Постанова № 76299635, 05.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження Головуючий в 1 інстанції - Виниченко Л.М.

№22-ц/796/7410/2018 Доповідач - Українець Л.Д.

Справа №755/7682/16-ц

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі:

судді-доповідача УкраїнецьЛ.Д.

суддів Шебуєвої В.А.,

Оніщука М.І.,

за участю секретаря Федорчук Я.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 червня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання недійсним кредитного договору,-

В С Т А Н О В И В

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Порше Мобіліті» про визнання недійсним кредитного договору.

У мотивування вимог посилався на те, що 12.09.2012 між ним та ТОВ «Порше Мобіліті» укладено Кредитний договір № 50005950, відповідно до якого відповідач зобов'язався надати йому споживчий кредит у сумі 231 399,95грн., що є еквівалентом 28 532,67 дол. США. на дату укладання Договору, строком на 60 місяців, з процентною ставкою 9,9% річних з цільовим призначенням - для придбання автомобіля марки Аudі, модель А6, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1984 куб.см, рік випуску 2012.

18.09.2014 року між ним та відповідачем укладений Договір про внесення змін/Додаткова угода №1 до кредитного договору №50005950 від 12.09.2012 р, відповідно якої відповідач зобов'язався надати додаткову суму кредиту у сумі 96 001,61 грн, що є еквівалентом 7111,23 дол. США на дату укладання Додаткової угоди.

Згідно укладеного договору, з урахуванням додаткової угоди, відсоткова ставка, визначена в договорі, становить 9,9% річних. При цьому орієнтовна сукупна вартість кредиту з урахуванням додаткового кредиту (на рік) згідно договору становить 18,27 %, або 42281,11грн в грошовому виразі. Фактично за останній рік виконання договору відсоткова ставка, розрахована виходячи з виставлених відповідачем рахунків і сплачених позивачем, становила 41,39% річних. При цьому реальна сукупна вартість кредиту з урахуванням додаткового кредиту (на рік) сягнула 64% або 147970,17 грн.

Починаючи з січня 2014 року відповідач почав виставляти рахунки для оплати щомісячних платежів по договору із значно завищеними сумами відсотків за користування кредитом, порівняно із затвердженим графіком платежів. В результаті оплати зазначених рахунків відповідача розмір відсотків за період користування кредитом з вересня 2012 року по вересень 2015 року зріс більше ніж вдвічі, з 75211,92 грн. передбачених графіком погашення, до 151241,96 грн. фактично сплачених.

Вважав, що укладення відповідачем графіку погашення кредиту із відображенням платежів лише в доларах США є незаконним, оскільки кредитор у відповідності до вимог ст. 1054 ЦК України надав кредитні кошти в національній валюті, а тому повернення кредиту та відсотків повинно відбуватися у валюті кредиту.

ТОВ «Порше Мобіліті» всупереч принципу добросовісності, було включено до договору споживчого кредитування умови про визначення грошового еквіваленту суми кредиту в іноземній валюті, визначення платежів за кредитним договором за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, зазначеному в договорі, відповідно до п.1.3, 1.3.1. 1.3.2 Загальних умов кредитування, які є несправедливими, оскільки мають своїм наслідком істотний дисбаланс прав та обов'язків на шкоду споживача.

Крім того, при розрахунку сукупної вартості кредиту в порушення ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідачем також не були враховані окремі суми витрат, пов'язані з укладенням договору. Зокрема понесені відповідачем витрати по нотаріальному посвідченню договору застави у розмірі 1250 грн.

Таким чином, відповідач під час укладання договору та додаткової угоди надав йому недостовірну інформацію про сукупну вартість кредиту, чим порушив вимогу ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ураховуючи наведене та з усіма уточненнями просив суд визнати недійсним з моменту укладання кредитний договір № 50005950 від 12.09.2012 року укладений з ТОВ «Порше Мобіліті» з усіма додатками до нього та визнати недійним Договір про внесення змін/Додаткову угоду №1 від 18.09.2014р. до кредитного договору № 50005950 від 12.09.2012 року з усіма додатками до неї.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 червня 2018 рокув задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Зазначає, що на момент укладення кредитного договору відповідач свідомо приховав від нього реальні показники вартості кредиту, суттєво занизивши їх у кредитному договорі.

Ураховуючи вплив на сукупну вартість кредиту коливань курсу долара США до гривні експерт не зміг визначити сукупну вартість кредиту ні у доларах США, ні в гривні, тобто фактична сукупна вартість кредиту не може бути визначена взагалі.

Висновок суду щодо повноти та достовірності інформації про сукупну вартість кредиту є передчасним та не ґрунтується на повному та всебічному встановленні обставин справи.

Судом не надано належної оцінки всім наявним у справі доказам. Оцінка рахунків-фактур взагалі відсутня.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

Представник ТОВ &quze;Порше Мобіліті&quly; в судове засідання не з&quПр;явився, про час та місце розгляду справи повідомлений, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення 11.08.2018 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 12.09.2012 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Порше Мобіліті» укладено кредитний договір №50005950, відповідно до умов якого сума кредиту склала 231399,95 грн., еквівалент суми кредиту становить 28532,67 доларів США, строк кредиту 60 місяців, процентна ставка 9,90% річних змінна ставка відповідно до статті 2.3 Загальних умов кредитування. Цільове призначення кредиту: на придбання автомобіля марки Audі, модель А6, кузов НОМЕР_1, об'єм двигуна 1984 куб.см, рік випуску 2012 (т.1, а.с. 9).

Згідно умов кредитного договору усі платежі за цим договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, відповідно до статті 1.3 Загальних умов кредитування.

Відповідно п. 1.1. Загальних умов кредитування, що є додатком до Кредитного договору № 50005950 від 12.09.2012 року, компанія зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі, визначеній у кредитному договорі в українських гривнях. В кредитному договорі сторони встановлюють еквівалент суми кредиту у іноземній валюті, прийнятній для сторін (т.1, а.с. 10-17).

Пунктом 1.3.1 Загальних умов кредитування передбачено, розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту визначено в гривні на день укладення кредитного договору у графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною Кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до встановлених компанією рахунків у гривні, при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, чинного на момент встановлення рахунка обмінного курсу банку. Позитивне або від'ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни або обмінного курсу іноземної валюти на момент виставлення рахунка та обмінного курсу, який діяв на день укладення кредитного договору, по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у Графіку погашення кредиту, враховується як коригування суми процентів, що підлягає сплаті відповідно до умов цього кредитного договору. Якщо в період між датою виставлення рахунка та датою отримання суми, еквівалентної тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс, який був використаний компанією, збільшиться більше ніж на 2%, різниця, що виникла внаслідок такого збільшення, виплачується позичальником.

Пунктом 2.4 Загальних умов кредитування передбачено, що нарахування процентів відбувається щомісячно, 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом «30/360», відповідно до графіка погашення кредиту. Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до графіка погашення кредиту

Графіком погашення кредиту до кредитного договору встановлена сума щомісячного платежу в доларах США, що складає 604,83 доларів США (т.1, а.с. 18-21).

18.09.2014 р. між ОСОБА_3 та ТОВ «Порше Мобіліті» укладено Договір про внесення змін/Додаткова угода №1 до Кредитного договору № 50005950 від 12.09.2012 р. (т.1, а.с. 22-26), відповідно умов якого ТОВ «Порше Мобіліті» зобов'язалось надати ОСОБА_1 додаткову суму кредиту еквіваленту 7111,23 доларів США в українських гривнях, еквівалент суми додаткового кредиту у іноземній валюті дорівнює 96001,61 грн., цільове призначення кредиту - сплата страхових платежів відповідно Договору страхування №245002/4098/0000737 від 18.09.2014 р. укладеного між позичальником з Уніка Страхова компанія, ПрАТ на виконання умов Кредитного договору.

Згідно п.1.6 Договору про внесення змін/додаткова угода №1 до кредитного договору № 50005950 від 12.09.2012 р., проценти за додатковим кредитом нараховуються на суму фактичної заборгованості позичальника за процентною ставкою, що вказана у кредитному договорі та відповідно до графіку погашення кредиту. На будь який день фактична заборгованість позичальника за додатковим кредитом складає суму, перераховану страховику компанією відповідно до цієї додаткової угоди і не погашену позичальником.

Як убачається з графіку погашення кредиту від 19.09.2014року сума, що підлягає сплаті щомісячно з 15.10.2014р. збільшена з 604,83 доларів США до 803,99 доларів США (а.с. 27-29).

Звертаючись в суд з даним позовом ОСОБА_3 посилався на здійснення відповідачем нечесної підприємницької практики, свідоме надання відповідачем недостовірної та неповної інформації при укладені договорів, а також на незаконне укладення відповідачем графіку погашення кредиту із відображенням еквівалентів платежів у доларах США.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Щодо посилань на свідоме надання відповідачем недостовірної та неповної інформації судом вірно зазначено наступне.

Згідно частини 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі зокрема, про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються,зокрема, сума кредиту та детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.

Судом першої інстанції оцінено кредитний договір та зазначено, що в укладеному між сторонами кредитному договорі, який складається із договору, загальних умов кредитування та графіка погашення кредиту, чітко визначені умови кредитування, зокрема, розмір наданого кредиту, строк, на який він наданий, порядок його надання та повернення, розмір плати за користування кредитними коштами, права та обов'язки позикодавця і позичальника, відповідальність сторін тощо.

Крім того, відповідно пунктів 9.5, 9.6 Загальних умов кредитування, які є невід'ємною частиною кредитного договору, позивач своїм підписом підтвердив, що відповідач належним чином ознайомив його, зокрема, з правилами надання фінансових послуг, інформацією, передбаченою статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів», умовами надання послуги фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника тощо.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем при укладенні спірного кредитного договору позивачу було надано повну, достовірну та детальну інформацію про сукупну вартість кредиту відповідно до умов кредитного договору, тому підстави для визнання договору недійсним з наведених обставин відсутні.

Щодо посилань на незаконне укладення відповідачем графіку погашення кредиту із відображенням еквівалентів платежів в доларах США суд обґрунтовано виходив з такого.

Кредитним договором передбачено, що усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені у гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалента суми кредиту у доларах США відповідно до пункту 1.3 Загальних умов кредитування.

Положеннями статті 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

При цьому відповідно статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, положення чинного законодавства України визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак при цьому законодавство не містить заборони на визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті.

Також при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, необхідно враховувати, що саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору або визнання його недійсним, оскільки зазначене стосується обох сторін договору, й позичальник при належній завбачливості, міг виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

За таких обставин суд дійшов вірно висновку, що укладення відповідачем графіку погашення кредиту із відображенням еквівалентів платежів в доларах США не суперечить чинному законодавству.

Щодо посилань на здійснення відповідачем нечесної підприємницької практики судом враховано наступне.

Статтею 19 Закону України &quan;Про захист прав споживачів&q?жи; передбачено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг.

Відповідно ч. 6 ст. 19 Закону України &qu9";Про захист прав споживачів&q?ах;, правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Статтею 230 ЦК України визначено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Таким чином, одна із сторін правочину або інша заінтересована особа повинна довести навмисне цілеспрямоване введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не було надано доказів того, що відповідач при укладенні договору застосував нечесну підприємницьку практику.

Також Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору, проте позивач даним правом не скористався.

Колегія суддів погоджується і з оцінкою судом висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 2340 Київської незалежної судово-експертної установи від 03.10.2017року, згідно з яким, у зв'язку з відсутністю інформації щодо курсу долара США, що застосований для конвертації платежів за договором у виставлених ТОВ «Порше Мобіліті» рахунках-фактури, в межах наявних матеріалів, не можливо встановити відповідність процентної ставки, застосованої ТОВ «Порше Мобіліті» у рахунках-фактурах процентній ставці 9,9% річних, визначеної у кредитному договорі № 50005950 від 12.09.2012 р. та встановити яка дійна відсоткова ставка використана при формулюванні зазначених рахунків (т. 2, а.с. 22-59).

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Положеннями статті 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Судом вірно зауважено, що встановлені обставини щодо сукупної вартості кредиту у висновку експерта самі по собі не можуть слугувати підставою для визнання недійсними оспорюваних правочинів. Крім того, при використанні змінної процентної ставки за кредитом неможливо з точністю встановити наперед показники реальної відсоткової ставки та абсолютного подорожчання кредиту.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Всі доводи апеляційної скарги були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну оцінку в рамках доводів, що стосуються заявлених вимог і в суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для переоцінки доказів в межах заявлених вимог.

Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 вересня 2018 року.

Суддя-доповідач Л.Д. Українець

Судді В.А. Шебуєва

М.І. Оніщук