Постанова № 76219864, 30.08.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №477/2010/17 30.08.2018

Провадження №22-ц/784/852/18

Категорія 23

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 серпня 2018 року м. Миколаїв

справа № 477/2010/17

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Гавор В.Б.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «БАЯ», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «БАЯ-АГРО», про розірвання договору оренди землі за апеляційною скаргою приватного підприємства «БАЯ» на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області, ухвалене 28 березня 2018 року під головуванням судді Козаченка Р.В. у приміщенні цього суду, повний текст якого складений 30 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства «БАЯ» (далі - ПП «БАЯ») про розірвання договору оренди землі.

Позивач вказувала, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 28 липня 2004 року є власником земельної ділянки площею 4,5 га., розташованої на території Грейгівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 05 серпня 2008 року між нею та ПП «БАЯ» був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки, який був зареєстрований у МРФ ДП «Центр ДЗК», про що у державному реєстрі земель вчинено запис за № 040804509181 від 19 серпня 2008 року. Термін дії вказаного договору складає 49 років. Умовами договору передбачена щорічна сплата орендної плати у розмірі 2 % від оціночної вартості земельної ділянки у гривнях або натуральною формою за згодою. Зазначала, що всупереч умовам договору оренди орендну плату за 2015 та 2016 роки відповідач не сплачував, що підтверджується довідками № 63 від 28.10.2016 року, № 6 від 17.01.2017 року. У зв'язку з порушенням строку сплати орендної плати вона була позбавлена можливості отримати матеріальні блага, на які вона розраховувала при укладенні вказаного договору оренди.

Посилаючись на викладене, просила розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 05 серпня 2018 року між нею та ПП «БАЯ», зареєстрований 19 серпня 2008 року у МРФ ДП «Центр ДЗК» за № 040804509181 щодо земельної ділянки площею 4,5 га., розташованої на території Грейгівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 28.07.2004 року, виданого Жовтневою районною державною адміністрацією від 28.07.2004 року, у зв'язку з чим зобов'язати відповідача негайно передати їй вказану земельну ділянку в стані, придатному для цільового використання.

Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 31 січня 2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «БАЯ-АГРО».

Відповідач позов не визнав, посилаючись на його недоведеність. Вказував, що відсутні підстави для розірвання договору через систематичну несплату орендної плати, так як фактично розмір орендної плати сторонами не був визначений, бо повинен був розраховуватися з оціночної вартості землі, однак така оцінка не була проведена.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір оренди землі, укладений 05 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ПП "БАЯ", зареєстрований 19 серпня 2008 року в Миколаївській регіональній філії державного підприємства "Центр ДЗК" за номером 040804509181. Стягнуто з ПП "БАЯ" на користь ОСОБА_1 відшкодування судового збору в сумі 640грн.

В апеляційній скарзі ПП «БАЯ», посилаючись на незаконність рішення, помилковість висновків суду щодо доведеності позову та щодо тлумачення умов спірного договору, просило рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу ПП «БАЯ» без задоволення.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 2 серпня 2018 року зобов'язано ПП «БАЯ» повернути позивачці ОСОБА_1 належну їй земельну ділянку площею 4,5 га., розташовану на території Грейгівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, кадастровий номер НОМЕР_1, яка була передана цьому підприємству за договором оренди від 19 серпня 2008 року.

Вказане додаткове рішення суду на час апеляційного розгляду даної справи в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до наступного.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 28 липня 2004 року є власником земельної ділянки площею 4,5 га., розташованої на території Грейгівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 05 серпня 2008 року між нею та ПП «БАЯ» був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки, який був зареєстрований у МРФ ДП «Центр ДЗК», про що у державному реєстрі земель вчинено запис за № 040804509181 від 19 серпня 2008 року.

Відповідно до п. 9 та п. 11 договору, орендна плата на рік складає 2 % від оціночної вартості земельної ділянки у гривнях або натуральною платою за згодою, і повинна була вноситися не пізніше 1 листопада поточного року. Розмір орендної плати повинен переглядатися один раз на три роки.

Пунктом 38 договору оренди його дія може бути припинена шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати

Відповідно до частини першої статті 32 зазначеного Закону на вимогу однiєї iз сторiн договiр оренди землi може бути достроково розiрваний за рiшенням суду в разi невиконання сторонами обов'язкiв, передбачених статтями 24 i 25 цього Закону та умовами договору, а також на пiдставах, визначених ЗК України та iншими законами України.

Пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України встановлено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Підставами для захисту прав орендодавця на підставі вищевказаних норм, є саме систематичність (два та більше випадків) несплати орендної плати передбаченої договором, як підстави для розірвання як договору оренди так і договору суборенди земельної ділянки, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

На підтвердження несплати орендної плати за 2015 та 2016 роки позивачем були надані суду довідки ПП «БАЯ» від 28 жовтня 2016 року за вих. № 63 та від 17 січня 2017 року за вих. № 6, відповідно до яких в зазначені роки ОСОБА_2 було нараховано, але не виплачено орендну плату в сумі 2139 грн. за кожен рік (а.с. 9, 10).

Судом першої інстанції при оцінці даних письмових доказів обґрунтовано не прийняті до уваги посилання відповідача на їх неналежність, оскільки в них не міститься відомостей, що заборгованість виникла через несплату оренди саме за оскаржуваним договором.

Так, на спростування вказаних довідок ПП «БАЯ» ніяких доказів не надано, з пояснень представників сторін не вбачається, що сторонами були укладені ще якісь договори оренди стосовно інших земельних ділянок позивачки.

До того ж відповідач фактично і не стверджував, що сплачував орендну плату позивачці за 2015 та 2016 роки, посилаючись на неможливість її розрахунку за відсутністю оціночної вартості землі.

Встановивши, що позивач понад два роки (тобто, систематично) не отримує орендну плату за договорами оренди землі, відповідачем не доведено, що ним проводилось виплата орендної плати позивачу за 2015 та 2016 роки, і таке порушення умов договору є істотним для ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., для якої неотримання орендна плата, на яку вона розраховувала, є істотним порушення договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для розірвання укладеного 05 серпня 2008 року ОСОБА_1 та ПП «БАЯ» договору оренди землі.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про недоведеність позову ОСОБА_1 є безпідставними.

Розраховуючи у мотивувальній частині рішення розмір належної до сплати позивачу заборгованості відповідача по орендній платі за 2015-2016 роки суд першої інстанції фактично вийшов за межі заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, оскільки стягнення такої заборгованості не було предметом позову. Разом із тим, це не впливає на результати розгляду даного спору судом, оскільки факт невиплати відповідачем протягом двох років у передбачені договором строки безспірної орендної плати, яка зазначена у довідках ПП «БАЯ» (а.с. 9, 10), матеріалами справи доведений, що відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» є підставою для розірвання договору оренди землі.

За такого, посилання апеляційної скарги на помилковість зробленого судом розрахунку заборгованості та невірне тлумачення умов спірного договору не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не спростовують висновків суду по суті вирішення позову ОСОБА_1

Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін відповідно до статті 375 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «БАЯ» залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий В.В Коломієць

Судді: О.О. Данилова

Н.О. Шаманська

Повний текст судового рішення складено 4 вересня 2018 року