Постанова № 76325651, 05.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2018 р. Справа№ 927/193/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Котенко О.О.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівської міської ради

на рішення господарського суду Чернігівської області

від 02.07.2018 (повний текст рішення складено 09.07.2018)

у справі №927/193/18 (суддя Бобров Ю.М.)

за позовом Чернігівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист"

про стягнення 135814,90 грн збитків (упущеної вигоди)

ВСТАНОВИВ:

Чернігівська міська рада звернулась до господарського суду Чернігівської області з позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист" про стягнення 135814,90 грн збитків (упущеної вигоди), завданих порушенням земельного законодавства за період з 19.08.2016 по 31.08.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ "Аметист" використовує без правовстановлюючих документів земельну ділянку по вул. Івана Мазепи, 78е-2, площею 6876 кв.м для експлуатації об'єктів промислового призначення (які товариство набуло у власність на підставі договору купівлі-продажу від 18.05.2016 №1617) протягом тривалого часу з моменту реєстрації нерухомого майна, прийняття сесією Чернігівської міської ради рішення від 29.09.2016 №11/VII-22 про надання ТОВ "Аметист" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Івана Мазепи, 78е-2, орієнтованою площею 0,6876га, для експлуатації об'єктів промислового призначення з подальшою передачею земельної ділянки в оренду. При цьому позивач зазначає, що упущена вигода, яка є предметом даного спору - це орендна плата, яку б одержала Чернігівська міська рада, якби її право не було порушено, а відповідач виконав свій обов'язок по оформленню правовстановлюючих документів на право користування земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 02.07.2018 у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд вказував на відсутність цивільного правопорушення у діях відповідача, а саме: протиправної поведінки (бездіяльності).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Чернігівська міська рада звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 02 липня 2018 року у справі №927/193/18 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, аналогічні тим, які викладено в позовній заяві.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чернігівської міської ради на рішення господарського суду Чернігівської області від 02.07.2018 у справі №927/193/18; призначено справу до розгляду на 05.09.2018.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

19.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аметист" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Боско" укладено договір про поділ нерухомого майна (а.с.32-34), відповідно до якого, з метою припинення спільної часткової власності, сторони дійшли згоди провести поділ нерухомого майна у натурі, пропорційно належним їм часткам у праві спільної часткової власності загальною площею 1736,6 кв.м.

Згідно з умовами договору про поділ нерухомого майна ТОВ "Аметист" (якому належало 7/9 частин нерухомого майна 1356,1 кв.м на підставі договору купівлі-продажу від 18.05.2016 (а.с.35-38)), набуло право власності на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення - приміщення виробничого призначення, загальною площею 1356,1 кв.м, розташований за адресою: місто Чернігів, вулиця Івана Мазепи, будинок №78є, нежитлове приміщення №2.

Державну реєстрацію цього об'єкту нерухомого майна здійснено 19.08.2016, реєстраційний номер 1005088774101 (а.с.31).

В п.7 цього договору про поділ нерухомого майна зазначено, що права кожної із сторін на земельну ділянку, на який знаходиться його майно, визначається згідно чинного законодавства України.

29.08.2016 ТОВ "Аметист" звернулося до Чернігівської міської ради з письмовим клопотанням від 29.08.2016 вх.№ 11-6256 (а.с.24), у якому просило дати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 0,6876 га за адресою: м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 78е-2 для експлуатації об'єктів нерухомості промислового призначення.

Рішенням Чернігівської міської ради (п.1.6) від 29.09.2016 №11/VІІ-22 "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою юридичним та фізичним особам" (а.с.42) ТОВ "Аметист" надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,6876 га по вул. Івана Мазепи, 78е-2 для експлуатації об'єктів промислового призначення з подальшою передачею земельної ділянки в оренду.

Як стверджує позивач, підставою для нарахування відповідачу збитків (упущеної вигоди) стало використання останнім земельної ділянки без правовстановлюючих документів та зважаючи на тривалий проміжок часу після реєстрації нерухомого майна, прийняття міською радою рішення про надання ТОВ "Аметист" дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу (далі - ЗК) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю справляється відповідно до закону. За змістом положень ст. 122, 123 ЗК сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності в користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Аналогічна норма закріплена у ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Частиною 1 ст. 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ст. 124 ЗК передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 ЗК, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам установлюється КМУ (ст. 152, 156, 157 ЗК).

За приписами статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно зі статтею 211 ЗК громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.93 №284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи й неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. За змістом положень ст. 22 Цивільного кодексу (далі - ЦК) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування в меншому або більшому розмірі.

Упущеною вигодою за змістом статті 22 ЦК та частини 2 статті 224, частини 1 статті 225 Господарського кодексу України (далі - ГК) вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, ЗК.

За змістом статті 152 ЗК держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Водночас відповідно до статті 156 ЗК власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 ЗК відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пункті 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.93 №284 визначено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Результати роботи комісії оформлюються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Актом комісії з визначення розміру збитків, заподіяних порушниками земельного законодавства власникам землі та землекористувачам (утвореної рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 27.07.2017 №326) від 04.10.2017 №18 (а.с.56) визначено розмір збитків, завданих використанням ТОВ "Аметист" земельних ділянок по вул. Івана Мазепи, 78е-2 у м. Чернігові з порушенням земельного законодавства без укладення правовстановлюючих документів за період з 19.08.2016 по 31.08.2017 на загальну суму 135814,90 грн.

31.10.2017 виконавчим комітетом Чернігівської міської ради прийнято рішення №471 "Про затвердження актів комісії з визначення та відшкодування збитків заподіяних власникам землі та землекористувачам), зокрема п.п.1.5 п.1 даного рішення затверджено акт №18 від 04.10.2017 про визначення збитків власнику землі, в особі Чернігівської міської ради, нанесених при використанні земельної ділянки по вул. Івана Мазепи, 78е-2, площею 0,6876 га ТОВ "Аметист" з порушенням земельного законодавства за період з 19.08.2016 по 31.08.2017 включно, на загальну суму 135814,90 грн.

Управлінням земельних ресурсів Чернігівської міської ради на адресу ТОВ "Аметист" було надіслано лист від 18.09.2017 (а.с.49), який отримано особисто директором товариства 21.09.2017 (що підтверджується наявною на листі відповідною відміткою) про сплату суми недоотриманих Чернігівською міською радою коштів - орендної плати в розмірі 135514,90 грн за період з 19.08.2016 по 31.08.2017 використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Несплата завданих збитків стала підставою для звернення позивача із цим позовом до суду.

За загальними положеннями статті 22 ЦК збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позовну заяву та відзиві на апеляційну скаргу стверджує, що вживав заходів для оформлення свого права землекористування з моменту державної реєстрації нерухомого майна, що свідчить про відсутність його протиправної поведінки - бездіяльності, тобто відсутності складу правопорушення.

Так, 24.10.2016 ТОВ "Аметист" після отримання Витягу із вказаного вище рішення Чернігівської міської ради від 29.09.2016 №11/VІІ-22 уклало з ФОП Бурмаковим І.І. Договір № 24.10/1 про надання послуг (а.с.113), згідно з умовами якого ФОП Бурмаков І.І. (виконавець) взяв на себе зобов'язання з надання послуг, а саме виготовлення технічної документації із землеустрою на території м. Чернігова, вул. Івана Мазепи, 78е-2.

17.03.2017 відповідач отримав від ФОП Бурмакова І.І. листа №01-1703/17 (а.с.114), в якому інженер-землевпорядник зазначив, що земельна ділянка, запроектована до відведення ТОВ "Аметист", є частиною земельної ділянки, яка сформована за кадастровим номером 7410100000:036:0363 загальною площею 89,9664 га та, посилаючись на ст.79-1 ЗК України; повідомив, що формування земельної ділянки, що планується до відведення ТОВ "Аметист" площею 0,6876 га по вул. Мазепи, 78-е-2 за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є неможливим. Також ФОП Бурмаков І.І. повідомив, що на земельній ділянці площею 0,6876 га знаходиться нерухоме майно (фундамент залізобетонний) іншої юридичної особи - ТОВ "Монофіламент", що унеможливлює розробку проекту відведення земельної ділянки.

Відповідач вказує, що з метою погодження меж земельної ділянки ТОВ "Аметист" звернулося до ТОВ "Монофіламент" та придбало у товариства нерухоме майно (фундамент залізобетонний) за договором поставки №5/06-п від 14.06.2017 (а.с.119-122).

Також відповідач посилається на лист Відділу у м. Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 04.04.2018 №20-25-0.36-69/109-18 (а.с.116), в якому повідомляється про здійснено 09.06.2017 перенесення земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:036:0363 до архівного шару у зв'язку з тим, що відомості про земельну ділянку відсутні в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, державні акти не друкувалися. Поземельна книга на дану земельну ділянку не відкривалася та договір оренди на земельну ділянку до 01.01.2013 не видавався.

В листі-відповіді Відділу у м. Чернігові Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 04.04.2018 № 29-25-0.36-/70/109-18 (а.с.118), повідомляється, що згідно ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею в оренду ТОВ "Аметист" для експлуатації об'єктів промислового призначення площею 0,5909 га за адресою: м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 78е-2 (а.с.69-113) було виготовлено ФОП Бурмаковим І.І. в жовтні 2017 року.

На думку відповідача дані обставини свідчать про вжиття заходів для оформлення свого права землекористування та вказують на відсутність його протиправної поведінки - бездіяльності.

Дослідивши правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач хоча і вчиняв окремі дії щодо оформлення права користування земельною ділянкою, однак протягом значного договір оренди земельної ділянки так і не укладений, що вказує на протиправну поведінку (бездіяльність) відповідача.

Отже, колегією суддів встановлено склад цивільного правопорушення у діях відповідача, а саме: протиправної поведінки (бездіяльності), яка полягає в тому, що відповідач у порушення наведених норм ЗК не вчинив дій, спрямованих на оформлення права користування землею; збитків, що полягають у неотриманні міською радою доходів, які могли бути отримані у вигляді орендної плати при укладенні із відповідачем договору оренди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, який полягає у тому, що бездіяльність відповідача спричинила неможливість отримання міською радою доходів від оренди земельної ділянки; у тому числі і вини відповідача.

Відповідач самостійно обрав ФОП Бурмакова І.І. як виконавця для виготовлення технічної документації із землеустрою.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно зазначено в рішенні суду першої інстанції, в період з 24.10.2016 (з дня укладення договору №24.10/1 про надання послуг з ФОП Бурмаковим І.І. і до 17.03.2017 (одержання листа від ФОП Бурмакова І.І.)), сторонами договору №24.10/1 від 24.10.2016 (відповідачем у справі та інженером - землевпорядником Бурмаковим І.І.) не вчинялись будь-які дії, спрямовані на виготовлення технічної документації із землеустрою та території. Крім того, всупереч вимог п. «г» ч.2 ст.28 Закону України "Про землеустрій", строк дії договору від 24.10.2016 №24.10/1, передбачений п. 7.2 даного договору, який визначено сторонами до 05.07.2017, значно перевищує встановлений законом піврічний строк дії договору.

З огляду на вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем доведено належними та достатніми доказами як розмір збитків, так і причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та настанням збитків, відповідачем не доведено, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків, а тому позовні вимоги Чернігівської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист" 135814,90 грн збитків (упущеної вигоди), завданих порушенням земельного законодавства за період з 19.08.2016 по 31.08.2017 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, що ТОВ "Аметист" сплатило кошти за використання земельної ділянки відповідно до вимог земельного та податкового законодавства.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відновлення порушених прав Чернігівської міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом даного позову є стягнення грошових коштів, які ТОВ "Аметист" мало би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач, відповідно, відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов'язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.

Розмір збитків при використанні земель без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) земельної ділянки, дорівнює сумі, яка мала би надійти до місцевого бюджету в разі укладення між орендодавцем та орендарем договору оренди.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Чернігівської міської ради задовольнити.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 02.07.2018 у справі №927/193/18 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист" на користь Чернігівської міської ради 135814 (сто тридцять п'ять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 90 коп. збитків (упущеної вигоди), витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2037 (дві тисячі тридцять сім) грн. 22 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист" на користь Чернігівської міської ради витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3055 (три тисячі п'ятдесят п'ять) грн. 83 коп.

Видачу наказів доручити господарському суду Чернігівської області.

Матеріали справи №927/193/18 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко

(повний текст постанови складено 10.09.2018)