Постанова № 76365519, 11.09.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 148/3759/13-ц

Провадження № 22-ц/772/1579/2018

Категорія: 81

Головуючий у суді 1-ї інстанції Саламаха О. В.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 рокуСправа № 148/3759/13-цм. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О.В.,

суддів : Cала Т.Б., Берегового О.Ю.

за участі секретаря Кирилюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану її представником адвокатом ОСОБА_4, на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 грудня 2017 року про заміну сторони виконавчого провадження з виконання судового рішення у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, постановлену у м. Тульчин суддею цього суду Саламахою О.В., дату складення її повного тексту невідомо,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» (далі - ТОВ «Українська факторингова компанія») звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, мотивуючи її тим, що згідно з рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 07 листопада 2016 року та додатковим рішення цього суду від 05 січня 2017 року було задоволено позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Підставою звернення банку до суду з позовом до цих осіб стало невиконання ОСОБА_5 умов укладеного із ним ПАТ «УкрСиббанк» договору споживчого кредиту, виконання якого було забезпечено іпотекою на підставі договору іпотеки, укладеного між цим банком та ОСОБА_3, ОСОБА_6

17 травня 2017 року Тульчинським районним судом Вінницької області на підставі вказаного судового рішення було видано виконавчі листи, які, як зазначив заявник, мають бути направленні для примусового виконання.

17 листопада 2016 року між ТОВ «Українська факторингова компанія» та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір факторингу, відповідно до якого право грошової вимоги за зазначеним договором про надання споживчого кредиту перейшло до ТОВ «Українська факторингова компанія», а 14 грудня 2016 року між цими ж юридичними особами було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Українська факторингова компанія» набуло усі права вимоги за вказаним договором іпотеки.

Заявник зазначив, що, оскільки ТОВ «Українська факторингова компанія» набуло права вимоги за вказаними зобов'язаннями, тому ця факторингова компанія набула також права стягувача при виконанні зазначеного рішення суду відносно боржників ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, тому просив замінити сторону у виконавчому провадженні з виконання наведеного вище судового рішення з ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ТОВ «Українська факторингова компанія».

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 грудня 2017 року заяву про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.

Не погодившись із постановленою ухвалою, ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, в апеляційній скарзі просить її скасувати та постановити нову, якою у задоволення вимог за заявою про заміну сторони виконавчого провадження відмовити.

Відповідно до п. 3 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Указу Президента України № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» Апеляційний суд Вінницької області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Вінницького апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку область, з місцезнаходженням у м. Вінниці.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом встановлено та за матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 23 серпня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 07 листопада 2016 року це заочне рішення скасовано, а позов задоволеного частково, зокрема, звернуто стягнення на предмет іпотеки (квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6) шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеного суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, але не меншою ніж узгоджена сторонами в іпотечному договорі, яка становить 141 885 грн. Додатковим рішенням апеляційного суду від 05 січня 2017 року резолютивну частину рішення цього суду від 07 листопада 2016 року доповнено абзацом такого змісту: «З вартості реалізації предмета іпотеки задовольнити вимоги ПАТ «УкрСиббанк» за договором про надання споживчого кредиту № 11401080000 від 03 жовтня 2008 року у розмірі 231 968 грн. 60 коп., з яких: 68 480 грн. 62 коп. - кредитна заборгованість, 100 649 грн. 23 коп. - заборгованість по процентам, 19 737 грн. 40 коп. - пеня з а несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 43 101 грн. 35 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками».

Наведеним рішенням апеляційного суду, яке набрало законної сили, а тому встановлені ним обставини відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають, встановлено, що 03 жовтня 2008 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 укладено договір споживчого кредиту, а тоді ж, з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором споживчого кредиту, між цим банком та ОСОБА_3, ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6

17 листопада 2016 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Українська факторингова компанія» було укладено договір факторингу № 49, відповідно до якого право грошової вимоги за вказаним договором споживчого кредиту перейшло до ТОВ «Українська факторингова компанія» (а.с. 7-12).

14 грудня 2016 року між цими ж юридичними особами було укладено договір про відступлення прав вимоги № 2 за договорами забезпечення до договору факторингу № 49 від 17 листопада 2016 року, відповідно до умов якого ТОВ «Українська факторингова компанія» набуло усі права вимоги за зазначеним договором іпотеки.

17 травня 2017 року на підставі вказаного рішення апеляційного суду, із врахування додаткового рішення, Тульчинським районним суду Вінницької області видано три виконавчі листи, в яких стягувачам зазначено ПАТ «УкрСиббанк», а боржниками (в кожному з виконавчих листів окремо): ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 (а.с. 4-6).

Встановивши наведені обставини та керуючись ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 442 ЦПК України, ст. 512, 514 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження, з яким апеляційний суд погоджується з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за змістом ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України та ч. 5 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із системного аналізу цих норм, зокрема пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Таких висновків при застосуванні наведених норм права дійшов Верховний Суд України у постанові від 20 листопада 2013 року, прийнятій у справі № 6-122цс13, та Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2018 року, прийнятій у справі № 2-н-148/09, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховуються судом.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (п. 41 рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції»).

Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним стосовно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід'ємна частина «процесу» в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 63 рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі проти Італії»).

У п. 28 рішення Європейського суду з прав людини від 11 грудня 2008 року в справі «Антонюк проти України» зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції.

З огляду на викладене, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що заміна стягувача може бути реалізована виключно у відкритому виконавчому провадженні, такі висновки скаржника є неправильними, зробленими на індивідуальну, звуженому тлумаченні норм процесуального та матеріального права. Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, дійшов вірних висновків, оскільки, без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Не заслуговують на увагу, як безпідставні, й інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до посилань на те, що заявник не довів, що є фінансовою установою та зареєстрований у Державному реєстрі фінансових установ, а суд цих обставин не встановив.

У матеріалах заяви про заміну сторони виконавчого провадження наявний Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 16-18) з якого вбачається, що ТОВ «Українська факторингова компанія» є зареєстрованою юридичною особовою та у графі «Дані органів статистики про основний вид економічної діяльності юридичної особи, визначений на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності за рік» міститься запис відносно цією юридичної особи: «64.99 Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення)». Окрім цього Витягу, те що ТОВ «Українська факторингова компанія» є фінансовою установою також підтверджується реєстрацією цієї юридичної особи у Державному реєстрі фінансових установ (а.с. 61-67).

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України вказану ухвалу слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану її представником адвокатом ОСОБА_4, залишити без задоволення, ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дні складання повного тексту постанови.

Головуючий О.В. Ковальчук

Судді: Т.Б. Сало

О.Ю. Береговий

Повний текст постанови виготовлено 11 вересня 2018 року.