Ухвала суду № 76384938, 12.09.2018, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

12 вересня 2018 року м. Чернігівсправа № 927/1200/15 Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., за участю секретаря Тарасевич А.М., розглянувши матеріали за заявою голови ліквідаційної комісії боржника

Боржник: Бахмацьке районне споживче товариство,

вул. Богомольця, 2, м. Бахмач, Чернігівської області, 16502

Кредитор-1: Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

вул. Ковпака, 29, м. Київ, 03150,

адреса для листування: вул. Горького, 17, м. Чернігів, 14000

Кредитор-2: Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк",

вул. Дегтярівська, 27 Т, м. Київ, 04119,

адреса для листування: вул. Харківська, 32, м. Суми, 40035

Кредитор-3: ОСОБА_1,

АДРЕСА_1, 16500, РНОКПП НОМЕР_1

Кредитор-4: ОСОБА_2 ,АДРЕСА_3

За участю ліквідатора - арбітражної керуючої Рязанової Світлани Миколаївни,

АДРЕСА_2, 14032

про визнання боржника банкрутом

представники сторін: ліквідатор Рязанова С.М..

Головою ліквідаційної комісії Бахмацького районного споживчого товариства (надалі - боржник) подана заява про порушення справи про банкрутство на підставі ст. ст. 11, 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закон про банкрутство), яка ухвалою господарського суду Чернігівської області від 10.09.2015р. була прийнята до розгляду.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 06.10.2015р. порушено провадження у справі про банкрутство Бахмацького районного споживчого товариства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Чернігівської області від 15.10.2015р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Рязанову С.М.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 18.10.2015р. строк ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Рязанової С.М. продовжено на шість місяців до 15.04.2017р.

02 липня 2016 року до господарського суду Чернігівської області надійшла заява ОСОБА_2 (АДРЕСА_3) про визнання грошових вимог, згідно якої заявник просить:

- поновити його на роботі з 24 травня 2016 року;

- визнати грошові вимоги в сумі 38 368,71 грн.;

- включити грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 05.07.2016р. вирішення питання про прийняття вищевказаної заяви було відкладено до повернення матеріалів справи № 927/1200/15 до місцевого господарського суду з Київського апеляційного господарського суду.

25 серпня 2016 року матеріали справи № 927/1200/15 з апеляційної інстанції були повернуті до господарського суду Чернігівської області, у зв'язку з чим ухвалою суду від 14.09.2016р. вказана вище заява була прийнята, приєднана до матеріалів справи та призначена до розгляду на 29.09.2016р.

26 вересня 2016 року ОСОБА_2 подана заява (датована 29.09.2016р.) про збільшення розміру грошових вимог, згідно якої заявник просить:

- поновити його на роботі з 24 травня 2016 року;

- визнати грошові вимоги в сумі 52 912,07 грн.;

- включити грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_2 зазначає, що він обіймає посаду голови правління Бахмацького районного споживчого товариства/голови ліквідаційної комісії товариства. 01 квітня 2016 року ним було отримано наказ ліквідатора Бахмацького РСТ Рязанової С.М. від 23.03.2016р. № 1-к разом з попередженням про наступне звільнення. 16 червня 2016 року ним було отримано наказ ліквідатора Бахмацького РСТ Рязанової С.М. від 24.05.2016р. № 3-к про звільнення з роботи з 24.05.2016р. В день звільнення ліквідатор банкрута була зобов'язана виплатити розрахункові кошти в розмірі 32 167,74 грн. за період з 01.01.2016р. по 29.09.2016р., однак цього зроблено не було. У зв'язку з порушенням строків проведення розрахунків при звільненні, ОСОБА_2 було нараховано середній заробіток за час затримки в розмірі 693,23 грн. Також, ОСОБА_2 просить визнати грошові вимоги в розмірі 5 651,10 грн. у зв'язку з невикористанням відпустки за період з жовтня 2015 року по 29.09.2016р. Крім того, ОСОБА_2 заявлені грошові вимоги в розмірі 3 600,00 грн. (вихідна допомога згідно ст. 44 Кодексу законів про працю України) та 10 800,00 грн. (допомога при звільненні у зв'язку з ліквідацією підприємства громадянам, віднесеним до категорії 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи).

На думку ОСОБА_2, він як громадянин, віднесений до категорії 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, має переважне право на залишення на роботі при звільненні у зв'язку з ліквідацією підприємства, а також на працевлаштування, а тому просить поновити його на роботі.

04.07.2018р. від ОСОБА_2 надійшла заява про збільшення грошових вимог, в якій він просить скасувати п.1 наказу № 3-к від 24.05.2016р. , виданого ліквідатором, про його звільнення, поновити на роботі з 24.05.2016р. до дня прийняття остаточного рішення за його заявою, визнати грошові вимоги в сумі 128 896,18 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів.

В обґрунтування заяви ОСОБА_2 посилається на вимоги чинного законодавства щодо обов'язку видати трудову книжку в день звільнення, на належне йому право на отримання 79 584,12 грн. середнього заробітку, 693,23 грн. компенсації за затримку виплати, 5651,1 грн. компенсації за невикористану частину відпустки та вихідну допомогу у розмірі трикратної середньомісячної зарплати.

В додатковому поясненні від 05.09.2018р. ОСОБА_2 вказує на те, що днем звільнення повинен бути день внесення запису в трудову книжку, невиплата зарплати є триваючим порушенням, розмір зарплати затверджується у Бахмацькому РСТ розпорядженням правління в залежності від наявності коштів, посилання ліквідатора на неотримання документів та трудової книжки є надуманим.

11.09.2018р. від ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення, в яких він стверджує , що документи підприємства ліквідатор не отримала з власної вини і в даний час у заявника знаходиться архів банкрута та трудовий архів, відповідно до витягу з реєстру станом на 10.09.2018р. ОСОБА_2 є керівником банкрута. У вказаному поясненні ОСОБА_2 просить прийняти його заяву про збільшення вимог до 115 719,16р., нарахованих станом на 01.07.2018р., в тому числі: невиплачену зарплату за період з 01.06.2016р. в сумі 100 800 грн., індексацію на невиплачену зарплату в сумі 519,16 грн., вихідну допомогу при звільненні як потерпілому внаслідок аварії на ЧАЕС в сумі 10800 грн., відпускні - 3600 грн.

Заявник просить днем його звільнення рахувати день набрання законної сили рішення в даній справі.

Одночасно ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи без його участі, яка задоволена судом.

Ліквідатор банкрута у відзиві на заяву ОСОБА_2 просить відмовити у її задоволенні. Свої заперечення ліквідатор мотивує тим, що повноваження ОСОБА_2 як голови правління/голови ліквідаційної комісії товариства були припинені 15.10.2015р. у зв'язку з визнанням Бахмацького РСТ банкрутом, відкриттям ліквідаційної процедури та призначенням ліквідатором арбітражного керуючого. На даний час у ліквідатора відсутні будь - які докази трудових відносин ОСОБА_2 з товариством після визнання боржника банкрутом. Під час розгляду справи про банкрутство було встановлено, що середньомісячна заробітна плата керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до відкриття процедури ліквідації банкрута становить 958,33 грн. Встановлення ОСОБА_2 для себе посадового окладу в розмірі 3 600,00 грн. на місяць після визнання боржника банкрутом ліквідатор вважає незаконним. З приводу вимог про поновлення на роботі ліквідатор зазначає, що оскільки ліквідація підприємства, що здійснюється у зв'язку з його банкрутством, унеможливлює надання працівникові іншої роботи на тому самому підприємстві, відповідні вимоги задоволенню не підлягають.

В додаткових письмових поясненнях ліквідатор Рязанова С.М. вказує, що колишній голова правління товариства ОСОБА_2 ухиляється від передачі бухгалтерської та іншої документації, матеріальних та інших цінностей банкрута. До цього часу у ОСОБА_2 є доступ до всіх документів, які не передані ліквідатору, наслідком чого є можливість подання ним документів, що містять недостовірну інформацію. Запис у трудовій книжці ОСОБА_2 про звільнення з роботи здійснити не маю можливості, оскільки трудова книжка знаходиться у нього.

12.09.2018р. від ліквідатора надійшло клопотання про прийняття до уваги того, що докази на підтвердження факту непередання заявником ліквідатору всіх документів банкрута, в т.ч. трудових книжок, знаходяться в матеріалах справи, а також клопотання про залучення доказів , які підтверджують , які саме документи були передані..

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення ліквідатора, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 віднесений до категорії 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3.

Як зазначено в трудовій книжці ОСОБА_2, 24 жовтня 2013 року він був обраний головою правління Бахмацького районного споживчого товариства.

24 жовтня 2013 року зборами уповноважених членів Бахмацького районного споживчого товариства було прийняте рішення про припинення діяльності товариства шляхом ліквідації (протокол від 24.10.2013р.) та призначення ОСОБА_2 головою ліквідаційної комісії.

Постановою господарського суду Чернігівської області від 15.10.2015р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Рязанову С.М., зобов'язано голову ліквідаційної комісії Бахмацького РСТ ОСОБА_2 протягом п'ятнадцяти днів з дня винесення даної постанови передати арбітражному керуючому Рязановій С.М. бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута.

При цьому, ОСОБА_2 був присутній в судовому засіданні 15.10.2015р. Крім того, дана постанова була отримана боржником 20.10.2015р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (том І, а.с. 263).

Згідно ч. 4 ст. 8 Закону про банкрутство, постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийнята господарським судом у справі про банкрутство, набирає законної сили з моменту її прийняття, якщо інше не передбачено цим Законом.

Таким чином, постанова господарського суду Чернігівської області від 15.10.2015р. набрала законної сили 15.10.2015р.

Із наданого ОСОБА_2 штатного розпису Бахмацького РСТ (том 5, а.с. 83) вбачається, що він був затверджений розпорядженням голови правління від 28.10.2015р. № 5/15р. Штатним розписом визначено штат товариства в кількості 3,5 одиниці з місячним фондом заробітної плати 8 600,00 грн. Голові правління встановлено посадовий оклад в розмірі 3 600,00 грн. на місяць.

Наказом ліквідатора Бахмацького РСТ Рязанової С.М. від 23.03.2016р. № 1-к, ОСОБА_2 було попереджено про наступне звільнення з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України з 24.05.2016р. З попередженням про звільнення ОСОБА_2 був ознайомлений 01.04.2016р., що підтверджується його розпискою.

У встановленому законодавством порядку ліквідатор повідомила Бахмацький районний центр зайнятості про наступне звільнення працівників Бахмацького РСТ.

Наказом ліквідатора Бахмацького РСТ Рязанової С.М. від 24.05.2016р. № 3-к, ОСОБА_2 було звільнено з посади голови правління з 24.05.2016р. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Даний наказ був отриманий ОСОБА_2 16 червня 2016 року.

У відповідності з ч. 2 ст. 38 Закону про банкрутство, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

Відповідно до ст. 41 Закону про банкрутство, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Таким чином, з 15.10.2015р. до арбітражного керуючого Рязанової С.М. перейшли права керівника (органів управління) Бахмацького РСТ.

За змістом п.п. п.п. «і», «й» п. 5.2 Статуту Бахмацького РСТ (том І, а.с. 9 - 17), до компетенції загальних зборів (зборів уповноважених) належить затвердження кошторисів на утримання апарату управління; затвердження посадового окладу та надбавок до нього голові правління споживчого товариства.

За таких обставин, ОСОБА_2 не мав права після припинення його повноважень в одноосібному порядку встановлювати собі, як голові правління товариства, посадовий оклад у розмірі 3 600,00 грн. на місяць.

Крім того, із поданих ОСОБА_2 документів (том 3, а.с. 18, 19) вбачається, що він в період з 22.10.2015р. по 06.11.2015р. (в т.ч. і в день затвердження штатного розпису) перебував на стаціонарному лікуванні.

Статтею 28 Закону України «Про оплату праці» визначено, що у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

На вимогу суду боржником було надано довідку (том І, а.с. 74) в якій вказано, що заробітна плата голови правління Бахмацького РСТ з жовтня 2014 року по грудень 2014 року та з лютого по березень 2015 року становила 1986,00 грн. на місяць, в січні 2015 року - 1570,00 грн. З квітня 2015 року заробітна плата голові правління не виплачувалася у відповідності до рішення позачергових зборів уповноважених членів Бахмацького РСТ від 05.03.2015р. із-за відсутності грошових коштів. Обов'язки голови правління/голови ліквідаційної комісії виконуються на громадських засадах.

Поданими ліквідатором копіями податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичної особи, і сум утриманого з них податку форми № 1ДФ по Бахмацькому РСТ за ІІ, ІІІ та ІV квартали 2015 року підтверджується, що в ІІ та ІІІ кварталах 2015 року ОСОБА_2 заробітна плата не нараховувалась та не виплачувалась. В ІV кварталі 2015 року ОСОБА_2 була нарахована та виплачена заробітна плата в розмірі 10 800,00 грн. (3 600,00 грн. за місяць).

Однак ,нарахування та виплату ОСОБА_2 заробітної плати в такому розмірі суд вважає неправомірним з огляду на порушення чинного законодавства допущені під час встановлення посадового окладу.

З метою з'ясування розміру посадового окладу голови правління Бахмацького РСТ за попередній період (2015 рік) ухвалою господарського суду Чернігівської області від 27.10.2016р. по даній справі ОСОБА_2 та ліквідатора Рязанову С.М. було зобов'язано надати штатний розпис Бахмацького РСТ на 2015 рік.

31 жовтня 2016 року до господарського суду від ОСОБА_2 надійшов лист (том 5, а.с. 176) в якому вказується, що на виконання вимог суду надається, зокрема, штатний розпис Бахмацького РСТ на 2015 рік. Втім, фактично до даного листа був доданий штатний розпис Бахмацького РСТ затверджений розпорядженням голови правління від 28.10.2015р. № 5/15р.

Ліквідатор Рязанова С.М. повідомила, що штатний розпис Бахмацького РСТ на 2015 рік їй не передавався.

За правилами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці», мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень.

Враховуючи неподання заявником належних та допустимих доказів на підтвердження розміру його посадового окладу як голови правління Бахмацького РСТ, зважаючи на законодавчо встановлені приписи щодо припинення повноважень голови правління та завершення господарської діяльності товариства після визнання боржника банкрутом, господарський суд вважає за можливе визнати грошові вимоги ОСОБА_2 по заробітній платі з дотриманням державних соціальних гарантій за період з 01.01.2016р. по 24.05.2016р. в розмірі 6 634,48 грн. (виходячи із посадового окладу в розмірі мінімальної заробітної плати на місяць).

Заявлені грошові вимоги ОСОБА_2 по заробітній платі за період з 25.05.2016р. по 01.07.2018р., оскільки з 24.05.2016р. ОСОБА_2 був звільнений з роботи.

Згідно ст. 44 Кодексу законів про працю України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

В той же час, у відповідності з п. 7 ст. 20, п. 1 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, у разі вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати.

Оскільки ОСОБА_2 віднесений до категорії 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, він має право на виплату допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати.

За підрахунком суду розмір відповідної допомоги становить 3 974,01 грн. (1 324,67 грн. * 3). Розрахунок середньомісячної заробітної плати був здійснений судом, виходячи із посадового окладу в розмірі мінімальної заробітної плати на місяць, з дотриманням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100.

При цьому, посилання ОСОБА_2 на те, що він має право одночасно і на вихідну допомогу на підставі ст. 44 Кодексу законів про працю України, і на допомогу на підставі п. 7 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Допомога, яка виплачується на підставі п. 7 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за своєю правовою природою є також вихідною допомогою, оскільки вона виплачується у разі вивільнення працівників. Статтею 44 Кодексу законів про працю України встановлено мінімальний розмір вихідної допомоги. Тому суд визнає право ОСОБА_2 на виплату вихідної допомоги у найбільшому розмірі, враховуючи його статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

За змістом ст. ст. 74, 75, 83 Кодексу законів про працю України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

За підрахунком суду розмір відповідної грошової компенсації становить 2009,33 грн. (15 896,00 грн. / 356 днів * 45 днів). Розрахунок грошової компенсації був здійснений судом, виходячи із посадового окладу в розмірі мінімальної заробітної плати на місяць, з дотриманням п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100.

При цьому слід вказати, що за твердженням ОСОБА_2, кількість не використаних ним днів щорічної відпустки становить 45 днів (24 дні основної відпустки, 7 днів за ненормований робочий день та 14 днів за стаж роботи в споживчій кооперації понад 15 років) (розрахунок, том 5, а.с. 80).

Право на додаткові відпустки підтверджується наданим заявником колективним договором ( а.с. 124 т.7) та наявністю стажу роботи в споживчій кооперації понад 28 років відповідно до копії трудової книжки ( а.с. 84 т.5), оригінал якої оглянуто в судовому засіданні.

В якості підстав для поновлення на роботі та скасування наказу про звільнення заявник вказує невидачу в день звільнення трудової книжки, внаслідок чого вважає , що йому має бути виплачена зарплата станом на 01.07.2018 року.

Факт невнесення запису про звільнення ОСОБА_4 з 24.05.2016р. до трудової книжки підтверджується копією останньої, оглянутим в судовому засіданні оригіналом трудової книжки та не заперечується сторонами спору.

При цьому ліквідатор обґрунтовано стверджує про відсутність у нього трудової книжки заявника.

Також, ухвалою господарського суду Чернігівської області від 26.02.2016р. по даній справі, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 було зобов'язано передати ліквідатору Рязановій С.М. бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності, а також нерухоме майно банкрута.

Даною ухвалою встановлено факт, що в порушення вимог ч. 6 ст. 41 Закону про банкрутство, колишній голова ліквідаційної комісії Бахмацького РСТ ОСОБА_2 зволікає з виконанням обов'язків щодо передачі в повному обсязі необхідної документації та цінностей банкрута.

На даний час ОСОБА_2 не надав доказів того , що ліквідатор ухиляється від отримання документів банкрута.

Натомість, як вбачається з наданих ліквідатором доказів, 18.04.2016р. на виконання вищенаведеної ухвали від 26.02.2016р. було відкрито виконавче провадження ВП № 50906086.

Підчас виконавчих дій 21.12.2016р. та 12.01.2017р. державним виконавцем у присутності понятих були передані ліквідатору об'єкти нерухомості банкрута, що підтверджується відповідними актами.

Також на адресу виконавця ОСОБА_4 був наданий лист з переліком документів, які він передав ліквідатору, серед яких стосовно заробітної плати - лише звіти за 2013 рік, звіти 1дф - за 2013-2015 роки, трудові книжки не зазначені.

Однак, відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

При цьому, жодною нормою законодавства про працю не передбачено права роботодавця оформлювати трудову книжку звільненого працівника в залежності від настання певних умов, в тому числі в разі відсутності оригінала трудової книжки.

Натомість , Наказом Міністерства праці, Міністерства соціального захисту населення, Міністерства юстиції від 29 липня 1993 року N 58 , який зареєстровано в Міністерстві юстиції 17 серпня 1993 року за N 110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Пунктом 4.1 Інструкції передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Розділом 5 цієї Інструкції передбачено видачу дублікату трудової книжки, при цьому у разі відновлення доступу до трудової книжки записи з дубліката про періоди роботи переносяться до трудової книжки.

Відповідно до п.4.2. Інструкції, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Таким чином , за встановлених судом обставин, ліквідатор зобов'язаний був разом з направленням ОСОБА_4 копії наказу про звільнення надіслати поштове повідомлення з вказівкою про необхідність отримання трудової книжки, та, в подальшому, в разі прибуття ОСОБА_4, з'ясувати в останнього наявність оригіналу трудової книжки та за умови відсутності оригіналу - видати дублікат

Ліквідатор покладеного на нього обов'язку не виконав, доказів направлення ОСОБА_4 повідомлення про необхідність отримання трудової книжки не надав.

Відповідно до частини 5 статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Виходячи з вимог та підстав, які наводить заявник, суд приходить до висновку що ОСОБА_4 вимагає захистити свої права, порушені внаслідок несвоєчасної видачі трудової книжки.

Оскільки заявнику трудову книжку на час проведення судового засідання не видали, що свідчить про вину ліквідатора у затримці видачі трудової книжки, тому це є порушенням вимог статті 235 КЗпП України.

У своїй останній заяві про збільшення грошових вимог ОСОБА_2 просить визнати грошові вимоги в розмірі 519,16 грн. ,як індексацію за невиплачену заробітну плату, нараховану на підставі ст. 117 Кодексу законів про працю України.

У відповідності з ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Однак не можна погодитись із тим, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні можливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде не співмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.

У положеннях статей 117, 235 КЗпП України йдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Таким чином, ураховуючи, що більш тривале порушення трудових прав заявника викликане невидачею трудової книжки, тому суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення статті 235 КЗпП України.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України у постанові 18.01.2017 № 6-2912цс16.

Пленум Вреховного Суду України у п.32 постанови № 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» звернув увагу, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку із затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100

Відповідно до п.2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Два повні календарні місяці, які передували звільненню заявника - це березень, квітень 2016року, в яких , як суд визначився вище у зв'язку з відсутністю належних доказів розміру зарплати, слід виходити з мінімальної зарплати у розмірі 1378 грн.

Відповідно до п.5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У березні-квітні 2016 року було 43 робочі дні, отже середньоденна заробітна плата, виходячи з мінімальної заробітної плати, становить 64,09 грн.

Суд не має повноважень виходити за межі заявлених вимог, отже розрахунок має здійснюватися на дату, заявлену ОСОБА_4, тобто на 01.07.2018р.

У періоді з 25.05.2016р. по 01.07.2018р. 525 робочих днів ( 25.06.-31.12.2016р.- 154 дні, 2017 рік- 248 днів, 01.01.-01.07.2018р.- 123 дні).

Таким чином , розмір середньої заробітної плати , який має бути нарахований заявнику за період з 25.05.2016р. по 01.07.2018р. становить 33647,25 грн.(525*64,09).

Всього, з урахуванням визнаних судом заборгованості по зарплаті, вихідної допомоги та компенсації за невикористані відпустки, підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів до 1 черги 46 265,07 грн., в тому числі 6634,48 грн. заборгованості по зарплаті, 3974,01 грн. вихідної допомоги, 2009,33 грн. компенсації за невикористані відпустки та 33647,25 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки.

Згідно п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За змістом п. 7 ст. 20, п. 1 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату працівників, а також на працевлаштування.

Втім, ч. 2 ст. 38 Закону про банкрутство містить імперативну норму про те, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства.

Порушень чинного законодавства при звільненні ОСОБА_2 судом встановлено не було. Затримка у видачі трудової книжки має бути компенсована у наведеному вище порядку. Посилання ОСОБА_4 на те, що до цього часу він знаходиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань як керівник банкрута, не може бути підставою для висновку про фактичне виконання ним обов'язків керівника, з огляду на фактичні обставини справи та з огляду на те, що це суперечить імперативним нормам Закону про банкрутство.

За таких обставин, вимоги ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі задоволенню не підлягають.

Заперечення та доводи заявника та ліквідатора з приводу вимог, які судом не задоволені, не приймаються з підстав, викладених у мотивувальній частині.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Керуючись ст.ст. 234-241, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування п.1 наказу ліквідатора Бахмацького споживчого товариства № 3-к від 24.05.2016р. та про поновлення на роботі відмовити.

2. Заяву ОСОБА_2 про визнання грошових вимог задовольнити частково.

3. Визнати грошові вимоги ОСОБА_2 (16500, АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2) в розмірі 46 265,07 грн., в тому числі 6634,48 грн. заборгованості по зарплаті, 3974,01 грн. вихідної допомоги, 2009,33 грн. компенсації за невикористані відпустки та 33647,25 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки..

4. Зобов'язати ліквідатора Бахмацького районного споживчого товариства - арбітражного керуючого Рязанову Світлану Миколаївну включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ОСОБА_2 в розмірі 46 265,07 грн. до І черги задоволення.

5. У визнанні решти грошових вимог ОСОБА_2 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В.Фесюра

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/