Ухвала суду № 76388054, 20.08.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/8001/18

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

20.08.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів Вотьканича Ф.А., Собослоя Г. Г., Феєра І. С., з участю секретаря Хмельовської В. С., прокурора Сочки О. І., підозрюваного ОСОБА_1 та захисника - адвоката Кракосевича І. Р., розглянувши провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Закарпатської області Сочки О. І., на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 липня 2018 року,

ВСТАНОВИВ :

ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 липня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Закарпатскій області Цільо В. В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8 р. н., мешканця АДРЕСА_2, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, а також покладено наступні обов'язки: прибувати за першою вимогою слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися із місця свого фактичного проживання - АДРЕСА_3, Ужгородського району, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.

Органом досудового розлідування ОСОБА_1 підозрюється у тому, що він за передньою змовою з невстановленими особами, умисно, незаконно, при невстановлених слідством обставинах, часі та місці, підшукали п'ятьох громадян В’єтнаму, а саме: ОСОБА_6), ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8), ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, які мали на меті незаконно перетнути державний кордон України.

Так, 30 березня 2018 року, ОСОБА_1 близько о 20.00 годині, діючи за попередньою змовою з невстановленими слідством особами зустрів групу із 5-ти осіб громадян В’єтнаму у обумовленому місці, а саме на автобусній зупинці в с. Кам'яниця, Ужгородського р-ну Закарпатської області, яких доставила невстановлена особа на ім'я ОСОБА_4 на автомобілі марки ВАЗ -21099, сірого кольору. Після чого ОСОБА_1 таємно провів вказаних громадян до місця свого проживання та розмістив у одній із кімнат квартири АДРЕСА_1.

В подальшому ОСОБА_1 забезпечував громадян В’єтнаму, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, продуктами харчування, і останні чітко слідували вказівкам та порадам ОСОБА_1, а саме без дозволу останнього не покидали приміщення квартири, щоб не бути викритими працівниками правоохоронних органів. Крім цього у нічну пору доби 31.03.2018 року та 01.04.2018 року громадяни В’єтнаму за вказівкою ОСОБА_1 збирали свої особисті речі та слідували за ним по гірській лісистій місцевості до Державного кордону України, з метою його незаконного перетину, однак не змоги перетнути лінію кордон, так як їм перешкоджав у цьому прикордонний наряд.

02.04.2018 року близько 20 год. 30 хв. годин за вказівкою ОСОБА_1 громадяни В’єтнаму, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, та ОСОБА_11, зібрали необхідні їм особисті речі, вийшли із квартири та стали слідувати за ОСОБА_1, який їх провів через залізничну колію, потім автомобільну дорогу та став вести по гірській-лісистій місцевості до лінії державного кордону України. Прослідував близько двох годин громадяни В’єтнаму ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 відстали від групи та близько о 22 год. 35 хв., 02.04.2018 року були викриті та затримані прикордонним нарядом на напрямку 235 прикордонного знаку в межах ділянки відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби «Кам'яниця» відділу прикордонної служби «Гута» Чопського прикордонного загону, на відстані 1000 метрів від лінії державного кордону, інші двоє громадяни В’єтнаму ОСОБА_11 та ОСОБА_10, які слідували за ОСОБА_1 почувши викрики вдалися до втечі до села Кам'яниця, Ужгопродського району, де у подальшому і були затримані прикордонним нарядом.

Ухвала слідчого судді вмотивована тим, що органом досудового розслідування належними та допустимими доказами доведено наявність обгрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що на даний момент існує лише ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, а ризики моживого вчинення підозрюваним тиску на свідків у кримінальному провадженні, які вже допитані та поміщені до ПТПІ у іншій області, а також вчинення інших кримінальних правопорушень не доведено жодними доказами. Тому, слідчий суддя вважає, що слідчим не доведено належними й допустимими доказами недостаності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленому під час розгляду клопотання ризику, і з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 та даних про особу підозрюваного, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що для запобігання вищевказаному ризику достатнім буде застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці. Вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною та необгрунтованою у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Стверджує, що наявність ризиків можливого переховування підозрюваного ОСОБА_1 від органу досудового розслідування та суду, ухилення від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, вчинення іншого кримінального правопорушення підтверджуються тим, що ОСОБА_1 усвідомлює те, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років, а тому, застосування щодо більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою будуть недостатньо ефективноми для запобігання вказаним ризикам. Також зазначає, що під час розгляду клопотання слідчим суддею не враховано те, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, що підтверджується довідкою про наявністю/відсутність судимостей, не працює та не має законних джерел для існування.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити та застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, пояснення підозрюваного та його захисника про законність і обґрунтованість прийнятого слідчим суддею рішення, дослідивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому, був допитаний підозрюваний ОСОБА_1, вислухана думка прокурора, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування саме такого запобіжного заходу, передбаченого статтею 177 КПК України.

Як обґрунтовано зазначив в ухвалі слідчий суддя, органом досудового розслідування належними та допустимими доказами доведено наявність обгрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що на даний момент існує лише ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, а ризики моживого вчинення підозрюваним тиску на свідків у кримінальному провадженні, які вже допитані та поміщені до ПТПІ у іншій області, а також вчинення інших кримінальних правопорушень не доведено жодними доказами. Погоджуючись з указаним висновком, колегія суддів враховує те, що свідки у даному кримінальному провадженні - громадяни В’єтнаму вже були допитані в судовому засіданні на підставі ухвали слідчого судді від 10.04.2018 з приводу організації їхнього незаконного переправлення через державний кордон, оскільки підлягали примусовому видворенню з України, а тому, відсутні підстави вважати, що підозрюваний може будь-яким чином впливати на них.

Погоджується колегія суддів і з висновоком слідчого судді про те, що органом досудового розслідування не доведено належними й допустимими доказами недостаності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленому під час розгляду клопотання ризику.

Згідно ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя належним чином врахував тяжкость кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 та дані про особу підозрюваного, і прийшов до обґрунтованого висновку про те, що застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання буде достатнім для запобігання встановленому під час розгляду клопотання ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, а також для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов'язків.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи про те, що ризики ухилення підозрюваного від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, вчинення іншого кримінального правопорушення підтверджуються тим, що ОСОБА_1 усвідомлює те, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років, а тому, застосування щодо більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою будуть недостатньо ефективними для запобігання вказаним ризикам, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги та будь-яким чином не спростовують висновків слідчого судді про доцільність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.

Як такі, що не спростовують висновків слідчого судді й не свідчать про необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 найбільш суворого за видом запобіжного заходу, колегія суддів відхиляє й доводи апеляційної скарги про те, що слідчим суддею не враховано те, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, що підтверджується довідкою про наявністю/відсутність судимостей, не працює та не має законних джерел для існування. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує те, що судимість ОСОБА_1 погашена в порядку ст. 89 КК України, у зв'язку з чим, він вважається таким, що не має судимості, а питання щодо права особи на працю відповідно до норм Конституції України є вільним вибором особи.

Разом із тим, відхиляючи доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів враховує і те, що під час розгляду апеляційної скарги, прокурор не посилався на будь-які факти того, що із часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, останній не виконував покладені на нього обов'язки.

Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається, у зв'язку з чим, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обрунтовано, з урахуванням вимог ст.ст. 177, 178, 179, 194 КПК України, тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1, характеризуючих даних про його особу (раніше не судимий, має постійне місце проживання та бере участь в утриманні п'ятьох дітей), застосував щодо останнього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, у зв'язку із чим, враховуючи положення ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована залишається без зміни.

Керуючись ст. ст. 177, 179, 183, 194, 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Закарпатської області Сочки О. І. залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 липня 2018 року про обрання ОСОБА_1, підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: