Постанова № 76287152, 29.08.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року м. Чернівці

Справа №716/1912/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складі суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Владичана А.І.

суддів: Лисака І.Н., Яремка В.В.

секретар Ковальчук Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який представляє інтереси ОСОБА_2, на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 17 травня 2018 року, (головуючий у 1-й інстанції Пухарєва О.В.),

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 21.07.2015 сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Спільних дітей немає. З кінця січня 2017 року не проживають як подружжя та не ведуть спільного господарства.

Під час шлюбу за спільні кошти 4 січня 2017 сторони придбали транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ VITO 109 CDI, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов №WDF63960113343024, за ціною 10000 доларів США, що на даний час становить 265000 грн, який зареєстрований за відповідачем.

Незважаючи на те, що спірний транспортний засіб придбаний за спільні кошти подружжя, відповідач не визнає вказане майно спільною власністю подружжя.

Просила шлюб розірвати;

визнати автомобіль марки MERCEDES-BENZ VITO 109 CDI, 2007 року випуску спільним майном подружжя;

визнати за нею право власності на 1/2 ідеальної частки в автомобілі та у порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на її

_____________

Провадження 22ц/794/783/18 Категорія 48

користь 1/2 частку вартості вказаного автомобіля замість частки у спільному майні подружжя та припинити право спільної сумісної власності подружжя на вказаний автомобіль.

Ухвалою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 23 листопада 2018 року позовні вимоги про розірвання шлюбу та розподіл майна подружжя роз’єднано в окремі провадження.

Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 17 травня 2018 року позов про поділ майна подружжя задоволено частково.

Визнано автомобіль марки MERSEDES-BENZ VITO 109 CDI, кузов номер WDF63960113343024, 2007 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, об’єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації за ? частину вартості зазначеного автомобіля в розмірі 94943 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 13286 грн.

Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, ОСОБА_3, який представляє інтереси ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неповним з’ясуванням обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

Свої доводи мотивує тим, що згідно договору купівлі-продажу спірного автомобіля від 4.01.2017 року його ціна визначена сторонами 28000 грн, яку необхідно було врахувати при стягненні компенсації за ? частину автомобіля. Крім того, експертом при проведенні судової автотоварознавчої експертизи спірний автомобіль не оглядався і його оцінка визначалась лише теоретично.

В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 17 травня 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що спірний автомобіль набутий сторонами під час перебування у шлюбі, є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, був відчужений відповідачем без згоди позивача не в інтересах сім`ї, а, отже, наявні підстави для стягнення на користь останнього грошової компенсації половини його вартості, яка судом визначена згідно експертної оцінки автомобіля на час розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що висновки суду є правильними, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному дослідженні наявних у справі доказів та на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, вірно застосовано до правовідносин, що склалися, норми матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 21.07. 2015 року (а.с.7). Дітей від даного шлюбу немає.

Як вбачається з повідомлення регіонального сервісного центру в Чернівецькій області МВС України від 30.10.2017 року №31/24/08-3073 за відповідачем ОСОБА_2 з 4.01.2017 року зареєстрований транспортний засіб марки MERSEDES-BENZ VITO 109 CDI, кузов номер WDF63960113343024, 2007 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 93).

Зазначена перереєстрація автомобіля відбулася на підставі договору купівлі-продажу 7344/2017/276660 транспортного засобу від 4.01.2017 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с. 94), що також підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.108).

Судом встановлено, що незважаючи на заборону відчуження транспортного засобу згідно ухвалу судді Заставнівського районного суду Чернівецької області від 15.05.2017 року про забезпечення позову, вказаний автомобіль 30.05.2017 року відповідач згідно договору купівлі-продажу, укладеного суб’єктом комісійної торгівлі транспортними засобами ФОП ОСОБА_5 на підставі договору комісії відчужив на користь ОСОБА_6, який у подальшому за договором купівлі-продажу від 2.06.2017 року відчужив автомобіль ОСОБА_7 Зазначене підтверджується відповіддю регіонального сервісного центру в Чернівецькій області МВС України від 06.12.2017 року №31/24/08-3512 (а.с. 106), копіями договорів купівлі-продажу, актів огляду транспортних засобів, реєстраційних карт ТЗ, заявам про перереєстрацію автомобіля (а.с. 107-117).

Рішенням Заставнівського районного суду від 23.11.2017 року, яке набрало законної сили 12.12.2017 року, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 147). Зазначеним рішенням встановлено, що з 25.01.2017 року сторони проживають окремо, будь-яких стосунків не підтримують. Ведення спільного господарства та фактичні шлюбні відносини між ними припинені.

Норми СК України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

За загальним правилом застосування презумпції згідно зі ст. 60 СК України майно, одержане одним із подружжя як набувачем за договором, що укладений під час перебування набувача в шлюбі, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують.

Відповідно до п.п. 22 -25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховуються при поділі.

З огляду на викладені обставини вбачається, що спірний автомобіль придбаний під час перебування сторін у шлюбі, відповідач здійснив його відчуження проти волі іншого з подружжя, тому відповідно до вищевказаних положень сімейного законодавства наявні підстави для стягнення з нього грошової компенсації половини вартості майна.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 зводяться до незгоди з ціною автомобіля, визначеною експертним дослідженням, яку враховано судом при стягненні з нього грошової компенсації за частку вартості автомобіля.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

З матеріалів справи вбачається, що висновком судової автотоварознавчої експертизи №008/2 від 12.03.2018 року, проведеного на підставі ухвали суду, ринкова вартість автомобіля MERSEDES-BENZ VITO 109 CDI, кузов номер WDF63960113343024, 2007 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 на дату оцінки складає 189886 грн (а.с. 168-190).

Судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги зазначений висновок експерта, оскільки вартість майна при недосягненні згоди між сторонами визначається, виходячи з дійсної ринкової його вартості на час розгляду справи, що спростовує апеляційні доводи про ціну автомобіля, встановлену у договорі купівлі-продажу від 4.01.2017 року.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вартості спірного автомобіля у меншому розмірі апелянтом не надано.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який представляє інтереси ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 17 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 6 вересня 2018 року.

Головуючий

Судді: