Постанова № 76262868, 05.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 вересня 2018 року

місто Київ

справа № 752/3357/17

провадження №22-ц/796/5992/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.,

суддів - Лапчевської О.Ф., Музичко С.Г.

за участю секретаря - Осінчук Н.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»

третя особа - ОСОБА_2

розглянув у судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - адвоката Баумана ЮріяТіберійовича

на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва в складі судді Ладиченко С.В. від 6 лютого 2018 року у справі про визнання зобов'язань такими, що припинилися,-

встановив:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПАТ «ОТП Банк», ТОВ «ОТП Факторинг Україна», третя особа: ОСОБА_2 про визнання зобов'язань такими, що припинилися.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що 29.12.2006 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ML-002/763/2006 від 29 грудня 2006 року, за яким Банк надав позичальнику кошти в сумі 100 000,00 доларів США із встановленням фіксованої процентної ставки в розмірі 13,99% річних, а позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти у строк до 22.12.2016 р. та сплатити проценти за користування кредитом.

На забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, між позивачкою та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» було укладено договір поруки № SR-002/763/2006 від 29.12.2006 року, за яким позивачка виступала в якості поручителя позичальника за виконання останнім умов кредитного договору.

Вказувала на те, що позичальник порушив строки сплати платежів за кредитним договором та останній платіж на погашення заборгованості вніс 24.09.2010 року, а тому саме з цього моменту на підставі положень ч. 2 кредитного договору повинен відраховуватись строк порушення зобов'язань, а Банк, починаючи з листопада 2010 року отримав право на розірвання кредитного договору та вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому, або в визначеній Банком частині.

Наголошувала на тому, що між Банком та ОСОБА_2 за взаємною згодою було змінено істотні умови кредитного договору, про що свідчить укладення 22.08.2007 року додаткового договору № 1 до кредитного договору, а також укладення 04.04.2008 року додаткового договору № 2 до кредитного договору, проте позивачка, як поручитель про зміну істотних умов договору не повідомлялась та відповідно, згоди на таку зміну не надавалось.

Посилаючись на те, що Банк разом із позичальником змінили істотні умови кредитного договору без відома та згоди поручителя, а також з огляду на те, що Банк звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості лише 10.06.2013 року, тобто після закінчення строку на пред'явлення вимоги до поручителя, позивач на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України просила суд визнати зобов'язання за договором поруки від 29.12.2006 року припиненими.

Заочним рішенням Голосіївський районний суд міста Києва від 6 лютого 2018 року позов задовольнив.

Зобов'язання ОСОБА_1 за договором поруки № SR-002/763/2006 від 29.12.2006 року, укладеним між нею та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» визнано такими, що припинилися.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зазначав, що суд не урахував, що кредитним договором не передбачено погашення заборгованості періодичними платежами, а передбачено погашення за підписаним між банком і позичальником графіком (з урахуванням усіх положень кредитного договору), що було предметом розгляду у справі про стягнення заборгованості із ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Вказував на те, що судом не враховано, що в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України на адресу ОСОБА_1 16.04.2013 року було відправлено поштою рекомендованим листом досудову вимогу № 530, проте поручитель у строк зазначений у вимозі не виконала її, у зв'язку з чим у червні 2013 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, який рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18.11.2013 року був задоволений. Таким чином, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду в рамках дії договору поруки.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення залишити без змін.

Представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належно.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІ від 3 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 2 червня 2016 року №1402- VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць) , та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_4, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання зобов'язань за договором поруки такими, що припинені, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «ОТП Банк» повинен був пред'явити вимогу до поручителя про стягнення заборгованості в повному обсязі, звернувшись до нього з відповідним позовом до травня 2011 року (протягом шести місяців починаючи з дня, коли у боржника виник обов'язок щодо погашення заборгованості в повному обсязі), однак зазначених дій не вчинив і пред'явив позов до позичальника та поручителя 10.06.2013 року, тобто поза межами строку для пред'явлення вимоги до поручителя.

З таким висновком суду погодитися не можна з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 29.12.2006 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ML-002/763/2006, згідно якого Банк надав позичальнику кошти в сумі 100 000 доларів США із встановленням фіксованої процентної ставки в розмірі 13,99% річних, а позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти у строк до 22.12.2016 року та сплатити проценти за користування кредитом.

В той же день, на забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» укладено договір поруки № SR-002/763/2006, за яким позивачка виступала в якості поручителя за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

22.08.2007 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору, а також 04.04.008 року було укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору.

Позичальник за кредитним договором порушив свої зобов'язання щодо сплати належних платежів у визначені договором строки, а також сплати штрафних санкцій за такі порушення, внаслідок чого, починаючи з жовтня 2010 року у нього виникла заборгованість. Останній платіж здійснено позичальником - 24.09.2010 року.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18.11.2013 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг України» заборгованість за кредитним договором в сумі 70 177, 48 доларів США, що за курсом НБУ станом на дату проведення розрахунку заборгованості становить 560 928,60 грн., 1 870 289,98 грн. та судовий збір в сумі 3 441 грн.

Вказаним рішенням суду було встановлено, що у зв'язку з невиконанням боргових зобов'язань за кредитним договором 16.04.2013 року Банком у відповідності до п. 1.9 договору на адреси ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було направлено досудові вимоги № 529, 530 від 15.04.2013 року про погашення заборгованості за кредитним договором, які підлягали виконанню протягом 30 календарних днів. Однак відповідачами не було вчинено жодних дій, які б свідчили про намір в добровільному порядку погасити наявну заборгованість.

Зазначене рішення набрало законної сили та не було оскаржене поручителем ОСОБА_1, у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Відповідно до частин першої, четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до частини 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 про визнання зобов'язань за договором поруки такими, що припинилися, суд першої інстанції, не урахував, що заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18.11.2013 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг України» заборгованість за кредитним договором в сумі 70 177, 48 доларів США, що за курсом НБУ станом на дату проведення розрахунку заборгованості становить 560 928,60 грн., 1 870 289,98 грн. та судовий збір в сумі 3 441 грн., а тому підстави для пред'явлення позову про припинення поруки передбачені частиною четвертою ст.. 559 ЦК України відсутні.

З огляду на зазначене, колегія доходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити.

Заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 6 лютого 2018 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа: ОСОБА_2 про визнання зобов'язань такими, що припинилися відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір у розмірі 1 057,20 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий: С.В. Кулікова

Судді С.Г. Музичко

О.Ф. Лапчевська