Постанова № 76301576, 06.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/7474/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 761/919/18-ц

06 вересня 2018 року Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Левенця Б.Б.

- Пікуль А.А.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 червня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Юзькової О.Л., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання правочину недійсним, -

в с т а н о в и в:

03 січня 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання правочину недійсним та, з врахуванням заяви про збільшених вимог, просив суд визнати недійсним кредитний договір №Z06.220.71449 від 12 липня 2016 року, стягнути з відповідача кошти на загальну суму 378 000 грн., в тому числі кошти в подвійному розмірі на відшкодування витрат понесених під час виконання кредитного договору за період серпень 2016 р. - листопад 2017 р. на суму 280 000 грн. в порядку положень ч. 2 ст. 230 ЦК України, та моральну шкоду в розмірі 150 000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 12 липня 2016 року між ним та Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» було укладено кредитний договір №Z06.220.71449. На підставі вказаного договору, банком на руки йому фактично було видано 99 900 грн. Сумлінно виконуючи умови кредитного договору від 12 липня 2016 року, він повернув банку заборгованість за кредитом на загальну суму 114 000 грн. Не зважаючи на сплату ним вказаних платежів по кредиту, станом на 12 листопада 2017 року банком продовжувала обліковуватися за нимзаборгованість за кредитним договором від 12 липня 2016 року на загальну суму 85 444, 39 грн. Такі дії банку свідчать про те, що під час укладення кредитного договору №Z06.220.71449 від 12 липня 2016 року банк ввів його в оману стосовно ціни та порядку обчислення суми процентних платежів, створивши оманливу уяву привабливості пропозиції на укладання кредитного договору на зазначених в ньому умовах. Під час укладання даного договору, банк повідомив його лише про одну складову частину кредиту - проценти за користування кредитом. Проте, баком не повідомлено його про реальний розмір процентних платежів, не надано відомостей щодо обслуговування та оплати кредитної заборгованості, не роз'яснено з чого саме складається комісія банку та які послуги цією комісією надаються. Таким чином, банком грубо порушено положення ст.ст. 15, 19, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 53,55,56 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою НБУ №168 від 10 травня 2007 року, ст.ст. 13,203,ч. 3 ст. 509, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 638, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України. У зв'язку з чим, просив визнати кредитний договір №Z06.220.71449 від 12 липня 2016 року недійсним в судовому порядку.

Рішенням Шевченківського районного суд м. Києва від 22 червня 2018 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання правочину недійсним.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 26 липня 2018 року позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Шевченківського районного суд м. Києва від 22 червня 2018 року скасувати частково в частині відмови у задоволенні його вимоги про визнання недійсним кредитного договору та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовну вимогу задовольнити та визнати недійсним кредитний договір №Z06.220.71449, укладений 12 липня 2016 року між ним та Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк».

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції до правовідносин, що виникли між сторонами, було неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Зазначає, що положеннями Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою НБУ №168 від 10 травня 2007 року, чітко визначено право споживача на отримання повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту (кредиту на поточні потреби) з рахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту і мають бути оплачені споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або кредитного договору про надання споживчого кредиту. Проте, судом 1-ї інстанції не взято до уваги той факт, що вказані вимоги законодавства УкраїниПублічним акціонерним товариством «Ідея Банк» під час укладення оспорюваного правочину виконано не було, оскільки його, як позичальника, не було повідомлено про реальний розмір процентних платежів, не надано відомостей щодо обслуговування та оплати кредитної заборгованості, не роз'яснено з чого саме складається комісія банку та які послуги цією комісією надаються. Так, наявна в матеріалах справи довідка-повідомлення від 12 липня 2016 року не містить чіткої інформації про те, за яким терміном часу, встановлюється процентна/відсоткова ставка за кредитом (річна або місячна); тип відсоткової ставки для нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості; перелік, вид, умови надання, ціну кожної супутньої послуги, яка пов'язана з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту; вартості «комісій» за графіком щомісячних платежів за кредитним договором; зобов'язання з оплати комісій, та ін. Графік платежів за кредитним договором від 12 липня 2016 року також не містить необхідних даних для розрахунку сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки: суми кредиту; платежів по всіх супутніх послугах, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту; підсумку всіх та кожного окремого виду платежу; методу розрахунку вартості, типу та розміру відсоткової ставки; бази розрахунку, комісій банку та ін. Вказана інформація також відсутня в тексті кредитного договору №Z06.220.71449 від 12 липня 2016 року. Такі дії банку свідчать про те, що під час укладення кредитного договору №Z06.220.71449 від 12 липня 2016 року банк ввів його, як позичальника, в оману, оскільки ознайомившись з повною інформацією щодо порядку нарахування суми процентних платежів, він за жодних обставин не уклав би з відповідачем оспорюваний правочин. Проте, суд 1-ї інстанції вказані обставини справи не взяв до уваги, як наслідок ухвалив незаконне рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України; повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно п. 3 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій та статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 8 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України в редакції Закону України № 2147 - VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» в судове засідання не з&quco;явився, про день та час слухання справи судом повідомлений у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив а тому, колегія суддів вважає можливим розгляд справи у його відсутності.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 червня 2018 рокув частині відмови ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про стягнення грошових коштів на загальну суму 378 000 грн., в тому числі коштів в подвійному розмірі на відшкодування витрат понесених під час виконання кредитного договору за період серпень 2016 року - листопад 2017 року на суму 280 000 грн. в порядку положень ч. 2 ст. 230 ЦК України, та моральну шкоду в розмірі 150 000 грн. сторонами не оскаржується, а тому колегія суддів, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України, перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 12 липня 2016 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» було укладено кредитний договір №Z06.220.71449, за умовами якого позичальнику надаються грошові кошти на поточні потреби у розмірі 109 500,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами договору.Банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 36 місяців. За користуванням кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 21.9900 % річних від залишкової суми кредиту.

У випадку придбання позичальником за рахунок кредитних коштів транспортного засобу з одночасним виконання п.3.1.1. договору та наданням до банку відповідної письмової заяви, банк може зменшити процентну ставку вказану в пункті 1.3 договору на 10% (десять процентних пункти) нижче діючої. Новий розмір процентної ставки за договором починає застосовуватися з першого дня чергового місяця внеску згідно Графіку щомісячних внесків за договором, від дати подання до банку свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та заяви. У зв'язку з зменшенням відсоткової ставки банк здійснює коригування Графіку щомісячних внесків, передбаченого п. 2.3. договору та надсилає такий Графік позичальнику, або передає особисто під час його явки до банку.

Позичальник надає свою згоду на укладення за рахунок позичальника як страхувальника та застрахованої особи договору добровільного страхування життя. Цим договором позичальник доручає та дає розпорядження банку: переказати страховику, в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу, належного страховику, через транзитний рахунок банку.

Позичальник погоджується на страхування своїх, як застрахованої особи, пов'язаних із життям майнових інтересів, що не суперечать чиному законодавству України, згідно договору страхування, вигодонабувачем за яким виступає банк. Детальна інформація щодо страхування міститься у Заяві на страхування, яка додається до даного договору. Банквідкриває позичальнику банківський поточний рахунок НОМЕР_1 у гривні в рамках пакету послуг БПР &quac;Стартовий&q?ва;,що обслуговується на умовах договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

12 липня 2016 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» було підписано довідку-повідомлення.

