Постанова № 76307473, 06.09.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року

м. Запоріжжя

Єдиний унікальний №335/7280/17

Провадження №22-ц/778/2453/18

Апеляційний суд Запорізької області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Кримської О.М. (суддя-доповідач),

суддів: Дашковської А.В., Подліянової Г.С.,

за участю секретаря судового засідання Путій Д.В.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1,

представник позивача – адвокат ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2018 року в складі судді Соболєвої І.П. в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, комунальна установа «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» Запорізької обласної ради, комунальний заклад «Бердянська загальноосвітня санаторна школа-інтернат I-III ступенів» Запорізької обласної ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, який обґрунтовано тим, що вона є власником квартири № 86 житлового будинку № 1А, що знаходиться по вул. Гагаріна у м. Запоріжжі.

Відповідачі зареєстровані за вказаною адресою, але фактично в квартирі ніколи не мешкали.

ОСОБА_3 позбавлена батьківських прав відносно своїх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, які наразі знаходяться у дитячому будинку.

Позивач вимушена сплачувати комунальні платежі за відповідачів, які пов'язані з утриманням будинку, опаленням, водопостачанням, газопостачанням та вивозом сміття, хоча фактично відповідачі не проживають в зазначеній квартирі вже майже десять років.

Зазначала, що оскільки відповідачі у зазначеному житловому приміщенні не проживають понад дванадцять місяців, не сплачують плату за користування житловим приміщенням і комунальні послуги, не несуть інших витрат по утриманню жилого будинку та не приймають участі у спільному побуті, вони не є членами її сім'ї, тому вважає відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Зазначає, що визнання осіб такими, що втратили користування жилим приміщенням необхідне їй для зняття відповідачів з реєстраційного обліку у відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Посилаючись на вказані обставини просила суд визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме квартирою №86 будинку №1А по вул. Гагаріна у м. Запоріжжі, та зняти їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2018 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги аналогічне позовним вимогам, а саме тому, що відповідачі у жилому приміщенні, яке належить на праві власності позивачу, не проживають понад дванадцять місяців, плату за користування, комунальні платежі та інші витрати по утриманню жилого будинку не сплачують, участі у спільному побуті не приймають, не є членами сім’ї позивача, а отже втратили право користування спірним житловим приміщенням. Крім того, заявниця зазначила, що судом першої інстанції не обґрунтовано підстав відмови у позовних вимогах до ОСОБА_3.

Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради направив письмову заяву, де просять розглядати справу за відсутності їх представника, проти позову не заперечують ( а.с.212).

Представники органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, комунальної установи «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» Запорізької обласної ради, комунального закладу «Бердянська загальноосвітня санаторна школа-інтернат I-III ступенів» Запорізької обласної ради до суду апеляційної інстанції не з’явилися, повідомлені про місце та час розгляду справи згідно до вимог ст..ст.128,130 ЦПК України ( а.с.208-210).

Відповідач ОСОБА_3 втретє до суду апеляційної інстанції не з’явилася.

Судові повістки направлялись за місцем її реєстрації згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Запорізькій області ( а.с.62), а також за адресою, вказаною органом опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району як адресу її фактичного проживання : м. Запоріжжя, вул. .Перемоги, 117-б,кімн.11/3 ( а.с.195).

Проте рекомендовані листи повертались до апеляційного суду із відміткою пошти причини невручення – «закінчення терміну зберігання» (а.с.172-174;183-183а;203-205;217-218).

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов’язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов’язки.

Судова колегія, враховуючи положення ч.2 ст.. 372 ЦПК України, ухвалила розглядати справу за відсутності учасників справи, які не прибули в судове засідання.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві власності квартира № 86 у буднику № 1А по вулиці Гагаріна у м. Запоріжжі, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №440529 від 10.02.2006 року (а.с.196-197).

Згідно із відповіддю Департаменту реєстраційних послу Запорізької міської ради №01-16/01/5103 від 21.11.2017 року місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8 з 20.02.2010 року по теперішній час (а.с.76).

За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Запорізькій області на час проведення реєстрації у 2010 році ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, за адресою: АДРЕСА_1, до адресного талону матері внесено відомості про дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.62).

Згідно із довідкою ОСББ «Електрон №2» №136 від 22.06.2017 року ОСОБА_3 разом із дітьми ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, з 20.02.2010 року по теперішній час не проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.51).

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2017 року у справі № 335/12346/16-ц ОСОБА_3 позбавлена батьківських прав по відношенню до синів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 Рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.03.2017 року №157/15, №157/14, №157/13 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, наданий статус дітей, позбавлених батьківського піклування.

На виконання рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.03.2017 № 157/36 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, був влаштований і на даний час знаходиться на повному державному забезпеченні в КЗ «Бердянська загальноосвітня санаторна школа-інтернат», а рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.03.2017 №157/28, №157/29 малолітні ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, влаштовані та на даний час знаходяться на повному державному забезпеченні в КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» (а.с.45-46).

Згідно ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном, які він здійснює на власний розсуд. Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з вимогами статей 16, 386 ЦК України власник має право звернутися до суду із вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

За правилами ст. 383 ЦК України власник має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Аналогічні вимоги містить 150 ЖК УРСР.

Таким чином, положеннями ст.ст. 383, 391 ЦК України передбачено право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинок, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім’ї.

Натомість, нормами ст. 156 ЖК УРСР та ст. 405 ЦК України, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору, врегульовано взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім’ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім’ї власника без поважних причин понад один рік.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім’ї власника відносяться особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім’ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Із матеріалів справи не вбачається наявність родинних зв’язків позивача із відповідачкою та її малолітніми дітьми, факт не проживання відповідачів у спірному приміщенні з моменту їх реєстрації підтверджено довідкою ОСББ «Електрон №2» №136 від 22.06.2017 року (а.с.51).

Крім того, колегією суддів досліджено матеріали цивільної справи №335/12346/16-ц за позовом Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

За наявними в матеріалах справи документами вбачається, що ОСОБА_3 разом із малолітніми дітьми ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9 постійно проживали за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10/3. Зокрема вказане підтверджується: актами органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров’я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 10.10.2016 року (а.с.8-11 справи №335/12346/16-ц ), відповіддю Запорізького міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді №2507/03-В від 25.10.2016 року (а.с.15 справи №335/12346/16-ц ), листом Вознесенівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління національної поліції в Запорізькій області №16308/46/01/06-2016 від 19.12.2016 року (а.с.27 справи №335/12346/16-ц ).

Таким чином, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України, оскільки за встановлених судом фактичних обставин, спір підлягає вирішенню з підстав ст. ст. 383 та 391 ЦК України.

Визначальним для захисту права на підставі цих норм є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Зважаючи на те, що ОСОБА_3 не є членом сім’ї власника житла, з часу реєстрації у спірному приміщенні не проживала, місце її перебування на даний час невідоме, що позбавляє позивачку можливості в добровільному порядку зняти її з реєстрації за власною заявою, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою №86 будинку №1А по вул. Гагаріна у м. Запоріжжі, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Враховуючи вказану норму, задоволення позову власника про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, і є належним способом усунення перешкод у користуванні власністю, а вказане рішення суду – підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання.

Таким чином позовні вимоги про зняття ОСОБА_3 з реєстраційного обліку не підлягають задоволенню, оскільки визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом, є достатньою підставою для зняття її з реєстраційного обліку.

Стосовно позовних вимог про визнання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, такими, що втратили право користування жилим приміщенням, колегія суддів вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, розпорядженням районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 17.03.2017 №203р «Про закріплення права малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, на проживання в ІНФОРМАЦІЯ_11» за вказаними малолітніми дітьми було закріплено права на проживання в спірній квартирі.

За результатами розгляду питання доцільності або недоцільності визнання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9, такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання, 28.09.2017 року комісія з питань захисту прав дитини районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району дійшла висновку про недоцільність визнання дітей такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання (а.с.45-46).

У відповідності до статті 3 «Конвенції про права дитини», схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 № 44/25, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ (далі – Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 16 Конвенції проголошено, що жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.

Згідно із ст. 25 Закону України «Про охорону дитинства» у разі передачі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під опіку чи піклування, влаштування в будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї жиле приміщення, в якому вони проживали, зберігається за дітьми протягом усього часу перебування їх в цих закладах, у опікунів чи піклувальників, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї незалежно від того, чи проживають у жилому приміщенні, з якого вибули діти, інші члени сім’ї.

Таким чином права власника житлового приміщення можуть бути певним чином обмежені в установлений законом спосіб. Таким обмеженням в даному випадку є право малолітніх дітей на користування власністю позивача, закріплене розпорядженням районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 17.03.2017 №203р «Про закріплення права малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, на проживання в ІНФОРМАЦІЯ_11,

За вищевказаних обставин рішення суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим, та на підставі ст. 376 ЦПК України воно підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2018 року скасувати та прийняти постанову наступного змісту:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, комунальна установа «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» Запорізької обласної ради, комунальний заклад «Бердянська загальноосвітня санаторна школа-інтернат I-III ступенів» Запорізької обласної ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання – задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою №86 житлового будинку №1А по вул. Гагаріна у м. Запоріжжі шляхом визнання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_12, такою що втратила право користування зазначеним житловим приміщенням.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 вересня 2018 року.

Головуючий О.М. Кримська

Судді: А.В. Дашковська

ОСОБА_7