Ухвала суду № 7633904, 19.01.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а37176/08 Головуючий у 1 інстанції Сичова О.П.

Суддя-доповідач Земляна Г.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2010 року Колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Заяць В.С., Межевич М.В.

при секретарі Копистко О.М.

розглянувши, в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції та Колективне підприємство «Виробнича фірма «Верстатреммаш» на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2008 року у справі за позовом Колективного підприємства «Виробнича фірма «Верстатреммаш» до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Колективне підприємство «Виробнича фірма «Верстатреммаш» звернулось з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Житомирської ОДПІ №4443/24-0/70249 від 29.12.2003 р. та №715/24-0/8061 від 18.02.2004 р., якими на підставі пп.17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до позивача застосовані штрафні санкції на загальну суму 771266 грн. 09 коп.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.10.2004 р., адміністративний позов задоволено в повному обсязі

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 26.04.2005 р., залишено без змін постанову Господарського суду Житомирської області від 04.10.2004 р.

Вищий адміністративний суд ухвалою від 02.04.08 року рішення Господарського суду Житомирської області від 04.10.2004 р. та постанову Житомирського апеляційного Господарського суду від 26.04.2005 р. скасував. Справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2008 року, позов Колективного підприємства «Виробнича фірма «Верстатреммаш» задоволено частково, визнано нечинними податкові повідомлення рішення Житомирської ОДПІ №4443/24-0/70249 від 29.12.2003 р. та №715/24-0/8061 від 18.02.2004 р. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною вище постановою суду Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції (Далі Житомирська ОДПІ) подала апеляційну скарги в якій просять скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2008 року та постановити нову, якою задовольнити позовних вимог повному обсязі, посилаючись на те, що, судом винесено рішення яке не відповідає вимогам матеріального права.

Не погоджуючись з вказаною вище постановою суду Колективне підприємство «Виробнича фірма «Верстатреммаш» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2008 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повному обсязі, посилаючись на те, що, судом винесено рішення яке не відповідає вимогам матеріального права.

До суду апеляційної інстанції сторони не зявилися. Про день і час та місце слухання справи були сповіщені належним чином і завчасно.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, постанова суду першої інстанції залишенню без змін, з наступних підстав:

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фінансові санкції у вигляді штрафів визначені п.п 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є адміністративно господарськими санкціями у розумінні ст.ст. 238, 239 Господарського кодексу України, а відтак повинні застосовуватись в межах строків визначених ст. 250 Господарського кодексу України.

Такого ж висновку дійшов Вищий адміністративний суд України при винесенні ухвали від 02 квітня 2008 року.

Житомирська ОДПІ в обґрунтування доводів, зазначених в апеляційній скарзі вказує, що в даному випадку застосуванню підлягає положення ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яке визначає строки та порядок застосування санкцій податковими органами. Зокрема п.п.15 п. 15.2 ст. 15 цього закону визначено, що податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками Житомирського окружного адміністративного суду та Вищого адміністративного суду, та не приймає до уваги доводи викладені в апеляційній скарзі, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено позапланову перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства щодо збереження активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, за результатами якої складено акт №86/24-0/22045411 від 11.12.2003 р.(а.с. 42-44)

За висновком відповідача, позивач за період з 01.01.2002 р. по 01.10.2003 р., маючи податкову заборгованість, без згоди податкового органу відчужив майно (товарно-матеріальні цінності) за бартерними операціями на загальну суму 771266,09 грн., у тому числі за період з 03.07.2003 р. по 01.10.2003 р. на суму 141676,84 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №4434/24-0/70249 від 29.12.2003 р. та №715/24-0/8061 від 18.02.2004 р., на підставі рішення ДПА у Житомирській області від 17.01.2004 р. №2033/10/10-0 за результатами розгляду скарги (а.с. 20,21).

Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Оскільки у період із 09.02.2001 р. по 29.12.2001 р. в суді розглядалась справа про банкрутство позивача, питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу в цей період повинні були вирішуватись у відповідності до норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Положення ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати у контексті зі ст.1 Закону, де наведене саме визначення мораторію.

03.07.2003 р. Житомирською ОДПІ надіслано позивачу першу податкову вимогу №1/518 на суму 349456,65 грн., яка містить попередження позивача про те, що починаючи з 01.04.2001 р. усі активи платника податків перебувають у податковій заставі.

Провадження у справі про банкрутство припинено 29.12.2001 р.

У справі встановлено, що позивачем здійснювався відпуск готової продукції власного виробництва ВАТ «Верстатуніверсалмаш», КП «Інструментальник», КП ТНВ «Універсал», TOB «Абсолют ЛТД», ЗАТ «Механіка», СП «Інтеравтомат». При цьому позивач мав заборгованість перед цими суб'єктами господарювання, зокрема перед ВАТ Верстатуніверсалмаш» за договором оренди від 10.12.1999 р., СП «Інтеравтомат» за договором про спільне використання технологічних мереж основного споживача від 05.03.2001 р., накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей ЗАТ «Механіка», TOB «Абсолют ЛТД», КП «ТНВ - «Універсал», КП «Інструментальник», ВАТ «Верстатуніверсалмаш».

Між позивачем та контрагентами були укладені акти взаємного зарахування постачання матеріальних цінностей з урахуванням заборгованості кожної із сторін, визначеної у грошовій формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, або до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до затвердження господарським судом мирової угоди, або до дня винесення ухвали про відмову у визнанні боржника банкрутом.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до п.1.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (із врахуванням змін та доповнень) податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає у силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має першочергове право у разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п.8.1. ст.8 вказаного Закону, з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника датків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу (пп.8.2.2. п.8.2. ст. 8 даного Закону).

Згідно п.8.3. ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків має право безоплатно зареєструвати податкову заставу в державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, а податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу в державному реєстрі застав нерухомого майна за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів.

Підпунктом 17.1.8 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

Відповідно до п.1.5 частини першої ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

За вказаних обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що штрафні санкції, визначені пп.17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не пов'язані із нарахуванням платнику податків податкового зобов'язання і їх розмір не залежить від визначеного податкового зобов'язання, а відтак приписи пп.15.1.1 п.15.1 ст.5 цього Закону не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки визначення податковим органом податкового зобов'язання не мало місця.

Також, зважаючи на викладені вище обставини, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується, з позицією суду першої інстанції, щодо застосування до даних правовідносин положення ст. 250 Господарського кодексу України, та наслідки пропуску строків визначених цією статтею, в частині застосування до позивача штрафних санкцій, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями рішеннями.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційні скарги залишається без задоволення, а постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2008 року без змін.

Керуючись ст.ст.4, 8 11, 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції та колективного підприємства «Виробнича фірма «Верстатреммаш» - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця із дня складання у повному обсязі, тобто з 25 січня 2010 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Г.В. Земляна

Судді: В.С. Заяць

М.В. Межевич

Повний текст ухвали виготовлений 25 січня 2010 року

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а37176/08 Головуючий у 1 інстанції Сичова О.П.

Суддя-доповідач Земляна Г.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

19 січня 2010 року Колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Заяць В.С., Межевич М.В.

при секретарі Копистко О.М.

розглянувши, в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції та Колективне підприємство «Виробнича фірма «Верстатреммаш» на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2008 року у справі за позовом Колективного підприємства «Виробнича фірма «Верстатреммаш» до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, -

Керуючись ст.ст.4, 8 11, 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції та колективного підприємства «Виробнича фірма «Верстатреммаш» - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця із дня складання у повному обсязі, тобто з 25 січня 2010 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Г.В. Земляна

Судді: В.С. Заяць

М.В. Межевич