Ухвала суду № 7633623, 21.01.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції Могильницький М.С.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

м. Донецьк 21 січня 2010 року справа № 2-а-568 /09/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Нікуліна О.А. суддів:

при секретарі

за участі:

представника позивача

представника відповідача Сіваченка І.В., Дяченко С.П.

Задоєнко О.В.

Чеверда Г.О.

Мезенцева В.М. розглянувши у відкритому

апеляційну скаргу судовому засіданні

державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2009 року по справі № 2-а-568/09/ за позовом Комунального підприємства «Тепломережа» до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2009 року позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2009 року позов задоволено частково.

Зазначеною постановою суд першої інстанції визнав частково недійсним податкове повідомлення-рішення № 25097/10/15-311-1 від 14.11.2008 року у сумі 58,77 гривень.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач по справі та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню з наступною відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція не підлягає.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.

Комунальне підприємство „Тепломережа", код ЄДРПОУ 05473192, є платником земельного податку у ДПІ у Київському районі м. Донецька, перебуває на обліку в ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька.

За результатами невиїзної документальної перевірки позивача, проведеної 31.10.2008 року встановлено порушення ст. 17 та п.п. 5.3.1 ст.5 Закону № 2181 в частині несвоєчасної сплати КП „Тепломережа" узгоджених податкових зобов'язань зі сплати земельного податку за січень-липень 2008 року, сума несвоєчасно сплаченого податку -991,84 грн.

За результатами перевірки відповідачем на адресу позивача винесено податкові повідомлення-рішення № 25119/10/15-311-1 від 14.11.2008 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого земельного податку на суму 44,05 грн. та № 25097/10/15-311-1 від 14.11.2008 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 10% від суми несвоєчасно сплаченого земельного податку на суму 77,16 грн.

Станом на 01.01.2008 року у позивача існувала переплата із земельного податку у розмірі 436,28 грн. (дані особового рахунку та акт звірки між позивачем та відповідачем від 31.12.2007 року.

04.01.2008 року настав граничний строк сплати земельного податку за листопад 2007 року у сумі 179,97 грн. на підставі розрахунку із земельного податку № 1586, отриманого відповідачем 25.01.2007 року. Станом на 30.01.2008 року настав граничний строк сплати земельного податку за грудень 2007 року у сумі 179,99 грн. Відповідно до даних особового рахунку КП „Тепломережа" 04.01.2008 та 30.01.2008 року вказані суми були враховані в рахунок зменшення переплати. Станом на 03.03.2008 року рахувався залишок переплати 76,32 грн.

Відповідачем 03.03.2008 року нараховано до сплати 185,01 грн. податкового зобов'язання за січень 2008 року на підставі поданого розрахунку № 3046 від 30.01.2008 року. У результаті цього нарахування у підприємства створилася недоїмка по сплаті земельного податку за січень 2008 року у розмірі 108.69 грн.

11.03.2008 року підприємством погашено податкове зобов'язання платіжним дорученням № 1001 у сумі 185,01 грн., в якому зазначено призначення платежу: податок на землю за лютий 2008 року. Втім, відповідач скерував вказаний платіж на погашення недоїмки за січень 2008 року у розмірі 108,69 грн., який рахувався по особовому рахунку платника станом на 03.03.2008 року. У результаті цього при розрахунку штрафних санкцій було враховано 8 днів затримки платежу та штрафна санкція у розмірі 10%. що дорівнює 10,87 грн.

Суд зазначив, що у будь-якому випадку відповідач не мав права скерувати зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобов'язань інших податкових періодів.

Суд не прийняв посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

На думку суду першої інстанції ця норма взагалі не визначає коло осіб на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або іншими законами з питань оподаткування.

Суд правильно встановив, що вказана сума повинна бути зарахованою у погашення податкового зобов'язання саме за лютий 2008 року та штрафна санкція у розмірі 10,87 грн. за платежем, зазначеним вище, розрахована неправомірно.

Аналогічними є висновки суду стовно неправомірно нарахував штрафну санкцію у розмірі 10,9 грн. при сплаті позивачем земельного податку за березень 2008 року платіжним дорученням від 10.04.2008 року у розмірі 185,01 грн.

Стосовно платежу, який був здійснений позивачем 04.06.2008 року на суму 370,02 грн. із сплати земельного податку за травень 2008 року, суд зазначив, що частина суми, яка дорівнює 185.01 грн. є невизначеним платежем, оскільки за травень 2008 року повинно бути сплачено тільки 185.01 грн., а не 370,02. Тому відповідач правомірно міг скерувати цю суму на погашення недоїмки зі сплати земельного податку, яка повинна бути залишеною за січень 2008 року та за квітень 2008 року, в результаті чого застосовувати штрафну санкцію відповідно до п.п. 17.1.7 ст. 17 Закону № 2181 та вважав правомірним застосування 20% штрафної санкції у розмірі 21,87 грн. у результаті скерування відповідачем частини платежу у розмірі 109,34 грн. за квітень 2008 року. Аналогічно суд вважав правомірним застосування 20% штрафної санкції у розмірі 22,18 грн. за платежем від 14.08.2008 року та 10% штрафної санкції у розмірі 18,39 грн. з платежу від 11.09.2008 року. І з підстав, зазначених вище, вважає неправомірним застосування 10% штрафної санкції у розмірі 18,5 грн. з платежу від 14.08.2008 року.

Спірні штрафні санкції було застосовано відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за порушення термінів спати узгодженого податкового зобов'язання зі сплати земельного податку.

З преамбули Закону України "Про плату за землю" випливає, що цим Законом визначаються розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку. Статтю 25 Закону України "Про плату за землю" за прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про плату за землю" за порушення норм цього Закону платники податків несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.

Преамбулою Закону № 2181 визначається, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Враховуючи межі застосування Закону України "Про плату за землю" та за принципом превалювання спеціальної норми над загальною, положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальною нормою у галузі податкового законодавства, а Закон України "Про плату за землю" є загальною з цих питань.

Спеціальними нормами податкового законодавства, якими запроваджено певні види податкових зобов'язань встановлюються ключові питання з його застосування, тому загальні норми податкового законодавства застосовуються виключно щодо тих питань та обставин які не врегульовано спеціальною нормою.

У відповідності із ст. 17 Закону України „Про плату за землю" податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Якщо загальним законом податковий період визначено у місяць, то спеціальний закон визначив подальші дії, виходячи з наявних умов, а саме: у відповідності з п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону № 2181 платник податків повинен самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, вказану у наданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 ст. 4 Закону № 2181 для надання податкової декларації: якщо податковий період дорівнює місяцю - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Таким чином, це і є ті передбачені ст.17 Закону України „Про плату за землю" 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2009 року по справі 2-а-568-09 залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Ухвала за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом 1 місяця з дня складення у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 26 січня 2010 року.

Головуючий О.А.Нікулін

Судді І.В.Сіваченко

С.П.Дяченко