Постанова № 76365534, 11.09.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 148/3759/13-ц

Провадження № 22-ц/772/1786/2018

Категорія: 81

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С.В.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 рокуСправа № 148/3759/13-цм. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О.В.,

суддів : Сала Т.Б., Берегового О.Ю.

за участі секретаря Кирилюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 04 липня 2018 року про видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі № 148/3759/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, постановлену у м. Тульчин суддею цього суду Ковганичем С.В., зі складаннямп її повного тексту 09 липня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» (далі - ТОВ «Українська факторингова компанія») звернулось до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, мотивуючи її тим, що згідно з рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 07 листопада 2016 року та додатковим рішення цього суду від 05 січня 2017 року було задоволено позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Підставою звернення банку до суду з позовом до цих осіб стало невиконання ОСОБА_4 умов укладеного із ним ПАТ «УкрСиббанк» договору споживчого кредиту, виконання якого було забезпечено іпотекою на підставі договору іпотеки, укладеного між цим банком та ОСОБА_3, ОСОБА_5

17 травня 2017 року Тульчинським районним судом Вінницької області на підставі вказаного судового рішення було видано виконавчі листи, зокрема і відносно ОСОБА_3, які мали бути направленні для примусового виконання.

Ця факторингова компанія, як правонаступник ПАТ «УкрСиббанк», направила до Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області заяву про примусове виконання зазначеного судового рішення, однак, 28 серпня 2017 року з виконавчої служби надійшло повідомлення від 08 серпня 2017 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Проте, у поштовому конверті, в якому було направлено це повідомлення державного виконавця, був відсутній оригінал самого виконавчого листа, в якому боржником зазначено ОСОБА_3, про що директором ТОВ «Українська факторингова компанія» складено відповідний акт. За результатом з'ясування причин відсутності оригіналу виконавчого листа, державною виконавчою службою ТОВ «Українська факторингова компанія» було повідомлено, що оригінал виконавчого документу направлявся разом із зазначеним повідомленням.

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 грудня 2017 року стягувача за вказаним зобов'язанням замінено з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Українська факторингова компанія».

Пославшись на неможливість пред'явлення виконавчого листа до виконання у зв'язку з його втратою при поверненні засобами поштового зв'язку та з метою забезпечення реального виконання рішення суду, ТОВ «Українська факторингова компанія» просило суд видати дублікат цього виконавчого листа.

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 04 липня 2018 року заяву про видачу дублікату виконавчого листа задоволено.

Не погодившись із постановленою ухвалою, ОСОБА_3 послалась на те, що судом було видано дублікат виконавчого листа ТОВ «Українська факторингова компанія», яке є стягувачем за вказаним зобов'язанням на підставі ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 грудня 2017 року. Однак, ця ухвала на час розгляду заяви про видачу дублікату виконавчого листа та постановлення ухвали про задоволення цієї ухвали, була оскаржена ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції, а постанови за результатом її перегляду ще прийнято не було. З підстав оскарження цієї ухвали до апеляційного суду, ОСОБА_3 заявляла у суді першої інстанції клопотання про зупинення провадження у справі за заявою про видачу дублікату виконавчого листа, у задоволенні якого було відмовлено. Пославшись на викладене, ОСОБА_3 просила апеляційний суд оскаржувану ухвалу про видачу дублікату виконавчого листа скасувати та постановити нову, якою зупинити розгляд заяви про видачу дублікату виконавчого листа до прийняття апеляційним судом рішення щодо оскаржуваної ухвали про заміну стягувача у виконавчому провадженні.

Відповідно до п. 3 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Указу Президента України № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» Апеляційний суд Вінницької області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Вінницького апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку область, з місцезнаходженням у м. Вінниці.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом встановлено та за матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 23 серпня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 07 листопада 2016 року це заочне рішення скасовано, а позов задоволеного частково, зокрема, звернуто стягнення на предмет іпотеки (квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_5.) шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеного суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, але не меншою ніж узгоджена сторонами в іпотечному договорі, яка становить 141 885 грн. Додатковим рішенням апеляційного суду від 05 січня 2017 року резолютивну частину рішення цього суду від 07 листопада 2016 року доповнено абзацом такого змісту: «З вартості реалізації предмета іпотеки задовольнити вимоги ПАТ «УкрСиббанк» за договором про надання споживчого кредиту № 11401080000 від 03 жовтня 2008 року у розмірі 231 968 грн. 60 коп., з яких: 68 480 грн. 62 коп. - кредитна заборгованість, 100 649 грн. 23 коп. - заборгованість по процентам, 19 737 грн. 40 коп. - пеня з а несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 43 101 грн. 35 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками» (а.с. 228-230, том 3, а.с. 62-62 том 4).

