Постанова № 76344571, 30.08.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5112/18

Номер справи місцевого суду: 523/552/16-ц

Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 27

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Дрішлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Черевка П.М.,

при секретарі судового засідання Півнєва Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2018 року в цивільний справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим, -

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 про визнання договору поруки № 06-09/274 від 19.02.2008 року, який укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк» припиненим з 06.11.2008 року щодо зобов'язання ОСОБА_4 виконати зобов'язання за Договором кредиту №08-693/027-301 від 19.02.2008 року одноособово (а.с.3-5).

Обґрунтовував свої вимоги тим, що 19.02.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», (наразі - ПАТ «Укрсоцбанк»), був укладений договір поруки № 06-09/274. Договір укладався в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № №08-693/027-301 від 19.02.2008 року, укладеним між ОСОБА_5 банком соціального розвитку Укрсоцбанк», (наразі - ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_4 Позивач випадково в листопаді 2015 року, дізнався від працівників ПАТ «Укрсоцбанк», що без його відома було укладено додаткові угоди до кредитного договору та договору поруки, про існування яких, позивачу не було відомо та які він не підписував. Тому, оскільки ОСОБА_2 не підписував жодних додаткових угод та не знав про існування будь-яких змін до кредитного договору та договору поруки, а підпис, що міститься на додатковій угоді до спірного договору поруки як зазначає позивач не є його.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим відмовлено (а.с .146-148).

03 травня 2018 року ОСОБА_2 через канцелярію суду першої інстанції подала апеляційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2018. Зокрема, апелянт вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому, як вказує апелянт, суд першої інстанції неповно з'ясував всі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Тому апелянт просить скасувати вказане рішення у повному обсязі і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити. Так, апелянт вважає, що судом першої інстанції помилково зазначає, що позивач не надав доказів в обґрунтування своїх позовних вимог. Апелент зазначає, що відповідачем та ОСОБА_3 було змінено умови кредитного договору, в забезпечення якого укладався вказаний договір поруки, а договір про внесення змін №1 до договору поруки № 06-09/274 від 19.02.2008 року, який засвідчує обізнаність про внесення змін до кредитного договору, підписаний не ОСОБА_2 що підтверджує висновок судової почеркознавчої експертизи. Водночас, апелянт зазначає, що договір поруки за ст. 559 ЦК України припиняється разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, а тому і вказаний договір поруки необхідно вважати припиненим (а.с.160-165).

Відзив чи заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.

В судовому засіданні представник позивача-апелянта просив задовольнити апеляційну скаргу. Інші учасники в судове засідання не з'явились. Про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, про що вище зазначено. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників провадження, які з'явились, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_2 не довів суду ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, а тому в задоволенні позовних вимог вирішив відмовити.

Колегія суддів Апеляційного суду Одеської області не погоджується з висновком суду першої інстанції, та вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи 19.02.2008 року між ОСОБА_5 банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор), ОСОБА_3 (позивачальник) та ОСОБА_2 (поручитель) був укладений договір поруки № 06-09/274, відповідно до якого поручитель зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати за виконання зобов'язання позичальником в повному обсязі зобов'язань за договором кредиту № 08-693/027-301 від 19.02.2008 року в сумі 50 000 доларів США з терміном повернення не пізніше 18.02.2018 року (за п. 2.1.1) (а.с. 7-8). 26.08.2009 року між вказаними сторонами був укладений договір № 1 про внесення змін до договору поруки № 06-09/274, відповідно до якого змінюється сума кредиту - 48 853,29 доларів США, термін повернення заборгованості - до 18.02.2020 року, а також процентна ставка з 13,5 % на 14,5% (а.с. 9).

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції стороною позивача заявлялось клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи в справі, яке ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 08.06.2016 року було задоволено (а.с. 37). Відповідно до висновку № 3022 від 24.05.2017 року підпис від імені ОСОБА_2 в наданому на експертизу договорі про внесення змін №1 від 06.08.2009 до Договору поруки №06-09/274 від 19.02.2008, укладеному між АКБСР «Укрсоцбанк», з однієї сторони, ОСОБА_3, з другої сторони ОСОБА_2, з третьої сторони, розміщений в розділі «Реквізити та підписи сторін» в графі «О.Є. Заводовський» виконаний не самим ОСОБА_2, а іншою особою (а.с.88-90).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Положеннями ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 вказаної статті визначені способи захисту цивільний прав та інтересів.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України в своїй постанові № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», а саме п. 22 відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Отже з наведеного слідує, що випадку не надання поручителем згоди на зміну умов зобов'язання порука припиняється. Припинення поруки є юридичним фактом, який може бути встановлений в судовому порядку у разі його невизнання стороною. При цьому стороною самостійно реалізується право на захист (ст. 20 ЦК України), а правило ефективності способу захисту (ст. 5 ЦПК України) діє субсидіарно. Відтак за обставинами даної справи було встановлено, що позивач - ОСОБА_2, який виступав поручителем по договору кредиту № 08-693/027-301 від 19.02.2008 року, договір про внесення змін № 1 від 26.08.2009 року до договору поруки № 06-09/274 не підписував, його підпис виконаний іншою особою. З наведеного слідує, що позивач не був обізнаний про укладення договору про внесення змін до договору поруки в момент такого укладення, що, в свою чергу, свідчить про відсутність волі поручителя на укладення цього договору. Отже датою припинення договору поруки є 26.08.2009 року. Відповідно суд першої інстанції помилково відмовив в задоволенні позовних вимог за мотивами невірного способу захисту.

Щодо посилань сторони позивача-апелянта щодо того, що договір поруки є припиненим з 06.10.2008 року - з моменту укладення додаткової угоди № 1 до договору кредиту № 08-693/027-301 від 19.02.2008 року, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 2 ЦПК України визначені основні засади (принципи) цивільного судочинства, серед яких змагальність сторін, диспозитивність, розумність строків розгляду справи судом, розумність строків розгляду справи судом. Стаття 11 ЦПК встановлює, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків. Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як було вище зазначено, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За обставинами даної справи угода, на яку посилалася сторона позивача звертаючись до суду з відповідними вимогами, в матеріалах справи не міститься, сам договір про внесення змін до договору поруки не містить посилань на цю угоду, а тому можливість належним чином встановити її наявність та оцінити судом відсутня. Отже, оскільки було встановлено, що судом першої інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права, суд апеляційної інстанції скасовує оскаржуване рішення та ухвалює нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Одночасно з цим апеляційний суд звертає увагу на те, що протягом розгляду справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції сторона відповідача не подавала жодних заперечень та доказів, які б спростовували вимоги позивача. А тому, оскільки судовий процес носить змагальний характер, а діючим цивільним процесуальним законодавством чітко встановлений обсяг повноважень, прав та обов'язків всіх учасників процесу, апеляційний суд вирішив задовольнити частково апеляційну скаргу.

При цьому апеляційний суд ухвалюючи нове рішення відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання боржника одноособово виконати кредитне зобов'язання, оскільки такі позовні вимоги могли бути заявлені лише кредитором ОСОБА_5 банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», виходячи з сутності зобов'язання, яке виникло між сторонами провадження на підставі договору кредиту № 08-693/027-301 від 19.02.2008 року.

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України скасовує оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Одеської області,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2018 року - скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати договір поруки № 06-09/274 від 19.02.2008 року між ОСОБА_6 та Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» припиненим з 26.08.2009 р.

В частині інших позовних вимог відмовити.

Постанова Апеляційного суду Одеської області набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.І. Дрішлюк

М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко

Повний текст постанови виготовлено 07 вересня 2018 року.

Суддя апеляційного суду Одеської області А.І. Дрішлюк

30.08.2018 року м. Одеса