Постанова № 76287126, 04.09.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2018 року м. Чернівці

справа № 715/2087/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Литвинюк І. М.

суддів: Одинака О.О., Перепелюк І.Б.

секретар: Скакун К.В.

за участю: представника відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 квітня 2018 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, головуючий у І-й інстанції – Цуренко В.А.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк ПАТ КБ «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») у листопаді 2017 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 06 липня 2010 року між ним та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № б/н. Згідно умов даного договору ОСОБА_2 було надано кредит у розмірі 8 000 грн у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Оскільки відповідачка належним чином умови кредитного договору не виконувала, внаслідок чого станом на 31 серпня 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 59 242,38 грн., просив позов задовольнити.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 квітня 2018 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 06 липня 2010 року у розмірі 38 482, 49 грн.

______________

Провадження № 22-ц/794/622/18 Категорія:27 Доповідач Литвинюк І.М.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На зазначене рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та прийнятого з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що ПАТ КБ «Приватбанк» в позовній заяві не наводить посилань на той факт, що вона дійсно отримала гроші готівкою або іншим чином використала кошти банку та не надає доказів цього. Отже, позивачем не підтверджений факт отримання нею кредитних коштів.

На апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» подало відзив, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Зазначає, що між сторонами було укладено кредитний договір у письмовій формі, даний договір складався із заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, Пам’ятки клієнта, а також Тарифів, що складає між Банком та Позичальником договір про надання банківських послуг. Крім того, в матеріалах справи наявна виписка з кредитного договору, з якої вбачається активне використання кредитної карти апелянтом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги та доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка ОСОБА_2 користувалася кредитними коштами, частково погашала заборгованість за договором, що вбачається з банківської виписки, яка має статус первинного документу, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом та процентами є обґрунтованими.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 06 липня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, в якій вказано, що вона ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Приватбанку.

Таким чином, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 виникли правовідносини внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідачка ознайомилася та погодилася, про що розписалася у заяві-анкеті. Таке приєднання відповідачкою вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях статті 634 ЦК України.

Тарифи банку є складовими частинами договору.

Відповідно до анкети-заяви відповідач з Умовами та правилами, Тарифами банку ознайомлений, повністю згоден, їх зміст розуміє, та їх положень зобов'язується неухильно дотримуватись.

Відповідачка підтвердила, що в подальшому зобов'язується знайомитися зі всіма змінами Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів на сайті банку.

Підписавши анкету – заяву, банк та клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому.

Доказом користування кредитними коштами є виписка по рахунку. У даній виписці відображено всі операції із зняття грошових коштів, розмір нарахованих відсотків та штрафних санкцій за порушення зобов'язання, розмір кредитного ліміту, який встановлений відповідачу.

Пунктом 2.1.1.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг, які в тому числі, складають Договір між сторонами, встановлено, що після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну картку.

Судом встановлено, що в період дії кредитного договору ОСОБА_2 не дотримувалася умов кредитного договору, внаслідок чого станом на 31 серпня 2017 року має заборгованість 38 482,49 грн., яка складається з наступного:

7 987,44 грн. - заборгованість за кредитом;

30 495,05 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

Відповідно до ст.ст. 525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

З урахуванням того, що відповідачка належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, колегія суддів вважає обґрунтованим рішення суду про стягнення з відповідача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором та процентами.

В апеляційній скарзі відповідачка посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази отримання нею коштів.

Проте зазначене твердження спростовується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку позичальника, згідно з якою на протязі тривалого часу проводилися операції щодо зняття коштів та погашення заборгованості. Останній раз відповідач знімала кошти зі свого рахунку 13 листопада 2014 року.

За приписами п.п. 3, 6 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 чинної на час виникнення правовідносин Постанови № 254 «Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України» визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з п. 5.4. Положення № 254, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, п. 5.6 зазначеного Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом при ухваленні рішення порушено норми матеріального і процесуального права.

Згідно з вимогами ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правові підстави для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 вересня 2018 року.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді: О.О. Одинак

ОСОБА_3