Наведеним рішенням апеляційного суду, яке набрало законної сили, а тому встановлені ним обставини відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають, встановленого, що 03 жовтня 2008 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено договір споживчого кредиту, а тоді ж, з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором споживчого кредиту, між цим банком та ОСОБА_3, ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_5

17 листопада 2016 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Українська факторингова компанія» було укладено договір факторингу № 49 відповідно до якого право грошової вимоги за вказаним договором споживчого кредиту, перейшло до ТОВ «Українська факторингова компанія» (а.с. 188-192 том 4).

14 грудня 2016 року між цими ж юридичними особами було укладено договір про відступлення прав вимоги № 2 за договорами забезпечення до договору факторингу № 49 від 17 листопада 2016 року, відповідно до умов якого ТОВ «Українська факторингова компанія» набуло усі права вимоги за зазначеним договором іпотеки (а.с. 194-196 том 4).

17 травня 2017 року на підставі вказаного рішення апеляційного суду, із врахування додаткового рішення, Тульчинським районним судом Вінницької області видано три виконавчі листи, в яких стягувачем зазначено ПАТ «УкрСиббанк», а боржниками (в кожному з виконавчих листів окремо): ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 (а.с. 185-187 том 4). Строк пред'явлення виконавчих листів до виконання встановлено до 05 січня 2020 року

Засобами поштового зв'язку Тульчинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ТОВ «Українська факторингова компанія» було направлено повідомлення № 6 від 08 серпня 2017 року про повернення виконавчого документу (в якому боржником зазначено ОСОБА_3) стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 241 том 4).

28 серпня 2017 року директором ТОВ «Українська факторингова компанія» І.В. Пономарьовою складено акт про те, що 28 серпня 2017 року на адресу цього товариства надійшов поштовий конверт від Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області в якому містились копія супровідного листав ід 08 серпня 2017 року та копія повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу (а.с. 242 том 4).

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 грудня 2017 року стягувача за вказаним зобов'язанням замінено з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Українська факторингова компанія» (а.с. 208 том 4).

Встановивши наведені обставини та керуючись п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення заяви про видачу дублікату виконавчого листа, з яким апеляційний суд погоджується з огляду на таке.

Відповідно до п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України у разі витрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами(ч.1 ст. 18 ЦПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (п. 41 рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції»).

Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним стосовно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід'ємна частина «процесу» в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 63 рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі проти Італії»).

У п. 28 рішення Європейського суду з прав людини від 11 грудня 2008 року в справі «Антонюк проти України» зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції.

Наведена вище ухвала Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 грудня 2017 року була оскаржена представником ОСОБА_3 адвокатом ОСОБА_8 до суду апеляційної інстанції, але за результатом апеляційного перегляду цього судового рішення постановою Апеляційного суду Вінницької області від 11 вересня 2018 року, яка набрала законної сили у день прийняття, апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, тому заявлене в апеляційний скарзі клопотання про скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нової про зупинення провадження у справі за заявою ТОВ «Українська факторингова компанія» про видачу дублікату виконавчого листа є таким, що втратило свої правові підстави.

За таких обставин та враховуючи звернення ТОВ «Українська факторингова компанія» із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у межах встановленого строку, доведення заявником втрати оригіналу виконавчого документа, а також враховуючи вказані положення норм права щодо обов'язковості виконання судових рішень, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідно до положень ст. 375 ЦПК України вказану ухвалу слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 04 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дні складання повного тексту постанови.

Головуючий О.В. Ковальчук

Судді: Т.Б. Сало

О.Ю. Береговий

Повний текст постанови виготовлено 11 вересня 2018 року.