Підписуючи дану довідку, ОСОБА_2 підтвердив, що Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» до підписання кредитного договору №Z06.220.71449 від 12 липня 2016 року, надало йому в письмовій формі інформацію про умови кредитування, зокрема про: 1) мету, для якої кредит може бути використаний (на поточні потреби); 2) можливі форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача: готівкова (видача коштів з каси кредитодавця), безготівкова (переказ коштів на вказаний клієнтом рахунок одержувача (продавця товару); 3) тип процентної ставки: фіксована; 4) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування: переваги проценти нараховуються на залишок кредиту, недоліки: мінімальний вік позичальника із довідкою про доходи 21рік, без довідки про доходи 23 роки, аннуїтетна схема погашення, яка призводить до подорожчання кредиту; 5) орієнтовна сукупна вартість кредиту складає: у процентному значенні 100.1000, у грошовому виразі 136667.3000 грн.; 6) варіанти погашення кредиту - щомісячне погашення ануїтентними платежами, кількість платежів, їх періодичність та обсяги визначені графіком щомісячних платежів за кредитним договором; 7) можливості та умови дострокового повернення кредиту: можливе дострокове повне погашення кредиту з попереднім повідомленням кредитодавця; 8) база розрахунку платежів: залишок кредиту - для процентів; сума наданого кредиту - для комісії та щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості; 9) інші умови, передбачені законодавством.

Також, 12 липня 2017 року позивачем заповнено надану банком анкету-опитування клієнта - фізичної особи.

На виконання умов даного кредитного договору, 12 липня 2016 рокуОСОБА_2 було підписано заяву №Z06.220.71449 на приєднання до договору добровільного страхування життя №ДСЖ001 від 25 травня 2016 року. Підписуючи дану заяву, позивач зазначив, що ознайомлений в усній та письмовій формі з умовами програми страхування життя, умовами договору добровільного страхування №ДСЖ001 від 25 травня 2016 року, що затверджений генеральним директором Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ», отримав для ознайомлення та ознайомився в усній і письмовій формі з Правилами добровільного страхування від нещасних випадків Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ», та засвідчив своє повне та безумовне розуміння їх змісту та свій свідомий і компетентний вибір страхової послуги.

На підставі заяви на отримання готівки, 12 липня 2016 року Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» було видано ОСОБА_2 готівкові кошти на загальну суму 99 900 грн.

ОСОБА_2, на виконання умов кредитного договору №Z06.220.71449 від 12 липня 2016 року, Публічному акціонерному товариству «Ідея Банк» було сплачено грошові кошти на загальну суму 114 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 04.08.2017 року, від 07.09.2016 року, від 04.10.2016 року, від 04.11.2016 року, від 03.12.2016 року, від 04.01.2017 року, від 03.02.2017 року, від 02.03.2017 року, від 04.04.2017 року, від 05.05.2017 року, від 03.06.2017 року, від 04.07.2017 року, від 04.08.2017 року, від 11.09.2017 року, від 05.10.2017 року, від 06.11.2017 року.

Поряд з цим, з офіційного веб-сайту Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» ОСОБА_2 дізнався, що залишок його заборгованості за кредитним договором №Z06.220.71449 від 12 липня 2016 року станом на 12 листопада 2017 року, становить 85 444,39 грн.

Судом також встановлено, що 15 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» з листом яким, у відповідності до положень ч.1 ст. 56 Закону України «Про банки та банківську діяльність», просив повідомити розмір платежів за обслуговування кредитної заборгованості по договору №Z06.220.71449 від 12 липня 2016 року, а також за яким методом у графіку здійснення платежів вирахувані суми відсотків за користування кредитом і розмір коштів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитом (погашення тіла кредиту).

12 вересня 2017 року Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» ОСОБА_2 було надіслано листа, яким повідомлено, що згідно п.5.1. кредитного договору, банк перед укладанням кредитного договору повідомив йому в належній формі в повному обсязі інформацію, передбачену ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», зазначена інформація ОСОБА_2 відома та зрозуміла, він ознайомився з тарифами банку і погодився з ними. Належний йомупримірник оригіналу даного договору йому вручено банком при підписанні даного договору. Умови даного договору вважає справедливими і такими, що відповідають його інтересам.Відповідно до вище описаного, банк діяв в межах підписаного нимкредитного договору, графіку щомісячних платежів та інших кредитних документів.

24 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» зі скаргою, в якій просив надати інформацію про розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, послуг і погашенням кредиту, а особливо комісії за обслуговування кредитної заборгованості; повідомити, за яким методом у графіку здійснення платежів вирахувані суми відсотків за користування кредитом і розмір коштів, спрямованих на погашення заборгованістю за кредитом (погашення тіла кредиту).

25 грудня 2017 року ОСОБА_2 на адресу Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» надіслав повідомлення про вчинення правочину. Даним повідомленням позивач повідомив відповідача про те, що оскільки банк порушив зобов'язання щодо надання інформації, необхідної для виконання умов кредитного договору №Z06.220.71449 від 12 липня 2016 року, то позивач вважає банк простроченим кредитором до якого доцільне застосування заходу впливу, на підставі ст.ст. 202; 205; 208; 546-548 ЦК України, шляхом притримання здійснення платежів.

Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» ОСОБА_2 листом було повідомлено, що у відповідності до кредитного договору, він, як позичальник, зобов'язався належно виконувати його умови, а саме, повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом і інші платежі, передбачені договором та згідно графіку сплати щомісячних платежів, який було порушено, внаслідок чого утворилася заборгованість. Також, власноручно підписавши довідку - повідомлення, підтвердив, що до його відома доведено умови даного договору.

ОСОБА_2 вважаючи, що умови укладеного між ним та банком кредитного договору №Z06.220.71449 від 12 липня 2016 року не відповідають вимогам чинного законодавства України, звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом про визнання недійсними даного кредитного договору.

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання договору недійсними, суд 1-ї інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому правові підстави для їх задоволення відсутні.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду 1-ї інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідає вимогам закону.

В силу вимог ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на момент укладення оспорюваного правочину - 12 липня 2016 року) договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один із оригіналів якого передається споживачеві. Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені в договорі.

Як вбачається зі змісту оспорюваного договору, в ньому встановлено всі істотні умови для такого виду договору, відповідно до вимог чинного на той час законодавства та інших нормативно-правових актів. Вся необхідна інформація про умови отримання кредиту, а саме: про умови надання споживчого кредиту, про визначення сукупної вартості споживчого кредиту та його реальної процентної ставки тощо, яка передує укладенню договору, була надана позичальнику, що підтверджується дослідженими судом доказами. Підписуючи оспорюваний договір, сторони дійшли згоди щодо укладання договору на зазначених у ньому умовах, а відтак, з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки.

Доказів того, що під час підписання оспорюваного кредитного договору позивач був обмежений у праві вибору кредитної установи та умов кредитування чи що є інші умови, які є несправедливими, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до вимог ч.1,2 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статі 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

З кредитного договору №Z06.220.71449 від 12 липня 2016 року вбачається, що він підписаний сторонами без будь-яких застережень та зауважень, що свідчить про вільне волевиявлення сторін при його укладанні. Належних та допустимих доказів того, що Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та/або ОСОБА_2 в момент підписання даного кредитного договору було недодержано вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, матеріали справи не містять.

Крім того, матеріали справи не містять жодного доказу того, що під час укладення оспорюваного правочину позивач звертався до банку з приводу роз'яснення йому положень договору, які були йому незрозумілі або за додатковою інформацією щодо умов кредитування.

Позивач також не скористався своїм правом, передбаченим п.6 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на момент укладення оспорюваного правочину - 12 липня 2016 року) щодо можливості відкликання згоди на укладення кредитного договору протягом 14 календарних днів з моменту отримання примірника укладеного договору з доданим до нього графіком погашення платежів без пояснення причин.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого та законного висновку про те, що підстав для визнання недійсним кредитного договору №Z06.220.71449 від 12 липня 2016 рокунемає.

Доводи апеляційної скарги про те, що кредитний договір № Z06.220.71449 від 12 липня 2016 року було укладено з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», так як перед його укладенням, всупереч частині 2 статті 11 вказаного закону, позичальнику не було повідомлено в письмовому вигляді про кредитні умови, зокрема: не повідомлено позивача про реальний розмір процентних платежів, не надано відомостей щодо обслуговування та оплати кредитної заборгованості, не роз'яснено з чого саме складається комісія банку та які послуги цією комісією надаються, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Так, в розділі 5 кредитного договору №Z06.220.71449 від 12 липня 2016 року, підписаного позивачем ОСОБА_2, прямо зазначено, що банк щодо кредитного договору повідомив йому в належній формі та в повному обсязі інформацію, передбачену законодавством України, зазначена інформація йому відома, він ознайомився з тарифами банку і згоден з ними; належний йому примірник оригіналу даного договору йому вручено банком при підписанні даного договору: умови даного договору є справедливими і такими, що відповідають його інтересам.

З наявної в матеріалах справи довідки-повідомлення від 12 липня 2016 року також вбачається, що підписуючи дану довідку, ОСОБА_2 підтвердив, що Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» до підписання кредитного договору №Z06.220.71449 від 12 липня 2016 року, надало йому в письмовій формі інформацію про умови кредитування, зокрема про: 1) мету, для якої кредит може бути використаний (на поточні потреби); 2) можливі форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача: готівкова (видача коштів з каси кредитодавця), безготівкова (переказ коштів на вказаний клієнтом рахунок одержувача (продавця товару); 3) тип процентної ставки: фіксована; 4) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування: переваги проценти нараховуються на залишок кредиту, недоліки: мінімальний вік позичальника із довідкою про доходи 21р, без довідки про доходи 23р., ануїтентна схема погашення, яка призводить до подорожчання кредиту; 5) орієнтовна сукупна вартість кредиту складає: у процентному значенні 100.1000, у грошовому виразі 136667.3000 грн.; 6) варіанти погашення кредиту - щомісячне погашення ануїтентними платежами, кількість платежів, їх періодичність та обсяги визначені графіком щомісячних платежів за кредитним договором; 7) можливості та умови дострокового повернення кредиту: можливе дострокове повне погашення кредиту з попереднім повідомленням кредитодавця; 8) база розрахунку платежів: залишок кредиту - для процентів; сума наданого кредиту - для комісії та щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості; 9) інші умови, передбачені законодавством.

З огляду на викладене, колегія судів вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що перед укладенням договору він не був ознайомлений з усією інформацією про умови кредитування, як того вимагає ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки, підписавши кредитний договір, ОСОБА_2 засвідчив той факт, що він обізнаний в письмовій формі з інформацією про умови кредитування.

Твердження апелянта про те, що кредитний договір №Z06.220.71449 від 12 липня 2016 року за своїм змістом не відповідає вимогам закону, так як в ньому не зазначено розпису загальної вартості кредиту, не ґрунтуються на встановлених обставинах справи та досліджених судом доказах, оскільки сукупна вартість кредиту, в процентному та грошовому виразі, вказана в розділі 6 кредитного договору Графік щомісячних платежів, де чітко вказано тіло кредиту, проценти, комісія, сума, яку позичальник щомісяця зобов'язаний сплатити на транзитний рахунок банку.

Доводи апеляційної скарги про те, що Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» під час укладення кредитного договору №Z06.220.71449 від 12 липня 2016 року ввело ОСОБА_2 в оману стосовно ціни та порядку обчислення суми процентних платежів, створивши оманливу уяву привабливості пропозиції на укладання кредитного договору на зазначених в ньому умовах, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до роз'яснень п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року №9, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину немає істотного значення.

ОСОБА_2 ні суду 1-ї інстанції, ні суду апеляційної інстанції на надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності факту обману зі сторони Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» при укладенні кредитного договору .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 відсутні.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 06 вересня 2018 року.

Головуючий: Судді: