Постанова № 76164981, 29.08.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/2202/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.08.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Феєра І.С., за участю захисника - адвоката Азьоми Ю.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення №33/777/396/18 за апеляційною скаргою захисника - адвоката Азьоми Ю.М. поданої в інтересах ОСОБА_2 на постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.06.2018.

Цією постановою:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканка АДРЕСА_1, не працююча, громадянка України, визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп..

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №246500 від 15.04.2018 та постанови судді від 04.06.2018 вбачається, що 15.04. 2018, о 21 год. 55 хв. ОСОБА_2, по вул. Лесі Українки в с. Павшино Мукачівського району, керувала транспортним засобом марки «Ford Fiesta», реєстраційний номер НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння шкіряного покриву обличчя, в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України від проходження в установленому порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння відмовилась, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі, поданій в інтересах ОСОБА_2 - адвокат Азьома Ю.М. просить постанову суду від 04.06.2018 - скасувати, а провадження закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що постанова суду є незаконна та постановлена без з'ясування дійсних обставин справи. Вказує, що судом першої інстанції було порушено право на захист ОСОБА_2, оскільки справу розглянуто в її відсутності та без належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи. Наведені у постанові твердження про нібито затягування

-2-

ОСОБА_2 та її захисником розгляду справи не відповідають дійсності, оскільки клопотання про відкладення розгляду справи подавались до суду з обґрунтованих та поважних причин, зокрема, у зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи та двічі у зв'язку із зайнятістю захисника в інших судових процесах. Також звертає увагу, що судом першої інстанції не дано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, а висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення побудовані на неналежних та недостовірних доказах, у зв'язку з відсутністю в постанові даних про технічний засіб, яким було здійснено відеозапис. Всупереч ч. ч. 3,6 ст. 283 КУпАП постанова суду не містить правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та вирішення питання про вилучення у ОСОБА_2 посвідчення водія. Судом проігноровано клопотання захисту про виклик в судове засідання свідків , які були присутні під час складання щодо ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення.

За згодою захисника - адвоката Азьоми Ю.М. та у відповідності до ч.6 ст.294 КУпАП, апеляційний суд розглядає апеляційну скаргу у відсутності ОСОБА_3, яка обізнана про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, клопотань від захисника про відкладення розгляду справи не надходило.

Заслухавши пояснення захисника - адвоката Азьоми Ю.М., який підтримав апеляційну скаргу, показання свідка ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП при розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

-3-

Згідно п. 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до п.7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).

З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом установлено, що ОСОБА_2 15.04.2018, о 21 год. 55 хв., по вул. Лесі Українки в с. Павшино Мукачівського району, керувала транспортним засобом марки «Ford Fiesta», реєстраційний номер НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння шкіряного покриву обличчя, в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України від проходження в установленому порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння відмовилась.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів.

Так, вина ОСОБА_2 стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії БР № 246500 від 15.04.2018, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення і який повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 15.04.2018, які підтвердили факт відмови водія ОСОБА_2 від проходження медичного огляду у встановленому Законом порядку у лікаря-нарколога та за допомогою приладу «Драгер»; рапортом інспектора взводу №2 роти №1 батальйону УПП в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції Сакаль Л.Б. від 15.04.2018; належним чином завіреною копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ВР №107051 від 15.04.2018, відповідно до якої 15.04.2018, о 21 год. 35 хв. ОСОБА_2, в с. Павшино Мукачівського району по вул. Л. Українки, 8, керувала транспортним засобом марки «Ford Fiesta», реєстраційний номер НОМЕР_1, у якого в темну пору доби не був освітлений державний номерний знак, а також не мала при собі полісу обов'язкового цивільного правового страхування наземних транспортних засобів, чим порушила вимоги п. п. 2.9 «в», 2.1«г» Правил дорожнього руху України; відеозаписом з нагрудних камер працівників патрульної поліції, в діях яких не встановлено порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015, згідно якого вбачається, що ОСОБА_2 в присутності двох свідків відмовилась пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі.

-4-

Під час розгляду справи апеляційним судом не здобуто будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що інспектор взводу №2 роти №1 батальйону УПП в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції Сакаль Л.Б., була упереджена при складанні протоколу, що в неї були підстави фальсифікувати такий. Тому, суд приходить до висновку, що вказаний інспектор при виконанні своїх функціональних обов'язків діяла в межах наданих їй повноважень, протокол нею складено згідно вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 та згідно вимог ст. 256 КУпАП.

Не встановлено під час розгляду справи апеляційним судом і яких-небудь даних про те, що у ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які були свідками відмови ОСОБА_2 від проходження огляду у встановленому законом порядку за допомогою приладу «Драгер» та в лікаря нарколога для визначення стану алкогольного сп'яніння, були підстави для її обмови, - на такі дані також не вказується в апеляційній скарзі.

Крім того, апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо незаконності висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

З установлених апеляційним судом обставин вбачається, що ОСОБА_2 після зупинки транспортного засобу відмовилася від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, не використавши надане їй право на проходження медичного огляду на стан спяніння в закладі охорони здоров'я, за наявності підстав не довіряти технічним приладам, наявним у працівників поліції.

При цьому апеляційний суд враховує, що згідно п.1.2. Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.09.2009, N400/666, до ознак алкогольного сп'яніння, окрім інших, віднесено: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння шкіряного покриву обличчя, тобто ті ознаки, що мали місце у випадку зупинки водія ОСОБА_2.

Враховуючи викладене, у інспектора поліції були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_2 на стан алкогольного сп'яніння, від проходження якого правопорушник відмовилася, про що зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.

Судом першої інстанції також надано вірну оцінку неявці особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 п'ять разів була повідомлена судом першої інстанції про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, однак на її розгляд жодного разу не з'явилася, реалізувавши таким чином свої процесуальні права, передбачені ст.268 КУпАП. При таких обставинах і відношенні особи до розгляду справи, не можна вважати порушенням її прав, крім того її неявка не вплинула на висновку суду про доведеність її вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та законність постановленого щодо неї рішення.

Доводи щодо непричетності ОСОБА_2 до скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, також перевірені апеляційним судом в ході допиту в судовому засіданні 16.07.2018, в якості свідка ОСОБА_4, який підтвердив свої пояснення надані працівнику поліції 15.04.2018, під час складання протоколу щодо ОСОБА_2, яка відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу під її керуванням та в закладі охорони здоров'я.

-5-

Крім того, вказані показання свідків узгоджуються не тільки між собою, а й з даними, що об'єктивно зафіксовані на відеозаписах з нагрудних реєстраторів патрульних поліції.

Наведені адвокатом Азьомою Ю.М. в апеляційній скарзі доводи про незаконність постанови суду у зв'язку з тим, що суд першої інстанції не допитав свідків є безпідставними, оскільки зазначені апелянтом відомості не викликали необхідність з'ясування безпосередньо у свідків таких обставин, які з достовірністю встановлені здобутими по справі вищенаведеними доказами.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею місцевого суду, ОСОБА_2 обґрунтовано визнано винною у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, а призначене їй адміністративне стягнення таким, яке відповідає санкції вищевказаної статті - як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, і є справедливим.

На інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.

При прийнятті рішення враховуються положення нормативно-правових актів про те, що сторони провадження в справах про адміністративні правопорушення є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; та те, що правопорушником жодних доказів у підтвердження обґрунтованості доводів апеляційної скарги надано не було.

Керуючись ст. 294 КпАП України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу захисника - адвоката Азьоми Ю.М., подану в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.06.2018 щодо ОСОБА_2 - без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя: