Ухвала суду № 76149402, 29.08.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/3220/17 провадження № 11-кп/795/823/2018 Категорія - ч.1 ст.121 КК України Головуючий у 1 інстанції Ковальова Т.Г. Доповідач Карнаух А. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2018 року місто Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого судді - Карнауха А.С.,

суддів - Короїда Ю.М., Оседача М.М.,

при секретарі - Дудко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за № 12016270180002034 від 21.12.2016 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Козоріза С.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 червня 2018 року,

про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Ніжина Чернігівської області,

який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,

фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України,

з участю:

прокурора - Шимка Є.М.

потерпілої - ОСОБА_3

захисника - Царенка А.А.

обвинуваченого - ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

В поданій апеляційній скарзі на вирок суду обвинувачений ОСОБА_1 просив змінити вирок суду в частині правової кваліфікації кримінального правопорушення з частини 1 статті 121 КК України на статтю 128 КК України та призначити покарання за цією статтею не пов'язане з позбавленням волі.

В поданій апеляційній скарзі захисник Козоріз С.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 просив вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 128 КК України та призначити покарання у вигляді громадських робіт.

Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 червня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення та засуджено за частиною 1 статті 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

Питання про речові докази вирішено відповідно до статті 100 КПК України.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, залишено без зміни - у вигляді домашнього арешту.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь обласного бюджету 10013 гривень 57 копійок на відшкодування витрат КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня» та 1121 гривень 75 копійок на відшкодування витрат КЛПЗ «Ніжинська центральна міська лікарня ім. М.Галицького» на лікування потерпілої ОСОБА_3

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь на ОСОБА_3 грошову компенсацію моральної шкоди в сумі 35 000 гривень.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, обвинувачений та захисник вказали, що вирок суду ухвалено з порушенням вимог матеріального права. Зазначили, що судом першої інстанції не досить об'єктивно, повно та всебічно досліджені всі докази, та проявлений обвинувальний нахил, оскільки висновки суду вказані у вироку не знайшли свого підтвердження в досліджених доказах під час судового слідства. Вказали, що сам по собі удар, завданий потерпілій в область спини де мається садно, не призвів до спричинення тяжких тілесних ушкоджень, а був лише причиною падіння останньої й удару ребрами об паркан, внаслідок чого нею отримані тілесні ушкодження у виді перелому ребер, що згідно висновку є тяжкими, і підтверджує, що ОСОБА_1 не передбачав падіння і настання у потерпілої наслідків у виді тяжких тілесних ушкоджень, хоча повинен був і міг це передбачити, а тому в даному випадку має місце саме необережна форма вини у виді злочинної недбалості, а не непрямий умисел, як наголошується в оскаржуваному вироку.

Вироком суду першої інстанції було встановлено, що 21.12.2016 близько 13.00 години поблизу подвір'я будинку по АДРЕСА_3 ОСОБА_1 з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, та бажаючи настання наслідків у вигляді отримання ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3, умисно наніс ОСОБА_3 один удар взутою ногою в область задньої поверхні грудної клітки, від отримання якого потерпіла вдарилася правою частиною грудної клітки об дерев'яний паркан, отримавши тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому 5,6,7 ребер справа зі зміщенням та боковим заходженням відломків, правобічного гемопневмоторакса та емфіземи м'яких тканин правої грудної клітки, садна задньої поверхні грудної клітки в області лопатки, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент заподіяння.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та захисника, які підтримали подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити з наведених в підстав, думку потерпілої, прокурора, котрі просили залишити вирок суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах апеляційних скарг та перевіривши доводи наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що останні не підлягають задоволенню.

Статтею 370 КПК України, визначено, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України, повністю доведена в суді першої інстанції зібраними під час досудового і судового слідства доказами, які були оцінені судом з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих доказів - з точки зору достатності і взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Доводи викладені в апеляційних скаргах обвинуваченого та захисника, про те що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за статтею 128 КК України, як необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, є необґрунтованими та такими що спростовуються доказами, які були ретельно досліджені судом.

Відповідно до висновку експерта № 18 від 21.01.2017, у потерпілої виявлено тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому V, VI, VII ребер справа зі зміщенням та боковим заходженням відломків, правобічного гемопневмоторакса та емфіземи м'яких тканин правої грудної клітки, садна задньої поверхні грудної клітки в області лопатки, та як небезпечні для життя в момент їх заподіяння, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Ушкодження спричинено дією тупого предмету по механізму удару та відповідає строку, вказаному в постанові, тобто 21.12.2016. Тілесні ушкодження у вигляді садна правої лопатки спричинено дією тупого предмету з обмеженою поверхнею. Тілесні ушкодження у постраждалої ОСОБА_3 могли виникнути не менше ніж від двох травматичних впливів. Тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_3, могли виникнути від удару взутою ногою в область правої лопатки, де у постраждалої мається садно шкіри, та подальшим падінням вперед передньою поверхнею тулуба на дерев'яний паркан, в результаті чого у постраждалої виникли переломи трьох ребер зі значним зміщенням (Том 1, а.к.п. 110-113).

Як вбачається з протоколів слідчих експериментів від 15.07.2017 потерпіла ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_5, розповіли про розвиток подій 21.12.2016, зокрема про нанесення обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, зокрема, що коли потерпіла була у проході у хвіртку, зі спини до неї підбіг ОСОБА_1, та з виплижки наніс їй одного сильного удару ногою в область спини, від чого вона втратила рівновагу, розкрутилася та упала на території подвір'я на невисокий дерев'яний паркан (Том 1, а.к.п. 154-156, 159-161).

Дані слідчих експериментів узгоджуються з висновками експерта, протоколом огляду місця події від 15.07.2017 та фототаблицею до нього, показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 в частині нанесення потерпілій удару ногою в спину, після чого остання впала на паркан, показаннями потерпілої та свідків.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_6, підтвердила наданий нею висновок та пояснила, що саме завдяки прикладеній силі і завданому прискоренню внаслідок удару ногою обвинуваченим потерпіла отримала дані травми (Том.1 а.к.п. 260-261).

Таким чином, механізм утворення ушкоджень, які мали місце у потерпілої ОСОБА_3 в цілому не суперечить способу їх отримання, на які вказують потерпіла, обвинувачений та свідки події.

Умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України) з об'єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров'я іншої людини, наслідками у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв'язком між зазначеним діянням та наслідками, а із суб'єктивної - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжку шкоду здоров'ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України).

Необережне тяжке тілесне ушкодження (ст. 128 КК України) характеризується аналогічними елементами об'єктивної сторони, а за суб'єктивною стороною проявляється в необережній формі вини у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості, визначення яких надано в ст. 25 КК України.

Отже, розмежування умисного протиправного заподіяння тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень іншій людині (ч.1 ст.121, ч.1 ст. 122 КК України) і необережного заподіяння тяжких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень (ст. 128 КК України) здійснюється як за об'єктивною, так і суб'єктивною сторонами цих злочинів.

Крім того, при визначенні ступеня тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень за способом вчинення діяння враховуються локалізація, характер, механізм утворення травм та ушкоджень, які можуть бути визнані тяжкими, у тому числі й небезпечними для життя в момент заподіяння, а зміст і характер інтелектуального та вольового критеріїв вини у зазначених вище злочинах з матеріальним складом зумовлюються усвідомленням особою характеру вчиненого злочинного діяння, передбаченням його негативних наслідків та ставленням до цих наслідків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 вдарив потерпілу, раптово завдавши їй ногою удар у спину з великою силою, від чого потерпіла впала, ударившись об паркан. Між нанесенням ударом ногою в спину та отриманими нею тілесними ушкодженнями у вигляді закритого перелому 5,6,7 ребер справа зі зміщенням та боковим заходженням відломків, правобічного гемопневмоторакса та емфіземи м'яких тканин правої грудної клітки, садна задньої поверхні грудної клітки в області лопатки, вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок.

Таким чином, за встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 носили активний характер, були протиправними, між цими діями і їх наслідками існував прямий причинний зв'язок.

Надмірна сила удару, його раптовість, спрямування та відсутність конфлікту між потерпілою та обвинуваченим, як стверджував захисник в суді апеляційної інстанції, свідчать про те, що ОСОБА_1 об'єктивно усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав можливість настання наслідків у вигляді спричинення шкоди здоров'ю потерпілій.

З огляду на зазначені вище обставини, дії ОСОБА_1 обґрунтовано кваліфіковані за частиною першою статті 121 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції у відповідності до вимог статті 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, що належить до тяжких, особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, обставини, які пом'якшують покарання, - часткове відшкодування завданого збитку, знаходження на утриманні малолітньої дитини, відсутність обставин, які обтяжують покарання, досудову доповідь відділу пробації, та обґрунтовано дійшов висновку про призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі з ізоляцією обвинуваченого та поміщення його до кримінально - виконавчої установи закритого типу в межах санкції, яка визначена частиною статті за інкриміноване кримінальне правопорушення.

З огляду на наведене, підстав для пом'якшення призначеного місцевим судом покарання обвинуваченому ОСОБА_1 не вбачається.

Порушень кримінального процесуального та кримінального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність обвинуваченого, на кваліфікацію його дій та необґрунтованість призначеного покарання, не вбачається.

Керуючись статтями 404, 405, 407, 419, 532 Кримінального процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Козоріза С.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 червня 2018 року - залишити без задоволення.

Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від

21 червня 2018 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

А.С.Карнаух Ю.М.Короїд М.М.Оседач