Рішення № 76247463, 27.08.2018, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/704/18

Провадження № 2-813/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2018 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Бондаренко Є.І.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, третя особа - підприємство по обслуговуванню житла Української міської ради Обухівського району Київської області, про визначення порядку володіння та користування квартирою, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_3, орган опіки та піклування Обухівської районної державної адміністрації Київської області, про визначення порядку користування, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про визначення порядку користування, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням в якій указав на те, що йому належить ? частка квартири АДРЕСА_1, також співвласниками квартири є ОСОБА_6 та ОСОБА_3, яким належать кожному по ? частки квартири. Конкретне користування квартирою не визначено, будинок в якому розміщена квартира знаходиться на балансі Підприємства по обслуговуванню житла Української міської ради Обухівського району Київської області, тому самостійно розділити спірну квартиру в натурі або переобладнати її, виділивши кожній стороні ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами вони не можуть, позивач просить визначити порядок користування спірною квартирою ОСОБА_1 житлову кімнату - 3 площею 16,1 кв.м. та вбудовану шафу 6,5 кв.м., а відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_6 - житлову кімнату - 1 площею 13,3 кв.м., кімнату 2 - площею 11,6 кв.м., лоджію 3,0 кв.м., у спільному користуванні залишити підсобні приміщення: кухню, вбиральню, коридор, вбудовану шафу 0,6 кв.м.

Під час розгляду справи представник неповнолітнього ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подала зустрічний позов в обґрунтування якого зазначила, що з лютого 2013 року внаслідок постійних непорозумінь щодо сплати комунальних платежів між сторонами було здійснено поділ рахунків, крім цього попри заперечення інших співвласників позивачем одноосібно зайнято два приміщення квартири, що за своєю площею перевищують належну йому частину, тому просила встановити порядок користування спірною квартирою виділивши в особисте користування ОСОБА_6 житлову кімнату 2, загальною площею 13.3 кв.м., лоджію площею 3,0 кв.м., ОСОБА_3 житлову кімнату 8 площею 16,1 кв.м. та вбудовану шафу 7 площею 6,5 кв.м., ОСОБА_1 житлову кімнату 3 площею 11,6 кв.м., інші приміщення залишити в спільному користуванні.

11 квітня 2018 року винесено ухвалу про прийняття позовної заяву до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі.

01 червня 2018 року винесено ухвалу про прийняття зустрічної позовної заяви, вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.

06 липня 2018 року винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні первісний позов підтримав повністю, проти зустрічного позову заперечив повністю та вказав, що в спірній квартирі не проживає, оскільки відповідачі не пропускають його, змінили замок, вселили квартиранта, після завданих тілесних ушкоджень чоловіком ОСОБА_7 потрапив до лікарні, постійно лунають погрози з їхнього боку, забороняють користуватись квартирою, водою, тому просить усунути перешкоди в користуванні спірною квартирою, встановивши порядок користування квартирою.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні первісний позов підтримала повністю, проти зустрічного позову заперечила повністю, зазначила, що позивач є власником ? частини квартири, відповідачі є співвласниками квартири. Позивач не може вільно користуватись своєю часткою квартири, а фактично користується кімнатами 7,8, в той час як опікун ОСОБА_6, разом із сім'єю фактично проживає у квартирі, що є незаконно. Позивачу відповідачами здійснюється перешкоджання у користуванні спірним житлом, змінено замки, після чого позивачем були неодноразові звернення до органів поліції про порушення права користування приміщенням.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні проти первісного позову заперечила, зустрічний позов підтримала та просила його задовольнити, вказала, що являється опікуном ОСОБА_6 та проживає разом з ним у спірній квартирі у кімнаті 2, але зареєстрована в іншому будинку. Позивачу не чинили перешкоди в користуванні спірною квартирою, замки не міняли та не забороняли користуватись кімнатою, в 2013 році були розділені рахунки порівну на позивача та відповідача ОСОБА_3, оскільки були непорозуміння щодо сплати комунальних послуг.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в судовому засіданні проти первісного позову заперечив, зустрічний позов підтримав та просив його задовольнити, зазначив, що позивачу належить менша частка спірної квартири, перешкод у користуванні його власністю відповідачі не чинять.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти первісного позову заперечила, зустрічний позов підтримала та просила його задовольнити, вказала, що позивач являється бувшим чоловіком її матері, вони розлучились, після чого він залишився проживати в спірній квартирі, в кімнаті 8.

Треті особи - підприємство по обслуговуванню житла Української міської ради Обухівського району Київської області та орган опіки та піклування Обухівської районної державної адміністрації Київської області в судове засідання не з'явились, подали суду клопотання з прохання розглядати справу за відсутності їхнього представника.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги первісного позову та зустрічного позову підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно інформації з Дердавного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно квартира на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_1 у рівних частках по ? частині.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 померла, відповідно свідоцтва про смерть.

Відповідно свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_3 є спадкоємцем ? частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Спірна квартира загальною площею 69,20 кв.м., житловою площею 41, 0 кв.м. складається із 3-х житлових кімнат, 1 кімната площею 13,3 кв.м., 2 кімната площею 11,6 кв.м., 3 кімната площею 16,1 кв.м., кухня площею 8,7 кв.м., вбиральна площею 3,5 кв.м., коридор 5,9 кв.м., вбудована шафа площею 7,1 кв.м., що складається з двох окремо розташованих шаф площею 0,6 кв.м. та 6,5 кв.м., лоджія площею 3,0 кв.м., що підтверджується копією технічного паспорта на Квартиру за №352/188 від 02.03.2009 року.

Згідно довідки №372 від 21.02.2018 року, виданої підприємством по обслуговуванню житла Української міської ради Обухівського району Київської області у спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровано три особи: ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_6, які є співвласниками квартири.

Судом встановлено у судовому засіданні, що на даний момент у квартирі проживає ОСОБА_1 у житловій кімнаті 3 площею 11,6 кв.м., ОСОБА_3 у житловій кімнаті 8 площею 16,1 кв.м., ОСОБА_6 у житловій кімнаті 2 площею 13,3 кв.м. Інші приміщення квартири перебувають у спільному користуванні співвласників.

Із змісту позовів, а також пояснень учасників справи вбачається, що угоди про порядок користування спільним майном співвласниками не досягнуто.

Виходячи з того, що житлова площа квартири складає 41,0 кв.м. і вона на праві спільної часткової власності належить трьом особам, суд прийшов до висновку, що на кожного з співвласників припадає по 13,6 кв.м. житлової площі.

ОСОБА_1 просить виділити йому у користування житлову кімнату 3 площею 16,1 кв.м. та вбудовану шафу 6,5 кв.м., а відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_6 житлову кімнату 1 площею 13,3 кв.м. та кімнату 2 площею 11,6 кв.м. лоджію 3,0 кв.м., а кухню, вбиральню, коридор, вбудовану шафу 0,6 кв.м. залишити у спільному користуванні.

В свою чергу відповідач ОСОБА_7 просить виділити в особисте користування ОСОБА_6 житлову кімнату 2 загальною площею 13,3 кв.м., лоджію площею 3,0 кв.м., ОСОБА_3 житлову кімнату 8 площею 16,1 кв.м., та вбудовану шафу 7 площею 6,5 кв.м., інші приміщення 1, 4, 5, 6, залишити в спільному користуванні.

Однак, вищезазначені варіанти встановлення порядку користування квартирою не враховують права та законні інтереси інших співвласників квартири.

Частиною 3 ст. 319 ЦК України передбачено, що усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

У даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов'язковим.

Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно.

При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

За таких обставин, враховуючи, розмір часток співвласників у власності, розмір житлової площі, яка припадає на кожного співвласника, стать співвласників квартири, що дозволяє їм спільно користуватися неізольованими приміщеннями та встановлений порядок користування квартирою на даний момент, суд вважає можливим встановити наступний порядок користування житловим приміщенням: виділити у особисте користування ОСОБА_1 житлову кімнату № 3 площею 11,6 кв.м, ОСОБА_6 житлову кімнату № 2 площею 13,3 кв.м, ОСОБА_3 житлову кімнату № 8 площею 16,1 кв.м. та нежитлове приміщення № 7 площею 6,5 кв.м, інші нежитлові приміщення квартири залишити у спільному користуванні.

Для окремого виділення вбудованої шафи площею 6,5 кв.м. позивачу та лоджію площею 3,0 кв.м. відповідачам суд не вбачає підстав, тому залишає їх у спільному користуванні.

Суд вважає, що саме такий варіант порядку користування квартирою найбільш буде враховувати частки сторін у власності на спірне житлове приміщення та інтереси неповнолітньої дитини, що не в повній мірі враховано запропонованими обома сторонами варіантами.

Враховувати інтереси осіб, які не є сторонами у справі та є членами сім'ї опікуна неповнолітньої дитини, суд не вбачає правових підстав, оскільки ці особи не набули право користування спірним житловим приміщенням, тому при визначенні найбільш прийнятного варіанту порядку користування враховуються лише права та законні інтереси сторін, які є власниками або ж мають право користування спірним житловим приміщенням.

Також слід урахувати, що відповідно до пояснень сторін за ініціативою ОСОБА_1 було розподілено особові рахунки по спірній квартирі у ПОЖ виконкому Української міськради, однак нотаріально посвідченого договору не укладалось, тому у передбачений законом спосіб між сторонами не було вирішено питання про встановлення порядку користування житловим приміщенням.

Згідно ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладені вище обставини, вирішуючи спір на підставі наявних у справі доказів, суд вважає, що доводи первісного та зустрічного позову лише частково ґрунтуються на законі та матеріалах справи, тому обидва позови слід задовольнити в межах доведених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 109, 259, 263-265, 268, 273, 282, 365 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 322, 355, 365, 368, 383, 386, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 50, 150, 151, 155, 162 Житлового кодексу України, ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд,

ВИРІШИВ:

Первісний та зустрічний позов задовольнити частково.

Встановити порядок користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, виділивши у особисте користування ОСОБА_1 житлову кімнату № 3 площею 11,6 кв.м, ОСОБА_6 житлову кімнату № 2 площею 13,3 кв.м, ОСОБА_3 житлову кімнату № 8 площею 16,1 кв.м. та нежитлове приміщення № 7 площею 6,5 кв.м, інші нежитлові приміщення квартири залишити у спільному користуванні.

В задоволенні інших позовних вимог первісного та зустрічного позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 05.09.2018 року.

Суддя М.В.Кравченко