Ухвала суду № 76176281, 27.08.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Апеляційне провадження № 11сс/790/1313/18 Слідчий суддя: Муратова С.О.

Справа № 640/3454/18 Доповідач: Цілюрик В.П.

Категорія ст. 193 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 cерпня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Цілюрика В.П.,

суддів - Бездітка В.М., Луганського Ю.М.,

за участю секретаря - Леськів Е.П.,

прокурора - Бойчука О.В.,

захисника - Поліканова А.М., підозрюваного - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відео конференції матеріали за апеляційною скаргою захисника Поліканова Андрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_4, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 3 ст. 110-2 КК України, на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2018 року, якою частково задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22018220000000018 та застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою слідчого судді було частково задоволено клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 22018220000000018 та застосовано до ОСОБА_4, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22.08.2018 року без визначення застави. Крім того, слідчим суддею частково задоволене клопотання захисника підозрюваного та виключено з протоколу затримання, складеного 14.08.2018 року, посилання слідчого, як на підставу затримання те, що ОСОБА_4 застали під час вчинення злочину чи замаху на його вчинення. Слідчий суддя встановив наявність обгрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, і посилаючись на положення ч. 5 ст. 176 КПК України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого. Не погоджуючись з прийнятим слідчим суддею рішенням, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2018 року скасувати та відмовити в задоволенні клопотання. В апеляційній скарзі захисник вказує на те, що слідчий суддя погодився зі стороною захисту щодо неможливості враховувати в якості доказів показання інших підозрюваних у зв'язку із їх відсутністю в матеріалах справи, та ненаданні стороні захисту можливості з ними ознайомитися. Вказує, що чинним КПК України не передбачено надання копій витягів з протоколів негласних слідчо-розшукових дій в якості доказу. Проте слідчий суддя все одно прийняв цей документ як доказ. Витяги з протоколу негласних слідчо-розшукових дій не підтверджують, що ОСОБА_4 вчинив злочин, оскільки зафіксовані телефонні перемови не відображають об'єктивних та суб'єктивних ознак інкримінованого ОСОБА_4 злочину. Щодо вилученої у ОСОБА_4 під час обшуку папки, то підозрюваний одразу пояснив, що цю річ бачить вперше. Апелянт посилається на необгрунтованість повідомленої підозри, та зазначає про невмотивованість посилань щодо існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказує, що підозрюваний є внутрішньо переміщеної особою, в м. Харкові має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, має вищу освіту, до кримінальної відповідальності не притягався. Ризик впливу на свідків взагалі є надуманим, оскільки в повідомленні про підозру йдеться про невідомих осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника та підозрюваного, які просили задовольнити апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних вимог, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги. Як вбачається зі змісту клопотання, в провадженні ОВС СВ УСБУ в Харківській області перебували матеріали кримінального провадження № 22018220000000018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 110-2 КК України. 14.08.2018 року в порядку ст. 208 КПК України був затриманий ОСОБА_4, якому цього ж дня було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України. Органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у тому, що у громадян України ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які знаходились у м. Харкові (більш точне місце встановити не видалось за можливе), та які є внутрішньо переміщеними особами та обізнані щодо особливостей нарахування пенсійних, соціальних та інших виплат на тимчасово непідконтрольній території, виник злочинний умисел, направлений на фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. У невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 16.01.2018 року, за невстановлених обставин ОСОБА_5 та ОСОБА_6 для досягнення загального злочинного умислу, об'єднання зусиль у взаємообумовлену злочинну діяльність та розуміючи можливість діяти спільно, залучили до своєї протиправної діяльності громадянку України ОСОБА_7, яка мешкає на території так званої «ЛHP», створеної у непередбачений законом України спосіб та яка є представником фінансового центру ТОВ «Перший комерційний центр», що здійснює свою діяльність на території так званої «ЛHP», з метою пошуку нею у відповідних фінансових центрах відомостей щодо осіб, які потребують ідентифікації їх платіжних карток у відділеннях ПАТ «Ощадбанк» задля подальшого нарахування та отримання пенсійного забезпечення, державного соціального страхування відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», однак які в силу різних причин не можуть приїжджати до місця реєстрації, як переселенці та особисто, як того вимагає діюче законодавство, а саме ст. 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Для досягнення чітко визначеної мети та для обміну інформацією щодо осіб, які потребують ідентифікації банківських карток ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, дійшли змови та спільно використовували поштові скриньки ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3, в якій залишали інформацію щодо анкетних даних осіб, а також залишали у «чернетках» сканкопії документів, які необхідні для проведення верифікації банківської карти. При цьому, відповідно до попередньої домовленості зі ОСОБА_7, та іншими не встановленими на теперішній час особами, представниками фінансових центрів, за надання вказаних послуг з власника банківської картки отримувались грошові кошти у сумі від 330 до 500 гривень за ідентифікацію банківської карти, 1500 гривень за «перевипуск» банківської карти, та 3% від суми знятої з банківської карти, які зараховувалась на рахунок фінансового центру ТОВ «Перший комерційний центр», як прибуток, та в подальшому частина вказаних грошових коштів сплачувалась у вигляді платежу до відповідного бюджету так званої «JIHP», відповідно до ст. 11,12 «Закону Луганской Народной Республики «О налоговой системе» . Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу ОСОБА_6 та ОСОБА_8, усвідомлюючи необхідність залучення до протиправної діяльності особи, яка підтримує взаємовідносини з представниками банківських установ м. Харкова та Харківської області та може надати сприяння, залучили до своєї злочинної діяльності ОСОБА_4, довівши йому спільний умисел та механізм вчинення злочину. З метою досягнення загального результату злочину ОСОБА_4 будучи обізнаним щодо протиправної діяльності ОСОБА_6 та ОСОБА_9, налагодив співробітництво з різними відділеннями ПАТ «Ощадбанк». У невстановлений в ході досудового розслідування час та дату, але не пізніше 16.01.2018 року звернувся до : ОСОБА_10, яка є співробітником відділення №390 ПАТ «Ощадбанк», розташованого за адресою: Харківська область, Вовчанський район, смт. Старий Салтів, вул. Перемоги, буд.9; ОСОБА_11, яка є співробітником відділення № 187 ПАТ «Ощадбанк» розташованого за адресою: м. Харків, вул. Дудінська, буд. 4/6; ОСОБА_12, яка є співробітником відділення №157 ПАТ «Ощадбанк» розташованого за адресою: м. Харків, вул. Киргизська, буд. 9-д; з пропозицією проводити ідентифікацію карток одержувачів пенсій без їх особистої присутності, які є внутрішньо переміщеними особами для забезпечення виплати пенсій у ПАТ «Ощадбанк», разом з тим не довів їм спільний злочинний умисел, направлений на фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. В подальшому в період з 16.01.2018 року по 01.07.2018 року, перебуваючи за місцем знаходження відповідних відділень банку ПАТ «Ощадбанк» ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, діючи умисно, з корисливих мотивів, в порушення: п.2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку, здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування» № 136 від 18.02.2016 року; абзацу 2, 5 постанови Кабінету міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщень особам» № 637" п 2.3 постанови Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» № 492 від 12.11.2003 року; ст. 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженні зброї масового знищення» отримали від ОСОБА_4 банківські картки та здійснили ідентифікацію (продовження строку дії) банківських карток, без присутності осіб, яким дані картки належать за що отримували від ОСОБА_4 грошову винагороду. В період з січня 2018 року по 1 липня 2018 року ОСОБА_7 фактичні отримала та передала ОСОБА_6, ОСОБА_5 банківські картки у кількості 44 шт., як в подальшому були передані ОСОБА_4 для ідентифікації осіб. В подальшому, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, доводячи свій злочинний умисел до кінця, діючи за попередньою змовою та з корисливих мотивів, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 передали ОСОБА_7 банківські картки зазначених громадян за ідентифікацію яких отримали грошові кошти, які зараховувались на рахунок фінансового центру, який має відповідний статус юридичної особи та здійснює свою господарську діяльність, як прибуток, та в подальшому частина »казаних грошових коштів сплачувалась до відповідного бюджету незаконно створеної «Луганської Народної Республіки» у вигляді так званих податків, тобто більше 40 разів вчинили дії спрямовані на фінансування зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України на користь збройних формувань. Згідно вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Приймаючи рішення про задоволення вимог апелянта колегія суддів виходить з того, що частиною 1 статті 276 КПК України визначено, що повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Стаття 110-2 КК України передбачає кримінальну відповідальність за фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України. Санкція частини 3 вказаної статті, у вчиненні якої підозрюється ОСОБА_4 визначає відповідальність за вчинення дій, передбачених частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або з корисливих мотивів, або за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі, або якщо вони призвели до заподіяння значної майнової шкоди. Колегія суддів відмічає, що згідно юридичної конструкції вказаної правової норми, для вчинення цього злочину необхідна умисна форма вини, тобто обізнаність та воля особи щодо протиправного характеру своїх вчинків, спрямованих саме на фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України.

Відповідно до змісту клопотання, на думку органу досудового розслідування обгрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину такого ступеня тяжкості підтверджується фактичними даними, які містяться в протоколі його затримання від 14.08.2018 року; фактичними даними, які містяться в протоколі обшуку від 14.08.2018 року, згідно якого за місцем мешкання підозрюваного знайдені копії документів, чорнові записи, щодо осіб, яким проводилась незаконна ідентифікація, витягами з протоколів про проведення негласної слідчої (розшукової); допитом підозрюваного ОСОБА_9 від 14.08.2018 року в ході якого останній повідомляє про обставини вчинення ним злочину, та яку участь приймав ОСОБА_4 та ОСОБА_6; допитом підозрюваного ОСОБА_6 від 14.08.2018 року в ході якого останній повідомляє про обставини вчинення ним злочину, та яку участь приймали ОСОБА_4 та ОСОБА_9

Проте, апеляційний суд відмічає, що протокол затримання ОСОБА_4 підтверджує лише факт його затримання 14.08.2018 року, та не містить жодних доказів, отриманих відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України, щодо вчинення ОСОБА_4 саме такого злочину. Дані, вказані у протоколі обшуку (а.с. 25-28), засвідчують вилучення за місцем проживання останнього мобільних телефонів, інших електронних носіїв інформації, банківських карток, документів та папки для паперів, в якій знаходяться фотокопії паспортів та інших документів, виданих на імена різних осіб. Інформація, вказана у протоколі обшуку, безпосередньо не підтверджує, що ОСОБА_4 вчиняв дії, або мав намір їх вчинити, що спрямовані саме на фінансування насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України. Тому колегія суддів не погоджується з висновком слідчого судді, що вказані протоколи доводять наявність обґрунтованої підозри у вчиненні саме такого злочину при викладених вище обставинах. Протоколи ж допитів підозрюваного ОСОБА_5 та ОСОБА_6, на які посилається слідчий у клопотанні щодо його обгрунтування, всупереч вимогам ч. 3 ст. 184 КПК України взагалі не були надані на розгляд слідчому судді.

Окрім цього, слідчий та слідчий суддя, обгрунтовуючи повідомлену ОСОБА_4 підозру, вказують на витяг з протоколу проведення негласної слідчої (розшукової) дії (а.с. 30-32). Проте, вказаний документ не містить жодних реквізитів органу досудового розслідування, що його склав, чи було відповідне рішення слідчого судді щодо надання дозволу на проведення цих заходів, а його зміст відомостей, що ОСОБА_4 вчиняв, чи мав намір вчинити умисні дії, спрямовані на фінансування насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України на порушення встановленого Конституцією України порядку, не містить. До того ж, на час розгляду клопотання слідчим суддею інформація, встановлена в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та яка відображена у вказаному витягу з протоколу, як передбачено Інструкцією про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої сумісним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16.11.2012 року № 114/1042/516/1199/036/1687/5 (розділ V) не була розсекречена, що було підтверджено прокурором під час розгляду апеляційної скарги.

Апеляційний суд відмічає, що зміст клопотання (а.с. 2-7), та повідомлення про підозру (а.с. 17-20) не містить жодних відомостей, та посилань на докази, на підставі яких би вони були отримані, які б вказували, ким саме є ОСОБА_7, яку посаду вона замає, як саме, скільки разів, та в якому об'ємі кошти, отримані ОСОБА_4 за послуги з ідентифікації банківських карток, та які були з них зняті, через ОСОБА_7 зараховувались в подальшому на рахунок фінансового центру ТОВ «Перший комерційний центр», розташованого на тимчасово окупованій території, який має відповідний статус юридичної особи та здійснює свою господарську діяльність, і частина прибутку від діяльності якого в подальшому сплачувалася до відповідного бюджету незаконно створеної «Луганської Народної Республіки» у вигляді податків. Інформації, чи оприходувались ці кошти ТОВ «Перший комерційний центр» за сприянням ОСОБА_7, як саме, яким чином, в якій кількості, як сплачувались так звані податки, і чи є ця установа платником податків, надані до суду матеріали не містять.

Обставини, викладені у клопотанні та в повідомленні про підозру, про нібито вчинення ОСОБА_4 дій, спрямованих на фінансування зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, на переконання судової колегії не підтверджені жодним об'єктивним доказом, та є лише припущенням органу досудового розслідування щодо руху коштів, отриманих ОСОБА_4 внаслідок ідентифікації банківських карток. Апеляційним судом встановлено, що небезпідставними є доводи сторони обвинувачення з приводу, що ОСОБА_4 дійсно міг вчиняти дії спрямовані на отримання банківських карток від осіб, які перебувають на тимчасово окупованій території та з різних причин не можуть виїхати, та за допомогою співробітників ПАТ «Ощадбанку» міг здійснювати їх ідентифікацію, за що в подальшому міг отримувати грошову винагороду. Вказане підтверджується змістом протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_5, фотокопія якого була надана прокурором вже апеляційному суду. При цьому, вказаний документ, як зазначено вище, не був предметом оцінки слідчого судді, оскільки не додавався до матеріалів клопотання. Проте, такі дії не утворюють склад злочину, а повідомлені ОСОБА_5 під час його допиту обставини жодним чином не вказують, що ОСОБА_4 якимось чином був обізнаний що кошти, отримані ним можуть бути спрямовані на фінансування дій, зазначених у ст. 110-2 КК України. ОСОБА_5 лише повідомив, що ОСОБА_7 привозила їм з непідконтрольній Українській владі території до м. Харкова банківські картки мешканців цих територій, а зняті з них грошові кошти відвозила до Луганської області. Однак, підтверджена доказами інформація, ким саме є ОСОБА_7, куди в подальшому були спрямовані кошти, передані їй, у протоколі допиту ОСОБА_5, та інших матеріалах, які надавалися суду відсутня. Відсутня також інформація у протоколі допиту вказаної особи, що ніби то ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мали загальний злочинний умисел, та залучивши до своєї протиправної діяльності ОСОБА_7, здійсняли дії щодо зарахування на рахунок фінансового центру ТОВ «Перший комерційний центр», як прибуток, коштів, отриманих від вказаних вище власників банківських карток за їх ідентифікацію, та в подальшому частина вказаних грошових коштів сплачувалась у вигляді платежу до відповідного бюджету так званої «JIHP», і що ОСОБА_4 було повідомлено ним, ОСОБА_6, або іншими особами про ці обставини. Крім того, протокол допиту підозрюваного ОСОБА_6 взагалі не був наданий ані слідчому судді, ані суду апеляційної інстанції. Не вважає апеляційний суд доказом доведеності обґрунтованої підозри зміст проколу огляду Інтернет сайтів незаконно створених фінансових центрів «ЛНР» (а.с. 44), оскільки інформація, яка в ньому міститься, без підтвердження передбаченими ст. 84 КПК України доказами наявності існування у ОСОБА_4 умислу, які на даний час не надані суду, не свідчить, що він може бути причетний до тих дій, які викладені у повідомленні про підозру.

Колегія суддів відмічає, що на час звернення з клопотанням органом досудового розслідування не було надано доказів, що ТОВ «Перший комерційний центр», представником якого, як зазначено у ньому є ОСОБА_7, та яка нібито також причетна до вчинення вказаних вище протиправних дій, отримував від діяльності ОСОБА_4 грошові кошти, які потім сплачувалися в якості податків до бюджету незаконно створеної «Луганської Народної республіки».

Таким чином, апеляційний суд вважає, що надані до суду матеріали на даний час не містять жодних відомостей, на підставі саме яких джерел, визначених у ч. 2 ст. 84 КПК України, органом досудового слідства та слідчим суддею зроблено висновок, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_4, здійснюючи ідентифікацію та верифікацію банківських карток, при цьому умисно та свідомо вчиняв дії, спрямовані фінансування зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, та відмічає, що органом досудового розслідування не встановлено дійсного руху коштів, отриманих ОСОБА_4 за ідентифікацію банківських карток, що спростовує доводи щодо обгрунтованості повідомленої йому підозри у вчиненні злочину такого ступеня тяжкості. Постановою першого заступника прокурора Харківської області від 17.08.2018 року визнано низьку неефективність проведеного досудового розслідування, і як наслідок, необхідність зміни підслідністю за Київського ВП ГУНП в Харківській області, що також свідчить, з урахуванням наведеного вище, про передчасність звернення до слідчого судді з клопотанням про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки такий запобіжний захід є винятковим за своєю суворістю, і його застосування має виключати наявність будь-яких сумнівів щодо обгрунтованості підозри, та вимагає від органу досудового розслідування надання переконливих доказів, які б свідчили про причетність особи, до інкримінованих їй дій. Вказане узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Надані прокурором апеляційному суді інші документи - копія протоколу допиту свідка ОСОБА_10, протоколу огляду офіційного сайту терористичної організації «ЛНР» від 01.08.2018 року, протоколу огляду протоколу НСРД від 17.08.2018 року, Закону так званої «ЛНР» «О системе налогообложений», рапорту щодо виконання доручення від 06.06.2018 року який не є джерелом доказу, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні апеляційних вимог, оскільки вони надавались лише апеляційному суду, не були предметом з'ясування та оцінки при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею, про їх долучення 16.08.2018 року до матеріалів справи клопотань не заявлялось.

Таким чином, висновок слідчого судді про наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України є безпідставним, у зв'язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню. Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу захисника Поліканова Андрія Миколайовича задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2018 року стосовно ОСОБА_4 скасувати.

У задоволенні клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: