Стужиця Великоберезнянського району, в той час, як ОСОБА_9, перегородивши йому своїм автомобілем марки «Шкода Октавія» НОМЕР_3 дорогу, став наближатись до нього зі зброєю, схожою на автомат Калашнікова, в руках, вважаючи, що ОСОБА_9 хоче його вбити, ОСОБА_4 вихопив з салону свого автомобіля вказаний пістолет та, відходячи назад, вистрілив у ОСОБА_9, чим перевищив межі необхідної оборони, спричинивши небезпечне для життя в момент заподіяння тяжке тілесне ушкодження у вигляді вогнепального проникаючого поранення грудної клітки справа.

Такі дії ОСОБА_4 суд кваліфікував за ч.1 ст. 263 КК України, як носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, та за ст. 124 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони.

Зміну правової кваліфікації дій ОСОБА_4 в частині обвинувачення за закінчений замах на умисне вбивство на передбачене ст. 124 КК України умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, суд першої інстанції вмотивував тим, що показання обвинуваченого про агресивну поведінку потерпілого, яка давала йому підстави вважати реальною загрозу своєму життю, не тільки не спростовано, але й підтверджено показаннями свідків. На переконання суду ОСОБА_4 під час вчинення суспільно-небезпечного діяння перебував у стані уявної оборони, не усвідомлював помилковості свого припущення щодо реальності посягання на своє життя з боку потерпілого і здійснив у нього постріл, перевищивши межі необхідного захисту.

В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на показання потерпілого, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на стадії досудового розслідування, вказує, що зустріч між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 була випадковою і ОСОБА_9 під час сутички між ними зброї при собі не мав. Стверджує, що показання зазначених свідків під час судового розгляду змінені, не відповідають дійсності, мають між собою істотні розбіжності, оцінені судом неправильно, а тому є неправильною і зміна правової кваліфікації дій обвинуваченого з ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 на ст. 124 КК України. Окрім цього, прокурор вважає призначене ОСОБА_4 покарання зам'яким, застосування щодо нього ст. 75 КК України безпідставним. Зазначає, що ОСОБА_4 діяв зухвало і агресивно, вини в повній мірі не визнав, розкаяння «відкрито не виразив», заперечив наявність у нього злочинного умислу, під час судового розгляду заперечував навіть очевидні факти, а отже розкриттю злочину не сприяв.

Прокурор просить вирок скасувати і ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України, за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України призначити йому покарання у виді 10 років позбавлення волі, за ч.1 ст. 263 КК України - 7 років позбавлення волі, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 10 років поз бавлення волі.

Захисник Резуненко О.А. в апеляційній скарзі також оспорює правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ст.124 КК України. Посилаючись на ч.5 ст. 36 КК України стверджує, що встановлені судом фактичні обставини події дають підстави стверджувати, що ОСОБА_4 перебував у стані необхідної оборони і, захищаючись від нападу озброєної особи, не може нести кримінальної відповідальності незалежно від тяжкості шкоди, заподіяної тому, хто посягає. Просить вирок в частині засудження ОСОБА_4 за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 124 КК України, скасувати, кримінальне провадження в цій частині закрити.

Окрім цього, захисник Резуненко О.А. подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора. Зазначає, що докази, здобуті на стадії досудового розслідування, не мають наперед встановленої сили, доводи прокурора щодо міркувань ОСОБА_4 після здійснення пострілу є надуманим припущенням, а показання останнього в судовому засіданні про відсутність у нього умислу на вбивство підтверджені показаннями свідків та доведеним фактом наявності у нього реальної можливості його вчинити. Стверджує, що доводи прокурора про розбіжності в показаннях обвинуваченого і свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 є також надуманими і не можуть бути сприйняті, як допустимі докази обвинувачення.

В апеляційній скарзі начальника відділу прокуратури Закарпатської області Попович І.І було заявлено клопотання допитати обвинуваченого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, дослідити протоколи слідчих експериментів з участю обвинуваченого ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_9, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_10, додані до них відеозаписи, висновки експертів № 586 від 09.08.2017 та № 1/317 від 18.08.2017.

Відповідно до ч.3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Вказаних у ч.3 ст. 404 КПК України підстав для повторного допиту обвинуваченого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, дослідження протоколів слідчих експериментів з участю обвинуваченого ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_9, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_10, доданих до них відеозаписів, висновків експертів № 586 від 09.08.2017 та № 1/317 від 18.08.2017 в апеляційній скарзі і в промові прокурора не наведено. Відомостей про те, що будь-які обставини кримінальних правопорушень або будь-які докази, в тому числі ті, на дослідженні яких наполягав прокурор, не досліджені чи були досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, про відхилення клопотань прокурора щодо дослідження доказів або про те, що будь-які з цих доказів стали відомі після ухвалення вироку, в кримінальному провадженні немає і прокурором не наведено.

Потерпіла ОСОБА_7, її представник - адвокат ОСОБА_14 вирок не оскаржили, були завчасно і належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду кримінального провадження, але в судове засідання не прибули, заяв і клопотань Апеляційному суду не подали.

Апеляційний суд заслухав доповідь судді про зміст вироку, доводи прокурора і захисника, викладені в апеляційних скаргах і запереченнях; промову прокурора на підтримання апеляційної скарги заступника начальника відділу прокуратури Закарпатської області Попович І.І та його заперечення проти апеляційної скарги захисника; пояснення захисника і обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу захисника і заперечили проти апеляційної скарги прокурора, провів судові дебати, заслухав останнє слово обвинуваченого, перевірив матеріали кримінального провадження, обговорив доводи сторін і вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Доведеність вини ОСОБА_4 в незаконному, без передбаченого законом дозволу придбанні, зберіганні, носінні вогнепальної зброї і бойових припасів за обставин, встановлених судом, та правильність правової кваліфікації його діянь в цій частині за ч.1 ст. 263 КК України, в апеляційних скаргах не оспорюється.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_4 в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони за обставин, викладених у вироку, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.

ОСОБА_4 не заперечив, що тілесне ушкодження ОСОБА_9 шляхом пострілу з пістолета спричинив саме він. З його показань вбачається, що ОСОБА_9 був його сусідом, мав вогнепальну зброю, з березня 2017 року погрожував йому та його сім'ї, разом з невідомими людьми викликав його на «розбірки» і навіть стріляв у бік його житла. 04.07.2017 біля будинку № 173 в с. Стужиця ОСОБА_9 перегородив дорогу його автомобілю своїм і вийшов з автомобіля зі зброєю, схожою на автомат Калашнікова, в руках. На його запитання про те, що він від нього хоче, ОСОБА_9 відповів, що зараз йому покаже, перезарядив зброю і став наближатись. Злякавшись, що ОСОБА_9 хоче його вбити, він вихопив з салону свого автомобіля пістолет і вистрілив у його бік. Побачивши, що ОСОБА_9 зігнувся, зрозумів, що поцілив у нього, хоча наміру поранити його або вбити, не мав.

Дані про тілесні ушкодження, викладені у висновку судово-медичного експерта від 09.08.2017 № 586 сторона захисту не оспорює (т.1 а.188-193).

Суд першої інстанції ці показання перевірив, ретельно, в повному обсязі і в точній відповідності до вимог кримінального процесуального закону дослідив усі обставини і докази, на дослідженні яких наполягав у судовому засіданні прокурор, участі останнього в дослідженні цих обставин і доказів ні в якій мірі не обмежив, зіставив показання обвинуваченого з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, в тому числі з показаннями потерпілого, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на стадії досудового розслідування, проаналізував усі надані прокурором докази в їх сукупності і переконливо обґрунтував у вироку свої висновки.

З показань у судовому засіданні свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_10, які були на місці події в той час, коли ОСОБА_4 вистрілив у ОСОБА_9, вбачається, що ОСОБА_9 зупинив свій автомобіль так, щоб перекрити дорогу автомобілю ОСОБА_4, вийшов з автомобіля з предметом, схожим на автомат, висловлюючи погрози направився в його бік. ОСОБА_4 кричав, щоб він не підходив, а потім вихопив з салону свого автомобіля пістолет і здійснив постріл, яким влучив у ОСОБА_9.

Доводи прокурора про те, ніби показання зазначених свідків під час судового розгляду змінені, не відповідають дійсності, мають між собою істотні розбіжності і оцінені судом неправильно, Апеляційний суд відкидає, як неспроможні, виходячи з наступного.

З досліджених судом показань потерпілого ОСОБА_9 під час слідчого експерименту вбачається, що він дійсно зупинив свій автомобіль попереду автомобіля ОСОБА_4, вийшов і став наближатися до нього, а коли підійшов до його автомобіля впритул, ОСОБА_4 з невідомої йому причини узяв пістолет і вистрілив.

Отже, сам потерпілий на стадії досудового розслідування заперечив тільки наявність у себе зброї та висловлювання погроз. Водночас він не дав зрозумілого пояснення своїм власним діям.

