Ухвала суду № 76288451, 29.08.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/421/18 Справа № 711/8198/17 Категорія: ч.2 ст.286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

потерпілих: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 26 лютого 2018 року, яким

ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на чотири роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Початок строку відбування покарання рахується з моменту затримання ОСОБА_7 після набрання вироком законної сили.

Позовні вимоги ОСОБА_12 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» задоволені частково.

Стягнуто із ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_12 майнову шкоду завдану в наслідок пошкодження транспортного засобу, який їй належить, в розмірі 48827,0 грн.

У вимогах ОСОБА_12 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення витрат на оплату проведення судової експертизи в сумі 1300,0 грн. Відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_13 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» задовольнені частково.

Стягнуто із ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_13 збитки, пов'язані з її лікуванням в сумі 1280,04 грн.

У вимогах ОСОБА_13 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення моральної шкоди в розмірі 100000 грн. Відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_11 до ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди задоволені частково.

Стягнуто із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 моральну шкоду в сумі 10000 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_10 до ОСОБА_7, ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» задоволені частково.

Стягнуто із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 моральну шкоду в сумі 93000 грн., суму витрат на правничу допомогу в розмірі 2796,27 грн., а всього 95796,27 грн.

У вимогах ОСОБА_10 ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в частині відшкодування витрат на лікування в сумі 11777,41 грн., витрат на поховання в сумі 26980,65 грн., шкоди, заподіяної життю потерпілої ОСОБА_14 в сумі 200000 грн. Відмовлено.

Стягнуто із обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експерта на суму 10787,60 грн.

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку суду, ОСОБА_7 визнаний винним і засуджений за те, що 17.04.2017 близько 09 години 30 хвилин, керуючи автомобілем «ВАЗ-2102», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Надпільна в місті Черкаси у напрямку до вулиці Пастерівська, в порушення вимог п.п. 2.3.б) та 8.7.3е) Правил дорожнього руху України був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, а тому під час руху виїхав на регульоване перехрестя з вулицею ОСОБА_15 на червоний сигнал світлофора, що забороняв йому рух через вказане перехрестя, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Daewoo Sens», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_16, який рухався по вулиці Богдана Хмельницького у напрямку до вулиці Нарбутівська, після чого останній транспортний засіб допустив зіткнення із автомобілем «Fiat Doblo», реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_17, який рухався по вулиці Богдана Хмельницького у напрямку вулиці Благовісна.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Daewoo Sens», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_14, згідно висновку судово-медичної експертизи №03-01/350/6 від 24.05.2017, отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла 21.04.2017 в приміщенні КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги Черкаської міської ради».

Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_7, а саме вимог п.п. 2.3.б) та 8.7.3е) Правил дорожнього руху України, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті ОСОБА_14

Не погоджуючись з вказаним рішенням, в своїх апеляційних скаргах:

- прокурор у кримінальному провадженні не оспорюючи доведеності вини, правильність кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок мякості. Просить ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

- Обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання, застосувати вимоги ст.75,76 КК України та звільнити з випробуванням. При цьому вказує, що судом першої інстанції під час призначення покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки не було враховано думку потерпілої ОСОБА_10, яка являється матір’ю загиблої внаслідок ДТП, ОСОБА_18, яка не заперечує проти застосування до ОСОБА_7 ст..75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з іспитовим строком. Крім того, судом першої інстанції при призначенні покарання не були враховані всі обставини, що пом’якшують покарання та інші обставини, які можуть вплинути на призначення покарання.

В своєму запереченні на апеляційну скаргу прокурора, потерпіла ОСОБА_10 вказує, що вироком районного суду ОСОБА_7 було призначене суворе покарання в частині призначення останньому покарання у виді позбавлення волі на чотри роки та незаконно відмовлено у застосуванні до призначеного покарання останньому положень ст.69,75,76 КК України. Також вказує, що підтвердження її намірів є нотаріально посвідчена заява приватним нотаріусом від 20.03.2018 року про те, що вона не заперечує проти застосування до ОСОБА_7 вимог ст.75 КК України.

В своїх запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 потерпіла ОСОБА_9 та представник потерпілого ОСОБА_19 просять апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок суду Придніпровського районного суду м.Черкаси від 26.02.2018 року без змін. При цьому вказують, що покарання, яке призначено ОСОБА_7 у вигляді 4 років позбавлення волі є справедливим та необхідним для виправлення засудженого та попередження скоєння ним нових злочинів.

Заслухавши доповідь головуючого-судді, думку прокурора, яка підтримала подану нею апеляційну скаргу, а проти скарги обвинуваченого заперечувала, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника в підтримку своєї апеляційної скарги, доводи потерпілої ОСОБА_10, яка просила пом’якшити призначене ОСОБА_7 покарання, застосувати до нього вимоги ст..75 КК України та звільнити його з випробуванням, доводи потерпілої ОСОБА_13, потерпілого ОСОБА_11, представника потерпілого ОСОБА_19, які просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши вимоги апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідним апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення, а апеляційну скаргу обвинуваченого задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ці вимоги закону були дотримані в повній мірі.

Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується наведеними у вироку доказами, які судом в порядку ч.3 ст.349 КПК України досліджені повно, всебічно і об’єктивно та не оспорюється в поданих апеляційних скаргах прокурора та обвинуваченого.

Дії ОСОБА_7 судом кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України вірно, що також не оспорюється в апеляційних скаргах.

Враховуючи те, що висновок про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та кваліфікації його дій в апеляційних скаргах прокурора та обвинуваченого ОСОБА_7 не оскаржується, тому колегія суддів вважає недоцільним здійснювати перегляд вироку в цій частині.

Як свідчать матеріали кримінального провадження, при призначенні ОСОБА_7 покарання суд, відповідно до вимог ст.65, 66 КК України, достатньо врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, який відноситься до категорії тяжких, вчинив злочин з необережною формою вини, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має захворювання, вину визнав повністю, щиро кається, позитивно характеризується, а тому прийшов до обґрунтованого висновку про призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк у межах, встановлених санкцією частини 2 статті 286 КК України.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обставини, яка обтяжує покарання – тяжкі наслідки - смерть потерпілої ОСОБА_14, оскільки дана обставина передбачена в статті Особливої частини (ч.2 ст.286 КК України), як ознака злочину, а тому судом не може ще раз бути врахована при призначенні покарання, як таку, що його обтяжує.

Згідно роз’яснень, які наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, передбачена ч.ч.2,3 ст.50 КК України може бути досягнута при призначені ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, а підстав для застосування статей 69, 75,76 КК України немає. Крім того з урахуванням характеризуючи даних про особу обвинуваченого, позицію потерпілої ОСОБА_10, яка просила звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, позицію потерпілої ОСОБА_13, потерпілого ОСОБА_11 та його представника ОСОБА_19, які наполягали на призначенні покарання ОСОБА_7 у виді реального позбавлення волі, обставин кримінального провадження, враховуючи наслідки кримінального правопорушення, які призвели до загибелі дівчини у віці 20 років тапри цьому грубе порушення обвинуваченим вимог ПДРУ, а саме проїзд на червоний сигнал світлофора, враховуючи пом’якшуючи обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про призначення ОСОБА_7 покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три роки, яке у даному випадку є справедливим і таким, що відповідає загальним засадам призначення покарання.

Водночас колегія суддів враховує, що обвинувачений ОСОБА_7 відшкодував частково збитки заподіяні внаслідок моральної та матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_10, позицію потерпілих, має захворювання згідно наданої виписки №926 із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_7, що було враховано судом першої інстанції при призначенні виду та міри покарання.

Колегія суддів вважає, що оскільки кримінальним правопорушенням заподіяні тяжкі наслідки у вигляді смерті, які є непоправними, а всі пом’якшуючі покарання обставини враховані, які не зменшують суспільну небезпечність, тому підстав для застосування ст.75 КК України колегія суддів не вбачає. Крім того, інших доказів, які б слугували підставою для пом’якшення покарання суду апеляційної інстанції не надано.

Крім того, колегія суддів враховує роз’яснення, наведене у Рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004, згідно якого “Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Щодо доводів апеляційної скарги прокурора, які зводяться про призначення ОСОБА_7 більш суворого покарання на строк 5 років позбавлення волі, тобто збільшення строку покарання на один рік, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими та відхиляє їх, оскільки при призначенні судом першої інстанції покарання ОСОБА_7 у виглідя 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на три роки в повному обсязі дотримані норми кримінального закону, Рішення Конституційного Суду України та роз’яснення Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Згідно ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та залишення апеляційної скарги прокурора у кримінальному провдженні без задоволення.

З врахуванням викладеного, керуючись статтями 404, 405, ч.1 п.2 ст. 407 КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 26 лютого 2018 року щодо ОСОБА_7 – змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку Придніпровського районного суду м.Черкаси від 26 лютого 2018 року щодо ОСОБА_7, посилання суду на наявність у ОСОБА_7 обставини, що обтяжує покарання – тяжкі наслідки – смерть потерпілої.

В решті вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 26 лютого 2018 року щодо ОСОБА_7 – залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі 3 місяців з дня її проголошення.

Головуючий :

Судді :