Постанова № 76325649, 03.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2018 р. Справа№ 910/22242/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

секретар судового засідання Кравченко Х.С.

представники сторін не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018р. (повний текст складено 30.05.2018р.)

у справі №910/22242/17 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк"

про визнання правовідносин припиненими,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" про визнання припиненими зобов'язання за договором застави товарів в обороті №101/1 від 30.08.2016р.; про зобов'язання подати реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо товарів згідно договору застави товарів в обороті №101/1 від 30.08.2016р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зобов'язання за договором застави товарів в обороті №101/1 від 30.08.2016р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" та Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" в забезпечення виконання зобов'язань позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" за договором кредитної лінії №101 від 30.08.2016р., припинилися, у зв'язку з повним виконанням позичальником зобов'язань за основним зобов'язанням - кредитним договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2018р. у справі №910/22242/17 позов задоволено повністю. Визнано припиненими зобов'язання за договором застави товарів в обороті №101/1, який укладено 30.08.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" та Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк", який посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Дробахою В.О. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Діамантбанк" подати реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо товарів згідно договору застави товарів в обороті №101/1, який укладено 30.08.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" та Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк", посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Дробахою В.О. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 200,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Діамантбанк" подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильність встановлення обставин судом першої інстанції, що мають значення для справи, просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказував, що направлення заявки позивачем на купівлю іноземної валюти у розмірі 6 500,00 дол. США не підтверджено належними доказами. Крім того, з виписок по рахунку позичальника №26008300004386.980 за період з 21.06.2017р. по 30.06.2017р. вбачається, що залишок коштів позивача складав 5 999,23 грн. і для придбання валюти банком в сумі 6 500,00 дол. США. цих коштів не було достатньо.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2018р. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Дідиченко М.А., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2018р. відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду на 02.08.2018р.

30.07.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2018р. розгляд справи відкладено на 03.09.2018р.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни колегії суддів від 03.09.2018р., у зв'язку із перебуванням судді Смірнової Л.Г. на лікарняному, для розгляду справи змінено та сформовано колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Представники сторін до судового засідання, що відбулось 03.09.2018р., не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. За висновками суду неявка представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 30.08.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" (кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" (позичальникм) укладено договір кредитної лінії №101, відповідно до умов якого кредитодавець з 30.08.2016р. по 29.08.2017р. включно відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію у розмірі 100 000,00 доларів США. Кредитні кошти надаються позичальнику в межах відкритої кредитної лінії зі сплатою позичальником процентів за користування кредитними ресурсами у розмірі 14% річних. Сторони погодили, що максимальний безперервний строк користування кожним кредитним траншем, отриманим позичальником в межах кредитної лінії за цим договором встановлюється позичальнику не більше ніж 45 календарних днів, після чого фактично отримані позичальником кредитні кошти підлягають поверненню, після чого транші кредитних коштів, на умов та в порядку, встановленому цим договором, можуть бути отримані позичальником знову.

В подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод до договору кредитної лінії №101 від 30.08.2016р., відповідно до яких погоджено розміри траншів кредитних коштів, строки їх повернення, та розмір проценті за користування кредитними коштами.

Зокрема, 14.03.2017р. підписано додаткову угоду №35, відповідно до якої сторони погодили, що 14.03.2017р. кредитодавець надає позичальнику транш кредитних коштів у розмірі 6 500,00 доларів США, зі сплатою 14% річних строком до 27.04.2017р. в межах кредитної лінії передбаченої кредитним договором.

17.03.2017р. підписано додаткову угоду №36, відповідно до якої сторони погодили, що 17.03.2017р. кредитодавець надає позичальнику транш кредитних коштів у розмірі 4 700,00 доларів США, зі сплатою 14% річних строком до 28.04.2017р. в межах кредитної лінії передбаченої кредитним договором.

20.03.2017р. підписано додаткову угоду №37, відповідно до якої сторони погодили, що 20.03.2017р. кредитодавець надає позичальнику транш кредитних коштів у розмірі 19 500,00 доларів США, зі сплатою 14% річних строком до 03.05.2017р. в межах кредитної лінії передбаченої кредитним договором.

20.03.2017р. підписано додаткову угоду №38, відповідно до якої сторони погодили, що 20.03.2017р. кредитодавець надає позичальнику транш кредитних коштів у розмірі 6 300,00 доларів США, зі сплатою 14% річних строком до 03.05.2017р. в межах кредитної лінії передбаченої кредитним договором.

27.03.2017р. підписано додаткову угоду №39, відповідно до якої сторони погодили, що 27.03.2017р. кредитодавець надає позичальнику транш кредитних коштів у розмірі 6 930,00 доларів США, зі сплатою 14% річних строком до 10.05.2017р. в межах кредитної лінії передбаченої кредитним договором.

28.03.2017р. підписано додаткову угоду №40, відповідно до якої сторони погодили, що 28.03.2017р. кредитодавець надає позичальнику транш кредитних коштів у розмірі 7 070,00 доларів США, зі сплатою 14% річних строком до 11.05.2017р. в межах кредитної лінії передбаченої кредитним договором.

03.04.2017р. підписано додаткову угоду №41, відповідно до якої сторони погодили, що 03.04.2017р. кредитодавець надає позичальнику транш кредитних коштів у розмірі 14 200,00 доларів США, зі сплатою 14% річних строком до 17.05.2017р. в межах кредитної лінії передбаченої кредитним договором.

06.04.2017р. підписано додаткову угоду №42, відповідно до якої сторони погодили, що 06.04.2017р. кредитодавець надає позичальнику транш кредитних коштів у розмірі 13 100,01 доларів США, зі сплатою 14% річних строком до 20.05.2017р. в межах кредитної лінії передбаченої кредитним договором.

19.04.2017р. підписано додаткову угоду №43, відповідно до якої сторони погодили, що 19.04.2017р. кредитодавець надає позичальнику транш кредитних коштів у розмірі 7 500,00 доларів США, зі сплатою 14% річних строком до 02.06.2017р. в межах кредитної лінії передбаченої кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язань, що випливає з договору кредитної лінії №101 від 30.08.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" (заставодавець) укладено договір застави товарів в обороті №101/1, відповідно до умов якого заставодавець в забезпечення своєчасного та в повному обсязі виконання зобов'язання за кредитним договором передає заставодержателю в заставу, належні йому на праві власності на момент укладення цього договору, товари в обороті згідно додатку 1 до договору.

Відповідно до пункту 4.3 договору застави за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свої вимоги за зобов'язанням, що випливає з кредитного договору, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, процентів, неустойки у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором, а також всі інші вимоги заставодержателя, які можуть бути задоволені із вартості предмета застави згідно з чинним законодавством України, включаючи вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням заставодавцем своїх зобов'язань за кредитним договором та (або) за цим договором відповідно, а також всіх витрат, понесених заставодержателем у зв'язку із реалізацією його прав за цим договором, у тому числі у зв'язку із зверненням стягненням на предмет застави та його наступною реалізацію.

Пунктом 6.2 договору застави сторони погодили, що право застави припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання (пункт 6.2.1 договору застави); у разі переходу права власності на предмет застави до заставодержателя (пункт 6.2.2 договору застави); в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (пункт 6.2.3 договору застави).

У відповідності до пункту 6.3 договору застави при частковому виконанні зобов'язання застава предмету застави зберігається в початковому обсязі.

Позивач стверджував, що зобов'язання за договором застави товарів в обороті №101/1 від 30.08.2016р. припинилися, з огляду на припинення зобов'язання, забезпеченого заставою, у зв'язку з виконанням позивачем в повному обсязі зобов'язань за договором кредитної лінії №101 від 30.08.2016р.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Положеннями статті 1 та частини 3 ст. 3 Закону України "Про заставу" встановлено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Зі змісту частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України випливає, що одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, припинення правовідношення.

Як вбачається з частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Положеннями статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з статтею 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом. У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

У відповідності до норм статті 28 Закону України "Про заставу" застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави;в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: належно проведеним виконанням, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальником на виконання зобов'язань за договором кредитної лінії №101 від 30.08.2016р. здійснено повернення кредитних коштів у повному обсязі, що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками по його рахунку за період з 03.05.2017р. по 06.06.2017р.

Однак, позичальником було порушено строки повернення валютних траншів за додатковою угодою №35 від 14.03.2017р. та за додатковою угодою №36 від 17.03.2017р., у зв'язку з чим банком нараховано позивачу 5 664,74 доларів США штрафу за несвоєчасне погашення заборгованості (п. 5.1 кредитного договору) та 14,51 доларів США пені за 5 днів прострочення виконання зобов'язання по оплаті боргу за період з 28.04.2017р. по 02.05.2017р.

Згідно з нормами статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У відповідності до частини 3 статті 220 Господарського кодексу України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Частиною 1 статті 221 Господарського кодексу України унормовано, що кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Зі змісту пункту 3.2.12 кредитного договору випливає, позичальник зобов'язаний, щомісячно з дати укладання кредитного договору, користуватися послугою кредитодавця з купівлі-продажу іноземної валюти на Міжнародному валютному ринку, в обсязі не менше суми виданих траншів, необхідних до закриття протягом звітного календарного місяця в межах діючої кредитної лінії, за умови відсутності у позивача валютної виручки.

На підставі рішення Правління Національного банку України №264-рш/БТ від 24.04.2017р. "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення №1684 від 24.04.2017р. "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку"

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку

У відповідності до пункту 6 частини 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо, серед іншого, здійснення купівлі-продажу валюти фізичними та юридичними особами для погашення ними зобов'язань за кредитними договорами, виконання вимог, встановлених законодавством, для обов'язкового продажу валюти.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи скріншоту (знімку екрану), 26.04.2017р. позичальник через систему банка "Client-Bank" System направив кредитодавцю заяву про купівлю іноземної валюти або банківських металів №84 від 26.04.2017р., проте вказана заявка не була прийнята та виконана банком.

Так, постановою НБУ №22 від 21.01.2004р. «Про затвердження інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті» врегульовано, що дистанційне розпорядження клієнт-банк вважається таким, що передане клієнтом та прийнято банком до виконання, якщо клієнт, зокрема підтвердив це розпорядження (пункт 11.7 інструкції).

З аналізу заявки про купівлю іноземної валюти випливає, що документ підписано бухгалтером та директором Товариства, що підтверджується відповідною відміткою. Крім цього, в матеріалах справи наявна виписка по особовому рахунку позивача №26002312535101 (т. 2 а.с. 38), де зазначено, що станом на 26.04.2017р. (день подання заявки на купівлю валюти) на рахунку обліковуються грошові кошти у розмірі 880 840,54 грн.

Враховуючи вищевикладене, доводи апелянта про не доведеність позивачем направлення заявки на купівлю валюти і відсутність грошових коштів на рахунку для придбання валюти в сумі 6 500,00 дол. США, спростовуються довідкою про наявність коштів на рахунку позивача, тож порушення позивачем строків повернення валютних траншів за додатковими угодами №35 від 14.03.2017р. та №36 від 17.03.2017р. до договору кредитної лінії №101 від 30.08.2016р. відбулося внаслідок невиконання банком взятих на себе зобов'язання щодо здійснення купівлі-продажу валюти фізичними та юридичними особами для погашення ними зобов'язань за кредитними договорами, у зв'язку з чим нарахування відповідачем 5 664,74 долари США штрафу та 14,51 доларів США пені за неналежне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань є неправомірним.

Невиконання банком - позикодавцем заявки позичальника на придбання валюти для погашення чергового траншу, і при достатності коштів для такого придбання, звільняє позичальника від відповідальності за прострочку виконання кредитного зобов'язання, адже в силу абз. 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Таким чином, у зв'язку з повним погашенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" кредиту та процентів за користування за договором кредитної лінії №101 від 30.08.2016р., що підтверджується довідкою Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" №675/38-л від 09.08.2017р., зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" за договором застави товарів в обороті №101/1 від 30.08.2016р., посвідченим приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Дробахою В.О., є такими, що припинилися на підставі статті 593 Цивільного кодексу України та статті 28 Закону України "Про заставу".

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про визнання припиненими зобов'язань за договором застави товарів в обороті №101/1, який укладений 30.08.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" та Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк", та посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Дробахою В.О., а також вимога про зобов'язання обтяжувача подати реєстратору Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо товарів згідно договору застави товарів в обороті №101/1, який укладений 30.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" та Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк", та посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Дробахою В.О., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи скаржника правомірності висновків суду першої інстанції не спростовують, тож судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018р. у справі №910/22242/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018р. у справі №910/22242/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/22242/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено 07.09.2018р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко