Ухвала суду № 76220198, 29.08.2018, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

_____________________

Справа № 520/9222/15-ц

Провадження № 6/520/363/18

УХВАЛА

29.08.2018

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Петренка В.С.

за участю секретаря – Шевчук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву ОСОБА_2 державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4, -

ВСТАНОВИВ:

19.07.2018року ОСОБА_2 державний виконавець Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою, в якій просить суд тимчасово обмежити ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН2906015946, НОМЕР_1, виданий 27.09.1995р. Київським РВ в Одеській області) у праві виїзду за межі України до виконання рішення суду по справі №520/9222/15-ц, який видав Київський районний суд м. Одеси 12 жовтня 2016 року.

Вимоги заяви головний державний виконавець Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що на виконанні у Другому Приморському відділі державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 ГТУЮ в Одеській області перебуває виконавче провадження №В-12/247/54981549 з примусового виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Одеси №520/9222/15-ц, виданого 12.10.2016року про стягнення з ОСОБА_4на користь ПАТ «УкрСоцбанк» грошової суми у розмірі 1 474 643,60грн.

Боржником у добровільному порядку рішення суду не виконано.

Оскільки боржником ОСОБА_4рішення суду не виконується, ОСОБА_2 державний виконавець Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 був вимушений звернутися до суду з вказаною заявою.

Згідно ч.4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу заяву було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 20.07.2018року було прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за заявою головного державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 ОСОБА_3 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника. Призначено заяву головного державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 ОСОБА_3 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м.Одеси. Витребувано у Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 для огляду у судовому засіданні оригінал матеріалів виконавчого провадження ВП №54981549 з виконання виконавчого листа №520/9222/15-ц, який видав 12.10.2016року Київський районний суд м. Одеси про стягнення грошової суми у розмірі 1 474 643,60грн. з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСоцбанк». Явку державного виконавця в судове засідання визнати обов’язковою.

ОСОБА_2 державний виконавець Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, за допомогою телефонограми, у судове засідання 23.07.2018року не з’явився, у зв’язку з чим, розгляд подання було відкладено на 29.08.2018року.

У судове засідання 29.08.2018року, не зважаючи на те, що явку державного виконавця було визнано обов’язковою, ОСОБА_2 державний виконавець Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 знову не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне у матеріалах заяви, про поважність причин відсутності суд не повідомив, витребуваний судом оригінал матеріалів виконавчого провадження не надав.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви, виходячи з наступного.

З матеріалів заяви вбачається, що на виконанні у Другому Приморському відділі державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 ГТУЮ в Одеській області перебуває виконавче провадження ВП №54981549 з примусового виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Одеси №520/9222/15-ц, виданого 12.10.2016року про стягнення з ОСОБА_4на користь ПАТ «УкрСоцбанк» грошової суми у розмірі 1 474 643,60грн.

Зі змісту заяви також вбачається, що боржником у встановлений державним виконавцем самостійний строк для виконання виконавчого документу заборгованість не сплачена.

24.10.2017року постановою ОСОБА_2 державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 про арешт майна боржника, було накладено арешт на все рухоме та все нерухоме майно, що належить боржнику - ОСОБА_4.

Згідно відповідей, отриманих на запити, за боржником - ОСОБА_4транспортні засоби не зареєстровані, як платник податків в органах ДПС не перебуває, інформація щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податків, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня, пенсію в органах Пенсійного фонду України не отримує, за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи інформацію в органах Пенсійного фонду України не знайдено.

Згідно акту державного виконавця від 09.02.2018року, виходом за адресою: АДРЕСА_1, для перевірки місця мешкання боржника з’ясовано, що з зазаче6ною адресою боржник не мешкає.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ч.4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов’язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони зобов’язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов’язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Боржник зобов’язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п’яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з’являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов’язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до положень пункту 5 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» вiд 21.01.1994 року № 3857-XII громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, зокрема, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.

Разом із тим, в сенсі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, яка є частиною національного законодавства, та ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Питання про визначення поняття "ухилення" боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду чинне законодавство не розкриває.

Статтею 90 Закону № 606-XIV передбачена відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення вимог цього Закону.

Разом з тим чинне законодавство не містить визначення поняття "ухилення", практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня.

Як роз’яснив Верховний суд України в Узагальненні судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 у сучасній українській мові слово "ухилення" тлумачиться так:

1) відступати, відхилятися, вивертатися; 2) намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь; уникати; 3) навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.

Отже, з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а саме за ухилення від їх виконання.

У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду необхідно з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання – тобто він має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів у кожному конкретному випадку визначається судом.

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

У зв'язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону № 606-XIV, зокрема, вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; ненадання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; неявка за викликом державного виконавця; неповідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб тощо.

Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов’язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Зважаючи на те, що під час розгляду подання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України обов’язковою є участь державного виконавця, процесуальною формою вирішення цього питання має бути саме судове засідання. Сторони виконавчого провадження чи інші особи, які беруть участь у виконанні рішення суду чи мають іншу юридичну заінтересованість у справі, про час і місце цього судового засідання не повідомляються і на нього не викликаються.

Загальні принципи розгляду подання державного виконавця, що передбачає його обов’язкову участь у судовому засіданні, викладені в Узагальнені судової практики Верховного суду України щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Так, відповідно до Узагальнення судової практики Верховного суду України розгляд подання повинен здійснюватися в день його надходження (за наявності необхідних документів), але не пізніше наступного дня його надходження до суду. Оскільки ЦПК України передбачено негайний розгляд справи, що унеможливлює повідомлення державного виконавця про дату розгляду подання шляхом направлення судової повістки з повідомленням про вручення, в аналізі судової практики ВСУ звертав увагу, що державний виконавець може бути повідомлений про дату судового засідання за допомогою телеграми, факсу, а також кур’єром із зворотною розпискою, електронною поштою, телефонограмою.

У випадку необхідності з’ясування судом обґрунтованості внесеного подання явку державного виконавця до суду може бути визнано обов’язковою. У випадку неявки до суду державного виконавця, якщо його явку визнано судом обов’язковою, та/або неподання до суду витребуваних документів виконавчого провадження суд повинен відмовляти у задоволенні подання.

Так, представник ДВС, явку якого було визнано обов’язковою, будучи повідомленим про час і місце судових засідань за допомогою телефонограми та направлення на його адресу судової повістки, у судові засідання не з’явився, жодного доказу неможливості забезпечити явку представника ДВС у судові засідання не надав.

Крім того, витребуваних документів виконавчого провадження також не надав.

Проаналізувавши встановлені обставини, приймаючи до уваги повторну неявку державного виконавця, повідомленого належним чином про розгляд подання, приймаючи до уваги не надання витребуваних документів виконавчого провадження, та з урахуванням Узагальнень, наданих Верховним Судом України, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4.

Керуючись ст. 441 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН2906015946, НОМЕР_1, виданий 27.09.1995р. Київським РВ в Одеській області) – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга подається протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Ухвалу складено 03.09.2018року.

Суддя Петренко В. С.