Постанова № 76140882, 28.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/5616/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Острівської сільської ради на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 року (рішення ухвалене о 13:44 хв. у м. Тернопіль судом у складі головуючого судді Баранюка А.З., повний текст рішення складено 15.06.2018 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Острівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Острівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що відповідач не мав повноважень скасовувати чи вносити зміни у рішення 16 сесії 7 скликання Острівської сільської ради від 27.09.2017 р. №735 «Про виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 04.04.2017 року справа 49607/14601/16», оскільки згідно правового висновку, викладеного Конституційним судом України у рішенні від 16.04.2009 р. по справі №7-рп/2009 органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.. Просив позов задоволити.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та нечинним рішення Острівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 27 вересня 2017 року № 735 «Про виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 04.04.2017 року № 607/14601/16» з моменту його прийняття. Визнано протиправним та нечинним п.2 рішення Острівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 23 квітня 2018 року № 853 «Про рішення Тернопільського міськрайонного суду від 04.04.2017 року № 607/14601/16». Зобов'язано Острівську сільську раду Тернопільського району Тернопільської області видати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в селі Острів Тернопільського району Тернопільської області в урочищі «Сад» в межах населеного пункту.

Рішення суду першої інстанції оскаржила Острівська сільська рада. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.12.2014 року ОСОБА_1 звернувся до Острівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,12 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в урочищі «Сад» в межах населеного пункту.

Рішенням №1037 від 21.07.2015 року 47 сесії 6 скликання Острівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність», позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с. Острів в урочищі «Сад» на підставі ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та регламенту Острівської сільської ради від 16.11.2010 року №3, оскільки відкритим голосуванням, яке здійснювалось особисто депутатами проголосували «за» надання дозволу на розробку проекту 1 депутат, «утримались» 14 депутатів.

Відповідно до п. «г» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Частиною 1 ст.116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною 7 вказаної статті Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має бути мотивоване. Підставами відмови згідно зі ст.118 Земельного кодексу України можуть бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що у мотивувальній частині рішення Тернопільського міськрайонного суду від 04.04.2017 р. у справі №607/1460/16-а зазначено, що відповідачем (Острівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області) не подано доказів, що вільні земельні ділянки орієнтованою площею 0,1200 га в урочищі «Сад» відсутні.

Частиною 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, позивач направив відповідачу заяву про добровільне виконання рішення суду від 04.04.2017 р. у справі №607/1460/16-а (а.с. 66-67) та уточнення (доповнення) до заяви про добровільне виконання рішення суду (а.с. 68) разом із графічними матеріалами з публічної кадастрової України (а.с. 69), на яких було зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Зокрема, позивач на вказаних вище графічних матеріалах за даними публічної кадастрової карти України вказав відповідачу на 16 несформованих земельних ділянок в урочищі «Сад» с. Острів Тернопільського району, а також вказав пріоритетне бажане місце розташування земельної ділянки (позначено вказівником з цифрою 1), а також позначив альтернативні бажані місця розташування земельної ділянки (позначено вказівниками з цифрами від 2 до 16) у випадку наявності, визначених законом, підстав відмови у наданні земельної ділянки у обраному заявником пріоритетному бажаному місці її розташування (позначка 1) та/або у інших місцях її розташування, визначених заявником як альтернативні (в порядку зростання позначення).

04.08.2017р. Виконавчим комітетом Острівської сільської ради позивачу повторно надано інформацію про те, що станом на 31.07.2017р. вільні земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с. Острів Тернопільського району відсутні.

Однак, листом від 12.07.2016р. вих. №10 (а.с. 72-79) відповідачем повідомлено позивача про те, що станом на 17.06.2016р. дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в урочищі «Сад» в с.Острів було надано 188 громадянам.

Згідно наданих відповідачем відомостей (лист від 12.07.2016р. вих. №23) станом на 17.06.2016р. проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с.Острів в урочищі «Сад» було затверджено 155 громадянам (а.с. 80-84).

Проте, відповідачем повідомлено позивача (лист від 04.08.2017р. вих. №04), що в період з 01.07.2016р. по 04.08.2017р. проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с.Острів в урочищі «Сад» було затверджено 14 особам.

Також, положення Земельного кодексу України не встановлюють жодних обмежень щодо надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, крім випадків визначених положенням пункту 7 статті 118 цього Кодексу (невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку).

Апеляційний суд звертає увагу, що оскільки п.2 рішення 10 сесії 23 скликання Острівської сільської ради від 28.12.1999 року за №74 «Розгляд заяв та скарг» (арк. справи 96) визначено виділяти земельні ділянки під індивідуальне будівництво після розробки та затвердження генплану забудови нового кварталу села, тобто фактичне надання земельних ділянок громадянам не відбулося, то правовий режим землі вказаним рішенням не змінено. Зазначене унеможливлює встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а тому на підставі вказаного рішення Острівської сільської ради у осіб, визначених у п.1 рішення, не могло виникнути право власності на землю чи право користування певною земельною ділянкою.

Абзацом 2 пункту 1 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що виключно рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України 15.12.1992 р. №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для виготовлення та видачі громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Даний Декрет втратив чинність 04.10.2006 р. згідно із Законом України від 14 вересня 2006 року № 139-V.

Пунктом 2 Перехідних положень Земельного кодексу України 2001 року передбачено, що клопотання і заяви щодо відведення земельних ділянок, не вирішені на момент введення в дію цього Кодексу, реалізуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції у порядку та з додержанням вимог цього Кодексу.

У такому випадку рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки мало прийматися вже за наявності розробленої та затвердженої технічної документації або проекту відведення земельної ділянки.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16.09.2008 № 509-VІ, чинного на сьогодні, встановлено, що прийняті і не виконанні до набрання чинності цим Законом рішення відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про погодження місця розташування об'єкта або надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим законом, а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розглядаються в установленому законом порядку».

Зазначений Закон набрав чинності 14.10.2008р., а отже, рішення відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, прийняті і не виконанні до набрання вказаним законом чинності, зберігали чинність до 14.10.2010р.

Для подальшого оформлення у користування земельної ділянки після 14.10.2010 необхідно було звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування чи органами виконавчої влади для отримання нового дозволу (прийняття відповідного рішення) на розроблення проекту землеустрою щодо ведення земельної ділянки в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач звернувся до Острівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області із заявою від 24.12.2014р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в урочищі «Сад» у встановленому законом порядку, а відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність відповідної земельної ділянки, оформлена рішенням Острівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 27 вересня 2017 року № 735 «Про виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 04.04.2017 року № 607/14601/16» є протиправною.

Також, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що рішення 20 сесії 7 скликання Острівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 23.04.2018 року за №853 «Про рішення Тернопільського міськрайонного суду від 04.04.2017 року справа №607/14601/16», зазначено наступне:

- Відмовити у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 у власність орієнтовною площею 0,1200 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с.Острів в урочищі «Сад» у зв'язку із відсутністю вільних земельних ділянок в урочищі «Сад» (п. 2 вказаного рішення);

- Рішення Острівської сільської ради від 27.09.2017 року за №735 «Про виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 04.04.2017 року справа №607/14601/16» -скасувати (п. 3 зазначеного рішення).

Зміст п.2 рішення 20 сесії 7 скликання Острівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 23.04.2018 року за №853 «Про рішення Тернопільського міськрайонного суду від 04.04.2017 року справа №607/14601/16» (далі - «Рішення №853») є тотожним п.1 рішення 16 сесії 7 скликання Острівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 27 вересня 2017 року за №735 «Про виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 04.04.2017 року справа №607/14601/16» (надалі - «Рішення №735»), яке оскаржується позивачем уданій справі.

Оскаржуване по справі Рішення №735, яке скасоване згідно п.3 Рішення №853, є індивідуальним (ненормативним) правовим актом - актом (рішенням) відповідача як суб'єкта владних повноважень, виданим (прийнятим) на виконання владних управлінських функцій, який стосується прав та інтересів визначеної в акті особи (позивача), дія якого вичерпана його виконанням.

Відтак, на момент прийняття відповідачем рішення 20 сесії 7 скликання Острівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 23.04.2018 року за №853 «Про рішення Тернопільського міськрайонного суду від 04.04.2017 року справа №607/14601/16», позивачем було оскаржено до суду рішення 16 сесії 7 скликання Острівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 27 вересня 2017 року за №735 «Про виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 04.04.2017 року справа №607/14601/16», а тому у позивача на той момент з'явилося самостійне суб'єктивне право - право на судовий захист. Відповідно відповідач не мав повноважень (права) скасовувати чи вносити зміни у рішення 16 сесії 7 скликання Острівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 27 вересня 2017 року за №735 «Про виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 04.04.2017 року справа №607/14601/16».

Разом з тим, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Острівської сільської ради залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 року у справі №819/570/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді Р. М. Гулид І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 29.08.2018 року