Ухвала суду № 76199190, 03.09.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/204/17

Провадження № 22-ц/779/1187/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Сабадах Б.В.

Суддя-доповідач Девляшевський

У Х В А Л А

03 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі судді Девляшевського В.А.,

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду, ухвалене головуючим суддею Сабадахом Б.В. 14 лютого 2017 року, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Рішенням Косівського районного суду від 14 лютого 2017 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.03.2012 в загальному розмірі 22333 грн 22 коп., а також 1600 грн сплаченого судового збору.

27 серпня 2018 року представником ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій міститься прохання у зв'язку із недодержанням судом норм матеріального і процесуального права скасувати повністю оскаржене рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості. Крім цього, представник апелянта просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення у зв'язку з тим, що оскаржене рішення не було надіслано ОСОБА_1 як стороні у справі.

У відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» зазначив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974 256), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

У рішенні в справі «Каракуця проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.

Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Дана справа перебувала у провадженні Косівського районного суду з лютого 2017 року, і апелянт був обізнаний про її розгляд, оскільки в матеріалах справи містяться: документальні докази направлення сторонам судових повідомлень, заява від 14.02.2017 ОСОБА_1, в якій він визнає пред'явлений до нього позов та просить розглянути справу у його відсутності (а.с.45).

Ніяких об'єктивних документальних доказів того, що названа заява складена і підписана не ОСОБА_1, а подана від його імені невідомою особою, апеляційному суду не надано. Тому немає підстав не приймати цю заяву до уваги.

Копію рішення Косівського районного суду від 14 лютого 2017 року в даній справі ОСОБА_1 надіслано 17 лютого 2017 року, про що в матеріалах справи є відповідний супровідний лист (а.с. 52).

Крім цього, апелянт мав можливість довідатися про ухвалене у справі рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень.

В силу приписів ст. ст. 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

У пункті 40 справи «Пономарьов проти України» (№ 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Враховуючи викладене, вважаю, що у відповідності із ч.2 ст. 358 ЦПК України в разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення незалежно від поважності причин пропуску, та відсутності фактів неповідомлення відповідача про розгляд справи, немає правових підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження та для відкриття апеляційного провадження. Тому у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 358, 390 ЦПК України, суддя

у х в а л и в :

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду від 14 лютого 2017 року в даній справі відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення її копії.

Суддя В.А. Девляшевський