Рішення № 7638634, 22.01.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.01.10р.Справа № 39/237-09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАНТА-ТРЕЙД", м.Кривий Ріг

до Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Криворізької філії Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", м. Кривий Ріг

про визнання частково недійсним договору про відновлювальну кредитну лінію з додатком №1 та додаткової угоди до нього

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

від позивача: Осіпчук І.Ю., дов. від 58/11 від 01.11.2007р.

від відповідача: Юрченко О.А., дов. від 12.10.2009р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „АТЛАНТ-ТРЕЙД” (надалі Позивач) звернулося з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Банк „Фінанси та кредит” в особі Криворізької філії ВАТ „Банк „Фінанси та Кредит” (надалі Відповідач), в якому просить суд визнати частково недійсним укладений між сторонами договір про відновлювальну кредитну лінію № 03-01-07 від 09.02.2007 року з додатком № 1, а саме в частині: положень підпункту в), е) пункту 2.2. та підпункту б), д) пункту 6.1. вказаного договору; положень пункту 3.6., у відповідності з яким, Відповідач має право змінювати величину процентної ставки, попередивши про це письмово Позичальника не менш як за 5 днів; положень пункту 8.3., як таких, що не відповідають нормам діючого законодавства України.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на відповідність умов спірного договору вимогам чинного законодавства та волевиявленню сторін під час його укладання.

Як убачається з матеріалів справи, ВАТ „Банк „Фінанси та Кредит” було перетворено в Публічне акціонерне товариство „Банк „Фінанси та Кредит” , яке є правонаступником щодо всіх прав та обов’язків ВАТ „Банк „Фінанси та Кредит”.

Відповідно до вимог ст. 25 ГПК України, в разі вибуття однієї зі сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду право відношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво шляхом заміни Відповідача у справі - ВАТ „Банк „Фінанси та Кредит” на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство „Банк „Фінанси та Кредит”.

За згодою представників сторін, в судовому засіданні 22.01.2010. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

09 лютого 2007 року між сторонами у справі був кладений договір про відновлювальну кредитну лінію № 03-01-07, відповідно до умов якого Банк (Відповідач) відкрив Позичальнику (Позивач) відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 500000 грн. 00 коп., а Позичальник в свою чергу зобов’язався повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно графіка погашення кредиту з остаточним строком погашення до 06.02.2009 року включно, та сплатити за користування кредитними коштами відсотки в розмірі 20,8 % річних.

Підпунктом в) пункту 2.2., та підпунктом б) пункту 6.1. Договору сторони передбачили право Банку на відмову у видачі коштів за кредитною лінією, та право банку достроково вимагати повернення кредитних коштів та сплати відсотків в разі порушення Позичальником в період дії даного Договору будь-яких умов цього договору, в тому числі:

-          не сплатив відсотки за користування кредитними коштами;

-          мав місце факт прострочення уплати відсотків за користування кредитними коштами;

-          не надав Банку в установлений строк будь-яких документів, якщо обов’язковість надання таких документів Позичальником, передбачена даним Договором;

-          використання кредитних коштів не у відповідності з їх цільовим призначенням;

-          неповідомлення Банку у встановлений строк про факти, зазначені в п. 5.6. даного Договору;

-          своєчасно не надав та не погодив із Банком письмову заявку на видачу кредитних коштів в рамках кредитної лінії;

-          припустив інші порушення.

На думку Позивача, положення підпункту в) пункту 2.2., та підпунктом б) пункту 6.1. Договору в частині, яка передбачає право банку відмовити у видачі коштів, та право вимагати дострокового повернення кредиту в разі припущення Позичальником „інших порушень”, дає Відповідачеві можливість досить широко трактувати поняття „інші порушення”, та відносити до них порушення правил дорожнього руху, правил техніки безпеки, тощо, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності.

Суд не погоджується з доводами Позивача, адже в контексті підпункту в) пункту 2.2., та підпунктом б) пункту 6.1., до підстав відмови у видачі кредиту, та вимоги дострокового повернення кредиту слід відносити саме допущення порушень умов даного Договору, а ні будь-яких іншим порушень, що не пов’язані із виконанням даної угоди, в зв’язку з чим, позовні вимоги в зазначеній частині є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Підпунктом є) пункту 2.2., та підпунктом д) пункту 6.1. Договору, до випадків за яких Банк має право відмовити у видачі кредиту, або вимагати дострокового повернення кредиту віднесено допущення Позичальником в період дії даного договору порушень договірних зобов’язань перед Банком за будь-якими іншими договорами.

Відмову у видачі кредитних коштів, або вимогу щодо дострокового повернення отриманого кредиту, слід розглядати як односторонню відмову від зобов’язання з боку кредитора.

Згідно положень ст. 611 ЦК України правові наслідки у вигляді припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, можуть бути застосовані у випадку невиконання зобов’язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (ст. 610 ЦК України).

Таким чином, відмова у видачі кредиту, або вимога дострокового повернення кредиту, як один з правових наслідків порушення зобов’язання, може бути застосована до боржника виключно в разі порушення ним зобов’язання встановленого змістом саме цього зобов’язання, в даному випадку договором про відновлювальну кредитну лінію № 03-01-07 від 09.02.2007 року, а ні будь якого зобов’язання, яке витікає з інших не пов’язаних із даними договірних відносин сторін, адже такі умови спірного правочину суперечать загальному принципу виконання цивільних обов’язків, згідно якого цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором (ст. 14 ЦК України).

Окрім того, положення спірного договору в частині права Банку відмовити у видачі кредиту в разі допущення Позичальником порушень договірних зобов’язань перед Банком за будь-якими іншими договорами, не відповідає змісту ст. 1056 ЦК України, яка передбачає можливість реалізації такого права лише у випадку порушення Позичальником обов’язку встановленого саме кредитним договором.

ТОВ „АТЛАНТ-ТРЕЙД” в своєму позові також просить суд визнати недійсним п. 3.6. договору щодо права банку самостійно змінювати величину процентної ставки за кредитом, а також п. 8.3. договору, щодо обов’язку Позичальника не переводити раніше відкриті рахунки в установи інших Банків, не відкривати до моменту повернення кредиту та виконання інших зобов’язань за договором без згоди Банку поточні рахунки в інших банківських установах, а також зараховувати виручку від реалізації товарів Позичальника виключно на поточні рахунки, відкриті у Відповідача.

Як убачається зі змісту спірного договору, пунктом 3.6. сторони передбачили, що у випадку зміни облікової ставки Національного банку України, відсоткова ставка за користування кредитними ресурсами може бути змінена на вимогу Банку. В зазначених випадках Банк вправі змінити величину процентної ставки, попередивши про це письмово Позичальника на менш ніж за п’ять днів. В раз незгоди Позичальника зі зміною розміру процентної ставки, Позичальник зобов’язаний повідомити про це Банк протягом трьох днів із моменту отримання повідомлення Банку про зміну процентної ставки та повернути отриманий кредит із сплатою всіх відсотків за попередньою ставкою до настання строку набрання чинності нової відсоткової ставки, зазначеної у повідомленні Банку. В разі неповідомлення Позичальником Банку про незгоду із зміною розміру відсоткової ставки протягом трьох днів із моменту отримання відповідного повідомлення, Позичальник зобов’язаний протягом десяти днів із моменту отримання повідомлення Банку про зміну відсоткової ставки повернути отриманий кредит та сплатити всі відсотки за попередньою ставкою.

Положення п. 3.6. спірного Договору, які надають Банку право змінювати суттєві умови договору в односторонньому порядку, та вимагати дострокового повернення кредиту в разі незгоди іншої сторони з такими змінами, що фактично є розірвання договору, суперечать вимогам Цивільного кодексу України, зокрема, загальним підставам та порядку зміни та розірвання договорів, встановленим ст.ст. 651-654 ЦК України, згідно яких у випадку, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин (в даному випадку зміна процентної ставки за кредитом) договір може бути розірваний (змінений) лише за рішенням суду на вимогу зацікавленої сторони.

За змістом п. 8.3. договору на Позичальника покладено обов’язок не переводити раніше відкриті рахунки в Банку в установи інших банків та не відкривати без згоди Банку в установах інших банків поточні рахунки (в національній та іноземній валюті), до моменту повернення кредиту та виконання інших зобов’язань по даному Договору. Окрім того, даним пунктом Договору встановлено обов’язок Позичальника забезпечити зарахування виручки від реалізації товарів (продукції, робіт, послуг) виключно на поточні рахунки, відкриті у Банку Відповідача. Також зазначений пункт договору встановлює відповідальність за його порушення у вигляді штрафу в розмірі 50 процентів від суми наданого кредиту, та обов’язку на вимогу банку достроково повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом, протягом одного дня .

За змістом ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору та виборі контрагента з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 6.1., 6.2. ст. 6 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, резиденти України (юридичні особи, їх відокремлені підрозділи, фізичні особи), нерезиденти України (юридичні особи-інвестори, представництва юридичних осіб в Україні та фізичні особи), мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках встановлених законом (ст. 1074 ЦК України).

З огляду на вищевикладене, положення п. 8.3. договору, які обмежують право Позивача на відкриття рахунків в інших банківських установах, а також обмежують його право на вільне розпорядження власними грошовими коштами, суперечать положенням ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як вище встановлено судом, договір про відновлювальну кредитну лінію № 03-01-07, зокрема, його підпункт є) пункту 2.2., та підпункт д) пункту 6.1. спірного Договору щодо права Банку відмовити у видачі кредиту, або вимагати дострокового повернення кредиту в разі допущення Позичальником в період дії даного договору порушень договірних зобов’язань перед Банком за будь-якими іншими договорами, пункт 3.6. щодо права банку самостійно змінювати величину процентної ставки за кредитом, а також пункт 8.3., який встановлює обмеження прав Позивача на відкриття рахунків в інших банківських установах, а також право вільного розпорядження власними грошовими коштами, суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним в частині зазначених положень з підстав передбачених ст. 215 ЦК України.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 3, 14, 16, 203, 215, 217, 610, 611, 651-654, 1056, 1066, 1074, ст.ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про відновлювальну кредитну лінію № 03-01-07 від 09.02.2007 року в частині положень підпункт є) пункту 2.2., підпункт д) пункту 6.1., пункту 3.6., пункту 8.3.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит” в особі Криворізької філії Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит” (50027, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Костенка, 6, код ЄДРПОУ 24609556) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АТЛАНТ-ТРЕЙД” (50051, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг. Нікопольське шосе, 1, код ЄДРПОУ 24611518) 42 грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

В решті позову відмовити.

СуддяО.В. Ліпинський Рішення підписано 27.01.2010р.