Постанова № 76169606, 28.08.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

справа № 401/2212/16-ц

№ провадження 22-ц/781/696/18 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кіселик С. А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.08.2018 року Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Кіселика С.А.(суддя доповідач)

суддів: Дьомич Л.М., Єгорової С.М.,

секретар судового засідання – Кравченко Я.С.

учасники справи: Світловодський міськрайонний відділ державної виконавчої служби (заявник);

ОСОБА_2 (стягувач);

ОСОБА_3К.(стягувач);

ОСОБА_4Д.(боржник);

ОСОБА_5 (заінтересована особа);

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у порядку спрощеного позовного провадження, в місті Кропивницькому, в режимі відео конференції, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2018 року, у справі за поданням старшого державного виконавця Світловодського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_6 про визначення частки майна боржника та зобов’язання здійснити державну реєстрацію права власності,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року державний виконавець Світловодського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_6 звернулася до суду із поданням про визначення частки майна боржника ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1 яким володіє спільно з ОСОБА_5, визнавши за ОСОБА_4 ? частини квартири АДРЕСА_2.

Також просила зобов’язати ОСОБА_4 здійснити державну реєстрацію права власності на ? частину квартири АДРЕСА_2.

В обґрунтування подання заявник посилається на те, що на виконанні у Світловодському міськрайонному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області знаходиться зведене виконавче провадження № 55276036 з виконання виконавчого листа Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області № 401/2212/16-ц від 16 травня 2017 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у розмірі 175689,50 грн. та виконавчого листа Світловодського міськрайонного суду № 401/1642/17 від 17 жовтня 2017 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у розмірі 61738,06 грн.

При перевірці майнового стану боржника встановлено, що ОСОБА_4 офіційного доходу не має, пенсію не отримує, транспортні засоби за боржником не зареєстровані, за місцем проживання боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, не виявлено.

У боржника виявлені відкриті розрахункові рахунки у банківських установах, на які постановами державного виконавця від 30 листопада 2017 року накладено арешт та виставлено платіжні вимоги.

При перевірці наявного у боржника майна було встановлено, що у період шлюбу ОСОБА_4 з ОСОБА_5 було придбано квартиру АДРЕСА_3, яка знаходиться в спільній сумісній власності подружжя; частка боржника у квартирі становить 1/2 частини.

Посилаючись на відсутність іншого майна у боржника, заявник вважає, що стягнення має бути звернено стягнення на 1/2 частини квартири АДРЕСА_3.

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23.02.2018 року подання старшого державного виконавця Світловодського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_6 про визначення частки майна боржника та зобов’язання здійснити державну реєстрацію права власності - залишено без задоволення.

Не погоджуючись із ухвалою суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, просить ухвалу суду скасувати як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вважає, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не надав їм належної оцінки та дійшов до помилкового висновку про те, що сукупність таких обставин, як не вчинення дій, щодо виявлення рухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення, наявність спору про право власності на квартиру, відсутність ухвал суду про зміну способу порядку виконання рішення є підставою для відмови у задоволенні подання державного виконавця.

В судове засідання ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать зворотні поштові повідомлення, не з’явились, про причину неявки суду не повідомили, заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не надали.

Колегія суддів, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.

Відмовляючи в задоволенні подання державного виконавця про визнання частки майна боржника у майні, яким він спільно з іншою особою володіє, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець не довів, що в майні ОСОБА_5 мається частка майна боржника ОСОБА_4 та зазначене ним майно являється спільним майном подружжя.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що між сторонами наявний спір, що підлягає розгляду у порядку позовного провадження, а саме ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 лютого 2018 року відкрито провадження в справі №401/197/18 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права особистої приватної власності на квартиру № 40, що знаходиться в будинку № 19 по вул. Героїв України у місті Світловодську Кіровоградської області.

Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої, другої та п’ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції не відповідає.

Згідно статті 22 Кодексу про шлюб та сім’ю України ( в редакції чинній на час придбання квартири) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння,

користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічні положення містяться у статті 28 Кодексу про шлюб та сім’ю України.

Виходячи з аналізу наведених вище норм законодавства, обов’язок довести ті обставини, що майно придбане в шлюбі є особистою власністю одного з подружжя, покладено на останнього.

Таким чином, висновок суду щодо відмови у задоволенні подання державного виконавця з підстав того, що той не довів, що в майні ОСОБА_5 мається частка майна боржника ОСОБА_4 та зазначене ним майно являється спільним майном подружжя, не відповідає вимогам закону, відповідно до якого право на частку майна у майні подружжя, у разі придбання його чоловіком чи дружиною перебуваючи у шлюбі, презюмується законом.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Порядок визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, встановлено ст.443 ЦПК України.

Відповідно до приписів ст. ст. 366, 371 ЦК України, кредитор співвласника, що є у спільній частковій чи спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 05 грудня 1997 року. Хоча подружжя і проживає окремо один від одного однак шлюб між ними не припинено.

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 07 березня 2003 року, посвідченого державним нотаріусом Світловодської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за № 2-399, ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_8І трикімнатну квартиру № 40, що знаходиться в будинку № 19 по вулиці Героїв України (Леніна) у місті Світловодську Кіровоградської області (а.с. 8).

Право особистої власності ОСОБА_5 зареєстроване Світловодським міжміським бюро технічної інвентаризації 11 квітня 2003 року.

ОСОБА_5 заперечує проти визначення частки ОСОБА_4 у майні, а саме: частки квартири № 40, що знаходиться в будинку № 19 по вул. Героїв України у місті Світловодську Кіровоградської області та належить ОСОБА_5, зазначивши, що квартира придбана в період шлюбу, але за його особисті кошти, а тому не може вважатися об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а є його особистою власністю.

Однак, дане твердження ОСОБА_5 не ґрунтується на законі, оскільки згідно статті 24 Кодексу про шлюб та сім’ю України, тобто на час придбання квартири, роздільним майном подружжя визначалось майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування.

Роздільним майном кожного з подружжя, на час придбання квартири, визнавались також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші.

Аналізуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що оскільки спірна квартира була придбана під час шлюбу за договором купівлі – продажу, то дана квартира є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.73 СК України за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Доводи державного виконавця та ОСОБА_2 щодо наявності підстав для визначення частки боржника знайшли своє підтвердження при розгляді апеляційної скарги, ґрунтуються на положеннях закону якими визначено підстави та порядок визначення частки у спільному майні.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, а саме те, що квартиру придбано за особисті кошти ОСОБА_5, які суд першої інстанції вважав встановленими при вирішенні справи, доведені не були. Висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення заявлених у поданні вимог не відповідають обставинам справи та положенням матеріального права. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані неправильно.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом дана неправильна оцінка доказам та невірно застосовані до спірних правовідносин норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення подання державного виконавця є обґрунтованими.

В той же час, до початку розгляду справи по суті, до суду апеляційної інстанції, від ОСОБА_4, надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи, як доказу відсутності у ОСОБА_4 права власності на частку у спірній квартирі, копій витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_4, за ОСОБА_9 та ОСОБА_10, від 21.07.20118 року, в розмірі по ? частки у кожного.

Однак, надана ОСОБА_4 інформація ніяким чином не спростовує того, що спірну квартиру подружжя придбало під час шлюбу. З часу придбання квартири вона мала статус спільної сумісної власності подружжя і на час звернення державного виконавця до суду із клопотанням, на час розгляду справи судом першої інстанції та відкриття провадження судом апеляційної інстанції, перебувала саме в такому статусі. Розмір частки кожного із подружжя становив ? від спірної квартири.

Тому, з врахуванням інформації, що міститься у копіях витягів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, колегія суддів дійшла висновку, що до реєстрації договору дарування, законність якого може бути оспорена, квартира АДРЕСА_4 знаходилась у спільній сумісній власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для задоволення апеляційної скарги про скасування оскаржуваної ухвали і ухвалення нового судового рішення про задоволення подання державного виконавця в частині визначення за ОСОБА_4 ? частки у квартирі АДРЕСА_4, якою вона володіла спільно з ОСОБА_5 до 21липня 2018 року.

В той же час колегія суддів дійшла висновку, що вимога державного виконавця про зобов’язання ОСОБА_4 здійснити державну реєстрацію права власності на ? частину квартири АДРЕСА_5 не підлягає задоволенню, оскільки така вимога не ґрунтується на положеннях статті 443 ЦПК України якою визначені повноваження державного виконавця при вирішенні питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 367, 368, 374,376, 382,383,384 ЦПК України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2018 року задовольнити частково.

Ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2018 року скасувати.

Подання старшого державного виконавця Світловодського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області ОСОБА_6 про визначення частки майна боржника та зобов’язання здійснити державну реєстрацію права власності задовольнити частково.

Визначити за ОСОБА_4 ? частки у квартирі АДРЕСА_4, якою вона володіла спільно з ОСОБА_5 до 21липня 2018 року.

В задоволенні подання щодо зобов’язання ОСОБА_4 здійснити державну реєстрацію права власності на ? частину квартири АДРЕСА_5 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту постанови у випадках передбачених ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 30 серпня 2018 року.

Головуючий С.А.Кіселик

Судді: Л.М. Дьомич

ОСОБА_11