Постанова № 76288470, 04.09.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1313/18Головуючий по 1 інстанції - ОСОБА_1 Категорія: 48 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Бородійчука В.Г.

суддів Василенко Л.І., Фетісової Т.Л.

секретаря

ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні в місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 травня 2018 року (ухваленого 22 травня 2018 року в приміщенні Звенигородського районного суду Черкаської області під головуванням судді Сакун Д.І.) у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог: служба у справах дітей Звенигородської райдержадміністрації, орган опіки та піклування Звенигородської міської ради про визначення способів участі у вихованні дитини.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, апеляційний суд, -

в с т а н о в и в :

26 лютого 2018 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визначення способів участі у вихованні дитини .

В обґрунтовування позовних вимог позивач вказав, що сторони з 25 серпня 2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 14 червня 2017 року рішенням суду. В період перебування у шлюбі у них народився син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Також зазначив, що в період з 28 березня по травень 2017 року перебував на стаціонарному лікуванні на підозру онкологічного захворювання. В послідуючому був встановлений діагноз і онкологія не підтвердилась. В період перебування на лікуванні відповідач змінила замки і заборонила спілкуватися з сином.

Розпорядженням Звенигородської РДА за № 154 від 03.09.2017 року були встановлені дні та години зустрічей з сином щосуботи з 10.00 до 14.00 год.

Проте відповідач не виконує вказане розпорядження і чинить перешкоди в спілкуванні з сином та перешкоджає приймати участь у вихованні дитини змушений звернутися до суду.

На підставі вищевикладеного, ОСОБА_5 просив суд визначити способи його участі у вихованні ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом призначення наступних днів та годин побачень з сином: друга та четверта субота та неділя кожного місяця з виїздом на його місце проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2. кв. 7 в м. Звенигородка; липень місяць кожного року, побачення з сином на весь місяць з виїздом на його місце проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягнути судові витрати.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 травня 2018 року позов задоволено.

Визначено способи ОСОБА_5 участі у вихованні його сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом призначення наступних днів та годин побочень з сином:

друга та четверта субота та неділя кожного місяця та липень кожного року без обов’язкової присутності матері дитини та за умови задовільного стану здоров’я дитини, надавши батькам право змінювати порядок та час (в тому числі канікулярний період) спілкування з дитиною за їх взаємною згодою.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 понесені ним витрати за сплату судового збору в сумі 704 грн. 80 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 500 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції мотивував свої висновки тим, що діючим законодавством встановлено правовий механізм визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, який проживає окремо у випадку неможливості досягнення батьками згоди стосовно такого способу та з метою найкращого забезпечення інтересів дитини, з урахуванням усіх обставин, що мають істотне значення, а також стану здоров’я та розпорядження Звенигородської РДА від 03.08.2017 року, визначив спосіб участі позивача у вихованні малолітнього сина - друга та четверта субота та неділя кожного місяця та липень кожного року без обов’язкової присутності матері дитини та за умови задовільного стану здоров’я дитини, надавши батькам право змінювати порядок та час (в тому числі канікулярний період) спілкування з дитиною за їх взаємною згодою.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ОСОБА_4 оскаржила його в установленому порядку до суду апеляційної інстанції.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги, особа, що подає апеляційну скаргу вказала, що рішення суду є незаконним, судом при розгляді справи не повно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та було допущено недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а зазначений у рішенні спосіб участі позивача у вихованні дитини порушує права дитини, оскільки протиправна поведінка позивача негативно впливала на психологічний стан дитини. Також позивачем не вчинялися будь-які дії щодо збереження сім’ї та за весь період їх спільного проживання не мав постійного місця роботи. Перебування сина із позивачем поза межами її проживання ставить під загрозу його життя та здоров’я.

Крім того, щороку в період з липня по серпень місяці вона здійснює оздоровлення дитини.

Також, ОСОБА_4 вказала, що вона не чинить перешкод у спілкуванні позивача з сином.

За таких обставин, вважає, що рішення суду підлягає до зміни в частині визначення способу участі батька ОСОБА_5 у вихованні дитини та просить визначити наступний спосіб участі батька ОСОБА_5 у вихованні малолітнього сина – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1: кожної суботи місяця з 10:00 год. до 15:00 год. перебувати з дитиною особисто за місцем проживання дитини, за умови задовільного стану здоров’я дитини.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У відповідності до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 25 серпня 2012 року по 14 червня 2017 року, який було розірвано за рішенням суду.

У період перебування у шлюбі у сторін по справі народився син – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після розірвання шлюбу, ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом з відповідачкою в м. Сміла.

Згідно з актом обстеження умов проживання від 20 лютого 2018 року за адресою: АДРЕСА_1, для дитини ОСОБА_6 створені належні умови. В кімнатах будинку тепло, охайно, кімнати гарні, освітлені. Для дитини є достатня кількість іграшок, розвиваючі ігри відповідно до віку дитини. Дитина має бажання на спілкування з батьком.

Відповідно до акту від 19 лютого 2018 року ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, але фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, яка належить його сестрі - ОСОБА_7 Квартира перебуває у гарному стані, чисті і охайна. Умови проживання дозволяють утримувати та виховувати дитину.

Згідно розпорядження № 154 від 03 серпня 2017 року про встановлення днів та годин зустрічей з дитиною, встановлено дні та години зустрічей ОСОБА_5 з малолітнім сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, щосуботи з 10:00 год. до 14:00 год.

Проте відповідач не виконує вказане розпорядження і перешкоджає позивачу у спілкуванні та вихованні їхнього малолітнього сина.

За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, усупереч яким не можуть здійснюватись батьківські права.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі, коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків, виходячи з інтересів дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 157 СК України той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

І лише у випадку вчинення перешкод того із батьків, з ким проживає дитина, тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

У випадку встановлення судом перешкод з боку того з батьків з ким проживає дитина, тому з батьків, який проживає окремо, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Суд при встановленні способу спілкування, має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини, зокрема батько зобов'язаний приймати участь у вихованні дитини постійно, а не тільки за домовленістю із матір'ю. Не врахування цього при вирішенні спору і встановлення способу спілкування позивача з дитиною виключно за домовленістю з відповідачем, може протиправно обмежити його участь у вихованні дитини.

Згідно із ч. 2 ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

В матеріалах справи відсутні докази того, що батько є людиною яка зловживає алкогольними напоями або наркотичними засобами та інші причини щодо обмеження позивача у спілкуванні з неповнолітнім сином.

Наявність створення відповідачем перешкод у спілкуванні позивача із неповнолітнім сином підтверджується її звернення до органів Звенигородської РДА із заявою про встановлення днів та годин зустрічей з дитиною, звернення позивача до органів Звенигородського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Черкаській області з приводу вчинення перешкод з боку відповідача йому у спілкуванні з неповнолітнім сином та поданням ОСОБА_5 позову до суду про визначення способів участі у вихованні дитини .

Посилання ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на те, що позивач не має власного житла та не зазначив постійного місця роботи не може бути взято до уваги, оскільки матеріальний стан позивача не може вплинути на його спілкування з сином та приймання його участі у вихованні сина.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків районного суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд Черкаської області, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог: служба у справах дітей Звенигородської райдержадміністрації, орган опіки та піклування Звенигородської міської ради про визначення способів участі у вихованні дитини залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Головуючий -

Судді -

Повний текст постанови виготовлено 06 вересня 2018 року.