Рішення № 76162299, 28.08.2018, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/2201/18

РІШЕННЯ

іменем України

28 серпня 2018 року Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

у складі: головуючого судді Коренюка В.П.,

при секретарі Подвисоцькій Т.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 у м. Коростені Житомирської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернувся в Коростенський міськрайонний суд Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування вимог позивач зазначив, що відповідач ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору №б/н від 22 серпня 2010 року отримала кредит у розмірі 4300,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ПАТ КБ "ПриватБанк" свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачеві ОСОБА_1 кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Відповідач ОСОБА_1 не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та свідчить про невиконання зобов'язання за договором. Тому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у сумі 31314,43 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору.

В судове засідання представник позивача публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" не з'явився, в позовній заяві вказав, що справу просить розглядати у відсутності представника позивача.

Представник відповідача ОСОБА_2, який діє відповідно до довіреності від 25 липня 2017 року, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив застосувати строки позовної давності. Зазначив, що останній платіж по кредитному договору проводився відповідачем 22 квітня 2009 року, а платіж проведений 1 листопада 2015 року в сумі 33,37 гривень нею не проводився.

У відповіді на відзив ПАТ КБ "ПриватБанк" послався на те, що розрахунок заборгованості, в тому числі неустойки, проведено у відповідності встановленої формули; строки позовної давності при зверненні до суду з позовом дотримані.

Суд у відповідності до ч.5 ст.289 Цивільного процесуального кодексу України розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, надані сторонами, суд встановив на їх підставі такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

У відповідності до вимог ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів, поданих учасниками і витребуваних судом, позивачі розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Обраним позивачем предметом спору у даній справі і способом захисту права, передбаченим ст. 16 Цивільного кодексу України, є стягнення заборгованості.

Судом встановлено наступне.

Відповідач ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору №б/н від 22 серпня 2010 року отримала кредит у розмірі 4300,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ПАТ КБ "ПриватБанк" свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачеві ОСОБА_1 кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Відповідач ОСОБА_1 не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та свідчить про невиконання зобов'язання за договором. У зв'язку з чим, станом 30 квітня 2018 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 31314,43 грн, з яких: 4042,57 грн - заборгованість за кредитом; 25304,51 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом; штраф – 500,00 грн (фіксована частина); штраф – 1467,35 грн – штраф (процентна складова).

Згідно з пунктом 6.5 Умов та правил надання банківських послуг відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 9.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується та такий самий термін.

Пунктом 8.6 Умов та правил надання банківських послуг вказано, що при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, що передбачені цим договором більш ніж на 120 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн + 5 % від суми позову.

Відповідно до статтей 526, 1054, 1055 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа (кредитор) довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 Цивільного кодексу України).

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд (частина п'ята статті 261 Цивільного кодексу України).

Стаття 266 Цивільного кодексу України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, тощо).

Суд вважає, що позивач пропустив строк позовної давності, зокрема, щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом. Крім того, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося, то спливла і позовна давність за вимогою про сплату процентів за цим кредитом.

Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача штрафу.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 14-10цс18.

У пункті 9.4 Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що у випадку перевитрати платіжного ліміту по картці і непогашення його клієнтом протягом 6 місяців, карта закривається, а відновлення дії карти можливо тільки після повного погашення заборгованості клієнтом.

Судом установлено, що згідно з випискою по кредитній картці останній раз відповідач користувалася кредитними коштами (знімала готівку) 21 листопада 2008 року, а останній платіж на погашення заборгованості проведено 22 квітня 2009 року.

Як вбачається з виписки по кредитному рахунку автоматичне списання коштів банком відбулося 1 листопада 2015 року в сумі 33,37 гривень, про яке відповідач не була обізнана, про що зазначено у відзиві на позовну заяву, тобто не з, власне, волі позичальника. Доказів того, що відповідач вчинила дії з виконання зобов'язання, які б свідчили про переривання перебігу позовної давності не надано.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перевиває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою особою, яка представляє боржника за кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості ОСОБА_1 мало здійснюватися щомісячно, чого зроблено не було, тобто про порушення зобов'язання з боку відповідача банку стало відомо з часу припинення внесення чергового платежу на погашення заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, позивач мав можливість звернутися до суду за захистом своїх прав потягом трьох років з дня, коли виникло право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання, тобто до 22 квітня 2012 року, однак звернувся до суду лише 22 травня 2018 року, тобто з пропуском загального строку позовної давності, про застосування якого заявлено представником відповідача, що є підставою для відмови у позові.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ухвалив :

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, або не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: публічне акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк", адреса для листування – 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1, місце проживання та реєстрації – АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_1.

Суддя Коростенського міськрайонного суду

Житомирської області ОСОБА_4