Постанова № 7633903, 19.01.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-37079/08 Головуючий у 1-й інстанції Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач Земляна Г.В.

ПО С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2010 року Колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Заяць В.С., Межевич М.В.

при секретарі Копистко О.М.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 жовтня 2008 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «Екопромтранзит» про звернення стягнення на активи, -

В С Т А Н О В И Л А:

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Екопромтранзит» (далі ТОВ«Екопромтранзит»), в якому просили стягнути податковий боргу з податку на додану вартість в сумі 30508279,00 грн., звернення стягнення на активи боржника, та у якості забезпечення позову заборонити вчиняти будь які дії щодо списання коштів в межах суми позову, та заборонити ТОВ «Екопромтранзит» вчиняти будь які дії щодо відчуження активів підприємства в межах суми позову.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 жовтня 2008 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаною вище постановою суду, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду та постановити нову про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд неповно дослідив обставини справи, виніс рішення яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

До суду апеляційної інстанції сторони не зявилися. Про день і час та місце слухання справи були сповіщені належним чином і завчасно.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства, України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова Господарського суду Черкаської області від 02 жовтня 2008 року скасуванню, з прийняттям нової постанови, з наступних підстав:

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198 п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду та приймає нову постанову, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно зясував обставини, що мають значення для справи, та рішення суду винесене з порушенням норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що стягнення до суб'єкта господарювання адміністративно-господарської санкції, застосовано неправомірно, так як в діях Відповідача не встановлено складу порушення діючого законодавства.

Колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, та вважає за необхідне зазначити наступне:

13 січня 2006 року позивачем була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати податків та зборів, за результатами якої складено акт № 8/23-12/33059737.

Під час проведення перевірки правильності нарахування та сплати податку на додану вартість встановлено, що в порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідач не включив до складу податкових зобов'язань суму ПДВ за реалізовані товари, які були придбані без податку на додану вартість в загальній сумі 76 275 000,00 грн. в серпні 2005 року, а саме згідно Ліцензійного договору № ХД/Р 016-10 від 19.08.05 р. (надання права на використання майнових прав автора) між TOB "Інтер-Авто" (Ліцензіар) та TOB "Екопромтранзит" (Ліцензіат) на передачу права в відношенні Твору - Програмний продукт "Керівництво розробника в С++"' розмір винагороди за передачу Права на Твір складає 76 275 000,00 (сімдесят шість мільйонів двісті сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. та отримало передоплату в серпні 2005 p.: згідно Ліцензійного договору № 26/0805-2 від 26.08.05 p. (надання права на використання прав автора) Права в відношенні наступних творів: "Програмний продукт "Керівництво розробника в С++" в розмірі 25 275 000,00 грн. (без ПДВ); ПДВ, яке потрібно було віднести до податкових зобов'язань - 5 055 000,00 (п'ять мільйонів п'ятдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп.; 2) Згідно Ліцензійного договору № 26/0805-1 від 26.08.05 р. (надання права на використання майнових прав автора) Права в відношенні наступних творів: "Програмний продукт" Керівництво розробника в С++" в розмірі 51 000 000,00 грн.(без ПДВ). ПДВ, яке потрібно було віднести до податкових зобов'язань - 10 200 000,00 (десять мільйонів двісті тисяч) грн. 00 коп.

На підставі наведених обставин позивачем зроблено висновок, що відповідачем порушено п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.З Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму - 15 255 000,00 грн.

17 січня 2006 року позивачем було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 00001623/2/0, відповідно до якого відповідачу визначено суму основного платежу в розмірі 15 254 750,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 15 254 750,00 грн.

Відповідачем було оскаржено в апеляційному порядку винесене позивачем податкове повідомлення-рішення, проте вищестоящими податковими органами скарги позивачів були залишені без задоволення, а рішення - без змін.

Позивач вважає, що відмова в задоволенні скарг відповідача на податкове повідомлення-рішення від 17.01.06 № 00001623/2/0 свідчить про узгодженість суми штрафних санкцій.

14.09.06 та 19.10.06 позивачем були надіслані відповідно перша та друга податкові вимоги.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (боржнику).

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. З Закону України "Про податок на додану вартість" винагорода (платежі) за таке використання не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. При цьому в особи, яка передає об'єкт права в користування та отримує компенсацію за таку операцію, відсутнє право на податковий кредит щодо сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) за придбані або виготовлені товари (у тому числі при їх імпорті) та послуги, вартість яких відноситься до складу витрат, пов'язаних із здійсненням такої операції.

Якщо ж об'єкти передаються у володіння або розпорядження чи власність, то така операція є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України "Про податок на додану вартість" і податкові зобов'язання в особи, яка передає об'єкт права, виникають за першою з подій: або з дати надходження платежів на розрахунковий рахунок, або з дати передач (відчуження) такого об'єкта. При цьому на дату виникнення податкових зобов'язань виписується податкова накладна.

Також, судом першої інстанції зроблено висновок, що отримувані відповідачем платежі не мають бути визначені як роялті, у зв'язку з тим що відповідач не отримав права власності на об'єкт інтелектуальної власності.

Колегія суддів вважає за необхідним зазначити, що відповідно до чинного законодавства, якщо юридична особа, якій нараховане податкове зобовязання до сплати вважає, що таке зобов'язання нараховане з порушенням законодавства, то така особа має право оскаржити дії податкової інспекції у адміністративному чи судовому порядку. В даному випадку відповідач не оскаржив дії позивача, чим погодився з нарахованою сумою.

Відповідно до п.5.4 ст.5 Закону України № 168/97-ВР узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у визначений цією статтею строк, визнається сумою податкового боргу.

Відповідно до п.п.3.1.1. п.3.1 ст. 3 Закону України № 168/97-ВР у редакції від 25.03,2005 об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно п.п.3.2.7 п.3.2 ст. 3. Закону України № 168/97-ВР не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

У п.1.30 ст.1 Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР „Про оподаткування .прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) (далі - Закон України №283/97- ВР) визначено, що роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за-користування або за надання права на користування будь-яким, авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи, комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео-або аудіо касети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного, креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у .частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком - випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Особисті немайнові та майнові права авторів і їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва -. авторське право і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права визначені Законом України від 23.12.93 №3792-ХІІ "Про авторське право і суміжні права" (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон України № 3792-ХІІ).

Статтею 11 Закону України № 3792-ХІІ передбачено, що авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення, тобто первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору.

Відповідно до ст.7 Закону України № 3792-ХІІ суб'єктами авторського права с автори творів, їх спадкоємці та особи (фізичні та юридичні),- яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські-майнові права.

Статтею 15 Закону України № 3792-ХІІ передбачено, що майнові прана автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після Чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору та виключне право на дозвіл або заборон)1 використання твору іншими особами.

Виключне право на-використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дає йому змогу використовувати твір у будь-якій формі та будь-яким способом.

Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу не виключного права на використання твору.

Згідно норми, викладеної у п.п.3.2.7 п.3.2 ст.3 Закону України № 168/97-ВР не є об'єктом оподаткування ПДВ виплати роялті, які здійснюються емітентом, тобто авторська "винагорода виключно суб'єкту, якому належить авторське право, що підтверджено відповідними документами.

Як свідчать матеріали справи, згідно умов ліцензійного договору (надання права на використання майнових прав автора) від 19.08.2005 № ХД/Р 016-10 TOB "Екопромтранзит" отримано від TOB "Інтер-Авто" майнові права у відношенні творів-об'єктів авторського права на програмний продукт "Керівництво, розробника в С++", а саме: виключне право на створення необмеженої кількості примірників кожного з творів на дисках для лазерних систем зчитування формату СП-Я, СВ-КЛY, а також на будь-яких інших оптичних та/або магнітних носіях, а не виключне право на використання примірників творів самостійно для власних потреб, а також з метою отримання доходу, передаючи вказані права третім особам шляхом відчуження примірників творів; не виключне право здійснювати продаж шляхом відчуження або іншим чином створених примірників творів, необмежену кількість разів; не виключне право здавати примірники творів в майновий найм або комерційний прокат необмежену кількість разів; не виключне право, здійснювати, продаж, здавання в майновий найм або комерційний прокат примірників творів необмеженій кількості третіх осіб.

На підставі ліцензійних договорів (надання права на використання майнових прав автора) від 26.08.2005 № 26/0805-1 та від 26.08.2005 № 26/0805-2 TOB "Екопромтранзит" передано TOB "Ренссанс-Медіа" та TOB «Транс-Капітал» майнові права у відношенні творів - об'єктів авторського права на програмний продукт "Керівництво розробника в С++", а саме: виключне право на створення необмеженої кількості примірників кожного з творів .на дисках для лазерних систем зчитування формату СО-К, СО-КУУ, а також на будь-яких інших оптичних та/або магнітних носіях; не виключне право на використання примірників творів самостійно для власних потреб, а також з метою отримання доходу, передаючи вказані права третім особам шляхом відчуження примірників творів; не виключне право здійснювати продаж (відчуження іншим чином), створених примірників творів необмежену кількість разів; не виключне право здавати примірники творів в майновий найм або комерційний прокат необмежену кількість разів; не виключне право здійснювати продаж, здавання в майновий найм або комерційний прокат примірників творів необмеженій кількості третіх осіб.