Такі самі показання на стадії досудового розслідування дали свідки ОСОБА_11 і ОСОБА_12, які цього дня розважались разом з ОСОБА_8, прибули на місце події з ним і в його автомобілі.

Свідок ОСОБА_10 вже на стадії досудового розслідування пояснив, що безпосереднього перед тим, як стався постріл, чув слова ОСОБА_4: «Що ти хочеш ? Лишися мене» та відповідь ОСОБА_9, змісту якої не розібрав. Окрім цього, він показав, що ОСОБА_4, одразу після того, як переконався, що влучив, перед тим, як поїхати, попросив його викликати «швидку допомогу». На запитання слідчого про те, чи була у ОСОБА_9 в руках зброя, свідок відповісти відмовився пославшись на ст. 63 Конституції України і на те, що останній є його братом.

Ті обставини, що між обвинуваченим і потерпілим приблизно півроку як склались неприязні відносини, що потерпілий мав зброю, застосовував її, неодноразово погрожував обвинуваченому вбивством, підтвердили в судовому засіданні дружина потерпілого - потерпіла ОСОБА_7, свідки ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_16, показання яких в цій частині прокурор не оспорює.

Про те, що побоювання ОСОБА_4 агресії з боку ОСОБА_9 було небезпідставним, свідчать відомості про те, що ОСОБА_9 був на одинадцять років старший за нього, а також дані протоколу огляду належного ОСОБА_9 автомобіля марки «Шкода Октавія» НОМЕР_3 від 05.07.2017: в ньому, окрім іншого, виявлено силіконову маску та палицю з плямами темно-бурого кольору (т.1 а.132-139).

Зауваження в апеляційній скарзі прокурора про те, що зустріч між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 була випадковою встановленим судом фактичним обставинам кримінального провадження відповідає і для того як кваліфікувати діяння ОСОБА_4 значення не має.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_4 діяв в обстановці захисту від суспільно-небезпечного посягання з боку потерпілого, який мав фізичну перевагу над ним, перед цим словами і діями висловлював погрози на його адресу, протиправно обмежив його у свободі пересування й одразу після цього повів себе так, що ОСОБА_4 мав підставу очікувати від нього фізичного насильства.

Довід прокурора про те, що після пострілу ОСОБА_4 поїхав з місця події «вважаючи, що той помре», жодним доказом не підтверджений. Апеляційний суд відкидає його, як повністю надуманий.

З доводами апеляційної скарги захисника Апеляційний суд не погоджується тому, що за встановлених судом фактичних обставин обстановка захисту, зокрема наближення ОСОБА_9, демонстрація ним зброї і висловлення погроз, які примусили ОСОБА_4 до активного захисту, свідчать про те, що застосований обвинуваченим спосіб захисту від очікуваного неправомірного посягання в подальшому: постріл з близької відстані в область грудної клітки, став явно невідповідним небезпеці, яка йому загрожувала.

Покарання у виді обмеження волі на строк до двох років є найсуворішим з передбачених за кримінальне правопорушення передбачене ст. 124 КК України. Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 263 цього Кодексу карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Покарання за умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони, призначене ОСОБА_4, є наближеним до найсуворішого з передбачених законом, а покарання, призначене йому за незаконне поводження зі зброєю і боєприпасами не є найм'якішим. Враховуючи, що суд першої інстанції не знайшов обставин, які обтяжували б покарання ОСОБА_4, підстав вважати, що при визначенні міри покарання суд першої інстанції не дотримав вимог ст. 65 КК України, немає.

З іншого боку, ОСОБА_4 активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, визнав вину, щиро розкаявся, добровільно відшкодував потерпілій матеріальну і моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, до кримінальної відповідальності притягується вперше, є молодою людиною, з підліткового віку виховувався без матері, позитивно характеризується. Ці обставини і відомості про особу обвинуваченого давали суду підстави для прийняття рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Твердження в апеляційній скарзі прокурора про те, що ОСОБА_4 діяв зухвало і агресивно, розкаяння «відкрито не виразив», під час судового розгляду заперечував очевидні факти, а отже не сприяв розкриттю злочину, Апеляційний суд відкидає, як такі, що не ґрунтуються на будь-яких доказах. Та обставина, що ОСОБА_4 не погодився з обвинуваченням у замаху на умисне вбивство, всупереч міркуванням прокурора, не могло і не може бути враховано при визначенні міри покарання, оскільки не узгоджується з п.п.4,5 ч.3 ст.42 КПК України.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, Апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційні скарги залишити без задоволення, вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 30.03.2018 щодо ОСОБА_4 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців.

Судді: