Рішення № 76378272, 31.08.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/78/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2018 Справа № 908/1256/18

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, при секретарі судового засідання Чернетенко А.С., розглянувши матеріали

за позовом ОСОБА_1 підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі», 71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Героїв праці, 11

до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради, 69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 129-А

про стягнення коштів

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: не з’явився; в минулому судовому засіданні - ОСОБА_2, довіреність № 01/1389 від 09.07.2018;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 53 від 11.12.2017.

Суть спору:

02.07.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі», Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя про стягнення суми заборгованості за договором оренди автотранспортної та тракторної техніки, яка належить до майна комунальної власності територіальної громади м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області № 2/05 від 01.02.2010 у розмірі 87 795,13 грн, з яких, сума основної заборгованості у розмірі 75 430,18 грн, сума пері у розмірі 1765,49 грн, 3% річних у розмірі 2102,06 грн., інфляційні витрати у розмірі 8497,40 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2018, справу № 908/1256/18 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 04.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1256/18, присвоєно справі номер провадження 15/78/18. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 25.07.2018.

Ухвалою від 25.07.2018 розгляд справи відкладено на 10.08.2018.

Ухвалою суду від 10.08.2018 розгляд справи відкладався на 31.08.2018.

17.08.2018 на адресу суду від позивача надійшла заява з проханням провести розгляд справи за відсутністю представника КП «Дніпрорудненські теплові мережі», за наявними матеріалами справи. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

21.08.2018 на адресу суду від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог та розстрочення суми боргу на 4 місяці.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме, програмно – апаратного комплексу “Оберіг”.

Підставою для звернення з позовом до суду позивач зазначив неналежне виконання відповідачем зобов’язань щодо внесення орендних платежів в рамках договору оренди автотранспортної та тракторної техніки, яка належить до майна комунальної власності територіальної громади м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області № 2/05 від 01.02.2010. У зв’язку з порушенням відповідачем умов договору, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача суму боргу по орендній платі за період з 01.04.2016 по 31.05.2018 в розмірі 75 430,18 грн, пеню за період з 15.01.2018 по 27.06.2018 в сумі 1765,49 грн, 3% річних в розмірі 2 102,06 грн за період з 15.05.2014 по 27.06.2018, інфляційні витрати у розмірі 8 497,40 грн за період з травня 2016 по червень 2018. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на ст.ст. 11, 16, 258, 525, 526, 530, 549-551, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216-218, 231, 275-277 Господарського кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 31.08.2018 не з’явився, надіслав пояснення № 05/1591 від 27.08.2018. Проти розстрочення виконання рішення суду на 4 місяці, заперечує.

Відповідач присутній у судовому засіданні визнав позовні вимоги в повному обсязі, просив про розстрочення суми боргу на 4 місяці. В обґрунтування пояснень щодо розстрочки виконання рішення зазначив наступне: КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради безперебійно здійснює водопостачання та водовідведення 25 населеним пунктам Запорізької області. Більшість споживачів води - комунальні підприємства, сільськогосподарські виробники та населення. Інших джерел надходження коштів окрім плати за надані послуги з водопостачання та водовідведення підприємство не має. Станом на 01.07.2018 відповідач має велику непогашену дебіторську заборгованість за послуги водопостачання, а саме: КП «Бердянськводоканал» БМР - 14 873,30 грн; ТОВ «Чиста вода - Бердянськ» - заборгованість понад 15 187,80 грн; інше (ЖБК, ОСББ, населення, бюджет, ліцензіати, інші споживачі) - 9537,80 грн, що разом становить 39 598,90 грн. Оскільки основним джерелом надходження коштів підприємства є оплата за надані послуги з водопостачання та водовідведення, то виходячи з вищенаведеного можна зробити висновок, що у зв'язку із великою непогашеною дебіторською заборгованість за надані послуги водопостачання та водовідведення відповідач позбавлений можливості отримувати прибутки для здійснення крупних фінансових операцій, у тому числі і погашення кредиторської заборгованості. Насамперед погашення кредиторської заборгованості за розрахунками з оплати праці працівникам КП «Облводоканал» за травень 2018 - червень 2018, а саме: залишок по заробітній платі за червень 2018- 351 555,38 грн; заробітна плата за липень 2018 - 2 267 255,83 грн; що разом становить 2 618 811,21грн. та також значну заборгованість перед іншими контрагентами. У зв’язку із цим підприємство на сьогоднішній день перебуває у скрутному фінансовому становищі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача за його клопотанням та за наявними в матеріалах справи документами.

В судому засіданні 31.08.2018 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.02.2010 Комунальне підприємство «Облводоканал» Запорізької обласної ради (відповідач, орендар) та Комунальне підприємство «Дніпрорудненські теплові мережі» Дніпрорудненської міської ради (позивач, орендодавець) укладено договір оренди автотранспортної та тракторної техніки, яка належить до майна комунальної власності територіальної громади м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області № 2/05 (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування автотранспортну та тракторну техніку, яка належать до майна комунальної власності територіальної громади м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області (надалі - майно), розташоване за адресою: м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, що знаходиться на балансі орендодавця, вартість якого визначена відповідно до додатку № 1 і становить 88 632,80 грн. станом на 01.02. 2010.

Майно передається в оренду з метою використання для водопостачання та водовідведення мешканців м. Дніпрорудне (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі рішення Дніпрорудненської міської ради № 02 від 28.01.2010. Місячна орендна плата без ПДВ за перший місяць оренди (лютий місяць 2010) складає 670,00 грн.

Пунктом 3.2. визначено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця

щомісячно, до 15 числа, наступного за тим, що підлягає оплаті (п. 3.3. договору).

Про факт передачі об’єкту оренди в користування орендарю свідчить Акт приймання-передачі від 01.02.2010 підписаний орендодавцем та орендарем.

Укладений сторонами договір за своїм змістом є договором оренди державного (комунального) майна.

Спеціальним законом, що регулює правовідносини з оренди державного майна, є Закон України від 10.04.1992 № 2269-XII «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Орендар належним чином зобов’язання щодо своєчасного та повного внесення орендних платежів не здійснив, чим порушив умови договору.

У зв’язку з наявністю порушень умов договору з боку відповідача, позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Приписами ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків від господарської діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов’язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов’язок щодо оплати орендних платежів, у встановлений строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 75 430,18 грн. заборгованості з орендних платежів за період з 01.04.2016 по 31.05.2018 задовольняється судом.

За порушення відповідачем строків внесення орендних платежів позивач, враховуючи положення п. 3.4 договору, просив стягнути суму пені в розмірі 1765,49 грн за період прострочення з 15.01.2018 по 27.06.2018.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.4. орендна плата, яка перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок пені суд визнав вірним, а вимогу про стягнення пені в розмірі 1765,49 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2102,06 грн. за загальний період прострочення з 15.05.2016 по 27.06.2018 та суму інфляційних втрат в розмірі 8497,40 грн. за період травень 2016 – червень 2018, окремо за кожним простроченим платежем.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних – є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Перерахувавши заявлені до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань, суд відзначає, що вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню: 3 % річних в сумі 2 101,71 грн та інфляційних втрат в розмірі 7699,12 грн у зв’язку з помилковістю розрахунку наведеного позивачем.

У стягнення інфляційних втрат в розмірі 798,28 грн та 3% річних в розмірі 0,35 грн суд відмовляє внаслідок помилковості розрахунку.

Щодо заяви відповідача про розстрочення суми боргу на 4 місяці.

Згідно із ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Положенням ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена судом за правилами ст. 86 ГПК України.

Проаналізувавши доводи відповідача викладені у поясненнях щодо розстрочення виконання судового рішення по справі та надані в обґрунтування вказаного клопотання докази, з’ясувавши правову позицію позивача щодо вказаного клопотання (заперечив повністю), суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявність у нього виняткового випадку, тобто, обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, як підстави для розстрочення виконання судового рішення по цій справі.

Щодо наявності кредиторської заборгованості та скрутного фінансового стану відповідача, суд зазначає, що наведені обставини не є підставою для надання розстрочки виконання рішення суду.

З підстав викладених вище, суд не вбачає підстав для надання відповідачу розстрочки виконання рішення у даній справі.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги судом задовольняються частково.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 202, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради, 69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 129-А; ідентифікаційний код 03327115) на користь ОСОБА_1 підприємства «Дніпрорудненські теплові мережі», 71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Героїв праці, 11; ідентифікаційний код 32597943) заборгованість з орендної плати у розмірі 75 430,18 грн (сімдесят п’ять тисяч чотириста тридцять гривень 18 коп.), пеню в розмірі 1 765,49 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят п’ять гривень 49 коп.), 3% річних у сумі 2 101,71 грн (дві тисячі сто одна гривня 71 коп.), суму інфляційних втрат в розмірі 7 699,12 грн (сім тисяч шістсот дев’яносто дев’ять гривень 12 коп.), судовий збір у розмірі 1 745,97 грн (одна тисяча сімсот сорок п’ять гривень 97 коп.). Видати наказ.

В задоволені позову в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 798,28 грн, 3% річних в розмірі 0,35 грн, відмовити.

У розстроченні виконання рішення до кінця 2018 року, а саме на 4 місяці відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 10 вересня 2018 року.

Суддя І. С. Горохов