Враховуючи викладене, TOB "Екопромтранзит" авторське право на програмний продукт "Керівництво розробника в С++" від TOB "Інтер-Агро" не отримувало та TOB "Ренесанс-Медіа" і TOB "Транс-Капітал" не передавало.

Таким чином, згідно п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України №168/97-ВР у серпні 2005 року TOB "Екопромтранзит" повинно було включити до обсягів продажу товарів (робіт, послуг) вартість реалізованих майнових прав на програмний, продукт "Керівництво розробника в С++" у загальній сумі 76275000,00 ґрн. та нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 15255000,00 гривень.

За результатами перевірки за заниження TOB "Екопромтранзит" у серпні 2005 року податку на додану .вартість на суму 15254750,0 грн. на підставі п.17.1 ст.17 Закону України № 2183-ІІІ визначено суму штрафних санкцій у розмірі 7627375,00 грн. та на підставі п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181 -ІІІ у розмірі 7627375,0 гривень.

Відповідно до п. п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181-ІІІ у разі коли контролюючий орган самостійно до нараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником" податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми, та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно, за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181-ІІІ пунктом 6.1.6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 за №268/5459 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що у разі якщо платник податків декларує переоцінені (завищені) або недооцінені (занижені) об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання (з конкретного податку, збору, обов'язкового платежу)- у великих розмірах, до такого платника додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення застосовуються штрафні санкції у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули .

За таких обставин, колегією суддів зроблено висновок, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва було вірно визначено суму податкового боргу з податку на додану вартість та вірно застосовано штрафні санкції в сумі 30508279,00 грн.

Однак, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що вимога позивача про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Екопромтранзит» податкового боргу за рішенням суду та визначення порядку стягнення цих коштів можливе у випадку порушення справи про банкрутство, та не регулюються положеннями про забезпечення позову. Крім того це питання не було висвітлено судом першої інстанції при прийнятті рішення, з цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

Питання забезпечення адміністративного позову визначені статтею 117 Кодексу адміністративнго судочинства України, в якій зазначено, що такий засіб азастосовується у разі існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидним є ознаки протиправності рішення дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень.

Так, відповідно до ч.4 ст.12 Закону України «Про банкрутство» від 14.05.1992 року № 2343-XII, одночасно з порушенням справи про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.

За таких обставин, якщо кредиторські вимоги є такими, що забезпечені заставою майна боржника, то вони, відповідно до п. 1 ст. 31 Закону № 2343-XII, підлягають включенню до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Але, оскільки у суду немає наявних даних про порушення справи про банкрутство, то питання стягнення коштів з боржника на підставі судового рішення регулюються Законом України «Про виконавче провадження».

Також до компетенції адміністративного суду не входить встановлення рахунків боржника на яких наявні кошти для погашення податкового зобовязання, та накладення арештів на вказані рахунки.

За таких обставин, позивачу потрібно звернутись до Господарського суду із заявою про накладення мораторію на активи відповідача для задоволення вимог кредиторів, а у разі необхідності і вирішення питанні про порушення справи про банкрутство.

Таким чином вимоги позивача колегія суддів знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню лише в частині визнання правомірними дій позивача, щодо визначення податкового зобовязання та нарахування штрафних (фінансових) санкцій та в частині зобовязання щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Екопромтранзит» податкового боргу по податку на додану вартість в розмірі 30508279,00 грн., шляхом перерахування грошових коштів на бюджетний рахунок №31112029700007 (одержувач: ВДК у Печерському районі м. Києва, код 26077922 в УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100), а в іншій частині позовних вимог відмовити.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачається підстави для часткового скасування постанови та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст.4, 8 11, 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2008 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Екопромтранзит» податкового боргу по податку на додану вартість в розмірі 30508279,00 грн., шляхом перерахування грошових коштів на бюджетний рахунок №31112029700007 (одержувач: ВДК у Печерському районі м. Києва, код 26077922 в УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця із дня складання у повному обсязі, тобто з 25 січня 2010 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Г.В. Земляна

Судді: В.С. Заяць

М.В. Межевич

Повний текст постанови виготовлений 25 січня 2010року

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-37079/08 Головуючий у 1-й інстанції Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач Земляна Г.В.

ПО С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

19 січня 2010 року Колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Заяць В.С., Межевич М.В.

при секретарі Копистко О.М.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 жовтня 2008 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «Екопромтранзит» про звернення стягнення на активи, -

Керуючись ст.ст.4, 8 11, 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2008 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Екопромтранзит» податкового боргу по податку на додану вартість в розмірі 30508279,00 грн., шляхом перерахування грошових коштів на бюджетний рахунок №31112029700007 (одержувач: ВДК у Печерському районі м. Києва, код 26077922 в УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця із дня складання у повному обсязі, тобто з 25 січня 2010 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Г.В. Земляна

Судді: В.С. Заяць

М.В. Межевич