Постанова № 76251185, 05.09.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2018 року

м. Рівне

Справа № 569/7370/17

Провадження № 22-ц/787/987/2018

Головуючий суддя в суді 1 інстанції: Першко О.О.,

Рішення ухвалене в м. Рівне

Повний текст рішення складено 02 квітня 2018 року

Апеляційний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Боймиструка С.В.,

суддів: Шимківа С.С., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання - Тхоревський С.О.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 березня 2018 року в справі № 569/7370/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне, треті особи: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Качан Олена Олександрівна, Комунальне підприємство «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, визнання недійсним договору безоплатної передачі нерухомого майна у власність,

В С Т А Н О В И В :

15 травня 2017 року ПАТ «КРЕДОБАНК» звернулося в Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне, треті особи: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Качан О.О., КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», в якому просить визнати недійсним Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Качан О.О. 25 березня 2009 року за реєстровим номером 410, зареєстрований в Рівненському МБТІ 25 березня 2009 року, в реєстрову книгу №20, номер запису 149-16089, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно НОМЕР_1 та визнати недійсним Договір безоплатної передачі нерухомого майна у власність, а саме квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Рівне, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Качан О.О. 25 березня 2009 року за реєстровим номером №416, зареєстрований в Рівненському МБТІ 31 березня 2009 року, в реєстрову книгу №20, номер запису 149-16089, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно НОМЕР_1.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 березня 2018 року в задоволенні позову ПАТ «КРЕДОБАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне, треті особи: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Качан О.О., КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, визнання недійсним договору безоплатної передачі нерухомого майна у власність - відмовлено.

Вважаючи вказане судове рішення незаконним, ПАТ «КРЕДОБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ПАТ «КРЕДОБАНК» вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо того, що ПАТ «КРЕДОБАНК» фактично надав згоду на відчуження предмету іпотеки. Оскільки ОСОБА_2 до ПАТ «КРЕДОБАНК» не зверталася для отримання згоди іпотекодержателя на відчуження предмету іпотеки, а саме: чотирикімнатної квартири, загальною площею 78,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Тому, ПАТ «КРЕДОБАНК», в свою чергу, згоди на відчуження предмету іпотеки ОСОБА_2 не надавав.

Дії ОСОБА_2 щодо відчуження предмету іпотеки без отримання згоди іпотекодержателя ПАТ «КРЕДОБАНК», а саме, продаж квартири ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 25.03.2009 року, суперечать ст. 9 Закону України «Про іпотеку», п. 1.7, 4.1.4. договору іпотеки № 341-07/1 від 21.11.2007р.

Зазначає, що ПАТ «КРЕДОБАНК» неодноразово повідомляв суд про те, що забезпечення за кредитним договором № 341-07/1 від 21.11.2007 року, укладеним між ОСОБА_2 та ВАТ «КРЕДОБАНК» жодного разу не змінювалось. А лист РФ ВАТ «КРЕДОБАНК» (вих..№ 10-357/09 від 20.03.2009р.) за підписом заступника директора РФ ВАТ «КРЕДОБАНК» ОСОБА_5 є протиправним, та таким, що не відповідає дійсності, тому судом не може братись до уваги при ухваленні рішення.

В основу оскаржуваного рішення судом було покладено лише лист (повідомлення) від РФ ВАТ «КРЕДОБАНК» (вих..№ 10-357/09 від 20.03.2009) про зняття заборони на відчуження нерухомого майна, а решту доказів по даній справі залишив поза увагою.

Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ «КРЕДОБАНК».

У відзиві на апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівне вказує, що вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною, тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Учасники справи завчасно були повідомлені про час і місце розгляду справи, однак до суду не з'явились та причин неявки не повідомили, тому колегія суддів вважає за можливе продовжити розгляд за їх відсутності.

За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 листопада 2007 року між ВАТ «КРЕДОБАНК», правонаступником якого є ПАТ «КРЕДОБАНК», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 341-07, згідно якого ВАТ «КРЕДОБАНК» взяло на себе зобов'язання надати у власність ОСОБА_2 грошові кошти (кредит) у сумі 303 000 грн. на умовах, обумовлених цим договором, а ОСОБА_2 зобов'язалася повернути кредит і сплатити проценти. Кредит виданий на термін до 20 листопада 2027 року (а.с.12-14). 31 грудня 2008 року між тими самими сторонами було укладено Додатковий договір №2 до кредитного договору № 341-07 від 21 листопада 2007 року (а.с.15).

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 та вимог ВАТ «КРЕДОБАНК» за кредитним договором №341-07 від 21 листопада 2007 року між даними особами того ж дня було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки № 341-07/1, предметом якого є нерухоме майно - чотирикімнатна квартира АДРЕСА_1, житловою площею 54,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на праві приватної власності. (а.с.16-19).

Як слідує з витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек №15578777 від 21 листопада 2007 року та витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №15578273 від 21 листопада 2007 року обтяження предмету іпотеки за договором іпотеки №341-07/1 від 21 листопада 2007 року було зареєстровано в Державному реєстрі іпотек за реєстраційним №6071879 та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним № 6071680 (а.с.20, 21).

Рішенням Рівненського міського суду по справі №2-7138/2008 за позовом ОСОБА_2 до Виконкому Рівненської міськради визнано за ОСОБА_2 право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 (а.с.34-35).

Право приватної власності за ОСОБА_2 на реконструйовану квартиру було зареєстровано КП Рівненське міське бюро технічної інвентаризації 08 вересня 2008 року, в реєстрову книгу №20, номер запису 149-16089, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно НОМЕР_1 (а.с.36).

24 березня 2009 року приватним нотаріусом Стафійчук С.Є. вилучено обтяження з Державного реєстру іпотек щодо квартири АДРЕСА_1 на підставі листа РФ ВАТ «КРЕДОБАНК» №10-357/09 від 20 березня 2009 року в якому Рівненська філія просила зняти заборону на відчуження заставленого майна, а саме - чотирикімнатної квартири, загальною площею 78,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.146-150, 162).

25 березня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. (а.с.37-39, 40).

Того ж, 25 березня 2009 року між ОСОБА_3 та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Рівне було укладено нотаріально посвідчений договір безоплатної передачі нерухомого майна у власність, згідно якого квартира № АДРЕСА_1 була безоплатно передана ОСОБА_3 у власність квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне (а.с.41-42, 43).

27 березня 2009 року начальником Рівненського гарнізону видано розпорядження №8 про оформлення вищезазначеної квартири як службової (а.с.48).

14 квітня 2009 року рішенням виконкому Рівненської міськради №67 зазначену квартиру зареєстровано як службову квартиру КЕВ м. Рівне Рівненського гарнізону, та погоджено наказ №36 від 03 квітня 2009 року тимчасово виконуючого обов'язки начальника КЕВ м. Рівне Рівненського гарнізону у частині надання службової 4-кімнатної квартири АДРЕСА_1 площею 53,9 кв.м. військовослужбовцю ОСОБА_7 на склад сім'ї із чотирьох осіб (а.с.49).

27 квітня 2009 року ОСОБА_7 було видано ордер на житлове приміщення №6907 на право зайняття житлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.50).

19 серпня 2011 року виконкомом Рівненської міськради було прийнято рішення №136, про виключення з числа службових квартир КЕВ м. Рівне вказану квартиру (а.с.51).

05 жовтня 2011 року Управлінням ЖКГ виконкому Рівненської міськради було винесено наказ № 483/01 про передачу спірної квартири у приватну власність ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (а.с.52-53).

Як вбачається з Інформаційних довідок №86521117 від 05 травня 2017 року та №89572755 від 14 червня 2017 року спірна квартира належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (а.с.57-58, 146-150).

Згідно з ч. 1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема відчужувати предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» окремі правочини щодо іпотечного нерухомого майна, вчинені без згоди іпотекодержателя, можуть бути визнані недійсними за позовом іпотекодержателя. Так, правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

У п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», судам роз'яснено, що окремі правочини щодо іпотечного нерухомого майна, вчинені без згоди іпотекодержателя, можуть бути визнані недійсними за позовом іпотекодержателя. Так, правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року в справі № 6-308цс16.

Відповідно до п. 1.7. та 4.1.4. договору іпотеки № 341-07/1 від 21 листопада 2007 року передбачено, що на строк дії цього договору предмет іпотеки залишається у володінні та користуванні іпотекодавця та зобов'язано іпотекодавця не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, найм, не передавати в наступну заставу тощо), не поселяти і не прописувати інших осіб, не видавати довіреності на користування та/або розпорядження Предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньо письмової згоди на це від іпотекодержателя.

Як вбачається з тексту листа іпотекодержателя ВАТ «КРЕДОБАНК» від 20 березня 2009 року вих. №10-357/09, банк просив приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу зняти заборону на відчуження заставленого майна - чотирикімнатної квартири, загальною площею 78,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка була накладена за р. №2503 згідно договору іпотеки №341-07/1 від 21 листопада 2007 року.

Місцевий суд дійшов вірного висновку, що фактично такими своїми діями банк надав згоду ОСОБА_2 на відчуження спірного нерухомого майна, а договір купівлі-продажу квартири, укладений між відповідачами 25 березня 2009 року не може вважатись таким, що укладений без згоди позивача, а відтак не знайшов підстав для визнання недійсним цього договору купівлі-продажу квартири укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та відповідно наступного правочину із відчуження спірної квартири - договору безоплатної передачі нерухомого майна у власність від 25 березня 2009 року, укладеного між ОСОБА_3 та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Рівне.

Належних та допустимих доказів винуватості посадової особи банку - заступника директора РФ ВАТ «КРЕДОБАНК» ОСОБА_5, який підписав зазначений вище лист від 20 березня 2009 року вих. №10-357/09, у перевищенні службових повноважень чи зловживання ними в справі немає.

Отже, посилання ПАТ «КРЕДОБАНК» про те, що банк не давав згоди на зняття заборони та відчуження та не надсилав її приватному нотаріусу Рівненського міського нотаріального округу Стафійчук С.Є. про зняття заборони на відчуження заставного майна за №10-357/09 від 20 березня 2009 року не заслуговує на увагу.

Інші докази в справі досліджувались місцевим судом і в своїй сукупності не є достатніми для висновку про не надання згоди банком на зняття заборони та відчуження спірного нерухомого майна та не спростовують вищенаведеного висновку про її наявність.

Таким чином, апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції були всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, понесені апелянтом судові витрати зі сплати судового збору покладаються на нього.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 березня 2018 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 5 вересня 2018 року.

Головуючий С.В.Боймиструк

Судді : С.В.Хилевич

С.С.Шимків