Рішення № 7637531, 21.01.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

21 січня 2010 р. Справа 8/1-10

за позовом:Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 67641; для листування: АДРЕСА_2, 65065, іден. код НОМЕР_1)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОБУД ЛТД" (вул. В. Порика, 28, м. Вінниця, 21030, код ЄДРПОУ 23060157)

про стягнення 7510,99 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : ОСОБА_2 - за дорученням

відповідача : Бевз О.І. - за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з відповідача 7510,99 грн., з яких 4750,01 грн. боргу, 1645,64 грн. пені , 907,26 грн. інфляційних втрат та 208,08 грн. - 3% річних.

Представник відповідача в відзиві на позовну заяву та в засіданні суду позовні вимоги позивача, викладені в позовній заяві визнав частково в сумі основного боргу в розмірі 4750,01 грн., інфляційних втрат в сумі 907,26 грн. та 3% річних в сумі 208,08 грн. Проти нарахованої пені заперечує на тій підставі що вона нарахована і заявлена позивачем з порушенням п. 6 ст. 232 ГК України - більше ніж за шість місяців з моменту коли зобов'язання мало бути виконано та з порушенням ст. 258 ЦК України - пропущено строк позовної давності заявленої до стягнення пені.

Представник позивача в засіданні суду свої позовні вимоги, викладені в позовній заяві підтримав в повній сумі мотивуючи тим , що з відповідачем 01.06.07 р. було укладено договір комісії на умовах якого відповідачу на реалізацію було передано продукцію, розрахунки за яку він повинен був здійснювати раз на місяць після реалізації продукції. Строк реалізації продукції становить 90 днів з моменту отримання продукції по накладній. Датою початку реалізації продукції вважається дата отримання продукції відповідачем. Позивач за період з червня 2007 р. по лютий 2008 р. поставив відповідачу на реалізацію по накладним продукцію, розрахунки за яку відповідач з ним не здійснив. В зв'язку з невиконання відповідачем свого зобов'язання по проведенню розрахунків за отриману продукцію позивачем нараховано до стягнення з відповідача відповідно до умов договору та чинного законодавства пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

По клопотанню сторін справа розглядалась без технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи , давши їм оцінку , заслухавши представників сторін , судом встановлено , що 01.06.2007 р. між сторонами було укладено договір комісії , за умовами якого комісіонер (відповідач) зобов'язується по дорученню комітента (позивача) за його рахунок від свого імені за винагороду реалізувати продукцію , яка належить комітенту (п. 1.1 договору).

Кількість , номенклатура , ціна продукції, яка поставляється на комісію визначається в видаткових накладних , які є невід'ємною частиною договору (п. .1.2. договору). Строк реалізації продукції, відповідно до п. 1.4. договору, складає 90 днів з момент поставки продукції.

Відповідно до п. 2.1. договору датою початку реалізації продукції вважається дата отримання продукції відповідачем від позивача.

Ціна на продукцію визначається в видаткових накладних , які є невід'ємною частиною договору . Оплата за реалізовану продукцію здійснюється відповідачем позивачу один раз на місяць , шляхом перерахування коштів на рахунок комітента (п. 4.1 , 4.2. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору за прострочку виконання зобов'язання по договору винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,1 % від ціни невиконаного зобов'язання за кожний день прострочки.

Судом встановлено , що позивач на умовах договору комісії від 01.06.07 р. по накладним № 37 від 04.06.07 р., № 69 від 01.08.07 р., № 80 від 12.09.07 р., № 94 від 19.10.07 р. та № 05 від 18.02.08 р. поставив відповідачу на комісію продукцію на загальну суму 61950,05 грн. , розрахунки за яку він повинен був здійснювати з позивачем один раз на місяць з моменту реалізації продукції, строк реалізації якої визначений сторонами в 90 днів з моменту отримання продукції по накладним на реалізацію від позивача. Отже, зобов'язання відповідача перед позивачем на оплату кожної накладної по якій ним отримано від позивача на реалізацію продукцію виникає на дев'яносто перший день після отримання продукції.

Відповідач не належним чином виконував взяте на себе зобов'язання по проведенню розрахунків за отриману продукцію, сплативши позивачу в добровільному порядку лише 57200 грн. , що стверджується сторонами в засіданні суду та обопільно підписаним сторонами актом звірки розрахунків.

В наслідок неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання перед позивачем по сплаті вартості отриманої на реалізацію продукції у нього виник борг перед позивачем в сумі 4750,01 грн. , який ним визнаний в відзиві на позовну заяву та в засіданні суду. В зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку по проведенню розрахунків 14.07.2009 р. позивачем на його адресу було надіслано претензію № 547/34 від 09.07.09 р. , яку відповідач згідно поштового повідомлення № 1202889 отримав 21.07.09 р. та залишив без відповіді і оплати.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться. Ст.. 530 ЦК України передбачено , що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін ) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо не встановлений строк , кредитор має право вимагати його в будь - який час.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну. (ст. 1012 ЦК України).

Станом на день розгляду справи в суді відповідач не надав позивачу та суду доказів оплати в добровільному порядку залишку боргу в сумі 4750,01 грн. повідомивши , що отримана продукція від позивача на комісію реалізована. Тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 4750,01 грн. боргу на підставі ст. 11 та ст. 530 ЦК України слід задоволити.

Судом встановлено , що в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання по проведенню розрахунків за отриману на реалізацію продукцію, позивачем на підставі ст. 549 та ст. 625 ЦК України нараховано до стягнення з відповідача 1645,64 грн. пені за період з 18.05.2008 р. по 01.11.2009 р., 907,26 грн. інфляційних втрат за період з 18.05.2008 р. по 01.11.2009 р. та 208,08 грн. - 3% річних за період з 18.05.2008 р. по 01.11.2009 р.

Дослідивши уточнені позовні вимоги позивача, давши їм оцінку , суд дійшов висновку, що вони підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором , він є боржником, що прострочив.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, які подаються сторонами.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, дослідивши розрахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних судом встановлено , що вони нараховані позивачем вірно без порушення норм чинного законодавства , з чим погодився в засіданні суду і в відзиві на позовну заяву представник відповідача.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 907,26 грн. інфляційних втрат за період з 18.05.2008 р. по 01.11.2009 р. та 208,08 грн. - 3% річних за період з 18.05.2008 р. по 01.11.2009 р. слід задоволити.

Дослідивши розрахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача пені в сумі 1645,64 грн. за період з 18.05.2008 р. по 01.11.2009 р., заслухавши заперечення відповідача , суд дійшов висновку що в їх задоволенні слід відмовити виходячи з наступного.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Неустойка є оперативним способом боротьби з неналежним виконанням зобов'язання, яким можна скористатися відразу, як тільки буде здійснено правопорушення, не чекаючи настання негативних наслідків, які ним викликані.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Таким чином , враховуючи все вищевикладене , в позовних вимогах позивача про стягнення з відповідача 1645,64 грн. пені за період з 18.05.2008 р. по 01.11.2009 р. слід відмовити , як заявленим з порушенням вимог норм ст. 232 ГК України та ст. 258 ЦК України.

Судові витрати по справі , на підставі ст. 49 ГПК України, слід віднести за рахунок відповідача пропорційно задоволеній сумі позову, оскільки спір до суду доведено з його вини.

Керуючись ст. 11 ,16 ,506 ,525 ,526 ,530,614, 655, 1011 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, 258,267 ЦК України, ст. 44 , 49, 75 , ст. 82 ,115 та 116 Господарського процесуального кодексу України , -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОБУД ЛТД" , вул. В. Порика, 28, м. Вінниця, 21030, код ЄДРПОУ 23060157 (р/р 2600826 в ВФ "Кредитпромбанк", МФО 302623) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 , АДРЕСА_1, 67641; для листування: АДРЕСА_2, 65065, іден. код НОМЕР_1 (р/р 26001105867 в ООД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 328351) 4750,01 грн. боргу, 907,26 грн. інфляційних втрат , 208,08 грн. - 3% річних, 79,65 грн. державного мита та 184,29 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В позові про стягнення 1645,64 грн. пені відмовити.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 22 січня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу (АДРЕСА_1, 67641; для листування: АДРЕСА_2, 65065)

4 - відповідачу (вул. В. Порика, 28, м. Вінниця, 21030)