Постанова № 76164955, 30.08.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 348/2257/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1066/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Флоряк Д. В.

ОСОБА_1 ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_2,

суддів: Малєєва А.Ю., Ясеновенко Л.В.,

секретаря Капущак С.В.,

з участю: представника АТ Комерційний банк «ПриватБанк»- ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по кредитному договору, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Надвірнянського районного суду, ухвалене головуючим суддею Флоряк Д.В., 14 червня 2018 року, повний текст якого складено 23 червня 2018 року,

в с т а н о в и в:

У вересні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» було пред’явлено до ОСОБА_4 позов про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги були мотивовані тим, що у зв’язку із неналежним виконанням ОСОБА_4 умов кредитного договору № IFN0AE000074884, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 14.04.2008 року у розмірі 8622,29 доларів США на термін до 12.04.2013, утворилась заборгованість, яка станом на 04.09.2014 року в загальній сумі 26161,31 доларів США, що за курсом 12,52 відповідно до службового розпорядження НБУ від 04.09.2014 року становила 327539,65 грн. Посилаючись на вказане, просив стягнути суму заборгованості та судові витрати по справі.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 22 березня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № IFN0AE000074884 від 14.04.2008 в сумі 8746,55 доларів США, що складає згідно офіційного курсу НБУ 232663,48 грн, а також 3275,40 грн судових витрат (т.1 а.с. 196-197).

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2016 року вищевказане рішення залишено без змін (т.1 а.с. 263-267).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 жовтня 2017 року рішення Надвірнянського районного суду від 22 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2 а.с. 37-37).

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ мотивована тим, що у 2014 році банк звернувся з позовом про стягнення тієї ж заборгованості, що існувала на 2011 рік, та була стягнута за рішенням суду від 06 грудня 2011 року. Ухвалюючи рішення про стягнення заборгованості за комісією , суд апеляційної інстанції не пересвідчився чи відповідає цей платіж вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», та не застосував правову позицію Верховного Суду України, викладену у справі № 6-1746цс16.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 14 червня 2018 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, представник АТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу, у якій посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції та порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, що відповідач в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором надав Банку в заставу автомобіль марки FORD Connect, 2003 року випуску. У зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань 17.10.2011 автомобіль було передано ОСОБА_4 на зберігання для реалізації до банку. На думку апелянта, передача відповідачем в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором автомобіля не припиняє правовідносин сторін кредитного договору і не позбавляє кредитора права на стягнення інших передбачених договором платежів. 12.04.2013 виконано рішення Надвірнянського районного суду від 06.12.2011 про звернення стягнення та реалізовано вказаний автомобіль на суму 5317,15 доларів США, якої виявилось недостатньо для погашення заборгованості відповідача. Вказані кошти, зазначає апелянт, були розподілені на погашення пені. Апелянт вважає, що судом не було досліджено надані Банком докази, які також не були спростовані відповідачем. Позивач зазначив, що встановлення неправильності розрахунків заборгованості можливо лише за допомогою економічної експертизи, однак така не проводилась і клопотання про її проведення відповідач не заявляв. Посилаючись на вказане, представник АТ КБ «ПриватБанк» просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

У надісланому на адресу суду запереченні ОСОБА_4 вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Крім цього, зазначає, що відповідно до укладеного між сторонами договору кінцевим терміном повернення кредитних коштів є 12.04.2013, тоді як позивачем нараховувалась заборгованість по сплаті пені та штрафів до 04.09.2014, що суперечить висновку ОСОБА_5 Верховного Суду у справі № 14-10цс18 від 28.03.2018. Також відповідач вказав, що Банк не надав документів, що підтверджують реалізацію автомобіля саме за 5317,15 доларів США. Окрім цього, у 2014 році позивач звернувся з позовом про стягнення тієї ж заборгованості, що існувала на 2011 рік та була стягнута за рішенням суду від 06.12.2011. Відповідач зазначає, що Банком не була додержана процедура звернення стягнення на предмет застави, зокрема: не вносились дані до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, не проводились публічні торги, позивачем не було повідомлено ОСОБА_4 про початкову ціну предмета застави та про кінцеву реалізацію автомобіля. Посилаючись на вказане, відповідач вважає, що підстав для скасування оскарженого рішення немає, а тому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача.

В засіданні апеляційного суду представник АТ КБ «ПриватБанк» вимоги апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити. Додатково вказала, що позивачем було надано всі необхідні документи, зокрема, розрахунок заборгованості, меморіальні ордери, якими підтверджується ціна продажу предмета застави. Крім того, в матеріалах справи також містяться розрахунки з урахуванням коштів від реалізації заставного автомобіля в сумі 5317,15 доларів США, які були розподілені на погашення пені.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, про час і місце судового розгляду був повідомлений у встановленому законом порядку. До апеляційного суду подав заперечення, у якому просив справу розглядати без його участі.

Вислухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.04.2008 між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитно-заставний договір № IFN0AE000074884, за умовами якого відповідач отримав від банку кредит в сумі 8622,29 доларів США на строк до 12.04.2013 року зі сплатою відсотків за користування кредитом для придбання автомобіля. (т.1 а.с.8-10).

З метою забезпечення взятих на себе грошових зобов'язань ОСОБА_4, відповідно до умов Договору, передано у заставу позивачу автомобіль марки «FORD Connect», 2003 року випуску, кузов WFOXXTTPU3P75810, д.н. НОМЕР_1, який відповідно до п.9.1. Договору підлягав реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в порядку, встановленому чинним законодавством України, як застава першого (вищого) пріоритету. Вартість предмету застави на момент видачі кредиту становила 73225,00 гривень, згідно з п.17.10 кредитного договору, тобто 12265,20 доларів США (п.17.11 Договору).

Банк виконав свої зобов'язання, надавши позичальнику у кредит грошові кошти, проте ОСОБА_4 належним чином не виконував умови договору, у зв'язку з чим станом на 04 вересня 2014 року виникла заборгованість, яка, за твердженням позивача, становила 26161,31 доларів США та складалася з: 8746,55 дол. США - заборгованості за кредитом, 2891,84 дол. США - заборгованості по процентах за користування кредитом, 12780,67 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов’язання за договором, 19,97 дол. США - штраф (фіксована частина), 1244,83 дол. США. - штраф (процентна складова) (т.1 а.с. 4-6).

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

За правилом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом також встановлено, що рішенням Надвірнянського районного суду від 06.12.2011 року задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 10343,81 дол. США звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль марки «FORD Connect», 2003 року випуску, кузов WFOXXTTPU3P75810, д.н. НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_4 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем,зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу (т.1 а.с. 88-89).

Відповідно до акта прийому автомобіля позичальника ОСОБА_4 за кредитним договором від 14 квітня 2008 року № IFN0AE000074884 автомобіль передано добровільно і доручено ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити його реалізацію (т.1 а.с.60).

Встановивши фактичні обставини справи, зокрема факт невиконання відповідачем умов кредитного договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності між сторонами кредитних правовідносин, які виникли унаслідок укладення 14 квітня 2008 року між ними кредитного договору № IFN0AE000074884.

Разом з тим, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позову врахував, що у порушення вимог чинного законодавства позивач не надав суду доказів на підтвердження й обґрунтування суми заборгованості з урахуванням виконання рішення Надвірнянського районного суду від 06 грудня 2011 року, яким задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 10343,81 дол. США звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль марки «FORD Connect», 2003 року випуску, кузов WFOXXTTPU3P75810, д.н. НОМЕР_1, який належить відповідачу.

Зазначені обставини не заперечував під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник банку, таким чином фактично визнавши їх.

Згідно відповіді позивача на вимогу суду першої інстанції, автомобіль проданий Банком та 04.10.2013 від реалізації заставного майна на рахунок, відкритий для погашення заборгованості, було зараховано кошти в сумі 5317,15 доларів США всі на погашення пені, яка була вирахувана станом на 2014 рік, тобто поза межами дії згаданого кредитного договору (т.1, а.с.170).

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не надав документів, що підтверджують реалізацію автомобіля, саме за 5317,15 доларів США, не надав розрахунку погашення заборгованості по кредиту після реалізації заставного майна.

Суд звертає увагу, що у наявному меморіальному ордері від 04.10.2013, на який Банк посилається як на підтвердження реалізації автомобіля, відсутні відомості про джерело надходження на рахунок позичальника коштів у розмірі 5317,15 доларів США, а договір купівлі-продажу автомобіля та відповідно, і відомості про ціну, за яку банк продав автомобіль, у справі відсутні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про наявність всіх необхідних документів, що підтверджують реалізацію предмета застави та розподілення отриманих коштів, апеляційний суд відхиляє, оскільки вони не підтверджені об’єктивними доказами.

В частині оцінки правомірності нарахування процентів за кредитним договором після звернення стягнення на предмет застави апеляційним судом враховано таке.

Апеляційний суд виходить з того, що банк, пред'явивши до суду вимогу з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет застави, скористався своїм правом дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором, змінивши строк виконання основного зобов'язання в повному обсязі. Пред'явивши позов про звернення стягнення на предмет застави, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання. З наведеного випливає, що строк дії згаданого кредитного договору закінчився з набуттям законної сили рішенням Надвірнянського районного суду від 06.12.2011 року.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-41цс14, від 07 червня 2017 року у справі № 6-298цс17.

ОСОБА_5 Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) викладено правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, оскільки після спливу строку дії кредитного договору позивач втратив право нараховувати проценти за кредитом, то вимоги позивача про стягнення таких процентів є необґрунтованими, що свідчить про відсутність правових підстав для посилання на нарахування процентів як довід наявності заборгованості перед банком після звернення стягнення на предмет застави.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем не надано розрахунку дійсної заборгованості за кредитним договором з урахування реалізації предмета застави - автомобіля, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову правильними.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з’ясовано всебічно та повно, їм дано вірну правову оцінку, а рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду від 14 червня 2018 року в даній справі - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.

Повний текст постанови виготовлено 30 серпня 2018 року.

ОСОБА_1 ОСОБА_2

Судді: А.Ю. Малєєв

ОСОБА_6