Постанова № 76141675, 28.08.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 310/2587/18 Головуючий у 1 інстанції Черткова Н.І.

Номер провадження 22-ц/778/2510/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Бурима В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 травня 2018 року за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Розагропродукт» (далі ТОВ «Розагропродукт») про стягнення заборгованості, в якому позивач просить стягнути з відповідача суму грошового зобов’язання в розмірі 1851210,56 грн. на підставі договору позики від 14.06.2016 р.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_3 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд, накласти арешт на будівлі сезонного готелю, що належить ОСОБА_5 на праві власності та розташовані за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вулиця Макарова, будинок № 155- з; накласти арешт на рухоме майно, що знаходиться в будівлях сезонного готелю, що належить ОСОБА_5 на праві власності, яке розташоване за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вулиця Макарова, будинок № №155-д,155-з; передати ТОВ «Розагропродукт» на відповідальне зберігання будівлі сезонного готелю, рухоме майно в будівлях сезонного готелю, яке розташоване в Запорізькій області, м. Бердянськ, вулиця Макарова, будинок №155-д, №155-з, що експлуатуються, як сезонний готель (туристичний комплекс) «Гулівер»; заборонити будь-якій особі, окрім ТОВ «Розагропродукт», його співробітникам, довіреним особам знаходитися, використовувати за будь-якою необхідністю будівлі сезонного готелю, які розташовані в Запорізькій області, місто Бердянськ, вулиця Макарова, будинок 155-д, 155-з, що належать ОСОБА_5, а також накласти арешт на розрахункові рахунки, відкриті на ім'я ОСОБА_5 в будь-якій фінансовій установі, банку, в тому числі в ПАТ ЗРУ КБ «Приватбанк» в межах суми заборгованості перед ОСОБА_3 - 1 851 210,56 грн.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 травня 2018 року заяву ОСОБА_3 задоволено частково.

Накладено арешт на будівлю – сезонний готель (реєстраційний номер об’єкту нерухомого майна 1507196523104), що належить ОСОБА_5 на праві власності та розташований за адресою: Запорізька область, місто Бердянськ, вулиця Макарова, будинок № 155-з.

В задоволенні решти вимог, викладених в заяві, відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати в частині відмови в забезпеченні позову та в цій частині постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України ).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. .

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У практиці ЄСПЛ, в тому числі у справах: "Стретч проти Сполученого Королівства", "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Ґаші проти Хорватії" від 13 грудня 2007 року, визначені критерії, які слід оцінювати про сумісність заходів втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого Протоколу, а саме: чи вважається втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи вважається такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним до визначених цілей.

Суд першої інстанції, встановивши, що предметом цього спору є стягнення заборгованості в розмірі 1851210.56 грн., дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви в частині накладення арешту на нерухоме майно, яке належить відповідачу, оскільки невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до відчуження нерухомості, внаслідок чого можливе утруднення або неможливе виконання рішення у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 щодо передачі ТОВ «Розагропродукт» на відповідальне зберігання будівлі сезонного готелю, рухоме майно в будівлях сезонного готелю, яке розташоване в Запорізькій області, місто Бердянськ, вулиця Макарова, будинок 155-д, 155-з, що експлуатуються як сезонний готель (туристичний комплекс) «Гулівер», оскільки заявником на обґрунтованість доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу - не надано.

Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_3 щодо накладення арешту на рухоме майно, що знаходиться в будівлях сезонного готелю, що належить ОСОБА_5 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) на праві власності, яке розташоване в Запорізькій області, місто Бердянськ, вулиця Макарова, будинок № №155-д,155-з та накладення арешту на розрахункові рахунки відкриті на ім'я ОСОБА_5 в будь-якій фінансовій установі, банку, в тому числі в ПАТ ЗРУ КБ «Приватбанк» в межах суми заборгованості перед ОСОБА_3 у розмірі 1 851 210,56 грн. суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявником не надано до суду жодного доказу, який би підтверджував належність ОСОБА_5 депозитних рахунків у будь-яких фінансових установах, банках, а також переліку рухомого майна, яке знаходиться в будівлях сезонного готелю, що належить ОСОБА_5 на праві власності, яке розташоване в Запорізькій області, м. Бердянськ, вулиця Макарова, будинок №155-д, №155-з.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи характер спору, колегія вважає правильним висновок суду про те, що накладення арешту на нерухоме майно є співмірним та відповідає змісту позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви, ухвала постановлена з додержанням вимог ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України.

З огляду на викладене правильне застосовування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а апеляційна скарга необґрунтованою.

Доводи апеляційної скарги зводяться лише до незгоди з ухвалою суду першої інстанції, ґрунтуються фактично на тих же доводах, на які посилався скаржник в суді першої інстанції, як на підстави для забезпечення позову, вони фактично оцінені судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі і його висновків не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 травня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31.08.2018 року.

Головуючий

Судді: