Постанова № 76141665, 28.08.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року

м. Запоріжжя

Єдиний унікальний № 336/4740/16-ц

Провадження №22-ц/778/2879/18

Апеляційний суд Запорізької області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Кримської О.М. (суддя-доповідач),

суддів: Дашковської А.В., Подліянової Г.С.,

за участю секретаря судового засідання Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2018 року, повний текст якого складено 04 червня 2018 року, в складі судді Щасливої О.В. в справі за позовом Запорізької міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи – департамент з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради, комунальне підприємство «Наше місто», про розірвання договору житлового найму та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, треті особи – департамент з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради, комунальне підприємство «Наше місто», про продовження пропущеного строку зберігання за наймачем житлового приміщення,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2016 року Запорізька міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про розірвання договору житлового найму.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що Запорізька міська рада є власником житлового будинку № 96 по вул. Магістральній в м. Запоріжжі, на реєстраційному обліку в якому перебувають відповідачі, які відповідно до охоронного свідоцтва (броні) від 18.07.2012 року № 3490 забронювали квартиру АДРЕСА_1 у зв’язку з виїздом на роботу в район Крайньої Півночі на підставі трудового договору на строк до 31 серпня 2015 року. Проте, в строк, на яке вказане житло заброньоване, мешканці квартири не повернулися. На час звернення до суду з цим позовом в квартирі ніхто не проживає.

Оскільки відповідно до ст. 76 ЖК України, якщо наймач та члени його сім’ї не повернулися у заброньоване жиле приміщення протягом шести місяців після закінчення строку дії броні, договір найму жилого приміщення може бути розірвано в судовому порядку, просить про розірвання договору найму жилого приміщення квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.12.2016 року позов задоволений.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2017 року заочне рішення суду скасовано, справу призначено до судового розгляду.

У вересні 2017 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом до Запорізької міської ради про продовження пропущеного строку зберігання за наймачем житлового приміщення.

В обґрунтування позову зазначає, що 22.01.1974 року між ОСОБА_1 та ЖКО Запорізького машинобудівного заводу «Іскра» було укладено договір житлового найму квартири АДРЕСА_1 від 22.01.1974 року.

13.07.1994 року нею було отримано перше охоронне свідоцтво (броня) у зв’язку з виїздом на працю за трудовим договором до районів Крайньої Півночі, до 17.08.1997 року. Далі броня продовжувалась до 31.05.2015 року.

Зазначає, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи, не здатна самостійно організовувати свою життєдіяльність, а догляд за нею здійснює другий ОСОБА_2, який доводиться їй сином.

Через зазначені обставини вони, тимчасово проживаючи в ІНФОРМАЦІЯ_1, не мали об’єктивної можливості повернутися до заброньованого житла у встановлений охоронним свідоцтвом строк.

Разом з тим вона опікувалася житлом, наймачем якого є, здійснивши через своїх представників поліпшення житлового приміщення та сплачуючи комунальні послуги.

Враховуючи зазначене, просила продовжити пропущений строк зберігання за ОСОБА_1 житлового приміщення квартири АДРЕСА_1, встановлений ст. 71 ЖК України, до 01.07.2018 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2018 року, з врахуванням ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 липня 2018 року про виправлення описки, позов Запорізької міської ради задоволено.

Розірвано договір найму житлового приміщення – квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 липня 2018 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2018 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просила рішення суду скасувати, зустрічний позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає наступне. Судом не з’ясовано, чи можливо прийняти як докази по справі акти центру обслуговування абонентів №3 від 29.12.2015 року та № 1 від 23.06.2016 року. У зв’язку із хворобою апелянт потребує постійного стороннього догляду, який здійснював і продовжує здійснювати її син, ОСОБА_2 Тобто, причина відсутності апелянта у вказаній квартирі з 31.08.2015 року є поважною. Суд не взяв до уваги, що ОСОБА_1 через представників були проведені дії щодо поліпшення зазначеного приміщення, постійно сплачувалась плата за користування житлом і комунальні послуги. Суд помилково дійшов висновку про небажання користуватися апелянтом заброньованим житлом у зв’язку з набуттям громадянства іншої держави. Також зазначає, що відсутнє будь-яке судове рішення щодо визнання апелянта такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Від представника комунального підприємства «Наше місто» ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без розгляду. В обґрунтування зазначає, що ОСОБА_1 надала суду в якості доказу довідку МСЕК, яка видана в іншій державі і в якій не зазначено, що ОСОБА_1 потребує сторонньої допомоги, не надала доказів, що таку допомогу надає їй син, а також не надала доказів того, що вона проходить таке лікування, яке б унеможливлювало приїзд її до України. ОСОБА_1 змінила місце проживання в Україні на постійне місце проживання в Російській Федерації. Відповідачі не надали суду належні та допустимі докази поважної причини неповернення в України для продовження строку бронювання житлового приміщення та поважної причини не проживання в квартирі понад шість місяців (а.с. 212-213).

22 серпня 2018 року від представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 до апеляційного суду надійшли доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2018 року, які ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 22 серпня 2018 року повернуті апелянту у зв’язку з пропущенням строку на апеляційне оскарження (а.с. 215-223).

ОСОБА_1 приймає участь в судовому засіданні через свого представника.

Представник Запорізької міської ради, представник департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради, представник КП«Наше місто», ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції не з’явилися, повідомлені про місце та час розгляду справи згідно до вимог ст..ст.128,130 ЦПК України .

Про обізнаність ОСОБА_2 про час та місце судового розгляду даної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1, підтвердила також представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3

Від КП «Наше місто» надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника ( а.с.227- 229).

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія, враховуючи положення ч.2 ст.. 372 ЦПК України, ухвалила розглядати справу за відсутності учасників справи, які не прибули в судове засідання.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи первісний позов та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, виходив з того, що продовження договору найму житлового приміщення відповідно до вимог ст. 76 ЖК Української РСР може бути зумовлено обов’язком повернутися протягом певного часу після збігу строку бронювання і реалізацією наймачем права на проживання; закон пов’язує з поверненням до житла не лише фізичне пересування до нього, а можливість реалізувати наміри про поновлення користування різними способами, в тому числі через представника, саме ж захворювання не є обставиною, що може зумовити невиконання обов’язку поновити користування квартирою.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Судом першої інстанції встановлено, що власником неприватизованої квартири АДРЕСА_2 є Запорізька міська рада.

На підставі охоронного свідоцтва (броні) від 18.07.2012 року № 3490 ОСОБА_1 забронювала квартиру АДРЕСА_1 за собою та своїм сином ОСОБА_2 у зв’язку з виїздом на роботу в район Крайньої Півночі на підставі трудового договору на строк до 31 серпня 2015 року (а.с. 5).

Відповідно до акту центру обслуговування абонентів № 3 від 29.12.2015 року в квартирі АДРЕСА_1 ніхто не проживає (а.с. 6). Зміст зазначеного акту узгоджується з висновками, викладеними в акті центру обслуговування абонентів № 11 комунального підприємства «Основаніє» від 23.06.2016 року (а. с. 7).

Відповідно до довідки центру обслуговування абонентів № 3 від 04.01.2016 року № 20 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрованих немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ЖК Української РСР жилі приміщення, що їх займають наймачі та члени їх сімей, бронюються при направлені на роботу за кордон - на весь час перебування за кордоном, при виїзді на роботу в райони Крайньої Півночі і в прирівняні до них місцевості - на весь час дії трудового договору, а у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР, - на весь час перебування в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях.

Відповідно до ст. 75 ЖК Української РСРу разі бронювання жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення, що бронюється, видає наймачеві або членові його сім'ї охоронне свідоцтво (броню). У разі виникнення спору питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 76 ЖК Української РСРякщо наймач та члени його сім'ї не повернулись у заброньоване жиле приміщення протягом шести місяців після закінчення строку дії броні, договір найму жилого приміщення за позовом наймодавця може бути розірвано в судовому порядку.

Відповідно до ст. 77 ЖК Української РСРправила бронювання жилих приміщень затверджуються Радою Міністрів Української РСР.

Згідно п. 2 Правил бронювання житлових приміщень в Українській СРС, затверджених постановою ради Міністрів УРСР від 09 вересня 1985 року № 342 (далі – Правила), жилі приміщення бронюються за наймачами та членами їх сімей у будинках державного і громадського житлового фонду: при виїзді на роботу в райони Крайньої Півночі і в прирівняні до них місцевості - на весь час дії трудового договору, а у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР, - на весь час перебування в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях.

Відповідно п.п. 10,12 Правил охоронне свідоцтво (броня) втрачає чинність по закінченні строку, на який його було видано, при вибутті громадянина на

постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті, а також у випадках, коли воно судом анульоване достроково чи визнане недійсним.

Наймач вправі здати в установленому порядку заброньоване жиле приміщення в піднайом або поселити в нього тимчасових жильців у межах строку дії охоронного свідоцтва (броні).

Договір піднайму укладається в письмовій формі з наступною реєстрацією у житлово-експлуатаційній організації.

Відповідно п. 13 Правил якщо наймач та члени його сім'ї не повернулись у заброньоване жиле приміщення протягом шести місяців після закінчення строку дії броні, договір найму жилого приміщення відповідно до статті 76 Житлового кодексу УРСР за позовом наймодавця може бути розірвано в судовому порядку

Відповідно п. 7 Правил при наявності підстав охоронне свідоцтво (броня) видається на новий строк за умови подання заяви з доданням до неї документів, передбачених пунктом 5 цих Правил.

Відповідно п. 5 Правил для одержання охоронного свідоцтва (броні) наймачем (членом його сім'ї) подається заява. До заяви додаються: копія трудового договору (при виїзді на роботу за трудовим договором), а в інших випадках - клопотання відповідного підприємства, установи, організації; довідка з місця проживання про склад сім'ї та прописку за формою, встановленою для квартирного обліку. Членом сім'ї, який виїжджає до місця роботи особи, що забронювала жиле приміщення, подається лише заява з зазначенням номера і дати охоронного свідоцтва (броні), раніше виданого на це приміщення.

Строк дії охоронного свідоцтва (броні) від 18.07.2012 року № 3490 закінчився 31.08.2015 року.

В матеріалах справи відсутні відомості, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом шести місяців, а саме до 29.02.2016 року, повернулись до заброньованого житлового приміщення, подали заяву про видачу охоронного свідоцтва на новий строк.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що відповідно до ст. 76 ЖК Української РСР договір найму житлового приміщення на спірну квартиру підлягає розірванню.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 71 ЖК Української РСРпри тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Наявний в матеріалах справи протокол огляду ОСОБА_1 лікарем-травматологом -ортопедом, виданий 10.05.2017 року Федеральною державною бюджетною установою «Клінічна лікарня №1», не є належним доказом неповернення до житлового приміщення протягом встановленого законодавством строку ( а.с.112).

Судом не встановлено, що ОСОБА_1 була позбавлена можливості направити на адресу позивача заяву про видачу охоронного свідоцтва на новий строк.

Наявний в матеріалах справи Договір безоплатного користування жилого приміщення від 18 травня 2017 року (а.с.83-84) не є належним доказом, оскільки був укладений вже після закінчення дії охоронного свідоцтва.

Посилання апелянта на те, що вона є інвалідом 2 групи, що підтверджується довідкою Міністерства охорони здоров’я та соціального розвитку Російської Федерації серії МСЭ-2007 № 2863553 від 24.05.2010 року, не спростовує правильних висновків суду.

Доводи апелянта, що дія охоронного свідоцтва повинна була розповсюджуватися на весь час перебування на роботі за кордоном, є необґрунтованими.

В охоронному свідоцтві (броні) від 18.07.2012 року № 3490 зазначено, що воно видане на підставі трудового договору, що відповідає вимогам законодавства.

Відповідно п. 9 Правил у разі виникнення спору, зв'язаного з видачею охоронного свідоцтва (броні), питання вирішується в судовому порядку.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вищезазначене охоронне свідоцтво не оспорювалось.

ОСОБА_2 також не надано належних та допустимих доказів щодо причин, які б об’єктивно перешкоджали йому повернутися до житлового приміщення після закінчення дії броні або у визначений законом строк подати заяву про продовження дії броні на квартиру.

Посилання апеляційної скарги на те, що ОСОБА_1 платила за користування житлом, оплачувала комунальні послуги не підтверджено допустимими доказами.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову та задовольнив первісний позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

На підставі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та не спростовані апелянтом належним чином.

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

За таких обставин, судова колегія прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 серпня 2018 року.

Головуючий О.М. Кримська

Судді: А.В. Дашковська

ОСОБА_5