Ухвала суду № 76199185, 03.09.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13171/18

Провадження № 11-сс/779/288/2018

Категорія ст. 181 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Повзло

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

суддів Повзла В.В.,

Шкрібляка Ю.Д., Гриновецького Б.М.

з участю секретаря Василаш Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Розганюк Тетяни Євгенівни, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27.08.2018 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Івано-Франківського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області Голода Ю.А., у кримінальному провадженні №12018090010003163 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4, -

за участю: прокурора Поповича Н.М.

захисника Розганюк Т.Є.

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник Розганюк Т.Є., що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, просить ухвалу суду скасувати, як необґрунтовану та незаконну, обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що слідчий суддя не мотивував свого висновку в частині того, якими доказами підтверджуються встановлені ризики і чому не можна запобігти їм, застосувавши більш м'який запобіжний захід. Вважає, що заявлені прокурором ризики є припущенням, оскільки не підтверджені жодним доказом. На думку апелянта, немає підстав вважати, що підозрюваний буде переховуватися від органів досудового слідства, а тяжкість злочину та неминучість покарання не є достатніми для ухвалення рішення про тримання підозрюваного під вартою. В обґрунтування доводів щодо відсутності ризику впливу на свідків та потерпілих, апелянт посилається на те, що ОСОБА_4 визнає вину у вчиненому, та не має на меті ухилятися від кримінальної відповідальності, навпаки розкаюється у скоєному та має намір відшкодувати шкоду. Вважає, що запобігти вказаному ризику можливо поклавши на підозрюваного обов'язок не спілкуватись та не впливати на свідків, потерпілих, обравши більш м'який запобіжний захід. Ризик, що підозрюваний буде продовжувати злочинну діяльність, оскільки раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на думку апелянта, є надуманий, оскільки попередня судимість щодо ОСОБА_4 погашена у 2006 році. Вважає, що слідчий суддя не дотримався принципу ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На думку апелянта, дані, що характеризують ОСОБА_4, зокрема: наявність постійного місця мешкання, наявність хронічного захворювання, з урахуванням того, що ОСОБА_4 працює неофіційно, має матір похилого віку, у сукупності, свідчать про міцність соціальних зв'язків останнього, тому до нього можливо було застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27.08.2018 року задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4, підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, без визначення розміру застави, оскільки останній підозрюється у злочині, що поєднаний із застосуванням насильства. Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 слідчий суддя зазначив те, що в судовому засіданні прокурор довів існування ризиків, які викладені слідчим у клопотанні. При цьому, слідчий суддя врахував наявність доказів про обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, та ступень його тяжкості, а також дані, що характеризують особу винного, та міру покарання, яка загрожує у разі доведення вини. Слідчим суддею визнано неможливим застосування до підозрюваного інших більш м'яких видів запобіжного заходу.

Під час апеляційного розгляду:

- захисник просив вимоги апеляційної скарги задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати, обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби;

- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав її безпідставною, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали провадження, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити, ухвалу слідчого судді залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Органом досудового розслідування встановлено, що 25.08.2018 року близько 06:00 год., ОСОБА_4, перебуваючи м. Івано-Франківську, по вул. Незалежності, із хуліганських мотивів, маючи при собі предмет, схожий на ніж, спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_6 у вигляді різаної рани правої половини грудної клітки та пошкодив колеса припаркованих автомобілів.

25.08.2018 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України (а.п. 39-41).

Перевіряючи доводи та обставини, на які посилаються слідчий та прокурор у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення слідчим та прокурором зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт не заперечує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого. 4 ст.296 КК України, свою незгоду виловила виключно в частині обрання слідчим суддею такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою, мотивуючи відсутністю ризиків, на які посилається прокурор.

Проте, на думку колегії суддів, під час судового розгляду, слідчий суддя з'ясував, що наявні докази в достатній мірі підтверджують існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України у кримінальному провадженні, в якому підозрюється ОСОБА_4, оцінив, відповідно до ст. 178 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, характеризуючі дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, з урахуванням вимог як ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так й практики Європейського суду з прав людини.

Так, згідно приписів ч.ч. 3 та 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 слідчим суддею дотримано вказаних вище вимог закону.

Зі змісту ухвали слідчого судді вбачається, що сторона обвинувачення навела переконливі доводи того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти спробі підозрюваного здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також продовжувати свою злочинну діяльність, тобто вчинити інші кримінальні правопорушення.

На думку колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано поклав в основу своїх висновків дані, що характеризують особу підозрюваного, його вік, стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання, а також те, що ОСОБА_4 офіційно не працює, розлучений та раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, а також тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, обставини вчинення злочину, що у сукупності підтверджують існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України та дали можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити уникненню цих ризиків та забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя вмотивовано дійшов такого висновку, дотримавшись вимог закону, довівши те, що в даному випадку мають місце відповідні ризики, при наявності яких, застосування іншого запобіжного заходу буде недостатнім та не забезпечить запобігання цим ризикам.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині того, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, тому застосування відносно нього інших більш м'яких запобіжних заходів, зокрема запропонованого апелянтом домашнього арешту в нічну добу, буде недостатньо для запобігання наявним ризикам, що зазначені у клопотанні органів досудового розслідування.

При цьому слідчий суддя дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Крім того, колегії суддів також погоджується з висновками слідчого судді в частині не визначення розміру застави, оскільки кримінальне правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 вчинене із застосуванням насильства відносно потерпілої ОСОБА_6, оскільки вимогами п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено право слідчого судді не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

На думку колегії суддів, слідчий суддя в повній мірі дотримався вимог закону та прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість утримання особи під вартою, що не порушує прав обвинуваченого, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

Дані про особу підозрюваного, на які вказує апелянт в апеляційній скарзі, були враховані слідчим суддею під час прийняття рішення.

На думку колегії суддів, факт наявності у підозрюваного постійного місця мешкання, наявність хронічного захворювання, а також того, що ОСОБА_4 працює неофіційно, має матір похилого віку, не можуть бути підставою для зміни йому запобіжного заходу, виходячи з конкретних обставин справи, характеру кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 підозрюється, та водночас, не зменшують ступеню заявлених ризиків.

Посилання апелянта на те, що підозрюваний ОСОБА_4 не має на меті ухилятися від кримінальної відповідальності, оскільки визнає свою вину, розкаюється у скоєному та має намір відшкодувати шкоду, самі по собі не є підставою для зміни останньому запобіжного заходу.

На думку колегії суддів, рішення слідчого судді відповідає як нормам національного законодавства та й практиці ЄСПЛ, та вимогам, передбачених ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого про обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дотримався вимог чинного кримінального процесуального законодавства, що передбачає порядок розгляду таких клопотань, та діяв у відповідності до норм КПК України, а відтак вважає постановлене ним рішення законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим не вбачає підстав для його скасування.

Істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 176-178, 181, 194, 198, 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника Розганюк Тетяни Євгенівни, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27.08.2018 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Івано-Франківського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області Голода Ю.А., у кримінальному провадженні №12018090010003163 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді В.В. Повзло

Б.М. Гриновецький

Ю.Д. Шкрібляк

Згідно з оригіналом:

Суддя В.В. Повзло