Постанова № 7637514, 12.10.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2а-2057/08/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2009 року Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Матковської З.М.

при секретарі судового засідання Подібка М.З.

з участю представника позивача Радюк І.Я., представника відповідача Чабан О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Росавтопром» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Росавтопром» звернулось до суду із позовом до ДПІ у Франківському районі м. Львова. Позивач просить суд визнати нечинними податкові повідомлення рішення № 1894/10/23-410 від 28.01.2008 року, № 1895/10/23-410 від 28.01.2008 року, № 18288/10/23-219/3 від 17.05.2008 року, № 27299/10/23-219/3 від 17.05.2008 року та № 5865/10/23-410 від 12.03.2008 року. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно установчих документів та довідки з ЄДРПОУ, основними видами діяльності ПП «Росавтопром» є роздрібна та оптова торгівля автотоварами, здавання під найм автомобілів. У процесі свої діяльності позивач імпортував із Великої Британії кузова автомобілів. У вересні 2007 року ПП «Росавтопром» придбало у фірми «F@G Тгаding Group Limited» (Велика Британія) товар (кузова для транспортних засобів) митна вартість якого складає 143203,92 грн. По вищезгаданих ВМД ПП «Росавтопром» проведено сплату ПДВ на митниці згідно наступних платіжних доручень: № 116 від 18.09.2007 року на суму 32000,00 грн. та № 127 від 26.09.2007 року на суму 31000,00 грн. Відповідно до п. 4.3 Закону України "Про податок на додану вартість", для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації. З врахуванням вимог вищевказаної норми Закону ПП «Росавтопром» визначило і сплатило до бюджету 39169,00 гривень податку на додану вартість, що підтверджується відповідними копіями ВМД та платіжними дорученнями про сплату податку на додану вартість. У декларації з податку на додану вартість за вересень 2007 року та розрахунку бюджетного відшкодування ПП «Росаватопром» 39169,00 грн. сплаченого ПДВ відобразило як суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів. В подальшому кузова автомобілів продавались на території України фізичним особам. ДПІ вважає, що товар продавався нижче звичайної ціни, що призвело до заниження податку на додану вартість, однак відповідно до п.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість» у разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну більш ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів ( послуг) визначається за звичайними цінами. Крім цього, жодним нормативним актом не передбачено державного регулювання цін на продаж кузовів для легкових автомобілів та п. 4.3. Закону України «Про податок на додану вартість» закріплює правило визначення бази оподаткування товарів, які імпортуються на митну територію України платником податку, а не базу оподаткування операцій з поставки товарів на території України, яка визначається згідно правил встановлених п.4.1. Закону.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, зсилаючись на обставини зазначені у позовній заяві та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав суду заперечення суть яких зводиться до наступного. Проведеною перевіркою встановлено, що ПП «Росавтопром» реалізовував кузова для транспортних засобів фізичним особам, які не відповідали рівню звичайних цін. Відповідач вважає, що діяльність позивача щодо продажу товарів за цінами нижче митної вартості порушує принципи господарювання та спрямована на отримання з бюджету податку на додану вартість. Відповідно до п.п.1.20.4 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо товари продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції, звичайною є ціна, отримана при такому продажу. Що стосується посилань позивач на ту обставину, що застосування податковим органом звичайної ціни є непрямим способом нарахування податкових зобовязань відповідно до п.п.1.20.1. п. 1.2.0 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то дана норма вказує на те, що донарахування податкових зобовязань внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою. Встановленою законом для донарахування податкових зобовязань за непрямими методами. Однак це не дозволяє жодним чином зробити висновок про те, що донарахування податкових зобовязань із застосуванням звичайної ціни можливе виключно за непрямими методами.

Заслухавши доводи позивача, заперечення відповідача, а також, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, мотивуючи це наступним.

ДПІ у Франківському районі м. Львова за результатами виїзної планової перевірки з питань правильності визначення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яка оформлена Актом від 28.12.2007 року, прийнято податкові повідомлення - рішення від 28.01.2008 року № 1894/10/23-410 та № 1895/10/23-410.

Податковим повідомленням рішенням № 1894/10/23-410 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 39169,00 грн. Податковим повідомленням рішенням № 1895/10/23-410 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 669,27 грн.

Відповідно до висновків акту перевірки та податкових повідомлень рішень підставою для зменшення ПП «Росавтопром» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 39169,00 грн. є порушення п.1.17, 1.18 ст. 1, п.4.1., 4.3. ст. 4, п.п.7.7.1., 7.7.2, п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у реалізації підприємством імпортних кузові до автомобілів фізичним особам нижче звичайної ціни, що призвело до заниження податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП Росавтопром» є юридичною особою, зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності та основними видами діяльності останнього є роздрібна та оптова торгівля автотоварами, здавання під найм автомобілів.

У процесі здійснення вищевказаних видів діяльності, ПП «Росавтопром» імпортувало із Великої Британії кузова легкових автомобілів.

01.02.2007 року та 15.08.2007 року між ПП «Росавтопром» та фірмою «F@G Тгаding Group Limited» (Велика Британія) були укладені контракти №№ 01/02 та 03/08 про поставку кузовів для транспортних засобів.

На виконання вказаних вище контрактів підприємство отримало у вересні 2007 року товар згідно ВМД: № 209000001/7/010580 від 03.09.2007 р.: митна вартість 7959,18 грн. (на умовах DAF Рава - Руська), сума ПДВ - 2710,20грн.; №209000001/7/010577 від 03.09.2007 р.: митна вартість 12371,33 грн. (на умовах DAF Рава - Руська), сума ПДВ - 3769,12грн.; № 209000001/7/011977 від 26.09.2007 р.: митна вартість 23048,18 грн. (на умовах DAF Мостиська), сума ПДВ - 6331,56 грн.; № 209000001 /7/011971 від 25.09.2007 р.: митна вартість 71092,47грн (на умовах DAF Мостиська), сума ПДВ -17862,19 грн.; № 209000001/7/011973 від 26.09.2007 р.: митна вартість 19304,77 грн. (на умовах DAF Мостиська), сума ПДВ - 5433,14 грн.; № 209000001/7/011976 від 26.09.2007 р.: митна вартість 9427,99 грн. (на умовах DAF Мостиська), сума ПДВ - 3062,72 грн.

По вказаних ВМД ПП «Росавтопром» проведено сплату ПДВ на митниці згідно платіжних доручень № 116 від 18.09.2007 року на суму 32000,00 грн. та № 127 від 26.09.2007 року на суму 31000,00 грн.

Усього, у вересні 2007 року ПП «Росавтопром» придбало у фірми «F@G Тгаding Group Limited» товар, митна вартість якого складає 143203,92 грн.

Відповідно до п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Відповідно до п.п. 7.2.7. п.7.2. ст. 7 цього ж Закону, у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Згідно з п.п. 7.3.6. п.7.3. ст. 7, датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

ПП «Росавтопром» визначило і сплатило до бюджету 39169,00 грн. податку на додану вартість, що підтверджується копіями ВМД та платіжними дорученнями про сплату ПДВ і віднесло до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду 39169,00 грн. податку на додану вартість.

У декларації з податку на додану вартість за жовтень 2007 року 39169,00 грн. відображено як суму податкового кредиту попереднього податкового періоду; суму податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачену отримувачем товарів ( послуг ) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів ( послуг).

Надалі кузова до автомобілів були реалізовані фізичним особам за цінами, встановленими Універсальною товарною біржею «Галицька» згідно біржових угод купівлі продажу транспортного засобу.

Що стосується порушення ПП «Росавтопром» п.4.1., 4.3., 1.18 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо реалізації кузовів фізичним особам нижче звичайної ціни, то суд з такими твердженнями відповідача не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Враховуючи вищенаведене, відповідачем не було проведено обрахунку перевищення митної вартості над ціною продажу товару ( кузовів до легкових автомобілів).

Відповідно до п.п.1.20.5. п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.

Однак, жодними нормативними актами не передбачено державного регулювання цін на продаж кузовів для легкових автомобілів.

ПП «Росавтопром» здійснювало реалізацію кузовів для легкових автомобілів на території України через товарну біржу фізичним особам, а не поставку кузовів для легкових автомобілів без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, не операції з безоплатної передачі кузовів для легкових автомобілів у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з підприємством, не здійснювало також передачі кузовів для легкових автомобілів у межах балансу для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, чи передачі кузовів для легкових автомобілів пов'язаній з підприємством особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, а тому п. 4.2. Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Визначення поняття звичайної ціни викладено в п.1.20. ст.1 згаданого вище Закону. Відповідно до цього пункту, якщо ним не встановлено інше, то звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з положеннями цього ж пункту справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Згідно з пп.1.20.5. п.1.20 ст.1 Закону у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Визначення митної вартості наведено у ст.259 Митного кодексу України. Порядок її визначення встановлено ст.267 кодексу, а також п.4.3. ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість". Ні Митний кодекс України, ні Закон України "Про податок на додану вартість" не регулює питання ціноутворення при здійсненні господарської діяльності. Відповідно до ст.ст. 627, 362 ЦК України сторони договору є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, застосовуються у випадках, встановлених законом. Згідно зі ст.ст. 6, 44, 190 та 191 ГК України основними принципами господарювання є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини. Підприємництво здійснюється на основі самостійного встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону. Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України.

У ст.ст.6, 7, 9 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вказано, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

В ході дослідження доказів у справі, відповідачем не доведено, що кузова для легкових автомобілів, які реалізовувалися позивачем на території України, включені Кабінетом Міністрів України до переліку товарів, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін та мають вирішальне соціальне значення, чи до продукції, виробництво якої зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку. Тобто, до продукції, на яку встановлено регульовану ціну. Відповідно немає підстав вважати митну вартість товарів їх звичайною ціною.

Вказане підтверджується п.1.7. "Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації", затвердженої наказом Державної митної служби України від 18.04.2002 р. N207, у якому вказано, що митна вартість це вартість товару, що визначається відповідно до положень Закону України "Про Єдиний митний тариф" і використовується виключно для цілей митного оподаткування товарів та ведення митної статистики.

Відповідно до п.13 Указу Президента України "Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності" індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

У акті перевірки відсутні будь-які відомості про статистичні дані щодо рівня цін на реалізовані товариством товари. Також немає жодних відомостей про те, що відповідачем робилися запити до органів статистики щодо цін на такі товари на внутрішньому ринку України.

Також, слід врахувати, що відповідно до пп.1.20.2. п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Виходячи з порядку визначення митної вартості, вказаного у ст.ст.259, 267 Митного кодексу України та п.4.3. ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" митна вартість визначається на основі ціни на товари, за яку їх було придбано за межами митної території України. Однак, придбання товарів на території України і поза її межами не може вважатися співставними умовами для визначення звичайної ціни.

Стосовно посилання на п. 4.3 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", то його норми застосовуються виключно з метою визначення бази оподаткування податком на додану вартість для операцій з імпорту товарів, оскільки порядок визначення бази оподаткування для операцій з продажу товарів встановлено зовсім іншою нормою - п.4.1. ст.4 вказаного Закону.

Визначення відповідачем звичайної ціни на товари на рівні їх митної вартості є неправомірним.

Відповідно до пп.1.20.10. п.1.20. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Відповідно до пп.4.3.5. п.4.3. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту податковим органом за місцезнаходженням платника податків приймається рішення про застосування непрямих методів. Виходячи із тотожності процедур визначення податкових зобов'язань за непрямими методами та із застосуванням звичайних цін відповідач міг здійснювати донарахування податкових зобов'язань позивача на основі звичайних цін лише за умови прийняття органом державної податкової служби відповідного рішення. Однак, відповідач не приймав і не надсилав ПП «Росавтопром» жодних рішень про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін.

Відповідно до ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість” об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг; ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту та вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту), поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів та вантажу за межами державного кордону України.

При цьому, порядок визначення бази оподаткування податком на додану вартість визначений окремими нормами для кожного виду операцій, що є об'єктом оподаткування.

Відповідно до п.4.1. ст.4 Закону для операцій з поставки товарів (робіт, послуг) база оподаткування визначається на рівні, не нижчому від звичайної ціни. Митна вартість (як база оподаткування) згідно з п. п.4.3. ст.4 Закону береться за основу при здійсненні операцій з імпорту товарів (робіт, послуг).

При складанні акту перевірки та прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень не враховано, що п.4.3. Закону України “Про податок на додану вартість” для визначення бази з оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) не застосовується.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що висновки відповідача щодо заниження податку на додану вартість суперечать діючому законодавству України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що самостійне визначення ДПІ у Франківському районі м. Львова звичайної ціни на кузови для легкових автомобілів, які продавались ПП «Росавтопром» фізичним особам на території України та у зв'язку із цим зменшення підприємству сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість та застосування штрафних ( фінансових ) санкцій є протиправним та суперечить вимогам чинного законодавства.

Оскільки відсутні підстави для донарахування ПП «Росавтопром» податку на додану вартість, відсутні і підстави для застосування до нього штрафних ( фінансових ) санкцій.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Франківському район м. Львова від 12.03.2008 року № 5865/10/23-410, прийнятим на підставі Акта перевірки № 463/23-4/31979040 від 12.02.2008 року, встановлено порушення п.п.7.7.1, 7.7.2, п.7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 5517,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Франківському район м. Львова від 17.05.2008 року № 18288/10/23-219/3, прийнятим на підставі Акта перевірки № 2734/23-2/31979040 від 31.07.2007 року та рішення про результати розгляду повторної скарги від 07.05.2008 року № 9656/1025-005/455, встановлено порушення п.4.1. ст.4, п.п.11.3.1. п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку із чим визначено суму податкового зобов'язання на суму 5836,35 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова від 17.05.2008 року № 27299/10/23-219/3, прийнятим на підставі Акта перевірки № 2734/23-2/31979040 від 31.07.2007 року та рішення про результати розгляду повторної скарги від 07.05.2008 року № 9656/1025-005/455, встановлено порушення п.п.17.1.3. п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у зв'язку із чим визначено суму податкового зобов'язання 226,00 грн.

Відповідно до вказаних вище актів перевірок та податкових повідомлень рішень, підставою для зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість на думку ДПІ також є реалізація імпортних кузовів до легкових автомобілів фізичним особам нижче звичайної ціни, що призвело до заниження податку на додану вартість.

Оскільки, у вказаних актах перевірки та рішеннях вказані аналогічні порушення Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств», то такі підлягають визнанню їх протиправними з наведених вище аналогічних підстав.

Відповідно до ст.ст.6 та 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не представлено доказів правомірності прийнятих податкових повідомлень рішень, а надані заперечення суперечать чинному законодавству.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів субєкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

За таких обставин, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає до часткового задоволення в частині визнання протиправними оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, із зазначених у мотивувальній частині постанови суду підстав.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати у в сумі 6,80 грн. слід стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «Росавтопром».

Керуючись ст. ст. 7- 14, 18, 19, 24, 71 86, 143, 146, 158, 160 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Франківському район м. Львова від 28.01.2008 року № 1894/10/23-410.

Визнати протиправним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова від 28.01.2008 року № 1895/10/23-410.

Визнати протиправним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Франківському район м. Львова від 17.05.2008 року № 18288/10/23-219/3.

Визнати протиправним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова від 17.05.2008 року № 27299/10/23-219/3.

Визнати протиправним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Франківському район м. Львова від 12.03.2008 року № 5865/10/23-410.

Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Росавтопром» судові витрати в сумі 6,80 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 17.10.2009 року.

Суддя

Постанова надрукована у одному примірнику та є оригіналом.