Постанова № 76164973, 30.08.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1291/18

Провадження № 22-ц/779/1099/2018

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Гургула В. Б.

ОСОБА_1 ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача ОСОБА_2,

суддів: Мелінишин Г.П., Томин О.О.,

секретаря Мельник О.В.,

з участю ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Колодіївської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку, визнання незаконним рішення Колодіївської сільської ради від 04.03.2018 року №443 «Про затвердження технічної документації», визнання незаконною бездіяльності Колодіївської сільської ради щодо не затвердження технічної документації на земельну ділянку, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Тисменицького районного суду, постановлену у складі судді Гургули В.Б. 11 липня 2018 року,

в с т а н о в и в :

10.07.2018 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до Колодіївської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку, визнання незаконним рішення Колодіївської сільської ради від 04.03.2018 року №443 «Про затвердження технічної документації», визнання незаконною бездіяльності Колодіївської сільської ради щодо не затвердження технічної документації на земельну ділянку.

В заяві зазначила, що їй на праві власності належить домоволодіння №13 по вул. Горішній в с. Колодіївка, а земельна ділянка для його обслуговування належала на праві власності її матері на підставі рішення сільської ради від 22.04.1996 року, хоча Державний акт на право власності не був виданий.

Рішенням Колодіївської сільської ради від 22.10.2015 року їй було надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для обслуговування належного їй домоволодіння.

Однак, рішенням Колодіївської сільської ради від 04.03.2018 року їй відмовлено у затвердженні технічної документації та зобов’язано внести в технічну документацію зміни щодо конфігурації земельної ділянки у зв’язку з тим, що при виготовленні технічної документації не було враховано даних карти формувань земельних ділянок села Колодіївка про те, що на даній території знаходиться громадська криниця і підхід до неї.

Посилаючись на те, що криниця була збудована ще її дідом на належній йому земельній ділянці, вважала оскаржуване рішення незаконним, оскільки їй фактично відмовлено у передачі земельної ділянки у власність, а тому просила задовольнити позов.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 11 липня 2018 року у відкритті провадження у справі відмовлено, у зв’язку з тим, що дана позовна заява підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на незаконність ухвали суду.

ОСОБА_3 зазначає, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно до прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Органи місцевого самоврядування у відносинах розпорядження землями комунальної власності є суб’єктами цивільного права і не здійснюють у цих правовідносинах владних управлінських функцій.

Апелянт вказує на те, що суд не врахував роз’яснень, викладених і п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» про те, що в порядку, визначеному ЦПК розглядаються спори - про визнання недійсною відмови у розгляді заяв громадян про безоплатну передачу у власність (приватизацію) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського й особистого селянського господарства, садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, дачного будинку та індивідуального гаража.

ОСОБА_3 зазначає, що висновок суду не відповідає обставинам справи, оскільки нею заявлені вимоги про визнання права власності на земельну ділянку, на якій розташований належний їй на праві власності житловий будинок.

Просить ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала з мотивів, наведених у ній.

Представник Колодіївської сільської ради в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. При цьому суд посилався на ст.19 КАС, яка передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Однак, з таким висновком суду погодитись не можна.

З матеріалів справи вбачається, що 10.07.2018 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до Колодіївської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку, визнання незаконним рішення Колодіївської сільської ради від 04.03.2018 року №443 «Про затвердження технічної документації», визнання незаконною бездіяльності Колодіївської сільської ради щодо не затвердження технічної документації на земельну ділянку.

Вимоги мотивувала тим, що сільська рада, надавши їй дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для обслуговування належного їй домоволодіння, оскаржуваним рішенням відмовила їй у затвердженні технічної документації, зобов’язавши її внести в технічну документацію зміни щодо конфігурації земельної ділянки у зв’язку з тим, що при виготовленні технічної документації не було враховано даних карти формувань земельних ділянок села Колодіївка про те, що на даній території знаходиться громадська криниця і підхід до неї.

Встановлено, що рішенням Тисменицького районного суду від 26 серпня 2015 року визнано за ОСОБА_3 право власності на домоволодіння №13 по вул. Горішній в с. Колодіївка у порядку спадкування за заповітом.

Рішенням Колодіївської сільської ради від 22.10.2015 року ОСОБА_3 було надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для обслуговування належного їй домоволодіння.

Однак, рішенням Колодіївської сільської ради від 04.03.2018 року її було зобов’язано внести в технічну документацію зміни щодо конфігурації земельної ділянки у зв’язку з тим, що при виготовленні технічної документації не було враховано даних карти формувань земельних ділянок села Колодіївка про те, що на даній території знаходиться громадська криниця і підхід до неї.

Право користування є складовою частиною права власності (стаття 89 ЦК України від 1963 року, частина перша статті 317 ЦК України від 2003 року).

У статті 41 Конституції України вказано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Право власності та право користування земельною ділянкою набуваються в порядку, визначеному ЗК України, який також передбачає вичерпний перелік підстав для припинення таких прав.

На час розгляду справи судом першої інстанції земельна ділянка перебувала у користуванні позивачки і жодним чином вказане право не спростоване.

ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року у статті 19 визначив, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, одним із учасників адміністративного спору є суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.

Оспорювання рішення органу місцевого самоврядування поглинається спором про речове, приватне право, яке як могло належати особі до звернення до органу місцевого самоврядування, так і виникнути в результаті реалізації рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, але захист якого відбувається у порядку цивільного судочинства у спосіб, характерний для приватноправових відносин.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, відповідно до частин першої, другої цієї статті громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, підстав для визначення спору як адміністративного не вбачається, оскільки частина 1 статті 188 ЗК України від 2001 року передбачає особливості набуття земельної ділянки у власність (її приватизацію) громадянами у разі, якщо вказана земельна ділянка перебуває у їх правомірному користуванні. Тобто у позивачки виникли відповідні цивільні права, які підлягають судовому захисту у порядку цивільного судочинства.

Оспорювання рішення органу місцевого самоврядування у даному випадку поглинається спором про речове, приватне право, яке належить особі до звернення до органу місцевого самоврядування. Таке право виникає і в результаті реалізації рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, але його захист відбувається у порядку цивільного судочинства у спосіб, характерний для приватноправових відносин.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 379 ЦПК підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

При таких обставинах справи ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Тисменицького районного суду від 11 липня 2018 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_1 ОСОБА_2

Судді: Г.П. Мелінишин

ОСОБА_4