Ухвала суду № 76174745, 31.08.2018, Зміївський районний суд Харківської області

621/2294/18

1-кс/621/708/18

У Х В А Л А

іменем України

31 серпня 2018 року м. Зміїв

Слідчий суддя Зміївського районного суду Харківської області Овдієнко В. В.

з участю: секретаря судового засідання - Іванової О. В.

прокурора Колот Н. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СВ Зміївського відділу поліції ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1, погоджене прокурором Зміївського відділу Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_2, про накладення арешту на квартиру,

у с т а н о в и в:

30.08.2018 старший слідчий Зміївського відділу поліції ОСОБА_1 під час досудового розслідування кримінального провадження №12018220300000605 від 20 липня 2018 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України, звернулася до суду з клопотанням про накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ПАТ "Укрсоцбанк".

В обґрунтування клопотання зазначила, що 20.07.2018 до чергової частини Зміївського ВП ГУНП в Харківській області надійшла заява ОСОБА_3 про службову недбалість вчинену державним реєстратором відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради ОСОБА_4.

20.07.2018 відомості за заявою ОСОБА_3 були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за правовою кваліфікацією - частина 1 статті 367 Кримінального кодексу України та розпочато досудове розслідування.

У клопотанні міститься посилання на показання потерпілої ОСОБА_3, яка пояснила, що 29.05.2008 між нею та АК БСР "Укрсоцбанк" було укладено іпотечний договір №839/4/27/38/8-397, відповідно до якого вона передала свою квартиру за вищевказаною адресою в іпотеку банку, термін дії договору встановлений до 10.05.2033. З травня 2014 року у зв'язку зі поганим матеріальним становищем частково потерпіла перестала сплачувати кошти на погашення кредиту, однак близько травня 2015 року банком було подано позов щодо виниклої заборгованості до Третейського суду при асоціації українських банків м. Київ, рішенням якого стягнуто заборгованість, яке було нею оскаржене. Далі восени 2017 року їй повідомили з м. Ананьїв Одеської області, де вона раніше мешкала, що банком подано позов про стягнення заборгованості, який передано за підсудністю до м. Харків за місцем проживання ОСОБА_3, а в травні 2018 року остання отримала довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та дізналася, що власником належної їй квартири став ПАТ "Укрсоцбанк", при цьому вона не отримувала ніяких попереджень від банку про те, що предмет іпотеки буде звернено на користь банку, ніяких додаткових договорів про задоволення вимог з банком не підписувала, рішення суду з вказаного приводу немає.

Відповідно до інформації Зміївської міської ради Харківської області реєстрація права власності за товариством на вище вказану квартиру здійcнювалась на підставі іпотечного договору, серія та номер 1007, виданого приватним нотаріусом ОСОБА_5, та кредитного договору №б/н, виданого ПАТ "Укрсоцбанк".

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про іпотеку", якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи – іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно із частиною 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Згідно із частиною 1 статті 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (ч. 2 ст. 36 Закону України "Про іпотеку").

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно із частиною 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Відповідно до пункту 60 "Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 25.12.2015 №1127 для державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, також подається документ, що підтверджує наявність факту згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна.

Згідно пункту 61 вищевказаного порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

Про подання позовної заяви державний реєстратор невідкладно з моменту отримання такої заяви за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав повідомляє власника об'єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву (пункту 11.1 Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 25.12.2015 №1127).

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення; відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документів; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Повідомлення власника об'єкта нерухомого майна здійснюється державним реєстратором у разі наявності в Державному реєстрі прав відомостей про електронну адресу власника як адреси для зворотного зв'язку шляхом надсилання на таку електронну адресу інформації в електронній формі про тип заяви, її реєстраційний номер, дату та час подання, прізвище, ім'я (за наявності) по батькові заявника з накладенням власного електронного цифрового підпису.

Відповідно до пункту 4.5. вище вказаного договору іпотеки що укладався між заявником ОСОБА_3 та ПАТ "Укрсоцбанк" іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду (пункт 4.5.1); на підставі виконавчого напису нотаріуса (пункт 4.5.2); шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" (пункт 4.5.3); шляхом продажу Предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" (пункт 4.5.4); шляхом організації іпотекодержателем продажу предмету іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку встановленому статтею 6 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" (пункт 4.5.5).

Відповідно до пункту 4.6 вище вказаного договору передбачено, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмету іпотеки здійснюється у спосіб зазначений у відповідному рішенні суду: шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" (пункт 4.6.1); шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження (пункт 4.6.2).

Згідно пункту 4.7 вище вказаного договору передбачено, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого припису нотаріусу реалізація Предмету іпотеки здійснюється шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Потерпіла ОСОБА_3 не була належним чином, в передбаченому договором іпотеки порядку повідомлена про обернення предмету іпотеки на користь банку, а державний реєстратор Зміївської міської ради ОСОБА_4 допустивши порушення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" здійснила реєстрацію права власності за ПАТ "Укрсоцбанк".

На підставі викладеного слідчий дійшов висновку, що реєстрація права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на квартиру, розміщену за адресою: АДРЕСА_2, була здійснена із порушенням вимог чинного законодавства всупереч Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В даному випадку існують всі підстави вважати, що ПАТ "Укрсоцбанк" може здійснити відчуження вищевказаної квартири, яка набута ним у власність можливо за рахунок службової недбалості державного реєстратора ОСОБА_4

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна вказана квартира належить ПАТ "Укрсоцбанк" на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора ОСОБА_4

Представник власника майна, щодо якого вимагається застосування арешту, ПАТ "Укрсоцбанк" в судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду клопотання.

В судовому засіданні прокурор Колот Н. М. підтримала клопотання з підстав, викладених у ньому. Також вказала, що під час прийняття квартири у свою власність банком порушено вимоги статті 4 договору іпотеки, де передбачено, що повідомлення про прийняття предмету іпотеки у свою власність має містити ціну, за якою предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя, а також розмір вимог за основним зобов'язанням та вимог на відшкодування витрат іпотекодержателя, які припиняються в результаті переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки. У разі реалізації квартири банком, буде утруднене повернення вказаної квартири належному власнику, чим буде завдана значна матеріальна шкода.

Вислухавши думку прокурора, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, дійшов наступного.

З копії витягу з кримінального провадження №12018220300000605 вбачається, що до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України, яке виявилося у наступному: 20.07.2018 до Зміївського ВП надійшла заява щодо неправомірних дій з боку державного реєстратора Зміївської міської ради Харківської області ОСОБА_4. (а. с. 1).

20.07.2018 потерпіла ОСОБА_3 звернулася до Зміївського ВП ГУНП в Харківській області із заявою про вчинення державним реєстратором ОСОБА_4 службової недбалості, що послідувало до реєстрації права власності належної її квартири в м. Харкові за ПАТ "Укрсоцбанк" (а. с. 3-9).

29.05.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 було укладено договір №839/3/27/38/8-367, за яким банк надав відповідачці кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 77312,00 доларів США на строк до 10.05.2033 року, зі сплатою відсотків в розмірі 13,5 % річних, а відповідач зобов'язався щомісячно повертати кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку №1 до договору (а. с. 23-34).

Виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором №839/3/27/38/8-367 від 29.05.2008 забезпечено договором іпотеки від 29.05.2008 №839/4/27/38/8-397 (а. с. 9-13).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна квартира АДРЕСА_3 (колишній Маршала Жукова) в м. Харкові належить ПАТ "Укрсоцбанк" на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора ОСОБА_4 від 16.04.2018 (а. с. 20-22).

Частиною першою, пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Заходами забезпечення кримінального провадження є: 7) арешт майна.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Відповідно до статті 98 Кримінального процесуального кодексу України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Клопотання слідчого про накладення арешту на квартиру відповідає вимогам частини 2 статті 171 Кримінального процесуального кодексу України.

Зі змісту клопотання та доданих до нього копій матеріалів кримінального провадження вбачається, що квартира АДРЕСА_4 є річчю, право власності на яку перейшло від власника ОСОБА_3 до ПАТ "Укрсоцбанк" внаслідок вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України, щодо якого проводиться досудове розслідування.

Виходячи з цього, збереження як самої квартири, так і існуючої реєстрації права власності на квартиру за ПАТ "Укрсоцбанк", має доказове значення у даному кримінальному провадженні, що вимагає заходів для забезпечення їх збереження.

Крім того, за вказаних обставин відчуження вказаної квартири Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" на користь третіх осіб в подальшому може перешкодити вирішенню питання про повернення квартири належним власникам.

На виконання вимог частини 1 статті 173 Кримінального процесуального кодексу України слідчий у клопотанні та прокурор під час його судового розгляду, довів слідчому судді необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених частиною 1 статті 170 Кримінального кодексу України.

За таких обставин, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, клопотання слідчого про накладення арешту на квартиру належить задовольнити.

На підставі викладеного і керуючись статтями 131, 132, 170-173, 175 Кримінального процесуального кодексу України,

п о с т а н о в и в :

1. Клопотання старшого слідчого СВ Зміївського відділу поліції ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 про арешт майна за матеріалами кримінального провадження за №12018220300000605 від 20 липня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України – задовольнити.

2. Накласти арешт строком на три місяці, що полягає у забороні внесення технічних змін та відчуження квартири, розташованої в м. Харків, пр-т Григоренка Петра (колишній - Маршала Жукова) АДРЕСА_5, яка згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ПАТ "Укрсоцбанк", код ЄДРПОУ 00039019, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29.

3. Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Харківської області протягом п'яти днів зі дня її оголошення.

4. Ухвала про арешт майна підлягає виконанню негайно старшим слідчим СВ Зміївського ВП ГУНП в Харківській області майором поліції ОСОБА_1.

Слідчий суддя: В. В. Овдієнко