Ухвала суду № 76223392, 28.08.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/1605/16-к

Провадження № 11-сс/779/275/2018

Категорія ст.183 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Юрчак Л. Б.

Суддя-доповідач Шкрібляк

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:

головуючого-судді Шкрібляка Ю.Д.,

суддів Гриновецького Б.М., Повзла В.В.,

з участю секретаря с/з ОСОБА_1,

прокурора Хомика А.П.,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську матеріали за апеляційною скаргою (далі АС) захисника ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Калуського міськрайонного суду від 12 травня 2017 року, про обрання щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Калуського міськрайонного суду від 12 травня 2017 року задовольнено клопотання слідчого від 29.04.2016 року, яке погоджене з прокурором та застосовано щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурор та слідчий довели наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК),зокрема прокурором доведено, що підозрювана ОСОБА_3 оголошена у міжнародний обшук, враховано, що ухвалами слідчого судді від 11.05.2016 року, 08.11.2016 року та 10.05.2017 року уже надавався дозвіл на затримання ОСОБА_3, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною інкримінованого її кримінального правопорушення, підтверджуються наявними в матеріалах кримінального провадження доказами. З урахуванням тяжкості інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі КК), слідчий суддя дійшов висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у своєму клопотанні, дають підстави вважати, що застосування більш м’якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов’язків та запобіганню ризиків, і є співмірним та доцільним для забезпечення дієвості кримінального провадження, в тому числі щодо запобігання вчиненню нею інших кримінальних правопорушень.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваної ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_2 подав АС, в якій покликається на незаконність та необґрунтованість ухвали, оскільки вона порушує законні права та інтереси його підзахисної, а також те, що слідчий суддя, розглядаючи дане клопотання, всебічно не з’ясував усіх обставин, з якими закон пов’язує можливість застосування до підозрюваної такого виняткового заходу забезпечення кримінального провадження, як тримання під вартою.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову, якою відмовити слідчому у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3

Під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_2 пояснив, що він повністю підтримує подану ним АС, просить ухвалу слідчого судді скасувати, як незаконну, оскільки вона постановлена з грубим порушенням законодавства та міжнародних норм права. Апелянт зазначив, що його підзахисна необгрунтовано, на перекоанння слідчого і прокурора має статус підозрюваної, оскільки підозра не грунтується на вимогах КПК, а її повідомлення не відбулося, як і не відбулося законність вручення підозри особі, яка встановлена законодавством у разі відсутності підозрюваної особи.

Заслухавши доповідь судді Шкрібляка Ю.Д., пояснення захисника ОСОБА_2, який підтримав подану АС, просить задовольнити апеляційні вимоги; пояснення прокурора Хомика А.П., який вважає АС захисника ОСОБА_2 безпідставною, просить залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді – без зміни; перевіривши матеріали за клопотанням слідчого, які надійшли з Калуського міськрайонного суду та оглянувши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи і мотиви АС, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

У відповідності до ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказаних вимог закону слідчий суддя не дотримався.

Покликання захисника ОСОБА_2 в АС на те, що слідчий суддя безпідставно обрав щодо його підзахисної ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді взяття під варту, є обґрунтованими, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, по якому двічі приймалися судові рішення, слідчий суддя, відповідно до ст. 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК, крім випадків, передбачених ч.5 ст. 176 КПК.

Згідно ч. 6 ст. 193 КПК слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею належно не дотримані.

Як вбачається з ухвали слідчого судді та матеріалів судової справи, СВ Калуським МВ УМВС в Івано-Франківській області здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження № 12013090170001756 за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) , вчинене у особливо великих розмірах, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.12.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.190 КК.

19 травня 2015 року ОСОБА_3 складено повідомлення про підозру, вказане повідомлення отримала ОСОБА_4 20 травня 2015 року.

20 травня 2015 року досудове розслідування у даному кримінальному провадженні зупинено на підставі п.2 ч.1 ст280 КПК.

26 січня 2017 року підозрювану ОСОБА_3 оголошено в міжнародний розшук.

12 травня 2017 року ухвалою слідчого судді Калуського міськрайонного суду обрано щодо підозрюваної ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обираючи щодо підозрюваної ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді взяття під варту, судом належним чином не перевірено, чи в матеріалах кримінального провадження є достатні дані, що підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.190 КК.

Відповідно до положень ч.1 ст. 42 КПК, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

19.05.2015 року прокурором було погоджено повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК.

Згідно п.3 ч.1 ст. 276 КПК, повідомлення про підозру обов’язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Як вбачається із повідомлення про підозру від 19.05.2015 року воно не містить відмітки про його вручення ОСОБА_5. В той же час, в повідомленні про підозру міститься підпис особи під іменем ОСОБА_4, та зазначена дата отримання 20.05.2015року. Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. За змістом ст. 111 КПК повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію, а згідно ч.2 цієї статті Повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов’язковою. Відповідно до ч.3 ст. 111 КПК повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи. За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 135 глави 11 КПК: 1. Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. 2. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім’ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. Колегія суддів зазначає, що в даному ж випадку ОСОБА_4, якій згідно матеріалів кримінального провадження було вручено повідомлення про підозру, не є і ніколи не була членом сім’ї ОСОБА_3, ніколи з нею не проживала, не була представником ЖЕО за місцем проживання (реєстрації) ОСОБА_3, чи представником адміністрації за її місцем роботи. Тобто повідомлення про підозру від 19.05.2015 року, слідчий Свідерський А.В. вручив особі, щодо якої немає жодних об’єктивних даних хто вона така, і яке відношення вона має до ОСОБА_3 в контексті ст. 135 КПК, як особи, якій може бути вручене повідомлення про підозру. Окрім того, 03.05.2015 року, будучи допитана як свідок ОСОБА_6 пояснила, що являється рідною сестрою ОСОБА_3, а також, що син останньої ОСОБА_7 проживає в м. Калуші і його вона бачила близько 3-х місяців назад. Також, будучи допитана як свідок ОСОБА_4 03.12.2015 року пояснила, що син ОСОБА_3 - Іван разом із дружиною проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, а син ОСОБА_8 - в м.Калуші. В той же час, згідно довідки про зареєстрованих осіб КП «ЖЕО№4» вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрована із чоловіком ОСОБА_9 та сином ОСОБА_7 За таких обставин - відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 135 глави 11 КПК - вручення вищевказаного повідомлення про підозру ОСОБА_3 мало бути здійснене під розписку дорослому члену її сім’ї, яким є ОСОБА_7 або житлово-експлуатаційній організації - КП «ЖЕО№4». Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_7 01.02.2017 року допитувався в якості свідка. Саме йому, як члену сім’ї ОСОБА_3 - і необхідно було б вручити повідомлення про підозру.

Таким чином виходячи із вищезазначеного, слідчим не виконані передбачені процесуальним законом дії щодо повідомлення ОСОБА_3 про підозру та вручення їй цього повідомлення. Щодо доводів АС захисника ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_2 щодо неправильної правової кваліфікації кримінального правопорушення, а саме за ч.4 ст. 190 КК, є обґрунтованими, виходячи із наступного. Відповідно до положень 4 ст. 190 КК України - відповідальність за цією нормою кримінального закону настає, а саме: за шахрайство, вчинене особою в особливо великих розмірах або в складі організованої групи. Як вбачається із повідомлення про підозру від 19.05.2015 року - ОСОБА_3 своїми діями, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому у особливо великих розмірах, вчинила злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК. Тобто, кваліфікуючою ознакою інкримінованого ОСОБА_3 злочину - є особливо великий розмір. Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що така позиція сторони обвинувачення є незаконною, зважаючи на наступне. Відповідно до п. 4 примітки до ст. 185 КК - у статтях 185-187 та 189-191. 194 цього Кодексу в особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. Тобто, для кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 190 КК - необхідно наявність суми збитків (особливо великий розмір) яка в 600 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум на момент злочину. На момент часу, інкримінування вчинення злочину ОСОБА_3 - 23.06.2010 року, питання визначення сум неоподаткованого мінімуму для кваліфікації кримінальних правопорушень було визначено Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Так, відповідно до ст. 22.5 цього Закону передбачалося: Якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону для відповідного року (з урахуванням положень пункту 22.4 цієї статті). За змістом підпункту 6.1.1. пункту 6.1 ст. 6 вказаного Закону - податкова соціальна пільга (станом на 23.06.2010року) була встановлена у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку; (Підпункт 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 в редакції Закону N 2771-IV ( 2771-15 ) від 07.07.2005). Відповідно до ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» встановлено, що на 2010 рік мінімальна заробітна плата: у місячному розмірі: з 1 січня становить - 869 гривень. Тобто, зважаючи на вищевказані положення Законів, розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на момент інкримінування вчинення злочину ОСОБА_3 (23.06.2010 року) становив 50 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2010 року, і фактично соціальна пільга дорівнює 434,50грн. (а саме: 869 :50% = 434,50). За таких обставин, особливо великий розмір, який застосовується для кваліфікації дій за ч. 4 ст. 190 КК у даному випадку повинен фактично становити від 260700 гривень і більше (а саме. 434,50 неоподатковуваний мінімум для кваліфікації дій X 600 разів = 260700грн.). Уданому випадку, сума коштів, якими за версією слідства незаконно заволоділа ОСОБА_3 шахрайським чином у ОСОБА_10 становить значно менше, а саме 207992,60грн., тобто на 52707,40грн. менше, аніж це необхідно для кваліфікації за ч. 4 ст. 190 КК. Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом. Відповідно до положень ч.1 178 КПК, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обгрунтовуються відповідні обставини. Відповідно до ч. 1 ст. 277 КПК, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім’я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення. Колегія суддів зазначає, що в даному ж випадку повідомлення про підозру від 19.05.2015 року - взагалі не відповідає вимогам п. 5 ч. 1 ст. 277 КПК України, оскільки правова кваліфікація за ч. 4 ст. 190 КК України, є незаконною. Кримінальний процесуальний закон чітко вказує, що слідчому судді або суду необхідно обов'язково встановлювати наявність обгрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а при оцінці сукупності обставин у справі, необхідно враховувати вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення. З цього приводу також свою позицію надав Європейський суд з прав людини у пункті 175 рішення у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21.04.2011. Так, виходячи із позиції, висловленої у вищевказаному рішенні, слідчий суддя (суд), оцінюючи докази на предмет доведеності обставин, передбачених пунктом 1 частини першої статті 194 КПК України, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення. В даному випадку - жодні достовірні докази щодо правової кваліфікації злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК щодо ОСОБА_3 - немає. Також у справі Європейського суду з прав людини, у рішенні у справі "Кобець проти України" (справа N 16437/04) від 14 лютого 2008 року суд зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Відповідно до положень ст. 8 КПК, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а згідно ч.2 принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. За змістом ч. 1 ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а гідно ч. 2 цієї статті прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 12 КПК під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

В матеріалах міститься тільки одне клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 29.04.2016 року, хоча слідчим суддею по ньому постановлялось три ухвали, що на переконання колегії суддів, є неприпустимим. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді, є незаконною і підлягає скасуванню з прийняттям нової ухвали, відповідно до положень ст. 409 КПК. За таких обставин, АС захисника ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_2 підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 83, 194, 404, 405, 418, 419, 422 КПК, колегія суддів, –

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Калуського міськрайонного суду від 12 травня 2017 року щодо ОСОБА_3, - скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволеннні клопотання старшого слідчого СВ Калуського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області ОСОБА_11, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3

Ухвала оскраженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Ю.Д. Шкрібляк

Судді: Б.М. Гриновецький

ОСОБА_12